СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/847/26
ун. № 759/1642/26
23 лютого 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100080000022 від 03.01.2026, щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 309 КК України;
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ;
потерпіла ОСОБА_5 ;
захисник ОСОБА_6 ;
обвинувачений ОСОБА_3 ,
До Святошинського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026100080000022 щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 309 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, захисник та обвинувачений вважали можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.
Вказане кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Святошинським районним судом міста Києва.
Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження немає.
Обвинувальний акт та додатки до нього складені у відповідності до вимог КПК України, при затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону.
За таких обставин є достатні підстави для призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, яке належить здійснити у відкритому судовому засіданні.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявив усне клопотанням про здійснення судового розгляду цього кримінального провадження в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох суддів.
Дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов таких висновків.
Ч. 1 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Відтак, враховуючи, що санкція інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, статус обвинуваченого, а також факт реалізації ним у підготовчому судовому засіданні права на здійснення судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох суддів, клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню.
Крім того, прокурор подав клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання.
Захисник ОСОБА_6 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
На час отримання та розгляду судом клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_3 є особою, до якої такий вид запобіжного заходу вже застосовано, строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується 04.03.2026, у зв'язку з чим суд констатує, що по суті прокурором ставиться питання про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою.
ОСОБА_3 обвинувачується за ч. 4 ст. 187 КК України в тому, що 03.01.2026 в умовах воєнного стану він, перебуваючи у приміщенні кав'ярні «ILATTE», розташованої за адресою: м. Київ, вул. Авіактонструкторська 13/2, почав складати до своїх кишень товарно-матеріальні цінності на загальну сумку 87 гривень (без врахування ПДВ), належні ФОП ОСОБА_5 . Після того, як ОСОБА_5 , яка в той день здійснювала роздрібну торгівлю в кав'ярні, висловила вимогу ОСОБА_7 щодо здійснення розрахунку за вказаний товар, ОСОБА_3 , зазначивши, що «може розрахуватись нею», продемонстрував промислово виготовлену гранату імітаційно-тренувальну з активною чекою «ПІРО-5М», яку ОСОБА_5 сприйняла як бойову та реально сприйняла загрозу для свого життя та здоров'я, а також життя та здоров'я відвідувачів кав'ярні, після чого висловила вимогу ОСОБА_7 покинути приміщення кав'ярні. Після цього ОСОБА_8 з викраденим майном покинув приміщення кав'ярні, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ФОП ОСОБА_5 майнової коди на суму 87 гривень.
Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується за ч. 2 ст. 309 КК України в тому, що протягом року після засудження за статтею 309 КК України він незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб без мети збуту.
Оцінюючи доводи прокурора про збереження ризиків, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується, серед іншого, за ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Наведена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» та п. 36 у справі «Москаленко проти України» де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, існує реальний ризик залишення обвинуваченим місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності. Враховуючи зазначені обставини, суд визнає доведеним наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України
Разом з цим, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризиків незаконного впливу на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні, враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_3 дій та їх мотивів. Даний ризик є реальним, оскільки обвинувачений, перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання потерпілої та свідків, допит яких судом ще не проведений з огляду на стадію кримінального провадження, може незаконно впливати на них, змушуючи змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі показань. Тому на даній стадії кримінального провадження ризики впливу зі сторони ОСОБА_3 на потерпілу та свідків є реальними.
Крім того, ОСОБА_3 , який має судимість за низкою вироків, в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні нових кримінальних правопорушень невдовзі після ухвалення попереднього вироку. Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає, що ОСОБА_3 може вчинити також інші кримінальні правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому суд не стверджує про винуватість обвинуваченого у вчиненні протиправних дій, а лише констатує, що є підвищена ступінь ймовірності того, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_3 вдасться до вчинення інших кримінальних правопорушень.
Обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_3 , судом на даному етапі не встановлено.
Також суд враховує, що ОСОБА_3 не працевлаштований, він не має законного джерела заробітку, неодружений, однак має на утриманні двох дітей, тобто міцні соціальні зв'язки в обвинуваченого відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України обвинувачений є особою, до якої може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає, що на даній стадії провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який хоча і є винятковим, проте, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, лише він спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
При цьому, за встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку, що доводи захисника, висловлені під час розгляду клопотання, є необґрунтованими, оскільки відсутні підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зокрема й домашній арешт можуть у цій конкретній справі запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Разом з тим, беручи до уваги, що ОСОБА_3 , на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України суд вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі, визначеному п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 4 ст. 202 КПК України у моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави суд на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду і покладає на нього обов'язки.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 31, 176-178, 183, 314-316, 369-372 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 309 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Я.Коласа, 27-А) на 14 год. 00 хв. 04 березня 2026 року.
Кримінальне провадження здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.
В судове засідання викликати прокурора, потерпілу, захисника, доставити обвинуваченого.
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 23 квітня 2026 року (включно), з утриманням його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.
Застава у визначеному розмірі може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві UA128201720355259002001012089.
У разі внесення застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду і покласти на нього на два місяці такі обов'язки:
1)прибувати до суду за викликом;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4)утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками у кримінальному провадженні №2026100080000022;
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що після звільнення ОСОБА_3 з-під варти у зв'язку з внесенням застави в разі невиконання ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків застава може бути звернена в дохід держави, до обвинуваченого може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 27 лютого 2026 року.
Суддя ОСОБА_1