Справа № 629/5529/25 Головуючий суддя І інстанції КАРАЩУК Т. О.
Провадження № 33/818/336/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
20 лютого 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Лозівського міськрайонного суду м. Харкова від 03 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою,
Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Оскаржуваною постановою встановлено, що 30.07.2025 року о 12:47 год. в м.Лозова по вул.Павлоградській біля буд.40 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння .Медичний огляд на стан наркотичного сп?яніння проводився у закладі охорони здоров?я у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу номер 5 від 30.07.2025 р. Від керування ТЗ відсторонений шляхом залишення на узбіччі без порушень ПДР. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.9.а. ПДР, чим вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити адміністративне провадження стосовно нього за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 грунтується на його особистих переконаннях, оскільки апелянт не є фахівцем в галузі права, а виклад своєї апеляційної скарги робив з власного досвіду. Крім того особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є військовослужбовцем та приймає участь у наданні відсічі збройній агресії російської федерації проти України, Суд апеляційної інстанції вважає, що за такі обставини обумовлюють надання необхідного правового захисту таким особам, зокрема і у доступі до правосуддя.
Разом з тим, відповідно до приписів ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Також належить врахувати, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», параграфи 29-30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі «Олюджіч проти Хорватії»).
У зв'язку з чим, апеляційний суд вважає належним вийти за межі поданої апеляційної скарги, а апеляційний розгляд провадити з огляду на перевірку висновків суду першої інстанції у встановленні процесуально визначальних фактів, передбачених чинним національним законодавством, для правильного та справедливого судового розгляду цієї справи.
Крім того, ОСОБА_1 просив поновити пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді першої інстанції, посилаючись на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції він та його захисник участі не приймали, а у зв'язку з тим, що він є діючим військовослужбовцем не мав можливості у строк, передбачений чинним законодавством, подати апеляційну скаргу.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника.
В судове засідання для апеляційного розгляду сторона захисту не з'явилася. Про місце, день та час апеляційного розгляду була повідомлена належним чином. Відповідно до доповідної секретаря судового засідання Гуржій І.В. (а.с.108), у зв'язку із заявами захисників Ушакова О.В. про припинення повноважень у справі, ним було здійснено низку телефонних дзвінків на номери телефону, які належать ОСОБА_1 та є наявними в матеріалах справи. Проте, за жодним із них зв'язатися з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не вдалось. Після чого, з метою уточнення відомостей щодо обізнаності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності секретарем було здійснено зв'язок засобами телефонного зв'язку з адвокатом Шох К.А., яка остання представляла інтереси ОСОБА_1 у цій справі. В ході телефонної розмови адвокат повідомила секретаря про те, що останній раз вона контактувала з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності напередодні судового засідання, а саме: 16.02.2026, однак після чого зв'язок було втрачено. Водночас адвокат зазначила, що про місце, день та час апеляційного розгляду, призначеного на 20.02.2026 року ОСОБА_1 було відомо.
Крім того, належить врахувати, що апеляційний розгляд, декілька разів було відкладено у зв'язку із заявами сторони захисту. При цьому, на адресу учасників справи направлялись судові повістки, як в паперовій, так і в електронній формі, що узгоджується з вимогами Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року №28. У зв'язку з чим належить вважати, що сторона захисту обізнана про хід своєї справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив всі можливі дії щодо повідомлення учасників справи про місце, день та час апеляційного розгляду, а з урахуванням відомостей доповідної секретаря судового засідання, належить вважати, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 обізнаний щодо часу розгляду його апеляційної скарги.
Інших клопотань, зокрема і щодо відкладення апеляційного розгляду, до початку судового засідання від апелянта не надходило. У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити апеляційний розгляд в межах поданої апеляційної скарги з огляду на перевірку висновків суду першої інстанції у встановленні процесуально визначальних фактів, а також відомості наявні в матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 407166 від 30.07.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 30.07.2025 року о 12:47 год. в м.Лозова по вул.Павлоградській біля буд.40 транспортним засобом ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння .Медичний огляд на стан наркотичного сп?яніння проводився у закладі охорони здоров?я у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу номер 5 від 30.07.2025 р. Від керування ТЗ відсторонений шляхом залишення на узбіччі без порушень ПДР. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.9.а. ПДР, чим вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до відомостей пункту 14 протоколу, ОСОБА_1 відмовився від надавання пояснень по суті правопорушення.
Відповідно до відомостей довідки інспектора М. Замай, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 . Таким чином, не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 (а.с. 6).
Відомостями висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння (а.с.5).
Відомостями відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на дорозі загального користування за порушення вимог Правил дорожнього руху. Під час проведення процесуальних дій було додатково встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка самовільно залишила військову частину. Після чого працівниками поліції у водія було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 виконав вимогу працівників поліції та пройшов огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Під час проведення медичного огляду повідомляв про вживання наркотичних засобів - «марихуана».
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, суд враховує, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання ними матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють не винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Враховуючи фактичні обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені всі процесуально визначальні факти, для правильного та справедливого судового розгляду цієї справи, а саме: відомостями відеозапису, а також копії постанови ЕНА№5351419 від 30.07.2025 встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відомостями висновку щодо результатів медичного огляду - встановлено, що ОСОБА_1 керував цим транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин.
Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити, поновивши йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області віл 03 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 вересня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков