справа №367/15139/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/2476/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
19 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
перекладача: ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2026 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Грузії, громадянина Грузії, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України, у кримінальному провадженні №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2026 року клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_11 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», у межах строку досудового розслідування до 11 березня 2026 року включно, без права внесення застави.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Уважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що прийнята з істотними порушеннями кримінальних процесуальних норм.
У доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що до клопотання додані лише загальні документи, які підтверджують подію кримінального правопорушення, та документи про рух провадження, щодо доказів, які мінімально пов'язують ОСОБА_10 з подією кримінального правопорушення, то таких доказів до клопотання не додано.
Вказує, що оскільки обґрунтування судом наявності ризику переховування тяжкістю покарання у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення діє презумпція на користь звільнення, відповідно до якої обов'язок доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе держава, будь-які обставини щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.
Зауважує, що у кримінальному провадженні проведені численні обшуки, у тому числі за місцем проживання та в автомобілі Чічілові Гіоргі, в ході яких вилучені речі, які слідство вважає такими, що мають значення для кримінального провадження, а тому заявлений ризик не може сприйматись як доведений та обґрунтований.
При цьому, посилання сторони обвинувачення на те, що не знайдено зброю, яка є знаряддям вбивства, навпаки нівелює заявлений ризик.
Щодо ризику впливу на свідків або інших учасників кримінального провадження, звертає увагу на те, що такий вплив має бути саме незаконним, тобто мають існувати обставини, які можуть підпадати під ознаки протиправності, а отже мають бути докази на підтвердження таких обставин.
Посилання сторони обвинувачення на існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з тих підстав, що ОСОБА_10 може вчинити дії для створення штучного алібі, уважає абсурдним, оскільки на сторону обвинувачення у кримінальному провадженні покладений обов'язок доведення обставин, а отже і спростування версій сторони захисту, в тому числі і версії про алібі.
На переконання сторони захисту, твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_10 може вчинити інші кримінальні правопорушення є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_10 є несудимою особою і відповідно до статті 62 Конституції України поводження з ним має бути як з несудимою особою, а висунуті підозри та можливі обвинувачення потрібно довести у змагальній судовій процедурі, опираючись на допустимі та належні докази.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_10 (за участі перекладача ОСОБА_9 ) та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділення відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №120251110400001164 від 10 грудня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 09 грудня 2025 року о 17 год. 30 хв. до ВП №2 (Ірпінь) Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_12 про те, що її чоловік ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пішов на зустріч зі знайомим на території кладовища у с. Михайлівка-Рубежівка Бучанського району Київської області та не повернувся.
10 грудня 2025 року приблизно о 06 год. 00 хв. при обході території кладовища у с. Михайлівка-Рубежівка виявлено труп ОСОБА_13 з вогнепальним пораненням на тулубі та голові.
10 грудня 2025 року СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
З метою встановлення осіб, причетних до умисного вбивства ОСОБА_13 , перевіряються особи з кола його зв'язків. Так, одним із зв'язків загиблого є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, 11 грудня 2025 року в ході проведення невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено 2 промислово виготовлені уніфіковані запали дистанційної дії типу УЗРГМ та 2 промислово виготовлені корпуси ручних осколкових гранат «Ф1».
11 грудня 2025 року СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120251110400001167 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
Встановлено, що у порушення додатку №1, затвердженого пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 07 червня 1992 року №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», пунктів 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, пунктів 2.8., 8.1., 8.2., 8.9. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року №622, ОСОБА_10 , точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, достовірно знаючи, що 2 осколкові ручні гранати типу «Ф1» та 2 запали до них типу «УЗРГМ» являються бойовими припасами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи відсутність у нього необхідних дозвільних документів, придбав у невстановлений спосіб зазначені бойові припаси та незаконно переніс їх до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно їх зберігав до 11 грудня 2025 року, тобто до моменту їх вилучення.
11 грудня 2025 року ОСОБА_10 затримано в порядку статті 208 КПК України, як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
11 грудня 2025 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, тобто в придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області 11 грудня 2025 року кримінальні провадження №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року та №120251110400001167 від 11 грудня 2025 року об'єднані в одне провадження з присвоєнням №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2025 року ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 242 240 гривень, яку останній сплатив 16 грудня 2025 року.
Крім цього, 13 грудня 2025 року в ході обшуку автомобіля, який перебуває у користуванні ОСОБА_10 , марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходився за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 47, було вилучено пістолет «SIG SAUER» моделі «Р320» НОМЕР_3 калібру 9х19 мм («Luger») та 15 патронів калібру 9х19 мм.
15 грудня 2025 року СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120251110400001196 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
Установлено, що у порушення додатку №1, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 07 червня 1992 року №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», пунктів 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, пунктів 2.8., 8.1., 8.2., 8.9. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року №622, ОСОБА_10 , точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, достовірно знаючи, що пістолет «SIG SAUER» моделі «Р320» № НОМЕР_4 калібру 9х19 мм («Lugerта») являється вогнепальною зброєю, 6 патронів з маркуванням «8 070 1» та 9 патронів з маркуванням «S@B 9х19 25» є бойовими припасами, усвідомлюючи відсутність у нього необхідних дозвільних документів, придбав у невстановлений спосіб зазначену вогнепальну зброю та бойові припаси та незаконно переніс їх до автомобіля, який перебуває у його користуванні марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , де незаконно зберігав їх до 13 грудня 2025 року, тобто до моменту їх вилучення.
13 грудня 2025 року в ході обшуку автомобіля, який перебуває у користуванні ОСОБА_10 , марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходився за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 47, було вилучено пістолет «SIG SAUER» моделі «Р320» НОМЕР_3 калібру 9х19 мм («Luger») та 15 патронів калібру 9х19 мм, який являється вогнепальною зброєю та належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, 6 патронів з маркуванням «8 070 1» та 9 патронів з маркуванням «S@B 9х19 25» є бойовими пістолетними патронами калібру 9х19 мм.
16 грудня 2025 року ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №12025111040001196 від 15 грудня 2025 року затримано у порядку статті 208 КПК України, як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення.
17 грудня 2025 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, тобто в придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області 17 грудня 2025 року кримінальні провадження №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року та №12025111040001196 від 15 грудня 2025 року об'єднані в одне провадження з присвоєнням №1202511104001164 від 10 грудня 2025 року.
Окрім цього, приблизно після 10 листопада 2025 року, точної дати та часу не встановлено, між потерпілим ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у кафе, яке розташоване у м. Києві, точної назви та адреси під час досудового розслідування не встановлено, та раніше знайомими йому громадянами Грузії ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час розмови між ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 виник конфлікт, який переріс у бійку між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 . При цьому під час конфлікту ОСОБА_16 приставив до голови ОСОБА_13 предмет, схожий на пістолет.
У зв'язку з виниклим конфліктом ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , перебуваючи у невстановленому місці, у невстановлену дату та час вирішили вчинити умисне вбивство ОСОБА_13 .
Потерпілий ОСОБА_13 , усвідомлюючи, що наслідки конфлікту із вищевказаними особами можуть мати реальну загрозу життю та здоров'ю, звернувся до спільного знайомого на прізвисько « ОСОБА_17 », особа якого не встановлена, з метою отримання допомоги у вирішенні конфлікту з ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , а також знайти людину, яка продасть вогнепальну зброю, а саме пістолет для можливої самооборони.
Дізнавшись про спроби ОСОБА_13 здійснити купівлю зброї ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 з метою реалізації злочинного плану щодо вбивства потерпілого вирішили заманити останнього у відлюдне місто.
З цією метою, останні надали невстановленій під час досудового розслідування особі на прізвисько « ОСОБА_17 », контакт невстановленої особи на ім'я ОСОБА_18 , який зареєстрований у месенджері «Телеграм».
Приблизно у кінці листопада 2025 року, точна дата та час не встановлені, невстановлена під час досудового розслідування особа на прізвисько « ОСОБА_17 » надав ОСОБА_13 зареєстрований у месенджері «Телеграм» контакт невстановленої особи на ім'я ОСОБА_18 , більш точних анкетних даних не встановлено, як продавця вогнепальної зброї.
У подальшому, під час спілкування у месенджері «Телеграм» ОСОБА_13 домовився із невстановленою особою на ім'я ОСОБА_18 про придбання вогнепальної зброї.
Згідно з указаною домовленістю після залишення грошових коштів в обумовленому місці ОСОБА_13 для отримання вогнепальної зброї повинен прибути на цвинтар, який знаходиться по вул. Садовій у с. Михайлівка-Рубежівка Бучанського району Київської області.
Водночас, 09 грудня 2025 року приблизно в обідній час ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , перебуваючи з невстановленою вогнепальною зброєю, яку придбали у невстановленому місці та час, з метою реалізації спільного злочинного умислу на вбивство ОСОБА_13 приїхали на автомобілі марки «Skoda Octavia Elegance», використовуючи для укриття своєї злочинної діяльності інший номерний знак НОМЕР_2 , до цвинтаря по вул. Садовій у с. Михайлівка-Рубежівка Бучанського району Київської області.
У подальшому, ОСОБА_13 , не будучи обізнаним, що на вказаному цвинтарі останнього очікували ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , 09 грудня 2025 року приблизно о 16 год. 30 хв. прибув на цвинтар за вище вказаною адресою, з метою придбання зброї.
09 грудня 2025 року о 16 год. 43 хв. ОСОБА_16 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , перебуваючи на цвинтарі, який знаходиться по АДРЕСА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, на ґрунті помсти, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, спрямованого на умисне позбавлення життя людини, а саме убивство, скориставшись темним часом доби та відсутністю сторонніх осіб поблизу, усвідомлюючи, що за їх діями ніхто не спостерігає, маючи прямий умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_13 , тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою трьох одиниць заздалегідь підготовленої невстановленої досудовим розслідуванням вогнепальної зброї калібру 9 мм та 7.65 мм, здійснили 11 пострілів у різні частини тіла потерпілого ОСОБА_13 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних кульових поранень тіла, внаслідок яких потерпілий загинув на місці.
Довівши свій злочинний намір до кінця, ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ОСОБА_16 , бажаючи уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, з місця скоєння злочину зникли.
18 грудня 2025 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 115 КК України, а саме у вчинені вбивства, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
18 грудня 2025 року ОСОБА_10 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2025 року клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_11 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_20 , про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Запобіжний захід, застосований до підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави змінено на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, який постановлено обраховувати з 16 грудня 2025 року до 13 лютого 2026 року включно, без права внесення застави.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задоволено частково.
Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2025 року - скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого задоволено.
Запобіжний захід, застосований до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави змінено на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування до 07 лютого 2025 року, без права внесення застави.
Постановою керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області від 04 лютого 2026 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України, до трьох місяців, тобто до 11 березня 2026 включно.
03 лютого 2026 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_11 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Грузії, громадянина Грузії, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України, у кримінальному провадженні №12025111040001164 від 10 грудня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2026 року клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_11 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», у межах строку досудового розслідування до 11 березня 2026 року включно, без права внесення застави.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що відомості, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_10 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються відповідними даними, отриманими в ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання у їх сукупності.
Також, слідчий суддя врахував, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.
Слідчий суддя, взявши до уваги тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , дані, що характеризують особу підозрюваного, те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, його соціальні зв'язки не є стійкими, є громадянином іншої держави та може безперешкодно перетнути кордон України, а також з огляду на суспільну небезпечність самих кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, що спричинило загибель людини, та їх наслідків, дійшов висновку, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні; знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_10 запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, долучених до матеріалів клопотання, а саме: рапортом про реєстрацію виявлення факту зберігання боєприпасів до ЄО №35905 від 11 грудня 2025 року; протоколом невідкладного обшуку від 11 грудня 2025 року; висновком експерта №СЕ-19/111-25/75501-ВТХ від 11 грудня 2025 року; рапортом про реєстрацію виявлення факту зберігання боєприпасів до ЄО №35905 від 15 грудня 2025 року; протоколом невідкладного обшуку від 13 грудня 2025 року; висновком експерта №СЕ-19/111-25/75501-ВТХ від 11 грудня 2025 року; рапортом про реєстрацію повідомлення до ЄО від 09 грудня 2025 року гр. ОСОБА_12 про зникнення чоловіка ОСОБА_13 ; протоколом усної заяви ОСОБА_12 про зникнення чоловіка від 09 грудня 2025 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_12 від 10 грудня 2025 року; протоколом огляду місця події від 10 грудня 2025 року, в ході якого виявлено мобільний телефон потерпілого; протоколом огляду місця події від 10 грудня 2025 року, в ході якого виявлено труп ОСОБА_13 з вогнепальними пораненнями; протоколом огляду трупа ОСОБА_13 від 10 грудня 2025 року та 11 грудня 2025 року; лікарським свідоцтвом про смерть №641 від 11 грудня 2025 року, згідно із яким причиною смерті ОСОБА_13 є множинні кульові поранення тіла; протоколами допиту свідків; протоколами оглядів, а також іншими матеріалами кримінального провадження, що підтверджують причетність ОСОБА_10 до вчинення злочинів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_10 з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_10 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою.
Крім того, обґрунтованість підозри вже була предметом судового розгляду при вирішення питання про застосування та зміну запобіжного заходу та будь-яких доказів на спростування вказаної обґрунтованості сторонами кримінального провадження не надано.
Колегією суддів досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_10 під вартою, та встановлено, що для закінчення досудового розслідування необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, без виконання яких неможливо закінчити досудове розслідування, зокрема: закінчити проведення призначеної судово-медичної експертизи по померлому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; за результатами проведення судово-медичної експертизи призначити додаткову судово-медичну експертизу; за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи повідомити про зміну підозри; закінчити проведення інших судових експертиз у даному кримінальному провадженні; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_10 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні у матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні; знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, у тому числі з підстав, наведених захисником, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попереднім слідчим суддею щодо визначення ОСОБА_10 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_10 , характер інкримінованих підозрюваному злочинів, що вчинені в умовах воєнного стану, мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які призвели до загибелі людини та мають високий ступінь суспільної небезпеки, наявністю реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів уважає, що таке обмеження права ОСОБА_10 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_10 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_10 та зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Також місцевим судом обґрунтовано продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, зважаючи на положення пункту 2 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_10 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування відносно ОСОБА_10 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_10 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 12 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що до клопотання додані лише загальні документи, які підтверджують подію кримінального правопорушення, та документи про рух провадження, щодо доказів, які мінімально пов'язують ОСОБА_10 з подією кримінального правопорушення, то таких доказів до клопотання не додано, колегія суддів уважає передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_10 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, підтверджується існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні; знищення, спотворення або сховання будь-якої із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 з доповненнями - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 04 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4