Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1242/17 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.
Категорія 53 Доповідач Галацевич О. М.
26 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.
суддів: Григорусь Н.Й.,
Панкеєвої В.А.
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №285/1242/17 за заявою адвоката Дятла Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Дружба-Нафтопродукт» в особі директора Пуківського А.І., третьої особи - ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
за апеляційною скаргою адвоката Дятла Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Коцюби О.М. у м. Звягелі,
Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ПП «Дружба-Нафтопродукт» в особі директора Пуківського А.І. про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
У січні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дятел В.І. подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з ПП «Дружба-Нафтопродукт» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 347 787,00 грн та моральну шкоду у розмірі 4 202 442,00 грн.
12 січня 2026 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме та рухоме майно ПП «Дружба-Нафтопродукт» та на кошти відповідача в банківських установах у межах позовних вимог на суму 4 555 585,80 грн. Заява обґрунтована тим, що шкода, завдана у 2015 році, до теперішнього часу відповідачем не відшкодована. Крім того, вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області водія ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Під час розгляду кримінального провадження позов не був забезпечений, у зв'язку з чим, на думку заявника, існує необхідність накладення арешту на майно та кошти відповідача.
Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, адвокат Дятел В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, адвокат посилається на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого майно відповідача обтяжене іпотекою за договором іпотеки від 18 квітня 2017 року на суму 2 000 000 грн із строком виконання зобов'язання до 18 квітня 2027 року, що, на його думку, свідчить про наявність боргових зобов'язань відповідача. Також зазначає, що вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області водія ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, однак під час розгляду кримінального провадження позовні вимоги потерпілих, у тому числі ОСОБА_1 , не були забезпечені шляхом накладення арешту на майно відповідача. Крім того, апелянт вказує, що відповідач не визнає позов, шкода тривалий час не відшкодовується, а підприємство не перебуває у стані припинення, у зв'язку з чим, на його думку, існує ризик відчуження відповідачем належного йому майна та утруднення виконання можливого рішення суду. На думку апелянта, суд першої інстанції зазначені обставини не врахував та безпідставно дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, хоча представником позивача надано достатньо доказів та аргументів, які свідчать про необхідність застосування відповідних заходів забезпечення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Дружба-Нафтопродукт» заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами, витяг з реєстру речових прав є застарілим і не відображає актуального стану обтяжень, іпотечні зобов'язання припинені, підприємство здійснює господарську діяльність та має стабільний фінансовий стан, а накладення арешту на майно і кошти може призвести до порушення балансу інтересів сторін та негативно вплинути на діяльність підприємства. Також зазначено, що заявником не наведено доказів неплатоспроможності відповідача, відсутні відомості про його ліквідацію чи банкрутство, а заявлені заходи забезпечення є надмірними та неспівмірними із заявленими вимогами.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
За змістом статті 151 ЦПК України суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, зобов'язаний враховувати обґрунтованість заявлених вимог, зв'язок між заходом забезпечення позову та предметом позову, співмірність такого заходу заявленим вимогам, а також забезпечення балансу інтересів сторін та інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) роз'яснила, що співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від їх вжиття з негативними наслідками, які можуть настати у разі їх невжиття, з урахуванням вартості майна, прав та інтересів сторін і майнових наслідків для них.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача, а суд при вирішенні цього питання має забезпечити баланс інтересів сторін та інших осіб.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, представник позивача посилався на факт невідшкодування шкоди, наявність вироку у кримінальній справі, невизнання відповідачем позовних вимог, наявність у нього боргових зобов'язань та можливість відчуження належного йому майна.
Разом із тим заявником не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Матеріали справи не містять доказів неплатоспроможності відповідача, перебування його у процедурі банкрутства чи припинення діяльності, а також вчинення дій, спрямованих на відчуження майна, або інших обставин, які об'єктивно могли б унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Посилання на можливість відчуження відповідачем майна без наведення відповідних доказів ґрунтуються лише на твердженнях заявника та не можуть бути достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Доводи про наявність іпотечного зобов'язання не свідчить про неплатоспроможність відповідача та саме по собі не підтверджує ризик невиконання рішення суду. Крім того, з наданої відповідачем додаткової угоди до генерального договору про надання кредитних послуг № 11468321000 вбачається, що дію відповідного договору припинено за взаємною згодою сторін з 13 червня 2023 року та відсутні взаємні претензії сторін, що також спростовує доводи апелянта щодо існування відповідних боргових зобов'язань у відповідача на час розгляду справи.
Факт невизнання відповідачем позову та тривалий час невідшкодування шкоди також не є самостійними підставами для забезпечення позову.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування необхідності застосування заявлених заходів та не підтверджена доказами, які б свідчили про реальну загрозу невиконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції і не спростовують правильності застосування судом норм процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки порушень норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову судом першої інстанції не встановлено, підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційний суд не вбачає.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Дятла Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12 січня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 27 лютого 2026 року.
Головуючий
Судді: