справа №759/1033/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2103/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
23 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025100080001416 від 28 листопада 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Обрано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк запобіжного заходу рахувати протягом 60 діб з 13 січня 2026 року по 14 березня 2026 року (включно).
Для утримання підозрюваний ОСОБА_7 , підлягає направленню до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить дослідити письмові докази сторони захисту, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 ; оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025100080001416 від 28 листопада 2025 року, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною залишати житло цілодобово.
Вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі статей 409, 411, 412 КПК України у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що у клопотанні слідчий зазначає, що підозра ОСОБА_7 обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, однак незважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про наявність мети збуту психотропних речовин та відповідали мінімальному стандарту доказування достатні підстави, стороною обвинувачення кваліфіковані дії ОСОБА_7 не за частиною третьою статті 309 КК України, а за частиною третьою статті 307 КК України.
Стверджує, що в ухвалі та відповідно у клопотанні зазначено, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та суворість покарання, може, зокрема, ухилитися від органу досудового розслідування та суду, однак сама по собі тяжкість покарання, яке може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризиків, дана обставина має значення тільки в сукупності з іншими факторами.
Вказує, що підозрюваний сприяв у проведенні досудового розслідування, жодним чином не намагався створити перешкоди стороні обвинувачення, за таких обставин, відсутні підстави вважати, що перебуваючи на волі останній вдасться до будь-яких дій, які б були направлені на перешкоджання проведенню досудового розслідування.
Посилається на те, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілком зможе забезпечити уникнення всіх ризиків, про які зазначає сторона обвинувачення у клопотанні та убезпечить підозрюваного від негативних наслідків, спричинених неможливістю належного отримання медичної допомоги та своєчасного проведення лікування.
Зауважує, що підозрюваний ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки на території України, одружений, має батьків, постійне місце проживання та реєстрації, є інвалідом 2 групи, має ряд хронічних захворювань, потребує постійного медичного нагляду, раніше не судимий, погіршення стану здоров'я під час перебування під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчими Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розслідується кримінальне провадження №12025100080001416 від 28 листопада 2025 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
13 січня 2026 року о 13 год. 47 хв. ОСОБА_7 затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
13 січня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину передбаченому частиною третьою статті 307 КК України.
15 січня 2026 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025100080001416 від 28 листопада 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Обрано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк запобіжного заходу рахувати протягом 60 діб з 13 січня 2026 року по 14 березня 2026 року (включно).
Для утримання підозрюваний ОСОБА_7 , підлягає направленню до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , де було виявлено та вилучено наркотичні засоби та психотропні речовини у великому розмірі, які останній зберігав з метою збуту; протоколом затримання у порядку статті 208 КПК України ОСОБА_7 ; висновком експертизи матеріалів речовини; іншими матеріалами кримінального провадження.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення, можливість впливу на свідків у кримінальному провадженні, що може бути перешкодою встановленню істини у справі.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з посиланням на пункт 5 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника про те, що у клопотанні слідчий зазначає, що підозра ОСОБА_7 обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, однак незважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про наявність мети збуту психотропних речовин та відповідали мінімальному стандарту доказування достатні підстави, стороною обвинувачення кваліфіковані дії ОСОБА_7 не за частиною третьою статті 309 КК України, а за частиною третьою статті 307 КК України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не спростовані стороною захисту.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення; можливість впливу на свідків у кримінальному провадженні, що може бути перешкодою встановленню істини у справі.
При цьому, посилання сторони захисту на те, що підозрюваний сприяв у проведенні досудового розслідування, жодним чином не намагався створити перешкоди стороні обвинувачення; має стійкі соціальні зв'язки на території України, одружений, має батьків, постійне місце проживання та реєстрації, є інвалідом 2 групи, має ряд хронічних захворювань, потребує постійного медичного нагляду, раніше не судимий, погіршення стану здоров'я під час перебування під вартою, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування такий запобіжний захід є достатнім стримуючим заходом для підозрюваного, здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку і виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Отже, якщо підозрюваного було затримано в порядку статті 208 КПК України 13 січня 2026 року та надалі застосовано запобіжний захід, то цей захід відповідно до статті 197 КПК України не може перевищувати 60 днів, відповідно, кінцевою датою такого строку є 13 березня 2026 року, тому суд мав право застосувати запобіжний захід лише в межах зазначеного строку, тобто до 13 березня 2026 року включно, оскільки перевищення цього строку суперечить вимогам КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, дійшовши висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог частини четвертої статті 196, частини п'ятої статті 115 КПК України, вважає за необхідне визначити строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 13 березня 2026 року включно.
За таких обставин, виходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 13 березня 2026 року включно. При цьому, відповідно до статті 206 КПК України, зобов'язати Державну установу Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12025100080001416 від 28 листопада 2025 року, забезпечити додержання прав підозрюваного на належне медичне обстеження, оскільки численні звернення підозрюваного про стан здоров'я до адміністрації ув'язнення щодо медичної допомоги та обстеження залишилися без уваги.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк запобіжного заходу рахувати протягом 60 діб з 13 січня 2026 року по 13 березня 2026 року (включно).
Зобов'язати Державну установу Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12025100080001416 від 28 листопада 2025 року, забезпечити додержання прав підозрюваного на належне медичне обстеження.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4