Справа № 552/1805/25 Номер провадження 22-ц/814/984/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
17 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Чемерис А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Колотія Сергія Миколайовича
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2025 року, ухвалене суддею Яковенко Н.Л.
по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про визнання неправомірними дій,-
У вересні 2025 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, зокрема, за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 свої зобов'язання з оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01.10.2020 по 01.02.2025 у розмірі 95825,02 грн.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 10339,83 грн. та 3 % річних у розмірі 2528 грн.
Враховуючи викладене, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у загальному розмірі 108693,69 грн.
07 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати неправомірними дії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» по нарахуванню споживачу ОСОБА_1 нарахованої оплати та відсутність обов'язку у ОСОБА_1 сплачувати заборгованість в розмірі 143690,32 грн.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 .
Між позивачем та ОСОБА_2 , який був чоловіком ОСОБА_1 , в 2019 році був укладений договір про наданням послуг з теплопостачання терміном на 2 роки.
В 2020 році в будинку здійснено ремонт, після чого опалювальні труби та батареї перестали пропускати тепло в квартиру, але нарахування за послуги продовжували надходити.
Відповідач вказувала, що неодноразово зверталася до ЖЕО № 2 щодо вжиття заходів по забезпеченню необхідного температурного режиму в належній їй квартирі. Також зі зверненнями вона зверталася до Полтавської місцевої прокуратури, Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради, направляла акти-претензії.
Вважає, що термін договору від 10.06.2019 закінчився, про своє небажання продовжувати строк його дії подала позивачу заяву від 01.07.2021, також зверталася з заявами про необхідність від'єднання квартири від централізованого теплопостачання. З жовтня 2021 року стала опалювати свою квартиру електроприладами.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2025 року позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" суму заборгованості за послуги теплопостачання, отримані за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2020 по 01.02.2025 в розмірі 95825,02 грн., індекс інфляції 10339,83 грн., 3 % річних в сумі 2528,84 грн., а всього 108693 грн. 69 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про визнання неправомірними дій відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" понесені судові витрати в розмірі 3028 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» доведено факт надання послуг за вищевказаною адресою, а факт самовільного віключення належної ОСОБА_1 квартири від системи централізованого теплопостачання, за відсутності дозволу на відключення житлового будинку в цілому від централізованого опалення, не може бути підставою для звільнення останньої від оплати за надані послуги.
Не погодившись з вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Колотій С.М., просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутнє посилання на докази перебування ОСОБА_1 у договірних відносинах з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», підтвердження фактичного надання ОСОБА_1 послуг з теплопостачання, отримання нею письмових рахунків на оплату послуг з теплопостачання, пред?явлення вимоги про стягнення заборгованості.
Окрім того, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до позивача, керівництва КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради, Управління ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради, міського голови з питанням щодо невідкладного прийняття заходів по забезпеченню належного температурного режиму в її квартирі.
Внаслідок відсутності належного реагування на дані звернення, ОСОБА_1 зверталася зі скаргами до керівництва Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області та на Урядову гарячу лінію.
З огляду на бездіяльність органів влади та місцевого самоврядування вона звернулася до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з повідомленням про те, що термін дії договору від 10.06.2019 закінчився, та внаслідок відсутності надання їй послуг не бажає продовжувати його дію та вказала на необхідність від?єднання її квартири від мережі теплопостачання будинку АДРЕСА_3 .
Враховуючи відсутності реагування щодо проведення робіт з від?єднання квартири від загальнобудинкової теплової мережі, ОСОБА_1 викликала слюсаря із житлово-комунального господарства, провела від?єднання належної їй квартири від загальнобудинкової теплової мережі, склала відповідний акт із сусідами, та повідомила про вказану обставину ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та Полтавську міську раду, вказавши на небажання продовжувати договірні відносини у зв?язку з неякісним обслуговуванням, проте, належного реагування не отримала.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт від?єднання належної ОСОБА_1 квартири від мережі централізованого опалення, що спростовує факт отримання останньою послуг наданих позивачам, та відповідно обов?язку з їх оплати.
Судом першої інстанції залишено поза увагою висновок спеціаліста ОСОБА_3 щодо користування системою централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 від 02 квітня 2025 року, яким встановлено, що: опалювальний сезон 2024-2025 років не завершений; всі опалювальні прилади квартири на дотик холодні; джерелом опалення квартири є електроенергія; всі опалювальні прилади знаходяться в квартирі на своїх місцях; від?єднання опалювальних приладів здійснено професійно, без пошкодження внутрішньобудинкових мереж; внутрішньобудинкові мережі опалення, в межах квартири оздоблені теплоізолюючими матеріалами, що унеможливлює тепловіддачу теплоносія при його русі мережею в межах квартири АДРЕСА_4 ; технічна можливість відновлення підключення квартирної мережі опалення - існує; при огляді квартири не встановлені місця незаконного відбору теплоносія з мережі централізованого опалення.
Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не доводить факту надання послуг з теплопостачання та їх отримання ОСОБА_1 , а також забезпечення нормативної температури повітря у приміщенні Скрябіної В.Ю.
Від представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Сотник І.Л. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні були присутні ОСОБА_1 та її представник адвокат Колотій С.М.
Від представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Сотник І.Л. до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката Колотія С.М., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води в м. Полтава, зокрема в будинок АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Згідно наданого ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» розрахунку заборгованості внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за період з 01.10.2020 по 01.02.2025 утворилася заборгованість у розмірі 95825,02 грн.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу за первісним позовом нараховані інфляційні втрати в сумі 10339,83 грн. та 3 % річних у розмірі 2528 грн.
Заперечуючи щодо позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та звертаючись з зустрічним позовом про визнання неправомірними їх дії щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості за отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, позивач за зустрічним позовом посилалася на те, що вона не є споживачем наданих ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» послуг, оскільки ще з жовтня 2021 року відокремила належну їй квартиру від централізованого опалення, внаслідок надання послуг теплопостачання неналежної якості, зокрема недотримання температурного режиму.
На підтвердження вказаної обставини ОСОБА_1 долучено відповідний акт від 04.10.2021 та заяви і акти-претензії адресовані ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», керівництву КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради, Управлінню ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради, міському голові з питанням щодо невідкладного прийняття заходів по забезпеченню належного температурного режиму в її квартирі.
Висновком спеціаліста ОСОБА_3 щодо користування системою централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 від 02 квітня 2025 року, встановлено, що: опалювальний сезон 2024-2025 років не завершений; всі опалювальні прилади квартири на дотик холодні; джерелом опалення квартири є електроенергія; всі опалювальні прилади знаходяться в квартирі на своїх місцях; від?єднання опалювальних приладів здійснено професійно, без пошкодження внутрішньобудинкових мереж; внутрішньобудинкові мережі опалення, в межах квартири оздоблені теплоізолюючими матеріалами, що унеможливлює тепловіддачу теплоносія при його русі мережею в межах квартири АДРЕСА_4 ; технічна можливість відновлення підключення квартирної мережі опалення - існує; при огляді квартири не встановлені місця незаконного відбору теплоносія з мережі централізованого опалення.
Враховуючи вищевкладене, ОСОБА_1 вважає дії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо нарахування заборгованості за послуги теплопостачання неправомірними, а позовні вимоги щодо її стягнення безпідставними.
Задовольняючи позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як споживач послуг з теплопостачання, перебуває у фактичних договірних правовідносинах з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», але взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання належним чином не виконує, а тому нарахована позивачем, і не спростована відповідачем, заборгованість підлягає стягненню.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог районний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , не дотримано процедури відключення квартири від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, а за умов здійснення самовільного відключення від мереж централізованого опалення підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Спірні правовідносини врегульовуються нормами Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання».
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Одним із різновидів комунальних послуг є послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо.
Таким чином, закон покладає обов'язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076св23).
Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Положеннями частини першої статті 530 ЦК України, визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до вимог статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 справа № 129/1033/13 наголошувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 до вересня 2021 року здійснювала часткову оплату за послуги теплопостачання, що свідчить про визнання нею боргу та отримання наданих позивачем послуг, проте в подальшому за послуги теплопостачання не сплачувала, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.10.2020 по 01.02.2025 у розмірі 95825,02 грн.
