справа №368/18/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/2149/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
24 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 10 січня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зорівка Кагарлицького району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, у кримінальному провадженні №12026111230000090 від 09 січня 2026 року,-
Ухвалою слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 10 січня 2026 року клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_9 , погоджене начальником Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зорівка Кагарлицького району Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та постановлено утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали визначено з 10 січня 2026 року по 10 березня 2026 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або застави.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що він свою вину не визнає.
Вказує, що має численні захворювання, переніс дві операції.
Посилається на те, що має п'ятеро дітей та трьох онуків, проходив службу в армії, мав нагороду, син виконує обов'язок по захисту країни.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування №12026111230000090, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що в період часу з 23 год. 00 хв. 07 січня 2026 року до 04 год. 00 хв. 08 січня 2026 року, точний час слідством не встановлено, ОСОБА_7 та його співмешканка ОСОБА_10 знаходилися в приміщенні будинку, який на праві власності нікому не належить, перебуває в користуванні останньої та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В цей час між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , за невстановлений на даний час слідством обставин виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_7 виник умисел на умисне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_10 .
Так, ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в одній з кімнат будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23 год. 00 хв. 07 січня 2026 року до 04 год. 00 хв. 08 січня 2026 року, точний час слідством не встановлено, реалізуючи свій злочинний прямий умисел, спрямований на заподіяння смерті іншій людині, а саме умисне вбивство ОСОБА_10 , нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, руками здійснив задушення останньої в результаті чого настала її смерть.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №03 від 09 січня 2026 року смерть ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від механічної асфіксії в результаті задушення руками.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, а саме умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
10 січня 2026 року ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
10 січня 2026 року до Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_9 , погоджене начальником Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зорівка Кагарлицького району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, у кримінальному провадженні №12026111230000090 від 09 січня 2026 року.
Ухвалою слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 10 січня 2026 року клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_9 , погоджене начальником Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зорівка Кагарлицького району Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та постановлено утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали визначено з 10 січня 2026 року по 10 березня 2026 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: інформаційною карткою первинного обліку про виявлення злочину від 08 січня 2026 року; протоколом огляду місця події від 08 січня 2026 року місця вчинення злочину в АДРЕСА_1 ; протоколом огляду трупа від 09 січня 2026 року, яким у трупа ОСОБА_10 вилучено змиви з рук та зрізи нігтів, змив з шиї; протоколом затримання від 09 січня 2026 року у порядку статті 208 КПК України ОСОБА_7 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 від 09 січня 2026 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 09 січня 2026 року; протоколом про адміністративне правопорушення від 05 січня 2026 року про порушення ОСОБА_7 статті 173-2 КУпАП; лікарським свідоцтвом про смерть №03 від 09 січня 2026 року, згідно якого смерть ОСОБА_10 настала від механічної асфіксії, задушення руками, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Також, слідчим суддею обґрунтовано встановлено, що прокурором доведена наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років; незаконного впливу на потерпілу у цьому кримінальному провадженні з тих підстав, що ОСОБА_7 відоме місце проживання потерпілої ОСОБА_11 , яка являється дочкою ОСОБА_10 , та її контактний телефон.
Окрім того, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; проживав в цивільному шлюбі з ОСОБА_10 ; офіційно ніде не працює, періодично працює по найму; згідно характеристики ОСОБА_7 не працює, зловживає алкоголем; наявна інформація про неодноразові виклики поліції з приводу домашнього насильства ОСОБА_7 над ОСОБА_10 ; в силу статті 89 КК України раніше не судимий.
Так, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_7 , його стан здоров'я, який не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Місцевим судом обґрунтовано застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки згідно пункту 2 частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги щодо невизнання ОСОБА_7 вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
При цьому, посилання підозрюваного на те, що він має численні захворювання, переніс дві операції; має п'ятеро дітей та трьох онуків, проходив службу в армії, мав нагороду, син виконує обов'язок по захисту країни, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту та застави, про які зазначає підозрюваний.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 10 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4