Справа № 344/3157/26
Провадження № 1-кс/344/1615/26
25 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , представника скаржника адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_4 , який подав її в інтересах сина ОСОБА_5 , на бездіяльність Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
ОСОБА_4 подав 18.02.2026 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу в інтересах сина ОСОБА_5 на бездіяльність Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Скаржник скаргу мотивував тим, що 08.01.2026 року він через виклик на лінію 102 звернувся із заявою про незаконні дії поліції, затримання та викрадення сина ОСОБА_5 . Так, син керуючи ТЗ, в якому пасажиром була і дружина скаржника ОСОБА_6 , був зупинений безпідставно працівниками поліції ніби то за порушення ПДР, про вид порушення та підстави зупинки не повідомили, натомість повідомили про необхідність перевірки на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння в медичний заклад, хоча приладів для перевірки повинні мати на місці, проведено було самостійно ними ретельний обшук автомобіля, хоча законом дозволяється поверхнева перевірки чи огляд ТЗ за конкретних підстав для цього, протокол огляду транспортного засобу чи протокол порушення ПДР, в т.ч. відмову водія у проходженні медогляду не складали. Без складання протоколу про адмінзатримання, без підстав на затримання, силоміць забрали сина у поліцейський автомобіль і повезли, як зазначили матері ОСОБА_7 , у медичний заклад для перевірки алкогольного чи наркотичного сп'яніння, проте натомість сина, на підставі отриманої на запит адвоката інформації від 10.02.2026 року, було супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 10.01.2026р. внесено відомості про проходження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 базової загальної підготовки на військову службу. 06.02.2026 року була направлена скарга до ГУНП та в РУП ГУНП на вчинення проведення перевірки (службового розслідування) відносно працівників поліції за ст.371, 365 КК України, проте досі відповіді на скаргу не отримано.
Представник скаржника у судовому засіданні просила вимоги задовольнити.
Представник РУП ГУНП в судове засідання не з'явився, повідомлявся про розгляд скарги належним чином.
Залухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, вважаю наступне.
Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленні потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Згідно з ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Підставами вважати, що у заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин, є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину і підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі статтею 91 КПК України. Такими даними є відомості на підтвердження реальності конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР. При цьому реальність конкретної події злочину має визначатись наявністю об'єктивних даних, що свідчать про ознаки об'єктивної сторони злочину, тобто даних про наявність суспільно небезпечного діяння для злочинів з формальним складом та, додатково, даних про наслідки для злочинів з матеріальним складом.
Водночас, слідчий суддя звертає увагу, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
КПК передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
У постанові від 16 травня 2019 року у справі № 761/20985/18 Верховний Суд зазначив, що «якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено із позиції вимог правопорядку, з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №818/15/18 зауважила, що «у межах процедури за правилами пункту 1 частини першої статті 303 КПК України слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18 вказано, що «за змістом статті 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Разом з тим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Положення частини першої статті 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Матеріалами скарги встановлено, що скаржник тричі звертався на лінію 102 ГУНП в області, зокрема 08.01.2026 року о 16:38 год., 08.01.2026 року о 23:59 год., 29.01.2026 року о 12:59 год., про що вказується у відповіді ГУНП від 09.02.2026 року на запит адвоката ОСОБА_8 від 03.02.2026 року.
Так, станом на 08.01.2026 року за даними системи ІПНП було наявним у системі Івано-Франківського РУП ГУНП звернення за повідомленнями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо порушення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Дана інформація вноситься на підставі Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487 (п.56,79), згідно якого органи Нацполіції України здійснюють адмінзатримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили правопорушення передбачені ст..210,210-1 КУпАП до найближчого ТЦК та СП. Інформаційна взаємодія інформацією в системі здійснюється згідно затвердженого спільного наказу зареєстрованого в Мінюсті 23.06.2023р. №1052/40108.
Дійсно, 08.01.2026р. дільничним офіцером поліції було супроводжено ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі отриманих даних системи ІПНП. Те, що автомобіль яким керував ОСОБА_5 був зупиненим підтвердила свідок ОСОБА_6 допитана слідчим суддею, яка підтвердила те, що поліція вказала причину зупинки - порушення ПДР, а саме перетин суцільної лінії. При цьому, чи були складені протоколи про порушень ПДР та відмову у проходженні медогляду у медичному закладі (такий факт відмови ОСОБА_5 підтвердила свідок), при внесенні відомості до ЄРДР саме за супровід призовника чи військовозобов'язаного до ТЦК та СП, про що доводила представник скаржника, на переконання слідчого судді немає значення, так як відсутність складання протоколу не є кримінальним правопорушенням за вказаними у скарзі ОСОБА_4 , який діє в інтересах повнолітнього ОСОБА_5 , не має значення. При цьому, є суперечність у змісті скарги, так як представник скаржника доводила факт того, що протягом 3-х днів не знали, де знаходиться син, однак за змісту заяви ОСОБА_4 08.01.2026 року на лінію 102 близько 15:00год, заявник зазначив, що після зупинки ТЗ сина, його доставили в ТЦК. Отже батько знав про те, що син перебуває в ТЦК, броні чи відстрочки від призову син не мав, хоча дійсно зв'язок з сином не вдалось встановити (а.с.25-27). Свідок зазначила, що син зателефонував їй 09.01.2026 року з проханням доставити йому речі, у зв'язку з мобілізацією.
Окрім того, представник скаржника не довела факту подачі до Івано-Франківського РУП ГУНП саме заяви про вчинення кримінального правопорушення 08.01.2026 року, заява була зареєстрована до ЄО за №789, оскільки такий виклик на лінію 102 не був зареєстрований саме як заява про злочин за вимогами ст.214 КПК України. Скаржник до скарги не долучав зміст такої заяви (витяг з повідомлення на лінію 102), для встановлення протилежного.
Що стосується доводів скарги про обшук автомобіля та відсутності протоколу про адмінзатримання в порядку КУпАП, то доказів про проведення обшуку, а не поверхневої перевірки, передбачених ст.34 Закону України «Про Національну поліцію», то доказів проведення обшуку сторона скаржника не надала до матеріалів скарги.
Разом з тим, скаржник використав право подачі 06.02.2026 року скарги до вищестоячого органу - ГУНП в області щодо дій працівників Івано-Франківського РУП ГУНП, за результатами якої вправі з'ясовувати правомірність дій працівників щодо події 08.01.2026 року та повідомлення ОСОБА_4 про результати перевірки скарги. При цьому, відсутність відповіді на таку скаргу станом на день звернення до суду 18.02.2026 року не є підставою підтвердження вчинення кримінального правопорушення, як стверджувала представник скаржника.
Ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Тому скарга, яка полягає у бездіяльності Івано-Франківської РУП ГУНП щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР та почати досудове розслідування за заявою від 08.01.2026 року є, на переконання слідчого судді, недоведеною.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, N 93) право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
А тому, підстав для задоволення скарги щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення на переконання слідчого судді не має.
Керуючись ст.ст. 303, 306-307, 309 КПК України, -
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 , який її таку в інтересах сина ОСОБА_5 , на бездіяльність Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде виготовлено 27 лютого 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_9