Заперечуючи щодо обов'язку сплачувати за послуги з теплопостачання ОСОБА_1 посилалася на те, що з початку опалювального сезону 2020-2021 років ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надавалися послуги теплопостачання неналежної якості, зокрема не дотримано температурних норм.
Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії.
У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася з скаргами, актами-претензіями до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», КП «ЖЕО № 2», Управління ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради, міського голови Полтавської міської ради, ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області щодо отримання нею як споживачем послуг з теплопостачання неналежної якості та здійснення перерахунку вартості теплопостачання (т. 1, а.с. 135-136, 138-141, 143-149, 156-166).
Управління ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради листом від 28.01.2021 повідомлено ОСОБА_1 про те, що житловий будинок АДРЕСА_3 обладнано будинковим приладом обліку теплової енергії, який знаходиться на обліку ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», нарахування за спожиту теплову енергію здійснюється згідно з показниками лічильника. Регулювання температури теплоносія здійснюється передусім котельнями підприємства залежно від температури зовнішнього повітря. Водночас, при встановленні лічильника, мешканці мають змогу самостійно регулювати кількість теплової енергії, що потрапляє до житлового будинку. Аналіз показників вузла комерційного обліку теплової енергії за грудень 2020 року вказує на те, що середня витрата теплоносія на будинок була меншої розрахункової на 25 % та склала 2,56 м?/год, при розрахунковій згідно проекту 3,4 м?/год. Працівниками дільниці № 3 КП «ЖЕО № 2» спільно з працівниками ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» було проведено перевірку параметрів теплоносія на вводі в житловий будинок по АДРЕСА_3 . Перевіркою встановлено, що мешканцями будинку здійснено самовільне обмеження витрати теплоносія на будинок шляхом прикриття запірної арматури. Крім того, запірна арматура заблокована самовільно встановленими мешканцями будинку замками (т. 1, а.с. 142).
Листом Управління ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради від 06.04.2021 на звернення ОСОБА_1 від 18.03.2021 повідомлено, що заміри температури повітря у квартирі АДРЕСА_2 , показники були нижче нормативного значення. На підставі акту перевірки підприємством ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» буде виконано відповідне коригування нарахування за послугу централізованого опалення по квартирі за вказаною адресою. Зазначено, що з метою зменшення оплати за спожиту теплову енергію, переважною більшістю мешканців будинку вирішено зменшити витрати теплоносія шляхом прикриття запірної арматури (т. 1, а.с. 150).
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» листом від 13.04.2021 повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до її звернень, що надходили до підприємства протягом жовтня, листопада та грудня 2020 року та у звязку з відсутністю у працівників підприємства можливості перевірити фактичний температурний режим у квартирі АДРЕСА_4 , по причині запровадження в м. Полтава червоної зони карантину через пандемію коронавірусу COVID-19, коригування нарахувань за спожиту послугу з централізованого опалення за жовтень, листопад та грудень 2020 року виконувалось базуючись на даних про температурний режим у квартирі наведених в наданих ОСОБА_1 в акті-претензії, що надійшов на адресу підприємства 28.12.2020 року. Також на адресу підприємства від ОСОБА_1 надійшли акти-претензії від 29.01.2021. від 02.03.2021, від 29.03.2021, але у зв?язку з тим, що в періоди на які складено зазначені акти-претензії працівниками підприємства відбувались перевірки якості послуги централізованого опалення безпосередньо в її квартирі, то визначення обсягу зменшення теплової енергії за січень, лютий та березень 2021 року виконувались на підставі цих перевірок. Підстави для додаткового коригування нарахувань за спожиту послугу з централізованого опалення відсутні (т. 1, а.с. 120).
Факт здійснення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» коригування вартості нарахувань за послугу з теплопостачання відображено у наданому підприємством розрахунку заборгованості (т. 1, а.с. 7).
З наявних в матеріалах справи скаргах та актах-претензіях ОСОБА_1 , окрім повідомлення про отримання послуг з теплопостачання неналежної якості, просила від?єднати належну їй квартиру від централізованого теплопостачання.
Відповідно до частин першої-третьої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 26.07.2019 №169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 р. за №982/33953, затверджено Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі- Порядок).
Пунктом 1 розділу III цього Порядку передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Відповідно до п. 7- 13 розділу III цього Порядку, для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.
За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.
Відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП.
Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання.
Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проєкту такого відокремлення (відключення).
Виконавці робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води письмово повідомляють власника про дату і час здійснення заходів із підготовки відповідної мережі до відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власника (спускання води з системи чи її частини тощо). Ця дата має бути не раніше ніж 15 календарних днів і не пізніше ніж 30 календарних днів від дати надсилання такого повідомлення власнику.
Якщо повідомлення від виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води надійшло власнику після 01 жовтня, дата відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП квартири чи нежитлового приміщення власника переноситься на наступний міжопалювальний період.
У разі виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП іншим залученим власником суб'єктом господарювання, який у випадках, передбачених законодавством, має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, власник квартири чи нежитлового приміщення письмово повідомляє виконавця послуг з постачання теплової енергії, виконавця послуг з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води - про дату і час виконання робіт з відокремлення (відключення) не пізніше ніж за 15 календарних днів до дня виконання таких робіт. Неприбуття представників виконавців відповідних комунальних послуг та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води за умови їх повідомлення не може бути підставою для відмови у виконанні робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП.
Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.
В матеріалах справи наявний акт від 04.10.2021 в якому підписами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтверджено факт від?єднання квартири АДРЕСА_2 від централізованого опалення, та направлено вказаний акт до відома ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (т. 1, а.с. 164).
Листом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» від 20.10.2021 повідомлено ОСОБА_1 про те, що надана нею форма аку від 04.10.2021 не відповідає вимогам Порядку від 26.07.2019 №169 та не може бути прийнята до уваги. Для направлення представників підприємства з метою обстеження квартири на предмет відключення її від централізованого опаленнянеобхідно надати підприємству дозвільні документи на відокремлення приміщення від мереж централізованого опалення, в порядку визначеному чинним законодавством (т. 1, а.с. 188-189).
Матеріали справи не містять доказів проведення відключення квартири відповідача ОСОБА_1 від мережі ЦО та ГВП в порядку, встановленому законом, а саме: розгляду Комісією питання щодо відокремлення (відключення) квартири ОСОБА_1 від ЦО та ГВП та відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщень відповідача від мережі централізованого опалення. Отже, висновок районного суду про те, що ОСОБА_1 самовільно здійснила відключення квартири від теплопостачання є вірним, та не спростований нею.
Наявний в матеріалах справи висновок спеціаліста ОСОБА_3 щодо користування системою централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 від 02 квітня 2025 року, яким встановлено, що від?єднання опалювальних приладів здійснено професійно, без пошкодження внутрішньобудинкових мереж та що внутрішньобудинкові мережі опалення, в межах квартири оздоблені теплоізолюючими матеріалами, що унеможливлює тепловіддачу теплоносія при його русі мережею в межах квартири АДРЕСА_4 не спростовує факту недотримання ОСОБА_1 визначеного законом порядку відключення належної їй квартири від від мережі ЦО та ГВП.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 фактично не користується послугами теплопостачання не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про те, що самовільне відключення від мережі ЦО та ГВП не є підставою для звільнення від оплати послуг з теплопостачання.
Надані ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» розрахунки заборгованості ОСОБА_1 не спростовані, контррозрахунку не надано.
Посилання апелянта щодо неправомірності нарахувань в період воєнного стану 3% річних та індексу інфляції, передбачених ст. 625 ЦК України, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.
24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" постановив в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні»: установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" викладено у такій редакції:
1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат в період з лютого 2022 року по січень 2024 року не проводилось, тому вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо стягнення з ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, оскільки підтвердженні належними доказами та відповідають вимогам чинного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанцій дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та безпідставність зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .
Викладені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з судовим рішенням, переоцінки висновків рішення суду.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Колотія Сергія Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук