26 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 953/8280/25
провадження № 22-ц/818/1519/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
сторони справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року ухвалене у складі судді Демченка С.В.,-
В серпні 2025 ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 562728741 від 06.02.2022 у розмірі 22352,85 грн, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 06 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 562728741 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV87G6S. У вказаному кредитному договорі сторони погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. 06 лютого 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 11 700 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що у свою чергу є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22 352 грн 85 коп.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01. На виконання умов договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 23/0224-01. На виконання умов вищевказаного договору між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписаний Реєстр прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року, згідно з яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» укладений договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача за кредитним договором № 562728741. Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 22 352,85 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним № 562728741 від 06.02.2022 року у розмірі 16 602,30 грн, судовий збір у розмірі 1799,12 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що між сторонами виникли договірні відносини за кредитним договором №562728741 від 06.02.2022. У зв'язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов'язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом. Проте враховуючи те що кредитором також нараховувались проценти за користування кредитом понад визначений строк дії договору та те що матеріали не містять доказів на підтвердження того, що кредитний договір № 562728741 від 06.02.2022 року був пролонгований, суд зробив висновок про зменшення заборгованості за кредитним договором до 16602,30 грн.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені під час розгляду справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази переходу до позивача права вимоги до боржника оскільки кредитний договір був укладений 06.02.2022, а договір факторингу, за умовами якого одному з попередніх факторів - ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28.11.2018 року, тобто задовго до укладення самого кредитного договору. Крім того за умовами кредитного договору № 562728741 від 06.02.2022 року відсутня домовленість сторін щодо пролонгації.
Також апелянт не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості, зазначає що строк дії договору визначено до 08.03.2022 року проте позивачем нараховано проценти понад визначений строк кредитного договору що суперечить умовам договору.
Апелянт звертає увагу що позивачем нараховувались проценти починаючи з дати фактичного надання кредиту у розмірі 2399,85 грн тобто вже вдень видачі коштів, таким чином проценти нараховані за не повну добу користування кредитом. Крім того 05.05.2022 року боржником було здійснено оплату боргу в розмірі 4902.30 грн, що в свою чергу свідчить про те що фактичний залишок боргу не може перевищувати 10875,15 грн (16017,30-4902,30-239,85). Крім того апелянт зазначає що в матеріалах справи відсутні докази наявності у як у позивача так і у попередніх факторів ліцензії НБУ на надання фінансових послуг. Вважає розмір стягнутих на користь позивача судові витрат у розмірі у розмірі 5 000 гривень такими, що не відповідає складності справи, обсягу витраченого адвокатом часу та значення спору для сторони.
25.12.2025 року ТОВ «Юніт капітал» надало відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Посилається на те, що суд повно встановив обставини у справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи скарги викладених судом висновків не спростовують. Використання одноразового ідентифікатора у процедурі електронного підписання договору є достатнім для встановлення зобов'язань Відповідача за договором. Крім того, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази переходу права вимоги за договорами факторингу. З приводу тверджень відповідача щодо відсутності ліцензії на здійснення фінансових послуг зазначає що всі ліцензії знаходяться у вільному доступі в мережи Інтернет що є загальновідомим фактом.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним нормам рішення суду відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 06.02.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 562728741. За умовами вказаного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 11 700 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Положеннями п. 2.3 кредитного договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 11 700 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 08 березня 2022 року.
Вимогами п. 3.6. кредитного договору передбачено, що позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.
Відповідно до п.3.7. кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.
Положеннями п. 3.8. кредитного договору передбачено, що для здійснення першої Пролонгації за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані проценти за перші 30 днів Дисконтного періоду у розмірі 7195 грн 50 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.
Вимогами п 3.9. кредитного договору передбачено, що продовження строку Дисконтного періоду і загального строку дії Договору відбувається без зміни умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються на період продовження строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Пролонгація не є зміною істотних умов Договору і не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація не потребує застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором.
06.02.2022 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 562728741 від 06 лютого 2022 року, я якому зазначені умови кредитування, зокрема: тип кредиту - кредитна лінія, сума кредиту: 100 - 22 000 грн, строк кредитування: 1 - 65 днів (з можливістю пролонгації); мета отримання кредиту - на споживчі цілі, процентна ставка: дисконтна процентна ставка: 3,65% - 722,7%, індивідуальна процентна ставка: 361,35% - 722,7%, базова процентна ставка - 722,7%, тип процентної ставки - фіксована, реальна річна процентна ставка - 649%, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 1087,70% річних.
Зі змісту платіжного доручення № d6dcf65b-f1b9-40cf-843e-4556abff9278 від 06 лютого 2022 року на виконання умов договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» здійснило переказ грошових коштів відповідно до договору № 562728741 від 06 лютого 2022 року на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у розмірі 11 700 грн.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Положеннями п.8.2 договору факторингу встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. Всі інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року.
У вказаній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, при цьому дата укладення договору та номер договору залишені без змін.
31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.
31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року у загальному розмірі 16 602,30 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за основним боргом, 4 902,30 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на день продажу (05 травня 2022 року) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 16 602,30 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за основним боргом, 4 902,30 грн - заборгованість за відсотками.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Положеннями п. 4.1 договору факторингу встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло на підставі договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року право вимоги за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року до ОСОБА_1 у загальному розмірі 22352,85 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на день продажу (23.02.2024) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 22 352,85 грн.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/06/285-Ю, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» склали акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників у кількості 13 254, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором до боржників.
Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року право вимоги за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року до ОСОБА_1 на загальну суму 22 352,85 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за основним боргом, 10 652,85 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 25 червня 2025 року становить 22 352,85 грн.
З наданої на виконання ухвали суду від 12 серпня 2025 року інформації з АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 .
Зі змісту виписки за договором № б/н за період з 06 лютого 2022 року по 11 лютого 2022 року вбачається, що 06 лютого 2022 року на картковий рахунок № НОМЕР_3 були перераховані грошові кошти у розмірі 11 700 грн.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639ЦКУкраїни передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 ЗаконуУкраїни«Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронногопідписуодноразовимідентифікатором,визначенимцимЗаконом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем останньому (частина першої статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Частиною 3статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З договору № 562728741 від 06.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором MNV87G6S,, введений 2006.02.2022 17:08:41год., тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).
28 листопада 2018 року, укладено Додаткову угоду № 19 до зазначеного Договору факторингу № 28/1118-01, якою строк його дії продовжено до 31 грудня 2020 року
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року.
31.12.2021 року сторони Договору факторингу ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.
31.12.2022 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.
31.12.2023 року сторони ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року.
31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.
Отже, строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 був продовжений, тому відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулось відповідно вказаного договору факторингу.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений після спливу строку дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, суперечать наявним у справі доказам.
В подальшому між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого та Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року до ОСОБА_1 у загальному розмірі 22352,85 грн.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/06/285-Ю, до умов якого та Реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року до ОСОБА_1 на загальну суму 22 352,85 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за основним боргом, 10 652,85 грн - заборгованість за відсотками.
З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», перейшло право вимоги за кредитним договором № 562728741 від 06.02.2022 року, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .
Щодо розрахунку заборгованості колегія суддів зазначає наступне.
З наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором № 562728741 від 06.02.2022 року вбачається що станом на 25.06.2025 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 22 352,85 грн.
Проте як вбачається Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року у загальному розмірі 16 602,30 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за основним боргом, 4 902,30 грн - заборгованість за відсотками.
Суд враховує, що умовами договору № 562728741 від 06.02.2022 року у п.2.3 зазначено, що кредит має бути повернутий 08.03.2022 року.
У п. 3.6 та 3.7 кредитного договору № 562728741 від 06 лютого 2022 року зазначено, що вказаний договір може бути продовжений шляхом здійснення позичальником протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в матеріалах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Разом з тим, долучені позивачем до позовної заяви матеріали не містять доказів на підтвердження того, що кредитний договір № 562728741 від 06 лютого 2022 року був пролонгований, та що позивач мав право нараховувати відсотки за користування кредитом у порядку ст. 1048 ЦК України.
Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування процентів понад строк кредитування, та зменшення заборгованості за кредитом до 16 602,30 грн тобто до суму заборгованості яка існувала на момент закінчення строку кредитного договору а саме 08.03.2022 року.
Посилання відповідача на нібито сплату ним 05.05.2022 року в рахунок оплати процентів 4902,30 грн первісному кредитору, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на день продажу (05 травня 2022 року) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 16 602,30 грн, з яких: 11 700 грн - заборгованість за основним боргом, 4 902,30 грн - заборгованість за відсотками.
05.05.2022 року відбувся продаж права вимоги згідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 про що в графі тіло кредиту та проценти зазначено оплату у сумі 4902,30 грн та 11700,00 грн відповідно. Зазначене свідчить про відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором № 562728741 від 06 лютого 2022 року.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження здійснення відповідачем оплат в рахунок погашення заборгованості. Зокрема ані в суді першої інстанції ані до апеляційного суду відповідачем не надано платіжних інструкцій або інших доказів щоб підтверджували даний факт.
Відповідно до висновків викладених у постанові ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 ц, колегія суддів зазначає що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Щодо твердження апелянта що в матеріалах справи відсутні докази наявності у як у позивача так і у попередніх факторів ліцензії НБУ на надання фінансових послуг. Колегія суддів зазначає що ліцензії на здійснення фінансових операцій є у вільному доступі на офіційних сайтах Товариств та в Національному банку України за посиланням - https://kis.bank.gov.ua/. Зазначені документи знаходяться у вільному доступі та не потребують додаткового доказування.
З приводу посилань апелянта на не співмірність стягнутих витрат на правничу допомогу та такими що не відповідають складності справи, витраченого адвокатом часу та значення спору для сторони колегія суддів зазначає.
В силу ч.ч. 2, 3, 8ст.141ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
Враховуючи, що судом першої інстанції, задоволено позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» на загальну суму 16202,30 грн що складає 72,48% від заявленої позивачем суми, стягнуто з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням складності справи та з урахуванням виконаної адвокатом роботи, стягнуто на користь позивача 5000 грн. витрати на професійну правничу допомогу та враховуючи те що апеляційна скарга не спростовує висновки суду першої інстанції ані в частині стягнення суми боргу ані в частині відшкодування професійної правничої допомоги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни розподілу судових витрат.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук