Справа № 761/48710/25
Провадження № 2/761/5782/2026
10 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участі секретаря: Лишняк А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,
У жовтні 2025 року КП Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач 1, відповідачі), ОСОБА_2 (надалі - відповідач 2, відповідачі), про стягнення заборгованості.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2025 відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач просить стягнути з відповідачів на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 .
Від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив із викладенням заперечень проти позовної заяви, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що вважає безпідставним нарахування плати за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води з 2017 року, у зв'язку із тим, що фактично проживає за іншою адресою, а тому не є споживачем ЖКП. При цьому, зазначив, що солідарне стягнення боргів за житлово-комунальні послуги з кількох власників не є автоматичним, якщо вони не укладали договір про спільну відповідальність. Такий договір ним не укладався. Також, зазначає, що він є власником 1/3 частки квартири. Крім цього, просив застосувати строки позовної давності.
Відповідач 2 своїм правом на подання відзиву не скористалася.
В судове засідання, яке відбулось 10.02.2026, представник позивача не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечила проти винесення заочного рішення суду.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення поштового відправлення, яке повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомили. При цьому, в матеріалах справи присутня розписка від відповідача 1 про отримання ним копії позовної заяви з додатками, та копії ухвали від 04.12.2025. Тобто, судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі відповідачів у розгляді справи.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва її від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
З 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189, відповідно до ч. 1 ст. 12 якого надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
На виконання вимог закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34(5085).
Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.
Такі договори є договорами приєднання, а отже, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про виконання послуг.
Позивач посилається на те, що відповідачі від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовилися, проте своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого, станом на 31.08.2025, у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 76405,96 грн, яка складається з: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 7105,55 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 21826,08 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 17950,87 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 27910,21 грн.
Крім того, у відповідачів існує заборгованість, яка складається з:
1. У період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.
2. За період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1495,00 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 118,25 грн.
Також, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 5358,30 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5627,33 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.
Відповідно до пункту 8 Правил послуг надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.
В позовній заяві, позивачем зазначено, що в газеті «Хрещатик» за 28.03.2018 опубліковано договір про надання послуг, який відповідає змісту типового договору і є договором приєднання і який може бути укладений шляхом приєднання до нього відповідачів, як споживачів, копію якої додано до матеріалів справи.
Також зазначено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, що надає КП «Київтеплоенерго».
Відповідачі від послуг опалення та постачання гарячої води не відмовлялися, від вказаних мереж не відключалися.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі. Якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
З 01.05.2018 позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Вказане відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом.
В порушення вимог закону відповідачі плату за надані послуги не вносять, що привело до виникнення заборгованості.
Загальна сума заборгованості станом на 31.08.2025:
- сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 7105,55 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1200,84 грн, 3% річних у розмірі 337,56 грн;
- заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 21826,08 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 3688,61 грн, 3% річних у розмірі 1036,89 грн;
- заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 17950,87 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2353,08 грн, 3% річних у розмірі 674,09 грн, пеня у розмірі 820,14 грн;
- заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 27910,21 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3496,78 грн, 3% річних у розмірі 986,90 грн, пеня у розмірі 1200,72 грн;
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 5358,30 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 905,55 грн, 3% річних у розмірі 254,56 грн;
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 централізованого постачання гарячої води у розмірі 5627,33 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 951,02 грн, 3% річних у розмірі 267,34 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1495,00 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 118,25 грн;
- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн; що разом складає 105565,67 грн.
При зверненні до суду позивач зазначив, що розрахунок заборгованості був здійснений за тарифами, які закріплені в Розпорядженнях КМДА:
- № 700 від 26 квітня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;
- № 1294 від 23 липня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;
- № 2340 від 22 грудня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адмінінстарції) «Київтеплоенерго».
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з того, що відповідачі нерегулярно вносять плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.
Згідно з п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до статті 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
На підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні застосування строків позовної давності, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України)
Починаючи з 02.04.2020 (дата набрання винності Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)», яким Цивільний кодекс України доповнено п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» наступного змісту:
«12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Дане продовження строків позовної давності діяло до 30.06.2023 (дата закінчення карантину (30.06.2023 з 24.00 годин) на підставі постанови Кабміну від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України було продовжено .
Разом з тим, починаючи з 17.03.2022 (дата набрання чинності Законом № 2120 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»), розділ Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» наступного змісту:
«19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
При цьому, згідно наданим позивачем розрахункам заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, судом встановлено, що були часткові проплати за надані послуги, тобто переривалися строки позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява була подана Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» із дотриманням процесуальних строків та вимог чинного законодавства України, строк позовної давності щодо заявлених у позові вимог не був пропущений.
Також, суд додатково роз'яснює, що власники зобов'язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.
При цьому, позивач має право звертатися як до одного, так і до кількох власників (відповідачів) одночасно, якщо спір стосується спільних прав/обов'язків, або права виникли з однієї підстави.
Згідно зі ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованій в постанові від 13.03.2019 року по справі № 521/3743/17-ц, кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Тобто, той із співвласників, який сплатив кошти за послуги, спрямовані на утримання спільного майна, в подальшому може пред'явити іншому із співвласників вимогу про стягнення в порядку регресу коштів, сплачених на утримання квартири відповідно до його частки в спільному майні.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з боку відповідачів не надано суду доказів на підтвердження виконання ними своїх зобов'язань, передбачених законом, по оплаті за послуги централізованого опалення та послуги з постачання гарячої води, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим, вони підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. 259, 265, 268, 273, 280-282, 353-355 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 105565 (сто п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 67 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: