ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/976/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ярош А.І.,
суддів Богатиря К.В., Діброви Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2025 про зупинення провадження, суддя в І інстанції Мавродієва М.В.,
у справі №915/976/25
за позовом: заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України
до відповідача: Акціонерного товариства “Укртелеком»
про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння
У провадженні Господарського суду Миколаївської області розглядається справа №915/976/25 за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства “Укртелеком» про витребування у власність держави в особі Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства “Укртелеком» захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційне укриття №53841 площею 35 кв.м, розташоване в підвалі адміністративної будівлі по вул.Кобзаря, 42, в с-щі Криве Озеро Первомайського району Миколаївської області.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю набуття АТ “Укртелеком» права приватної власності на спірне державне майно - захисну споруду цивільного захисту.
Відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням, в якому просив суд зупинити провадження до перегляду судового рішення по справі №910/4258/25 у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду.
На думку відповідача, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі, зокрема щодо комплексного застосування ч.6 ст.164 ГПК України, як норми процесуального права, та ст.ст.390, 391 ЦК України, як норм матеріального права, у разі подання прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі ст.387 ЦК України (у недобросовісного набувача).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2025 у справі №915/976/25 клопотання АТ “Укртелеком» про зупинення провадження у справі задоволено; зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №910/4258/25 та оприлюднення повного тексту постанови.
Суд зазначив, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.12.2025 справу № 910/4258/25 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми. Колегія суддів КГС ВС зазначила, що справа стосується застосування частини шостої статті 164 ГПК України у взаємозв'язку зі статтями 390, 391 ЦК України, зокрема щодо: поширення нової редакції ч. 6 ст. 164 ГПК України на позови, подані до набрання нею чинності; обов'язку прокурора як самостійного позивача здійснювати оцінку майна та вносити його вартість на депозитний рахунок суду; застосування цієї норми у справах про витребування майна як у добросовісного, так і у недобросовісного набувача; її поширення на позови державних підприємств та інших суб'єктів, які володіють майном на праві оперативного управління чи господарського відання.
09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (№ 4292-ІХ), яким, зокрема, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою. Відповідно до цієї норми у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача до позову мають бути додані докази внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна. Одночасно статтю 390 ЦК України доповнено положенням, за яким суд задовольняє такий позов за умови попереднього внесення відповідної суми на депозитний рахунок суду, а компенсація добросовісному набувачеві здійснюється без пред'явлення ним окремого позову.
Отже, законодавець установив спеціальний процесуальний порядок звернення з позовами про витребування майна у добросовісного набувача, спрямований на забезпечення його права на компенсацію.
У даній справі прокурор не вніс кошти на депозитний рахунок суду, посилаючись на те, що набувач є недобросовісним.
Таким чином, як і у справі № 910/4258/25, спірним є питання про застосування частини шостої статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання прокурором позову про витребування нерухомого майна на підставі статті 387 ЦК України (у недобросовісного набувача).
Не погодившись з ухваленим рішення, заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2025 у справі №915/976/25 скасувати; справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали Велика Палата Верховного Суду не прийняла справу №910/4258/25 до розгляду, а тому зупинення провадження є передчасним. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 303 ГПК України Велика Палата може відмовити у прийнятті справи та повернути її на розгляд відповідній колегії.
Апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24, відповідно до якої обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду (ч. 5 ст. 390 ЦК України) застосовується лише у разі подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Якщо ж позов обґрунтований недобросовісністю набувача, такі вимоги не підлягають застосуванню, а питання добросовісності вирішується судом під час розгляду справи по суті.
Зазначає, що у цій справі прокурор звернувся з позовом на підставі ст. 387 ЦК України, вважаючи відповідача недобросовісним набувачем, а тому обов'язок внесення коштів на депозитний рахунок суду відсутній. Суд першої інстанції вже досліджував це питання на стадії відкриття провадження та призначив справу до розгляду.
На думку апелянта, зупинення провадження призводить до безпідставного затягування розгляду справи та порушує принцип розумного строку судового розгляду, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 ГПК України.
У зв'язку з цим прокурор просить скасувати ухвалу про зупинення провадження та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до ст. 280 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що на момент винесення Господарським судом Миколаївської області ухвали від 18.12.2025 року про зупинення провадження у справі №915/976/25 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду була наявна неоднозначна практика щодо застосовування статей статті 164 ГПК України як норми процесуального права та статей 390, 391 ЦК України у спорах, які виникають при поверненні майна з приватної у державну чи комунальну власність, тобто у подібних правовідносинах, що є неприпустимим. Таким чином, результат перегляду судового рішення у справі № 910/4258/25 мав значення при розгляді справи № 915/976/25 . Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України господарський суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Отже, за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом суду.
До суду апеляційної інстанції від прокурора надійшли додаткові письмові пояснення, вяких зазначає, що 14.01.2026 ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу № 910/4258/25 було повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була необґрунтованою. Враховуючи викладене, зупинення провадження у справі № 915/976/25 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення по справі №910/4258/25 було безпідставним та передчасним, особливо враховуючи, що Верховним Судом у справі №127/8274/24 вже сформовано позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові від 12.11.2025. За такого правові підстави для зупинення провадження у справі № 915/976/25 відсутні.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2025 у справі №915/976/25; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23).
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, за наявності якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі на підставі ст. 227 ГПК України; необов'язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (ст. 228 ГПК України).
Законодавець у вказаній ст. 228 ГПК України закріпив як право суду зупинити провадження у справі, так і фактично визначив умови, за яких це право може бути судом реалізованим.
Так, за п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
З аналізу п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України вбачається, що за його змістом таке право може бути реалізовано судом за наявності таких умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об'єднана палата, Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи (див. також постанови Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 05.07.2022 у справі № 910/6807/21, від 04.06.2024 у справі № 902/924/23).
Розглядаючи вищенаведені умови необхідно зазначити таке:
- зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16, від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2110/15-ц та інші). Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23);
- водночас, провадження у справі має зупинятись із чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №906/1349/15, постанову Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 910/22479/17).
Дотримуючись вищенаведеного принципу, Верховний Суд у п. 64 постанови від 22.10.2024 у справі № 911/1683/23 дійшов висновку, що правових підстав для зупинення провадження у справі, що розглядається, немає, оскільки Велика Палата Верховного Суду на час розгляду цієї справи ще не прийняла до свого розгляду справу №911/906/23 з огляду на що відмовив у задоволенні клопотання скаржника про зупинення провадження у справі №911/1683/23.
Частиною 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є «правова передбачуваність» та «правова визначеність». Принцип «правової визначеності» вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані судами у подібних правовідносинах. Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Необхідно зазначити, що зупинення апеляційним господарським судом провадження у справі, за встановлених вищезазначених умов, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України свідчить про дотримання цим судом норм процесуального права та принципу «правової визначеності». Разом з тим, безпідставне зупинення провадження у справі призводить до порушення вимог процесуального законодавства, затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить і про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється, зокрема у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.12.2025р. вирішено передати справу № 910/4258/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Проте Великою Палатою Верховного Суду питання прийняття справи № 910/4258/25 до розгляду ще не вирішене.
Відтак, правові підстави для зупинення провадження у справі № 914/3179/25, що встановлені п. 7ч.1 ст. 228 ГПК України станом на 18.12.2025 (дата постановлення оскаржуваної ухвали) відсутні.
Вказаний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, які викладено у його постановах від 22.10.2024р. у справі № 911/1683/23 та від 28.05.2025р. у справі № 619/766/18.
Крім того, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2026 справу №910/4258/25 було повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була необґрунтованою. Враховуючи викладене, зупинення провадження у справі № 915/976/25 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення по справі №910/4258/25 було безпідставним та передчасним, особливо враховуючи, що Верховним Судом у справі №127/8274/24 вже сформовано позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові від 12.11.2025.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про зупинення провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню, а матеріали справи направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснено, виходячи зі змісту норм статті 129 ГПК України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2025 у справі №915/976/25 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2025 у справі №915/976/25 - скасувати.
Справу №915/976/25 передати для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню згідно зі ст. 255, п. 2 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
К.В. Богатир