Справа № 216/6075/25
Провадження 4-с/216/2/26
Іменем України
26 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Гайтко Л.А.,
при секретарі Маленька Т.О.,
Без участі сторін та без застосування технічного запису
Розглянувши в залі суду в місті Кривому Розі скаргу від 03.08.2025 р. ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коробко Олени Сергіївни та захист прав споживачів (уточнена), стягувач: АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз»
,-
До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла скарга від 03.08.2025 р. ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коробко Олени Сергіївни та захист прав споживачів (уточнена).
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, зокрема, що 30.07.2025 року він побачив, що його рахунок в АТ “Приватбанк» заблоковано на відповідну суму, далі він дізнався, що це виконано згідно постанови державної виконавчої служби № ВП78610207 від 22.07.2025 року на підставі судового наказу №216/5026/20 від 02.10.2020 р., стягнення на користь АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз». Скаржник вважає вказану постанову протиправною, яка підлягає негайному скасуванню на підставі спливу загального строку давності, встановленого Цивільним кодексом України, стверджує, що в даному випадку початок спливу строку давності - дата прийняття судового наказу, тобто 02.20.2020 р. Скаржник просить суд скасувати постанови Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі ВП №78610207: про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2025 р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 22.07.2025 р., про стягнення виконавчого збору від 22.07.2025 р., про арешт коштів боржника від 22.07.2025 р., а також просить суд стягнути з особи, дії якої оскаржуються на його користь 10 000 грн. за нанесену моральну шкоду.
Судом було призначено судове засідання по розгляду даної скарги, яке неодноразово відкладалось, зокрема, за клопотанням представника стягувача АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз», востаннє на 26.02.206 р. на 10:00 год.
У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явився, направив суду заяву від 09.02.206 р. про розгляд скарги без його участі.
Повноважний представник органу державної виконавчої служби у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду скарги, що підтверджується документально, заперечень на скаргу не подав.
Повноважний представник стягувача АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз» направив заяву від 25.02.2026 р. через систему “Електронний суд» про розгляд скарги без його участі.
06.02.2026 р. через систему “Електронний суд» від повноважного представника стягувача АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просить суд відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, вивчивши доводи ОСОБА_1 , викладені ним у скарзі, ознайомившись з додатковими поясненнями стягувача у справі, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що в провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала цивільна справа №216/5026/20 за позовом АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з розподілу природного газу.
02.10.2020 року Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №216/5026/20 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “Криворіжгаз» заборгованості з розподілу природного газу в розмірі 2581,15 грн. та судового збору в сумі 210,20 грн., який було отримано представником стягувача 01.02.2023 р.
Згідно заяви стягувача АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз» вказаний наказ був пред'явлений до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.
20.06.2023 р. державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72044599.
Як зазначає повноважний представник стягувача у додаткових поясненнях у справі від 06.02.2026 р., ОСОБА_1 в рамках даного виконавчого провадження надав державному виконавцю відповідь стягувача, що божником було сплачено суму основного боргу в розмірі 2581,15 грн, однак станом на 01.11.2023 р. судовий збір у сумі 210,20 грн. сплачено не було.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2023 р. державним виконавцем у вказаному виконавчому провадженні було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану, оскільки не вдалось в повному обсязі виконати виконавчий документ.
Як зазначає повноважний представник стягувача у додаткових поясненнях у справі від 06.02.2026 р. та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з наявною заборгованістю ОСОБА_1 судовий наказ від 02.10.2020 р. у справі № 216/5026/20 було повторно пред'явлено стягувачем до примусового виконання 16.04.2025 р. та органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 78610207 від 22.07.2025 р., яке триває.
Як стверджує повноважний представник стягувача у додаткових поясненнях у справі від 06.02.2026 р. станом на день подання вказаних пояснень, розмір заборгованості боржника ОСОБА_1 перед стягувачем АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз» становить 210,20 грн, сума судового збору, який повинен бути сплачений боржником у повному обсязі.
Також, як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконавчого провадження №78610207 державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.07.2025 р., про стягнення виконавчого збору від 22.07.2025 р., про арешт коштів боржника від 22.07.2025 р.
Згідно ст.129 Конституції України передбачено обов'язковість судового рішення.
Статтею 6 § 1 Європейської Конвенції з прав людини передбачається, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Як зазначив Європейський суд з прав людини, стаття 6 розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення
залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції. ("Іммобільяре Саффі" проти Італії", 22774/93, 28.07.1999, § 63; рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40.).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
За частинами першою, другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до частини 4 ст. 12 вказаного Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються уразі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Крім того, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено пунктом 10-2 згідно із Законом № 2129-IX від 15.03.2022, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
З огляду на наведене, суд критично оцінює твердження скаржника ОСОБА_1 про пропуск стягувачем АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз» строку пред'явлення судового наказу від 02.10.2020 р. у справі №216/5026/20 до примусового виконання, адже в результаті винесення органом державної виконавчої служби 27.12.2023 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (в даному випадку у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення) строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання було встановлено з дня його повернення стягувачу, а відтак, АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз» повторно пред'явив вказаний виконавчий документ до виконання в строки, передбачені законом, а орган державної виконавчої служби правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №78610207 від 22.07.2025 р.
Враховуючи наведене вище та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про правомірність відкриття державним виконавцем виконавчого провадження та не порушення прав скаржника як боржника у виконавчому провадженні, а, відтак скарга задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги скаржника про стягнення з особи, дії якої оскаржуються на його користь 10 000 грн. за нанесену моральну шкоду, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як визначається у ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимога про стягнення моральної шкоди розглядається судом в порядку позовного провадження, а не в порядку розгляду скарги сторони виконавчого провадження на дії, рішення чи бездіяльність органу виконавчої служби. А відтак, скаржник має право звернутися до суду з відповідною позовною заявою до відповідача про стягнення моральної шкоди.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.260,261,447-451 ЦПК України суд,-
В задоволенні скарги від 03.08.2025 р. ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коробко Олени Сергіївни та захист прав споживачів (уточнена), стягувач: АТ “Оператор газорозподільної системи» “Криворіжгаз» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.А. Гайтко