79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" лютого 2026 р. Справа №926/1966/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд» від 11 листопада 2025 року
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23 жовтня 2025 року (повний текст підписано 28.10.2025), суддя Гурин М.О.
у справі № 926/1966/25
за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури, м. Чернівці
в інтересах держави в особі:
позивача Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, м. Кіцмань, Чернівецька область
до відповідача Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд», м. Кіцмань, Чернівецька область
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 47 823,21 грн
встановив:
13 червня 2025 року Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Кіцманської міської ради до відповідача Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.04.2017 по 30.04.2025 в сумі 47 823,21 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23 жовтня 2025 року у справі № 926/1966/25 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд» на користь Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.04.2017 по квітень 2025 включно у розмірі 47 823,21 грн. Поряд з тим, присуджено до стягнення з Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд» на користь Чернівецької обласної прокуратури 3 028,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що Спільне підприємство із змішаною формою власності “Райагробуд» з дати набуття у власність об'єктів нерухомості був зобов'язаний вжити заходів щодо належного оформлення власного землекористування та сплачувати орендну плату (земельний податок), що ним зроблено не було. Відтак, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи щодо не сформованості в натурі земельної ділянки під належним йому на праві власності нерухомим майном та не внесення даних про неї до Державного земельного кадастру, не звільняють його від обов'язку сплати вказаних сум до місцевого бюджету саме з дати набуття права власності на об'єкти нерухомого майна за адресами: Чернівецька область, Кіцманський район, м. Кіцмань, вул. Українська, 46 та вул. Українська, 44, які розташовані на земельних ділянках комунальної власності. Разом з тим, перевіривши надані прокурором розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, суд вважав правомірним спосіб визначення прокурором суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати який зазначений вище, а також суд погодився з методом визначення прокурором розміру позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Спільне підприємство із змішаною формою власності “Райагробуд» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 23 жовтня 2025 року у справі № 926/1966/25 та ухвалити нове про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, позивачем не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що Спільне підприємство із змішаною формою власності “Райагробуд» не є стороною правовідносин, вказаних у позовній заяві, останнє не зверталось до Кіцманської міської ради із заявою про надання дозволу СП “Райагробуд» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду розташованої в м. Кіцмань, вул. Українська, 44. Вважає, що земельна ділянка, під належним йому на праві власності нерухомим майном, несформована в натурі, дані про неї не внесено до Державного земельного кадастру, тому жодних претензій у разі користування нею власником відповідної нерухомості місцева влада заявляти не може. Також скаржник звертає увагу суду, що технічна документація щодо спірної земельної ділянки орієнтовною площею 2,06 га розроблялася без участі та відома Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд», таким чином відповідач не погоджується з орієнтовним встановленням площі земельної ділянки без присвоєння кадастрового номеру. Крім того, відповідач зазначає, що обов'язковою умовою для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів є наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка в даному випадку відсутня.
Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 926/1966/25 за апеляційною скаргою Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23 жовтня 2025 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; прокурору та позивачу надано строк (15 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзивів на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана учасникам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, з часу виникнення у Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд» права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Кіцмань, по вул. Українська, 44, та вул. Українська, 46, виник й обов'язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі. Отже, Спільне підприємство із змішаною формою власності “Райагробуд» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Кіцманською міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок міської ради. Поряд з тим, наголошує, що розрахунок Кіцманською міською радою Чернівецького району Чернівецької області недоотриманих коштів від користування земельним ділянками проводився виходячи із площі земельних ділянок, які безпосередньо знаходяться під будівлями, що перебувають у власності Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд», а не виходячи із орієнтовної площі. Враховуючи зазначене вище, прокурор вважає доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі необґрунтованими та такими, що не спростовують законності позовних вимог прокурора та прийнятого рішення у даній справі.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області до суду не надходив.
Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.05.2025 №428894760 за Спільним підприємством із змішаною формою власності “Райагробуд» зареєстровано право власності на будівлю лісопильно-столярного цеху, загальною площею 955 кв.м., що розташований за адресою: Чернівецька обл., Кіцманський район, м. Кіцмань, вул. Українська, 46. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ/972479 від 15.12.2006.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.05.2025 №428894870 за Спільним підприємством із змішаною формою власності “Райагробуд» зареєстровано право власності на будівлі і споруди, загальною площею 1193,00 кв.м., що розташовані за адресою: Чернівецька обл., Кіцманський район, м. Кіцмань, вул. Українська, 44. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності на нерухоме майно САА/395829 від 31.08.2004.
Поряд з тим, судом встановлено, що дане нерухоме майно розміщено на земельних ділянках, які належать Кіцманській міській раді на праві власності у відповідності до статті 83 Земельного кодексу України, оскільки право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів становить презумпцію.
Зважаючи на зазначене, прокуратура вважає, що відповідач безпідставно та без належного оформлення фактично використовував зазначені земельні ділянки під об'єктами нерухомого майна, яке належить йому на правах власності.
У червні 2025 року Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Кіцманської міської ради до відповідача - Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування без правовстановлюючих документів земельними ділянками під об'єктами відповідача у розмірі орендної плати за землю за період з 01.04.2017 по 30.04.2025, в сумі 47 823,21 грн.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі: Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області:
Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).
Слід зазначити, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Звертаючись з цим позовом до суду, заявленим в інтересах держави, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Кіцманська міська рада та зазначив, що вказаний орган належним чином не здійснював захист інтересів держави шляхом вчинення певних дій, зокрема: звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за користування без правовстановлюючих документів земельними ділянками під об'єктами відповідача у розмірі орендної плати за землю за період з 01.04.2017 по 30.04.2025, в сумі 47 823,21 грн.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 08.05.2025 №52/4-601ВИХ-25 Чернівецька окружна прокуратура зверталась до Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області з запитом чи вживались заходи щодо усунення виявлених порушень законодавства та чи планується самостійне звернення до суду з даним позовом.
На запит прокурора позивач повідомив листом від 14.05.2025, що міською радою не вживались заходи щодо стягнення до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів.
Листом від 05.06.2025 №52/4-740ВИХ-25 прокурор повідомив позивача про свій намір звернутися до суду з даним позовом.
Судом враховано, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області не звернулася до суду з даним позовом, що підтверджує бездіяльність компетентного органу.
Відтак, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ “Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо суті спору:
За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Згідно з ст.80 ЗК України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
В силу положень частин 1 статей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Суд погоджується з доводами прокурора, що відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку; за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів становить презумпцію, яка відповідачем не спростована.
Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Враховуючи, що використання землі в Україні є платним та за відсутності обов'язку сплати земельного податку через відсутність зареєстрованого за ними речового права, відповідач не звільнений від необхідності внесення плати за землю у вигляді орендної плати.
Судом встановлено, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно (2004, 2006 роки) у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідні земельні ділянки, які знаходяться під його нерухомим майном, проте речові права відповідачем на земельні ділянки не зареєстровано та не ініційовано питання розроблення технічної документації та виготовлення її нормативно-грошової оцінки, як передумови укладення договорів оренди.
Отже правова підстава для набуття (збереження) майна, спірних земельних ділянок, у відповідача відсутня, а у Кіцманської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.
Вказаний правовий висновок міститься і у Постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 по справі № 645/1040/19, а також аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц (провадження № 61-6606св20), від 06 грудня 2023 року у справі № 643/12527/18 (провадження № 61-11783св23).
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17).
Необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об'єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.
Згідно із частинами першою та другою статті 16 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України “Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки.
Так, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку).
Саме такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20, провадження № 12-48гс21, від 21 лютого 2024 року у справі № 646/4738/19, провадження № 61-14023св23.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідач з дати набуття у власність об'єктів нерухомості був зобов'язаний вжити заходів щодо належного оформлення власного землекористування та сплачувати орендну плату (земельний податок), що ним зроблено не було.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені відповідачем доводи щодо не сформованості в натурі земельної ділянки під належним йому на праві власності нерухомим майном та не внесення даних про неї до Державного земельного кадастру, не звільняють його від обов'язку сплати вказаних сум до місцевого бюджету саме з дати набуття права власності на об'єкти нерухомого майна за адресами: Чернівецька область, Кіцманський район, м. Кіцмань, вул. Українська, 46 та вул. Українська, 44, які розташовані на земельних ділянках комунальної власності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування прокурором суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю згідно розміру земельних ділянок, який відповідає розміру фактичних площ належного відповідачу нерухомого майна, а саме 955 кв.м. та 1193,00 кв.м.
Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Статтею 13 Закону України “Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до статті 18 Закону України “Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом статей 20, 23 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Разом з тим, установлено, що земельні ділянки під об'єктами нерухомого майна відповідача не сформовані, у зв'язку з чим, витяги щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки отримати неможливо.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 646/4738/19 вказав, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативно грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. У такому випадку рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого можна встановити та вирахувати нормативно грошову оцінку земельної ділянки, є належним доказом у справі.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі №629/4628/16-ц зазначив, що законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, врахувавши подібні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 та Верховного Суду у постановах: від 21 червня 2022 року у справі № 538/14/21, від 01 березня 2023 року у справі №751/1543/19, від 13 березня 2024 року у справі № 161/8273/20.
Аналогічні висновки зазначені і в постанові Верховного суду від 09.04.2025 у справі №641/4273/19.
При цьому, у справі №641/4273/19 Верховний Суд погодився із доводами прокурора та позивача (Харківська міська рада) про те, що рішення Харківської міської ради 25 сесії 6 скликання від 03 липня 2013 року № 1209/13 “Про затвердження “Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013», у пункті 1.1 якого визначено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн, є належним доказом для розрахунку безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянка без правовстановлюючих документів.
З урахуванням правових позицій Верховного Суду, окружною прокуратурою проведено розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за період з 01.04.2017 по квітень 2025 включно.
Для проведення відповідного розрахунку окружною прокуратурою взято за основу площу займаних земельних ділянок, виходячи із площ об'єктів нерухомого майна, яка значиться в інформаційних довідках (955 кв.м та1193 кв.м.), базову вартість одного квадратного метра земельних ділянок в м. Кіцмань, затверджену рішенням Кіцманської міської ради №477/12 від 14.12.2012, враховано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за період з 2014 по 2025 рік, а також враховано розміри ставки земельного податку, які встановлювалися рішеннями Кіцманської міської ради за вказані вище періоди.
Перевіривши надані прокурором розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, колегія суддів вважає правомірним спосіб визначення прокурором суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати який зазначений вище, а також суд погоджується з методом визначення прокурором розміру позовних вимог.
З огляду на викладене, згідно розрахунків, наданих прокурором і перевірених судом, загальний розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.04.2017 по 30.04.2025 складає 47 823,21 грн.
Докази сплати відповідачем вказаних коштів у матеріалах справи відсутні.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд» 47 823,21 грн - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування без правовстановлюючих документів земельними ділянками під об'єктами відповідача у розмірі орендної плати за землю, у період з 01.04.2017 по 30.04.2025.
Щодо доводів апелянта про те, що Спільне підприємство із змішаною формою власності “Райагробуд» не є стороною правовідносин, вказаних у позовній заяві, суд такі відхиляє як необґрунтовані, оскільки відповідач є власником будівель і споруд загальною площею 1193 кв.м (вул. Українська, 44) та 955 кв.м (вул. Українська, 46), що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, водночас земельні ділянки під цими об'єктами належать до земель комунальної власності, розпорядником яких є Кіцманська міська рада.
Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника щодо не погодження з орієнтовним встановленням площі земельної ділянки без присвоєння кадастрового номеру, оскільки розрахунок недоотриманих коштів від користування земельним ділянками проводився виходячи із площі земельних ділянок, які безпосередньо знаходяться під будівлями, що перебувають у власності відповідача, а не виходячи із орієнтовної площі, поряд з цим, відсутність кадастрового номера не впливає на обов'язок відповідача компенсувати використання землі.
Відтак, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23 жовтня 2025 року у справі № 926/1966/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Спільного підприємства із змішаною формою власності “Райагробуд» - без задоволення.
Матеріали справи № 926/1966/25 повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.