Провадження № 22-ц/803/703/26 Справа № 178/1589/24 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
17 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шаповалової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сімейного фермерського господарства “Козачок» на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року та на додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року, у складі судді Берелет В.В. по справі № 178/1589/24 за позовною заявою Затишнянської сільської ради до ОСОБА_1 , Кам'янської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, -
В провадженні Криничанського районного суду Дніпропетровської області знахоилась цивільна справа за позовом Затишнянської сільської ради, пред'явленим до ОСОБА_1 , Кам'янської районної державної адміністрації, на предмет визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, обґрунтовуючи це тим, що на підставі розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 18 січня 2010 року № 4-р-10 між ОСОБА_1 та Криничанською РДА 19 лютого 2010 року було укладено договір оренди земельної ділянки № 975, який зареєстровано 24 березня 2010 року за № 041012200451 у Криничанському райвідділі ДФФЦ ДЗК, за умовами якого Криничанська РДА передає, а орендар ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку для створення фермерського господарства, із земель державної власності - землі запасу, яка розташована за межами населеного пункту, на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського (нині Кам'янського) району Дніпропетровської області. В оренду передається земельна ділянка, яка розташована за межами населеного пункту, загальною площею 25,6787 га, в тому числі ріллі 13,888 га, пасовищ 11,7907 га. Зазначену земельну ділянку зареєстровано 26 травня 2016 року відділом Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області та присвоєно кадастровий номер1222082000:01:001:0343.
Позивач вказує, що, в силу положень ЗУ “Про фермерське господарство» (в редакції від 19 червня 2003 року), положень Господарського кодексу України, ЗУ “Про оренду землі» та вимог ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідачеві необхідно було у відповідності до встановлено процедури створити фермерське господарство, на що він виявив бажання та отримав земельну ділянку з такою метою, однак, станом на 18 березня 2024 року ОСОБА_1 такого фермерського господарства не створив та не зареєстрував в установленому законом порядку, у зв'язку із чим, на думку позивача, договір оренди належить визнати недійсним у зв'язку із невиконання відповідачем вимог Закону, а земельну ділянку повернути до комунальної власності Затишнянської сільської ради. При цьому позивачем зазначено, що отримання земельної ділянки проводиться з фізичною особою, яка є засновником фермерського господарства, а фактично така особа діє в інтересах створеного нею фермерського господарства, що порушено відповідачем за відсутності відповідної реєстрації та створення фермерського господарства (а.с.1-6 Том І).
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року позовні вимоги Затишнянської сільської ради задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 25,687 га, в тому числі ріллі 13,888 га, пасовищ 11,7907, кадастровий номер 1222082000:01:001:0343, укладений 19 лютого 2010 року між Криничанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути до комунальної власності Затишнянської сільської ради земельну ділянку площею 25,687 га, а тому числі ріллі 13,888 га, пасовищ 11,7907 га, кадастровий номер 1222082000:01:001:0343, цільове призначення якої для ведення фермерського господарства (а.с. 8-12 Том ІІ).
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 створив та зареєстрував фермерське господарство вже після надходження позовної заяви позивача до суду, що свідчить про наявність спору між сторонами. Відповідач, отримавши земельну ділянку в оренду 19 лютого 2010 року, лише 19 червня 2024 року, тобто через більш ніж чотирнадцять років та чотири місяці після укладення договору оренди та вже після надходження цього позову до суду, зареєстрував фермерське господарство, для якого ця земля надавалась, що є порушенням умов договору та діючого законодавства.
Додатковим рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Затишнянської сільської ради суму сплаченого судового збору у розмірі 1514,00 грн. Стягнути з Кам'янської районної державної адміністрації на користь Затишнянської сільської ради суму сплаченого судового збору у розмірі 1514,00 грн (а.с.17 Том ІІ).
Додаткове рішення ухвалено за ініціативою суду у зв'язку з тим, що за основним рішення від 08 липня 2025 року не було вирішено питання розподілу судового збору між сторонами.
Не погодившись з такими рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 у серпні 2025 року подав апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, в якій просив скасувати рішення суду від 08 липня 2025 року та додаткове рішення від 10 липня 2025 року, обґрунтовуючи це тим, що рішення постановлені з порушенням матеріального та процесуального права, за відсутності належного з'ясування усіх обставин справи. Крім того зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу в порушення предметної та суб'єктивної юрисдикції, адже ця справа не може розглядатись судом загальної юрисдикції, оскільки відповідач як на момент відкриття провадження у справі, так і на момент розгляду справи по суті отримав статус фізичної особи-підприємця. Також станом на 19 червня 224 року згідно договору про створення сімейного фермерського господарства від 19 червня 2024 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого належним чином, відповідачем та членами його сім'ї створено Сімейне фермерське господарство “Казачок», яке організовано на основі діяльності ФОП ОСОБА_1 та яке вже існувало на момент відкриття 21 червня 2024 року провадження у цій справі. Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не врахував цих обставин, помилково відкривши провадження у цій справі, тоді як спір є між органом місцевого самоврядування та об'єктом господарських відносин належить розглядати господарським судом.
Скаржник також наголошує, що його клопотання про закриття провадження у цій справі саме з підстав порушення предметної та суб'єктивної юрисдикції розгляду цієї справи судом загальної юрисдикції судом першої інстанції було безпідставно залишено без задоволення, а оскарження цієї ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку призвело до відмови у розгляді скарги з підстав відсутності можливості оскаржувати таку ухвалу самостійно без рішення суду по суті спору.
Зазначив, що наведені обставини свідчать про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Разом з цим відзначив, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справі його, як голову фермерського господарства, само фермерське господарство “Казачок», так і його членів родини, якими і створено це фермерське господарство, права та інтереси яких порушуються цим позовом. Фактично суд першої інстанції розглянув позов, пред'явлений до неналежного відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , тоді як на момент ухвалення рішення він був фізичною особою-підприємцем та головою ФГ “Казачок», що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 08 липня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі.
Разом з цим також просив скасувати і додаткове рішення від 10 липня 2025 року, ухвалене з порушенням приписів ч.1 ст. 141 ЦПК України (21-45 Том ІІ).
У серпні 2025 року на оскарження рішення суду першої інстанції від 08 липня 2025 року та додаткового рішення від 10 липня 2025 року, Сімейним фермерським господарством “Казачок», яке не приймало участі у справі, подана апеляційна скарга, мотиви якої фактично дублюють мотиви скаржника ОСОБА_1 . У своїй скарзі скаржник посилається на порушення цими рішеннями його прав та інтересів та просить закрити провадження у справі (а.с.51-75 Том ІІ).
Інші учасники справи, не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає продовженню розгляду скарги по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сімейного фермерського господарства “Казачок» задовольнити частково, а рішення суду скасувати з закриттям провадження у справі, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 18 січня 2010 року № 4-р-10, між ОСОБА_1 та Криничанською РДА, 19 лютого 2010 року було укладено договір оренди земельної ділянки № 975, який зареєстровано 24 березня 2010 року за № 041012200451 у Криничанському райвідділі ДФФЦ ДЗК. Вказаним договором визначено порядок та умови оренди земельної ділянки.
Пунктом 2 договору оренди встановлено, що в оренду передається земельна ділянка, яка розташована за межами населеного пункту, загальною площею 25,6787 га, в тому числі ріллі 13,888 га, пасовищ 11,7907 га.
Відповідно до п. 5, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: ріллі 157857 грн, пасовищ - 38900 грн.
Згідно п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку в розрахунку: рілля 3552 грн./га х 3,20 х 13,888 га х 0,1 % = 157,86 грн, пасовищ 1031 грн/га х 3,20 х 11,7907 х 0,1 % = 38,90 грн, всього 196,76 грн на рік на момент укладання договору на рахунок Гуляйпільської сільської ради. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та коригується орендарем.
Строк дії договору визначено терміном на 49 років (п.8 Договору).
26 травня 2016 року відділом Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області проведено державну реєстрацію вищезазначеної земельної ділянки площею 25,6787 га та присвоєно кадастровий номер 1222082000:01:001:0343, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 265037844.
Вказана земельна ділянка була передана в оренду ОСОБА_1 для створення фермерського господарства, із земель державної власності - землі запасу, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського (нині Кам'янського) району Дніпропетровської області (п. 1. Договору).
Судом також встановлено, що вказаний договір оренди було укладено 19 лютого 2010 року, тоді як позивач звернувся до суду з цим позовом 18 червня 2024 року, тобто, ОСОБА_1 , всупереч ст. 526 ЦК України, досить тривалий час належним чином не виконував взяті ним обов'язки щодо необхідності створення та реєстрації фермерського господарства. Лише 19 червня 2024 року ОСОБА_1 здійснив реєстрацію СФГ на підставі договору про створення сімейного фермерського господарства від 19 червня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Трухан А.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 1025, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно відомостей із ДРРП земельна ділянка площею 25,687 га, в тому числі ріллі 13,888 га, пасовищ 11,7907 га, кадастровий номер 1222082000:01:001:0343, що перебуває в оренді у ОСОБА_1 , перейшла у комунальну власність Затишнянської сільської ради 29 червня 2021 року (номер відомостей про речове право: 42889498), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 434478934 Дата, час формування: 08.07.2025 10:19:44.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі реєстрація ОСОБА_1 фермерського господарства після надходження позовної заяви до суду, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір. При цьому суд першої інстанції вважав, що відповідач, отримавши земельну ділянку в оренду 19 лютого 2010 року, лише 19 червня 2024 року, тобто через більш ніж чотирнадцять років та чотири місяці, після надходження цього позову до суду, зареєстрував фермерське господарство, для якого ця земля надавалась, що є порушенням умов договору й підставою висновку для суду щодо можливості його визнання недійсним та зобо'язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та приймає до уваги доводи скаржників щодо порушення предметної та суб'єктивної підсудності розгляду цієї справи судом загальної юрисдикції.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати
між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних
видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексах випадках.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на положення ч.1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Такий висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 та про що також зазначено і у висновку Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2023 року у справі №585/1180/22.
Верховний Суд виклав у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №454/1675/16 правову позицію, згідно до якої зазначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З матеріалів справи встановлюється, що предметом договору оренди №975 від 19 лютого 2010 року є те, що орендодавець - Криничанська районна державна адміністрація надає, а орендар - ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку для створення фермерського господарства із земель державної власності - землі запасу, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області (а.с.9 Том І).
Колегія суддів відзначає, що метою отримання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 було створення фермерського господарства, а, відтак, здійснення господарської діяльності на земельній ділянці.
Відповідності до наданої відповідачем Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.51 Том І), ОСОБА_1 з 19 червня 2024 року є фізичною особою-підприємцем, із зазначеними видами економічної діяльності, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних та дворічних культур, культур для виробництва напоїв, пряних, ароматичних і лікарських культур, відтворення рослин.
За договором про створення сімейного фермерського господарства від 19 червня 2024 року (а.с.52 Том І), предметом цього договору є те, що Сімейне фермерське господарство “Казачок» організовується ОСОБА_1 спільно з членами сім'ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з метою отримання прибутку від виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на земельних ділянка, наданими у власність або користування. Видами діяльності господарства зазначено вищеперелічені КВЕД. Господарство організовується, зокрема, на земельній ділянці 25,6787 га з кадастровим номером 1222082000:01:001:0343, яка розташована на території Гуляйпільської сільської ради, Затишнянської ОТГ, Камянського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту). Головою Господарства є Сербін А.А.
Разом з цим колегією суддів встановлено, що, хоча позов Затишнянської сільської ради і подано 18 червня 2024 року, однак ухвала суду про відкриття провадження у справі датована 21 червня 2024 року, тобто, вже після отримання відповідачем статусу фізичної особи-підприємця.
Також до початку підготовчого засідання у справі відповідачем ОСОБА_1 подано відомості про створення ним та членами його сім'ї Сімейного фермерського господарства з використанням зазначеної земельної ділянки для здійснення господарської діяльності господарством (а.с.52,53 Том І).
Колегія суддів відзначає, що все вищенаведене свідчить про здійснення відповідачем ОСОБА_1 на спірній земельній ділянці, у відповідності до умов договору оренди від 2010 року, як до реєстрації його фізичною особою-підприємцем, так і після такої реєстрації, господарської діяльності, тим більше, що ним створено та зареєстровано відповідне Сімейне фермерське господарство “Казачок», де він є головою господарства, ще до початку підготовчого засідання у справі, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів, приймаючи доводи скаржників в цій частині, наголошує, що справа, що переглядається із суб'єктним складом правовідносин, де позивачем є орган місцевого самоврядування, а відповідачем фізична особа-підприємець та голова Сімейного фермерського господарства, предметом спору та характером спірних матеріальних правовідносин, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності відповідача, як орендаря земельної ділянки комунальної власності, що знаходиться в межах повноважень органу місцевого самоврядування, що прямо встановлюється з умов договору оренди від 2010 року, передбачена до розгляду господарським судом, у відповідності до ст. 20 ГПК України.
Разом з цим, належить зазначити, що доводи скаржників щодо незалучення до участі у справі відповідача, як голову господарства “Казачок» та учасників цього товариства, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначена справа не підлягає розгляду по суті судом загальної юрисдикції, відтак, і залучення таких осіб є недоцільним в даному випадку.
Згідно ч.1,2 ст. 377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення по суті позову, не повно дослідив суб'єктний склад сторін, не врахував дійсного характеру правовідносин, розглянув справ з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, тоді як провадження у даній справі підлягає закриттю.
Колегія звертає увагу, що позивач, на захист своїх прав та законних інтересів, має можливість звернутись з відповідним позовом в порядку господарського судочинства до господарського суду, як вірно на це вказав суд першої інстанції.
Разом з цим колегія суддів враховує, що у зв'язку із закриття провадження у справі належить скасувати і додаткове рішення у цій справі, адже таке рішення також ухвалено з порушенням вимог ст. 141 ЦПК України та порушенням правил підсудності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі за позовом Затишнянської сільської ради до ОСОБА_1 , Кам'янської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 377 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сімейного фермерського господарства “Козачок» - задовольнити частково.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2025 року та додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року - скасувати.
Провадження по справі № 178/1589/24 за позовною заявою Затишнянської сільської ради до ОСОБА_1 , Кам'янської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “17» лютого 2026 року.
Повний текст постанови складено “26» лютого 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна