ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1195/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради: Зотіков С.Є.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія": Компанієць О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року, суддя в І інстанції Ільєва Л.М., повний текст якого складено 07.03.2025, в м. Миколаєві
у справі №915/1195/24
за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 436 912,59 грн
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради
про визнання недійсними додаткових угод
У вересні 2024 року Комунальне некомерційне підприємство “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Миколаївська електропостачальна компанія», в якій просило суд:
- визнати недійсними з моменту укладення додаткові угоди №2а від 10.02.2021, №2б від 10.03.2021, №3а від 17.08.2021, №3б від 06.09.2021, №3в від 08.10.2021, № 3д від 30.11.2021, №4а від 20.12.2021, №5а від 20.12.2021, №7 від 29.12.2021 до укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 №38/37;
- стягнути з відповідача на користь позивача 436 912,59 грн зайво сплачених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2021 року ціна електричної енергії була збільшена загалом на 66,95 % від первісної договірної ціни, що, на думку позивача, суперечить пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" відносно обмеження максимального збільшення ціни договору про закупівлю (10%). Підвищення ціни товару проведено безпідставно, що призвело до зайвої сплати позивачем 436912,14 грн., тобто безпідставної втрати бюджетних коштів.
У жовтні 2024 року ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Миколаївської області із зустрічною позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради, в якій просило суд:
- визнати недійсними додаткові угоди № 2а від 10.02.2021, № 2б від 10.03.2021, № 3а від 17.08.2021, № 3б від 06.09.2021, № 3в від 08.10.2021, № 3д від 30.11.2021, № 4а від 20.12.2021, № 5а від 20.12.2021, № 7 від 29.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37 в частині постачання електричної енергії та відновлення становища, яке існувало до їх укладення шляхом застосування до сторін по договору про постачання електричної енергії від 30.12.2020 №38/37 двосторонньої реституції у частині обсягів поставленої електричної енергії внаслідок укладення додаткових угод №2а від 10.02.2021, №2б від 10.03.2021, №3а від 17.08.2021, №3б від 06.09.2021, №3в від 08.10.2021, №3д від 30.11.2021, №4а від 20.12.2021, №5а від 20.12.2021, №7 від 29.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 року №38/37.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що при підписанні додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару відповідач за зустрічним позовом навмисно ввів постачальника в оману щодо обставин, які мають істотне значення та можуть перешкодити вчиненню правочину, та замовчав їх існування. На думку позивача за зустрічним позовом, спірні додаткові угоди були підписані з метою продовжувати споживання електричної енергії, а після виконання договору звернутися з позовною заявою про визнання недійсними підписаних додаткових угод, та повернути кошти, які були сплачені за електричну енергію по тарифам, вказаним у додаткових угодах.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/1195/24 первісний позов задоволено частково. Визнано недійсними з моменту укладення додаткові угоди №2а від 10.02.2021, №2б від 10.03.2021, №3а від 17.08.2021, №3б від 06.09.2021, №3в від 08.10.2021, №3д від 30.11.2021, №4а від 20.12.2021, №5а від 20.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 №38/37, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" та Комунальним некомерційним підприємством "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на користь Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради 436 912,59 грн зайво сплачених коштів та витрати по сплаті судового збору в розмірі 24622,15 грн. У задоволенні решти частини позовних вимог Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод відмовлено.
Щодо первісного позову суд дійшов висновку, що додатковими угодами до договору змінювались істотні умови договору - ціна на одиницю товару, в результаті чого було збільшено ціну за одиницю товару в порівнянні з первісною ціною 1,85 грн. до 3,73705 грн., тобто удвічі фактично, більше ніж на 10%, що не узгоджується із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". З урахуванням викладеного, спірні додаткові угоди (окрім додаткової угоди № 7 від 29.12.2021) підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Щодо додаткової угоди № 7 від 29.12.2021, суд зазначив, що при її укладанні зміна ціни за одиницю товару не відбулась, сторони фактично відобразили зміни в кількості закупленої електричної енергії відповідно до цін, встановлених попередніми додатковими угодами, а не збільшили ціну за одиницю товару, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Щодо вимоги про стягнення, суд зазначив, що грошові кошти в сумі 436912,59 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Щодо зустрічного позову суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наміру відповідача за зустрічним позовом визнавати недійсними додаткові угоди до договору від 30.12.2020 № 38/37, з вказаним позовом відповідач за зустрічним позовом звернувся після спливу майже 2,5 року після закінчення його дії. Отже позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами, що його було введено в оману. Позивачем не доведено одночасно наявності трьох складових (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обман) для встановлення обставин вчинення оспорюваного правочину під впливом обману. Позивач за зустрічним позовом на навів обґрунтування порушення його прав, обмежившись посиланням лише на введення відповідачем позивача в оману щодо можливого наміру визнати додаткові угоди до договору недійсними та стягнення зайво сплачених коштів. Тому, враховуючи, що спірні додаткові угоди не були вчинені сторонами під впливом обману шляхом цілеспрямованого введення позивача в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 року по справі № 915/1195/24 в частині визнання недійсними додаткових угод № 2а від 10.02.2021 року, № 2б від 10.03.2021 року, № 3а від 17.08.2021 року, № 3б від 06.09.2021 року, № 3в від 08.10.2021 року, № 3д від 30.11.2021 року, № 4а від 20.12.2021 року, № 5а від 20.12.2021 року, до договору про постачання електричної енергії споживачу № 38/37 від 30.12.2020 року, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради 436 912,59 грн. зайво сплачених коштів..
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що сторони за Договором та безпосередньо Постачальник діяли у відповідності до законодавчо визначених можливостей застосування зміни істотних умов договору про закупівлю, та користувалися правовими позиціями уповноважених органів. Жодного тиску та впливу на підписанта додаткових угод з боку споживача Відповідач не здійснював. Отже волевиявлення Споживача (Позивача по справі) при підписанні додаткових угод було вільним та відповідало його внутрішній волі. Необхідність та правомірність підписання додаткових угод про збільшення ціни не ставилась Позивачем під сумнів. Навпаки Позивач продовжував сплачувати рахунки за отриману електричну енергію, у тому числі, за зміненими цінами. Окрім того, Позивач жодного разу не відмовився від підписання запропонованої додаткової угоди, чим фактично позбавив Постачальника можливості для ініціювання розірвання економічно невигідного для подальшого виконання договору.
З огляду на вказане, апелянт наполягає, що діяв у відповідності до норм Закону та договору, а тому за вказаних обставин покладення на нього обов'язку у вигляді повернення коштів та, фактично, зобов'язання його поставити товар (електроенергії) за економічно невигідними та необґрунтованими цінами, не відповідає критеріям щодо втручання у право мирного володіння майном.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанцій доказів, що збільшення ціни товару на ринку РДН дійсно було істотним порівняно з тією ціною РДН, яка була на час проведення закупівлі чи укладення Договору № 38/87, ні доказів того, яку суму коштів він фактично сплатив своєму постачальнику за обсяг електроенергії, поставлений позивачу згідно Договору №38/37.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" у справі №915/1195/24 та призначено справу до розгляду на 27.05.2025 об 11:30.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №915/1195/24 до прийняття рішення за результатами перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 зупинено провадження у справі №915/1195/24 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Здійснивши опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів встановила, що 21.11.2025 року Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24 ухвалено постанову, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року та рішення Господарського суду Сумської області від 26 червня 2024 року у справі № 920/19/24 залишено без змін.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.12.2025 поновлено провадження у справі №915/1195/24; розгляд справи призначено на 24.02.2026 о 10:30.
В судовому засіданні 03.02.2026 брали участь представники учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Згідно з протоколом засідання тендерного комітету від 18.12.2020 р. № 343 переможцем процедури відкритих торгів згідно предмету закупівлі “Електрична енергія, код за ДК021:2015:09310000-5: Електрична енергія» визначено переможця торгів ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю.
За результатом процедури закупівлі, 30.12.2020 між Комунальним некомерційним підприємством “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № 38/37, у відповідності до якого відповідач як постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а позивач як споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі на умовах цього договору (п. 2.2 договору).
Згідно п. 2.4 договору, очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії складає 1028000 кВт/год (додаток 2 до договору).
Пунктом 2.5 визначено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від потреб і реального фінансування видатків споживача.
Відповідно до п.5.1 договору, ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 1.85 грн., у т.ч. ПДВ 0,31 грн.
Згідно з п. 5.2 договору, загальна вартість цього договору становить 1901800,00 грн., у т. ч. ПДВ 316966,66 грн.
Відповідно до п. 5.3. договору, зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» за умови письмового звернення постачальника до споживача та надання постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання ціни електричної енергії на ринку шляхом підписання додаткової угоди до даного договору; зміна ціни 1 кВт електричної енергії в бік збільшення не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни електричної енергії на ринку може відбуватися тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючі при цьому тариф постачальника і тариф на передачу.
Згідно п. 5.11 договору, оплата спожитої електричної енергії здійснюється споживачем у відповідності до комерційної пропозиції, яка є додатком до договору. Розрахунки можуть здійснюватися з відстрочкою платежу до 30 банківських днів від дати підписання сторонами актів приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період.
Згідно п. 13.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 13.2. договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.
Відповідно до п. 13.7. договору, керуючись ч. 5 ст. 41 Закону № 922, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зазначених згідно:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень “частини шостої цієї статті». Як вказує позивач, мається на увазі стаття 41 Закону № 922.
Як вбачається з матеріалів справи, споживачем було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору).
Також, між споживачем та постачальником було підписано додаток № 2 “Комерційна пропозиція» до договору.
У відповідності до п.1 Додатку №1 "Комерційна пропозиція", ціна для здійснення платежів за електричну енергію за 1 кВт*год у розрахунковому періоді за результатами закупівлі складає 1,85 грн., в т. ч. ПДВ 0,31 грн.
Згідно п.2 додатку №2 "Комерційна пропозиція", оплата за електричну енергію здійснюється за фактичними обсягами споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» та р. 13 п. 13.1 договору.
У подальшому між споживачем та постачальником укладено додаткові угоди до договору, зокрема:
1) додаткова угода №1а від 26.01.2021, якою сторони, посилаючись на п.п. 2 та 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за договором становить 1,98 грн., у тому числі ПДВ 0,33 грн. (п. 1 додаткової угоди). Згідно з п. 2 додаткової угоди внесено зміни до п. 1 додатку № 2 до договору “Комрційна пропозиція», а саме: ціна (тариф) електричної енергії за 1 вВт/год з ПДВ за результатами проведеного аукціону без урахування послуги з розподілу електричної енергії складає 1.98 грн., в т.ч. ПДВ 0,33 грн. Пунктом 3 цієї додаткової угоди зменшено на 67495 кВт*год обсяг постачання електроенергії на 2021 рік, внесені зміни до п. 3 “Комерційної пропозиції»: визначені щомісячні обсяги споживання електроенергії, загалом 960,505 тис. кВт*год. Згідно з п. 5 додаткової угоди сторони домовились, що відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України ця додаткова угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами, застосовується до відносин сторін, що виникли з 01.01.2021, та є невід'ємною частиною договору.
2) додаткова угода від 09.02.2021 р. № 2, якою сторони виклали в новій редакції пункт 3.1. договору, а саме: ціна договору становить 1901800,00 грн., оплата послуг “Електрична енергія» буде здійснена на 1600000,00 грн. із загального обласного бюджету на 2021 рік, та 301800,00 грн. оплата послуг буде здійснена з державного бюджету (НСЗУ); змінено банківські реквізити замовника (позивача).
3) додаткова угода від 10.02.2021 р. № 2а, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: “ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,1727 грн., у тому числі ПДВ 0,3571 грн.». Пунктом 2 додаткової угоди викладено п. 2 “Комерційної пропозиції» в новій редакції: “Загальний обсяг постачання електроенергії 879838 кВт*год». Пунктом 3 було зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 80,667 кВт*год, викладено п 3 “Комерційної пропозиції» в новій редакції з визначенням щомісячних очікуваних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 879838 кВт*год. Згідно з п. 5 додаткової угоди № 2а від 10.02.2021, вона набрала чинності з 01.02.2021 р.
4) додаткова угода від 10.03.2021 р. № 2б, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: “ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,3111 грн., у тому числі ПДВ 0,38518 грн.». Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 “Комерційної пропозиції» в редакції: “Загальний обсяг постачання електроенергії 833 125 кВт*год». Пунктом 3 зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 46713 кВт*год, та викладено п. 3 “Комерційної пропозиції» в новій редакції з визначенням помісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 833125 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 01.03.2021 р.
5) додаткова угода від 17.08.2021 р. № 3а, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: “ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,45489 грн., у тому числі ПДВ 0,40915 грн.». Пунктом 2 додаткової угоди викладено в новій редакції пункт 2 “Комерційної пропозиції»: Загальний обсяг постачання електроенергії 804354 кВт*год. Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електроенергії на 2021 рік на 28771 кВт*год, викладено пункт 3 “Комерційної пропозиції» в новій редакції з визначенням щомісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 804354 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 01.08.2021 р.
6) додаткова угода від 06.09.2021 р. № 3б, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п.п. 2 п. 13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: “ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,66489 грн., у тому числі ПДВ 0,44415 грн.». Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 “Комерційної пропозиції» в новій редакції: “Загальний обсяг постачання електричної енергії 772608 кВт*год». Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 32615 кВт*год, та викладено пункт 3 “Комерційної пропозиції» в новій редакції, визначивши помісячні очікувані обсяги споживання електроенергії на 2021, загалом в обсязі 772608 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з з 01.09.2021 р.
7) додаткова угода від 08.10.2021 р. № 3в, згідно з якою сторони, посилаючись набрання чинності з 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою було збільшено тариф на послуги оператору ринку до 3,23 грн. (без ПДВ), керуючись п. 5.3 договору та п. 2, п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 , п. 5.3. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: “ціна за 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 2,89587 грн., у тому числі ПДВ 0,48264 грн.». Пунктом 2 додаткової угоди викладено п. 2 “Комерційної пропозиції» в такій редакції: “Загальний обсяг постачання електроенергії 745215 кВт*год». Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електроенергії на 2021 рік на 27392 кВт*год, та викладено в новій редакції п. 3 “Комерційної пропозиції» з визначенням помісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 745215 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 01.10.2021 року.
8) додаткова угода від 30.11.2021 р. № 3д, згідно з якою сторони, посилаючись набрання чинності з 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою було збільшено тариф на послуги оператору ринку до 3,23 грн. (без ПДВ), керуючись п. 5.3 договору та п. 2, п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 , п. 5.3. договору, виклали в новій редакції п. 5.1. договору: “ціна за 1кВт*год електричної енергії 2-го класу становить 3,14994 грн., у тому числі ПДВ 0,52499 грн.». Пунктом 2 додаткової угоди викладено п. 2 “Комерційної пропозиції» в такій редакції: “Загальний обсяг постачання електричної енергії 725853 кВт*год. Пунктом 3 додаткової угоди зменшено обсяг постачання електроенергії на 2021 рік на 13362 кВт*год, і викладено в новій редакції п. 3 “Комерційної пропозиції» з визначенням помісячних обсягів споживання електроенергії на 2021 рік, загалом в обсязі 725853 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 01.11.2021 року.
9) додаткова угода від 20.12.2021 року № 5а, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. договору - у зв'язку з набранням чинності 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою змінений тариф на послуги оператору до 3,23 грн. без ПДВ, а також, посилаючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, цінову довідку ХТПП від 26.11.2021 № 2970/21, виклали в новій редакції п. 5.1. договору: “ціна 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 3,42938 грн., у тому числі ПДВ 0,57156 грн.». Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 “Комерційної пропозиції» в редакції: “Загальний обсяг постачання електричної енергії 707870 кВт*год. Пунктом 3 зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 17983 кВт*год, та викладено пункт 3 “Комерційної пропозиції» в новій редакції, визначено щомісячні очікувані обсяги споживання електроенергії на 2021 рік загалом 707870 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 20.11.2021 року.
10) додаткова угода від 20.12.2021 р. № 4а, згідно з якою сторони, посилаючись на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, п. 5.3. Договору - у зв'язку з набранням чинності 18.06.2021 р. змін до постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2124, якою змінений тариф на послуги оператору до 3,23 грн. без ПДВ, а також посилаючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, пп.2 п.13.2. договору, виклали в новій редакції пункт 5.1. договору: “ціна 1 кВт*год електричної енергії 2-го класу за договором становить 3,73705 грн., у тому числі ПДВ 0,62284 грн.». Пунктом 2 додаткової угоди викладено пункт 2 “Комерційної пропозиції» в редакції: Загальний обсяг постачання електричної енергії 702388 кВт*год. Пунктом 3 зменшено обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік на 5482 кВт*год, та викладено пункт 3 “Комерційної пропозиції» в новій редакції, визначено щомісячні очікувані обсяги споживання електроенергії на 2021 рік загалом 702388 кВт*год. Відповідно до п. 5, додаткова угода набрала чинності з 01.12.2021 р.
11) додаткова угода від 29.12.2021 р. № 7, згідно з якою сторони домовились викласти п. 3.1 договору в новій редакції: сторони домовились зменшити обсяги закупівлі та відповідно ціну договору на 156240,07 грн. разом з ПДВ. Ціна договору становить 1745559,96 грн. з ПДВ.
Матеріли справи свідчать також про те, що на виконання умов договору, з урахуванням зазначених додаткових угод, ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія» здійснювало постачання КНП “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради електричної енергії, зокрема:
- протягом січня 2021 року поставлено замовнику 50983 кВт/год електроенергії на загальну суму 100964,34 грн. (з ПДВ) згідно з актом про прийняття-передавання товарної продукції від 31.01.2021 № 1 та оплачену згідно з платіжним дорученням від 19.02.2021 № 17;
- протягом лютого 2021 року поставлено 48818 кВт/год електроенергії на загальну суму 106067,26 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 02.03.2021 № 2 та оплачену в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 12.03.2021 № 33;
- у березні 2021 року поставлено замовнику 62166 кВт/год електроенергії на загальну суму 143658,23 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 05.04.2021 № 3 та оплачену в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 09.04.2021 № 51;
- протягом квітня 2021 року поставлено 79809 кВт/год електроенергії на загальну суму 184446,89 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 30.04.2022 № 4 та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 14.05.2021 № 81;
- у травні 2021 року поставлено 44583 кВт/год електроенергії на загальну суму 103036,42 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 03.06.2021 № 5, та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 11.06.2021 № 112;
- у червні 2021 року поставлено 35990 кВт/год електроенергії на загальну суму 83176,62грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 02.07.2021 № 6 та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 09.07.2021 № 185;
- у липні 2021 року поставлено 35359 кВт/год електроенергії на загальну суму 81718,33 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 03.08.2021 № 7, та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 13.08.2021 № 174;
-у серпні 2021 року поставлено 34556 кВт/год електроенергії на загальну суму 84831,11 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 01.09.2021 № 8 та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 10.09.2021 № 199;
-у вересні 2021 року поставлено 37838 кВт/год електроенергії на загальну суму 100834,03 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 01.10.2021 № 9, та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 08.10.2021 № 226;
-у жовтні 2021 року поставлено 75995 кВт/год електроенергії на загальну суму 220072,10 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 02.11.2021 № 10, та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 05.11.2021 № 251 та № 254;
- у листопаді 2021 року поставлено 56524 та 28258 кВт/год електроенергії на загальну суму 274954,74 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийому-передачі товарної продукції від 01.12.2021 № 11, оплаченої в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 13.12.2021 № 296 та № 312;
-у грудні 2021 року поставлено 70060 кВт/год електроенергії на загальну суму 261817,36 грн (з ПДВ), що підтверджується актом прийняття-передачі товарної продукції від 20.12.2021 № 12 та оплаченої в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 24.12.2021 № 358 та № 363.
Як вказує позивач, 19.06.2024 Управлінням південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області складений акт №15-14-11/48 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 рр., в тому числі щодо закупівлі електричної енергії в 2021 році (відкриті торги ДК 021:2015 09310000-5, Електрична енергія, UA-2020-11-28-000199-b), відповідно до договору № 38/37. В акті ревізії встановлено, що протягом 2021 року до договору ціна електричної енергії була збільшена загалом на 66,95 % від первісної договірної ціни, враховуючи підвищення до 1,98 грн. з ПДВ за 1 кВт*год з 01.01.2021, або на 7,03 %, що, на думку позивача, суперечить пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону № 922 відносно обмеження 10-ма % максимального збільшення ціни договору про закупівлю. За результатами ревізії службовими особами Держаудитслужби був зроблений висновок, що підвищення ціни товару проведено безпідставно, що призвело до зайвої сплати позивачем 436912,14 грн., тобто безпідставної втрати бюджетних коштів.
Позивач зазначив, що додаткові угоди № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30.11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р., № 7 від 29.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37 були укладені сторонами всупереч пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», оскільки ціна електричної енергії за ними була збільшена загалом на 66,95 % від первісної договірної ціни, а тому просить визнати їх недійсними та стягнути з відповідача зайво сплачені кошти.
Судова колегія звертає увагу, що скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно в частині визнання недійсними додаткових угод № 2а від 10.02.2021 року, № 2б від 10.03.2021 року, № 3а від 17.08.2021 року, № 3б від 06.09.2021 року, № 3в від 08.10.2021 року, № 3д від 30.11.2021 року, № 4а від 20.12.2021 року, № 5а від 20.12.2021 року, до договору про постачання електричної енергії споживачу № 38/37 від 30.12.2020 року та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради 436 912,59 грн. зайво сплачених коштів.
У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.
Тому, в частині відмови у задоволенні позовної вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 7 від 29.12.2021, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними додаткових угод № 2а від 10.02.2021, № 2б від 10.03.2021, № 3а від 17.08.2021, № 3б від 06.09.2021, № 3в від 08.10.2021, № 3д від 30.11.2021, № 4а від 20.12.2021, № 5а від 20.12.2021, № 7 від 29.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37 в частині постачання електричної енергії та відновлення становища, яке існувало до їх укладення шляхом застосування до сторін по договору про постачання електричної енергії від 30.12.2020 №38/37 двосторонньої реституції у частині обсягів поставленої електричної енергії внаслідок укладення додаткових угод №2а від 10.02.2021, №2б від 10.03.2021, №3а від 17.08.2021, №3б від 06.09.2021, №3в від 08.10.2021, №3д від 30.11.2021, №4а від 20.12.2021, №5а від 20.12.2021, №7 від 29.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 року №38/37 - перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом апеляційного перегляду наявність або відсутність підстав для визнання недійсними з моменту укладення додаткових угод №2а від 10.02.2021, №2б від 10.03.2021, №3а від 17.08.2021, №3б від 06.09.2021, №3в від 08.10.2021, №3д від 30.11.2021, №4а від 20.12.2021, №5а від 20.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 №38/37 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на користь Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр" Миколаївської обласної ради 436 912,59 грн зайво сплачених коштів.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий господарський суд виходив з того, що додатковими угодами до договору змінювались істотні умови договору - ціна на одиницю товару, в результаті чого було збільшено ціну за одиницю товару в порівнянні з первісною ціною 1,85 грн до 3,73705 грн., тобто удвічі більше ніж на 10%, що не узгоджується із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". З урахуванням викладеного, спірні додаткові угоди (окрім додаткової угоди № 7 від 29.12.2021) підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Щодо вимоги про стягнення, суд зазначив, що грошові кошти в сумі 436912,59 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно ст. 6, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 204 ЦК України встановлено загальне правило, за яким правомірність правочину презюмується.
Згідно статей 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, а також моральним засадам суспільства. До того ж, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтею 208 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що ціна за одиницю товару не повинна відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі..
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (частина п'ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Укладаючи 30.12.2020 р. договір № 38/37 про закупівлю електричної енергії, сторони обумовили усі істотні умови.
Як вбачається із укладеного сторонами договору № 38/37 від 30.12.2020 р., постачальник зобов'язався продати споживачу електричну енергію на загальну суму 1901800,00 грн., в т. ч. ПДВ - 316966,66 грн., при цьому обсяг продажу електричної енергії договором визначено не було.
Як зазначалось вище, сторони п. 5.3. договору узгодили, що зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» за умови письмового звернення постачальника до споживача та надання постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання ціни електричної енергії на ринку шляхом підписання додаткової угоди до даного договору; зміна ціни 1 кВт електричної енергії в бік збільшення не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни електричної енергії на ринку може відбуватися тільки відносно її фактичної вартості, не враховуючі при цьому тариф постачальника і тариф на передачу. Пунктом 13.7. договору сторони вирішили, керуючись ч. 5 ст. 41 Закону № 922, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
Так, як вбачається з додаткової угоди № 1а від 26.01.2021, у зв'язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 28.12.2020 № 1728/20, сторони дійшли згоди: викласти в наступній редакції п. 5.1 договору: “Ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 1.98 грн., у т. ч. ПДВ 0,33 грн.». Вказана додаткова угодо позивачем не оскаржується.
В подальшому, сторонами було укладено додаткові угоди № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30.11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р., у відповідності до яких сторони вносили зміни до п. 5.1 договору стосовно підвищення ціни за одиницю товару.
Так, додатковою угодою № 2а від 10.02.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2,1727 грн., у т. ч. ПДВ 0,3571 грн.;
-додатковою угодою № 2б від 10.03.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2,3111 грн., у т. ч. ПДВ 0,38518 грн.;
-додатковою угодою № 3а від 17.08.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2,45489 грн., у т. ч. ПДВ 0,40915 грн.;
-додатковою угодою № 3б від 06.09.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2,66489 грн., у т. ч. ПДВ 0,44415 грн.;
-додатковою угодою № 3в від 08.10.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 2,89587 грн., у т. ч. ПДВ 0,48264 грн.;
-додатковою угодою № 3д від 30.11.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 3,14994 грн., у т. ч. ПДВ 0,52499 грн.;
-додатковою угодою № 5а від 20.12.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 3,42938 грн., у т. ч. ПДВ 0,57156 грн.;
-додатковою угодою № 4а від 20.12.2021 р. ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 3,73705 грн., у т. ч. ПДВ 0,62284 грн.
Таким чином, зазначеними додатковими угодами до договору змінювались істотні умови договору - ціна на одиницю товару, в результаті чого було збільшено ціну за одиницю товару (1 кВт/год електроенергії) в порівнянні з первісною ціною 1,85 грн. до 3,73705 грн., тобто удвічі фактично, більше ніж на 10%, що не узгоджується із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.
Загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 1,85 грн з ПДВ за 1 кВт/год до 3,73 з ПДВ, що становить 102 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.
Суд звертає увагу, що 24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №922/433/22, від 01.10.2024 у справі №918/779/23, від 06.02.2025 у справі №910/5182/24, від 18.02.2025 у справі №925/889/23.
Як було зазначено вище, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду зупинено провадження у справі №916/499/24 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
У постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Так, у пунктах 205-207 постанови від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Великою Палатою Верховного Суду зроблено наступні висновки щодо застосування норм матеріального права (пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"):
- зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
- зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
- виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
У зв'язку з чим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладенні додаткових угод № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30.11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р. до договору №38/37 від 30.12.2020 порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме перевищено встановлений законодавством максимальний ліміт у 10% у підвищенні ціни на електроенергію як товар у договорі, за відсутності належного обґрунтування коливання ціни у відповідний період. З огляду на що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання оспорених додаткових угод недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Колегія суддів наголошує на тому, що висновки Харківської ТПП про моніторинг ринкових цін електричної енергії не можуть бути доказом на підтвердження коливання ціни товару, оскільки носять лише інформаційний характер та не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозицією внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 виснувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі №913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі №910/17520/21).
Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №916/747/24).
У постанові №927/491/19 від 18.06.2021 Верховний Суд зауважив, що відповідно до принципу прозорості торгів та стандартів добросовісної ділової практики сторони в договорі мали б закласти певну формулу та порядок перерахунку ціни (так зване "цінове застереження"). Це призвело б до прозорості закупівель - адже замовник би розумів, що ціна може бути перерахована. Обидві сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими). Тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару. Враховуючи, що договір не містив відповідних застережень та положень, зазначені аргументи скаржника відхиляються. Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).
У справі №915/1868/18 Верховний Суд виходив з того, що висновок Миколаївської торгово-промислової палати свідчить про середній рівень ринкової вартості продуктів дизельного палива, а не про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати укладання додаткових угод до договору. Відповідно дані, викладені у висновках Миколаївської торгово-промислової палати не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод до договору, а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дати укладення додаткових угод до договору.
Ураховуючи наведені правові позиції, колегія суддів приходить до висновку, що підвищення ціни за товар відбулося без належного підтвердження вартості електричної енергії станом на дату укладення цих додаткових угод.
Судова колегія відхиляє доводи Апелянта про недоведеність Позивачем факту порушення, невизнання або оспорювання його прав в результаті укладення спірних угод, оскільки правовим наслідком укладенні спірних угод стало зменшення обсягу закупівлі та збільшення ціни за одиницю товару, яке, в свою чергу, мало наслідком понесення Позивачем витрат, які не мали бути понесені Університетом у випадку оплати електричної енергії за ціною, яка була визначена під час укладення Договору.
Крім того, колегія суддів відхиляє посилання відповідача про недобросовісність поведінки позивача, оскільки згода Позивача на укладення спірних угод не може бути способом уникнення від можливих наслідків у вигляді визнання угод недійсними та необхідності повернення коштів.
У контексті наведеного, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина перша статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право (пункт 5.2 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення Позивачем відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права Відповідачем (пункти 27 та 29 постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Тлумачення пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).
Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує, що Позивач, підписуючи оспорювані Додаткові угоди, сприймав надані Відповідачем докази документального підтвердження для зміни ціни у Договорі про закупівлю як достатню для обох сторін підставу для збільшення ціни товару у відповідності до пункту 2 частини п'ятої статті 41 України «Про публічні закупівлі» та пункту 13.2. договору.
Водночас, позов у даній справі подано державною установою з метою усунення порушень, які були виявлені Південним офісом Держаудитслужби, після чого останній звернувся до позивача із запитом про надання пояснень, а саме інформації про осіб, відповідальних за укладання Додаткових угод до Договору, які були укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
У зв'язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що поведінка Позивача, яка полягає у підписанні оспорюваних додаткових угод, а в подальшому - заперечення їх дійсності, є недобросовісною та суперечливою.
Апеляційний суд також відхиляє аргументи скаржника щодо підписання Додаткових угод за взаємною згодою сторін у відповідності до приписів статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, адже такі доводи не спростовують висновки суду про укладення Додаткових угод з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Судова колегія вважає, що Апелянтом не доведено наявності суперечливої поведінки Позивача при укладанні Додаткових угод, оскільки, як зазначає сам Позивач, до моменту вказівки Державної аудиторської служби про невідповідність додаткових вимог чинному законодавству, Позивач вважав цілком правомірним укладання Додаткових угод, в кожній з яких ціна не буде перевищувати 10 % від попередньої ціни.
Судом апеляційної інстанції також відхиляються доводи апелянта про недоведеність Позивачем існування підстав для визнання недійсними додаткових угод у повному обсязі, оскільки основною та єдиною підставою для укладання спірних угод була зміна ціни за одиницю товару.
Оскільки зміни, передбачені вказаними угодами, пов'язані саме зі зміною ціни за одиницю товару, місцевий господарський правильно вказав, що вони мають бути визнані недійсними саме в повному обсязі.
Так, правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені статтею 217 Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Стаття 180 Господарського кодексу України визначає, що істотними умовами договору, без погодження яких укладення господарського договору неможливе, є предмет, ціна та строк дії договору (частина третя статті 180 Господарського кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №916/3015/23 щодо подібних правовідносинах, вказано на те, що ціна товару є істотною умовою договору та додаткових угод до нього, а тому оспорювані додаткові угоди можуть бути визнанні судом недійсними лише в повному обсязі.
У даному випадку ціна товару є істотною умовою Договору та Додаткових угод до нього, а тому оспорюванні правочини судом першої інстанції правомірно визнано недійними в повному обсязі.
Щодо стягнення 436 912,59 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки додаткові угоди № 2а від 10.02.2021 р., № 2б від 10.03.2021 р., № 3а від 17.08.2021 р., № 3б від 06.09.2021 р., № 3в від 08.10.2021 р., № 3д від 30.11.2021 р., № 4а від 20.12.2021 р., № 5а від 20.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 р. № 38/37 судом визнані недійсними, відповідно такі угоди не породжують правових наслідків, а правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №38/37 від 30.12.2020, мали регулюватись додатковою угодою № 1а від 26.01.2021 р., згідно з якою ціна за одиницю електричної енергії складає 1,98 грн. за 1 кВт*год (з ПДВ).
Як встановлено судом, за договором № 38/37 про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 відповідачем було поставлено 660993 кВт/год електричної енергії за ціною 1,98 грн з ПДВ, проте позивач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу за цінами, визначеними згідно з додатковими угодами, які визнані недійсними.
Так, враховуючи те, що фактична вартість спожитої позивачем електроенергії за ціною 1,98/кВт*год дорівнює 1308647,34 грн. (660933 кВт*год х 1,98 грн.), в той ж час сума спожитої електроенергії згідно з актами приймання-передачі за спірними додатковим угодами становить 1745559,93 грн., відповідно сума переплати складає 436912,59 грн. (1745559,93 грн. - 1308647,34 грн.).
Таким чином, грошові кошти в сумі 436 912,59 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Перевіривши вказаний розрахунок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість розрахунку, у зв'язку з чим заявлена позивачем сума у розмірі 436 912,59 грн підлягає стягненню в повному обсязі.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/1195/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/1195/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/1195/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 у справі №915/1195/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.02.2026.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська