Провадження № 11-сс/803/412/26 Справа № 202/1072/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, утриманців не маючого, працюючого керівником ТОВ "ВЕЙП ДЕВАЙС", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.28, ч.2 ст.204 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , у період з листопада 2023 року (точну дату початку діяльності досудовим розслідуванням не встановлено) по 05.03.2025 року, скоїла умисні кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу підакцизних товарів, за попередньою змовою з іншими особами, які діяли у складі організованої групи, що здійснювалося у порушення вимог законодавства України, яке регулює виробництво та обіг підакцизних товарів.
Діючи відповідно до раніше розбробленого плану та з метою забезпечення реального виконання передбачених ним кримінальних дій, усвідомлюючи неможливість їх самостійної реалізації й необхідність участі кількох осіб на постійній основі, ОСОБА_10 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2024 року, залучила до складу організованої групи для вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зазначені особи були обізнані щодо стійкості об'єднання та наявності єдиного плану вчинення кримінальних правопорушень із розподілом функцій, а також вступили з ОСОБА_10 у злочинну змову для спільної реалізації злочинного умислу, спрямованого на незаконне виготовлення рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та подальшу незаконну реалізацію незаконно виготовлених електронних сигарет і зазначених рідин мешканцям м. Дніпра та інших населених пунктів Дніпропетровської області.
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , діючи у складі організованої групи з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , у період з листопада 2023 (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено) по 05.03.2025 рік, перебуваючи на території Дніпропетровської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, не маючи відповідної ліцензії на право виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах, усвідомлюючи та порушуючи покладені на них права і обов?язки щодо дотримання законодавства України, яким регулюється діяльність з виробництва та обігу підакцизних товарів, організували незаконне придбання з метою збуту та зберігання з цією метою, а також збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених інших підакцизних товарів, а також їх незаконне виготовлення.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.28, ч.2 ст.204 КК, тобто у організації незаконного придбання з метою збуту, зберігання та транспортування з метою збуту, а також збуті незаконно виготовлених підакцизних товарів, вчиненими організованою групою, а також у організації незаконного виготовлення підакцизних товарів, вчиненими організованою групою.
26.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000000392 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.204, ч.3 ст.28, ч.1 ст.204 КК.
16.12.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.204, ч.3 ст.28, ч.1 ст.204 КК.
26.12.2025 постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в розшук.
23.01.2026 постановою прокурору відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_16 виділено з кримінального провадження №12024040000000392 від 26.04.2024 матеріали досудового розслідування у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.204, ч.3 ст.28, ч.1 ст.204 КК в окреме провадження за №1202604000000143.
04.02.2026 постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 , погодженого прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_17 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 204 КК, як до особи, яка оголошена в міжнародний розшук.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
В обґрунтування зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_7 був обізнаний про здійснення розслідування кримінального провадження стосовно нього, як учасника організованої групи, яка займалась зберіганням, збутом та транспортуванням з метою збуту підакцизних товарів, оскільки 05.03.2025 слідчим було проведено обшук нерухомого майна (будівлі), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що використовувалася організованою групою, як складське приміщення, де зберігались підакцизні товари. Підставою для проведення обшуку слугувала ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2025 та в ході обшуку виявлено та вилучено велику кількість предметів для куріння, елементи для виготовлення рідин для електронних цигарок, картриджі для електронних цигарок, інше. В ході обшуку безпосередньо приймав участь ОСОБА_7 , про що міститься підпис від його імені в протоколі обшуку в графі «учасники обшуку», а також його участь зафіксована відеозаписом слідчої дії.
За таких обставин ОСОБА_7 дізнавшись про здійснення досудового розслідування кримінального провадження стосовно нього, зрозумів, що його злочинні дії викрито та задокументовано правоохоронними органами, а тому з метою ухилення від покарання за вчинене та подальшого повідомлення про підозру, вжив заходів по переховуванню від слідства та суду за межами України, перетнувши Державний кордон 04.09.2025 у пункті пропуску Рава-Руська на автомобілі д.н.з. НОМЕР_1 .
Крім того, судом не надано оцінку позиції підозрюваного, яку він висловив в ході судового розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу, який повідомив, що у вересні 2025 року він виїхав за межі України та зараз знаходиться на території Литовської Республіки в місті Вільнюс, повертатись на територію України та з?являтись до органів слідства та суду не збирається, що безумовно вказує на його намір переховуватись в подальшому. Також в судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив, що отримав від матері інформацію про отримання нею повідомлення про підозру, яка адресована йому, що зафіксовано відеозаписом судового засідання.
Таким чином прокурор вважає, шо зазначена позиція підозрюваного ОСОБА_7 спрямована на переховування від українських органів слідства та він під?єднався до розгляду справи в режимі відеоконференції лише з метою незастосування до нього буд-яких заходів на території країни теперішнього проживання.
Поміж іншого в поданій апеляційній скарзі прокурор зазначає, що при розгляді клопотання слідчим суддею не надано оцінку позиції підозрюваного ОСОБА_7 щодо відмови від явки до органів слідства, якого неодноразово викликали відповідно до положень вимог ст.135 КПК для здійснення слідчих дій до органу досудового розслідування, однак він не з?явився та про причини не повідомив.
Так, ОСОБА_7 були направлені повістки про виклик до слідчого для вручення повідомлення про підозру на 27.11.2025, 01.12.2025, 02.12.2025, 03.12.2025, які, відповідно до ч.1 ст.135 КПК вручені шляхом надіслання їх електронною поштою. Однак у призначені дати ОСОБА_7 не з?явився, причини неявки не повідомив.
16.12.2025 допитана в якості свідка матір ОСОБА_7 - ОСОБА_18 повідомила, що проживала разом із ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 до його виїзду за кордон - 04.09.2025, точне місце проживання сина їй не відоме, однак відомий номер телефону, яким він користується при спілкуванні з нею " НОМЕР_2 ".
Також після повідомлення про підозру ОСОБА_7 були направлені повістки про виклик до слідчого на 19.12.2025, 22.12.2025 та 23.12.2025, які відповідно до ч.1 ст.135 КПК вручені шляхом надіслання їх електронною поштою та за допомогою мобільного телефону " НОМЕР_2 ". Проте у призначені дати підозрюваний не з'явився та причини неявки не повідомив.
На теперішній час місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 невідоме та останній, будучи належним чином повідомлений про такі виклики, не з?являється без поважних причин на виклики слідчого, підстав та причин неявки не повідомляє.
Разом з тим, прокурор зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2025 №1031 внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, якими дозволено під час дії воєнного стану виїзд за межі країни чоловікам віком до 22 років включно. Натомість вказаним нормативним актом не обмежується обов?язок підозрюваних до явки в суд або до органу досудового розслідування.
Крім того, м. Дніпро, в якому знаходиться орган досудового розслідування, в який викликався неодноразово ОСОБА_7 , не знаходилось та не знаходиться в районі ведення бойових дій, що підтверджується наказом від 28.02.2025 №376 Міністерства розвитку громад та територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
За таких обставин у підозрюваного ОСОБА_7 не було жодних обмежень для явки на виклики.
З огляду на викладене прокурор просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року та ухвалити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як особі, яка оголошена в міжнародний розшук.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної ним апеляційної скарги, який просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як особі, яка оголошена в міжнародний розшук, вислухавши підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили відмовити у її задоволенні, а рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Положеннями п.3 ч.2 ст.183 КПК передбачено, що тримання під вартою може бути застосовано лише до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК млідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно положень ч.1 ст.281 КПК підозрювана особа оголошується в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) якщо під час досудового розслідування її місцезнаходження невідоме або вона виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови її належного повідомлення про такий виклик.
До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Відповідно до ч.2 ст.281 КПК про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Порядок виклику до слідчого, прокурора регулюється положеннями ст.135 КПК відповідно до ч.1 якої особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно ч.7 ст.135 КПК повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Відповідно до ч.1 ст.136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , як до особи, яка оголошена в міжнародний розшук, слідчий суддя посилаючись на положення ст.183, ч.6 ст.193, ст.281 КПК, в ухвалі зазначив, що стороною обвинувачення не надано належних доказів направлення та отримання повісток ОСОБА_7 про виклик до слідчого на 19.12.2025, 22.12.2025, 23.12.2025 шляхом надіслання їх електронною поштою та здійснення виклику по телефону, на які посилається слідчий у клопотанні. Крім того, матеріали клопотання не містять відомостей, які заходи вживались слідчим та прокурором відповідно до ч.1 ст.281 КПК для встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 , а також відомостей про те, що оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи викладене слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених ч.6 ст.193 КПК для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки клопотання не містить належних доказів того, що підозрюваний ОСОБА_7 викликався належним чином до слідчого чи прокурора, прокурором не доведено належної процедури оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук, передбаченої ст.281 КПК, а також того, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування.
Такі висновки слідчого судді є правильними, оскільки вони випливають із змісту поданого клопотання та не спростовуються доданими до клопотання письмовими доказами (а.с.1-9).
При цьому колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи взагалі відсутні копії повісток про виклик підозрюваного ОСОБА_7 до слідчого на 19.12.2025, 22.12.2025, 23.12.2025, докази їх направлення та отримання останнім, що повністю спростовує твердження прокурора про те, що будучи належним чином повідомленим підозрюваний на виклики до слідчого не з'явився, причини неявки не повідомив, що вказує на його переховування від органу досудового розслідування.
Всупереч твердженням прокурора про те, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та не бажає з'являтися на допити до слідчого, ОСОБА_7 , як у суді першої, так і апеляційної інстанції чітко висловився про своє бажання співпрацювати з органами досудового розслідування та дати свої покази слідчому в режимі відеоконференції, зазначивши при цьому точну адресу свого перебуванні в Республіці Литва.
Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.9 ч.1 глави 2 розділу I "Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення", затвердженого наказом Генерального прокурора 30.06.2020 № 298, внесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме: про оголошення розшуку здійснюється протягом 24 годин з моменту винесення прокурором або слідчим відповідної постанови.
Натомість матеріали судового провадження не містять даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні відомостей про оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук (а.с.10-14).
Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132, затверджено Інструкцію про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (надалі - Інструкція).
Згідно п.п.2,5 розділу ІІ вказаної Інструкції, цілями міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції).
Уповноважений підрозділ на підставі отриманого від правоохоронного органу України запиту/звернення забезпечує використання інформаційної системи Інтерполу шляхом надсилання запиту про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення (RED NOTICE).
Відповідно до п.п.1,7 розділу ІІІ Інструкції, правоохоронні органи України надсилають запити/звернення про використання інформаційної системи Інтерполу уповноваженому підрозділу та/або уповноваженим територіальним підрозділам.
Уповноважений підрозділ у разі одержання запитів/звернень здійснює їх попередню оцінку щодо обґрунтованості, повноти, правильності оформлення, відповідності правилам Інтерполу.
Згідно п.8 розділу ІІІ Інструкції, залежно від результатів попередньої оцінки одержаного запиту/звернення уповноважений підрозділ: здійснює заходи, передбачені пунктом 5 розділу II цієї Інструкції; надає відповідь правоохоронному органу України - ініціатору внесення відомостей до інформаційної системи Інтерполу безпосередньо чи через уповноважений територіальний підрозділ; запитує у правоохоронного органу України - ініціатора внесення відомостей до інформаційної системи Інтерполу, інших державних органів додаткову інформацію або документи, необхідні для виконання запиту/звернення; повністю або частково відмовляє у виконанні запит звернення у випадках, передбачених пунктом 9 цього розділу; проводить додаткові консультації з правоохоронним органом України - ініціатором внесення відомостей до інформаційної системи Інтерполу або органами Інтерполу.
Як вбачається із матеріалів судового провадження постановою старшого слідчого відділу РОВС та ЗУОГ і ЗО СУ ГУНП в Дніпроперовській області ОСОБА_15 від 04 лютого 2026 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук (а.с.116-119).
Разом з тим, відомості про направлення для виконання вказаної постанови та виконання вищенаведених вимог Інструкції, у матеріалах судового провадження відсутні.
З урахуванням наведених обставин, сам лише факт винесення слідчим постанови про оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, у даному конкретному випадку не є достатніми доказами перебування особи в міжнародному розшуку, оскільки матеріали клопотання не містять, та прокурором, на якого покладено обов'язок доведення факту перебування підозрюваного у міжнародному розшуку, під час апеляційного розгляду не надано доказів на підтвердження дотримання органом досудового розслідування встановленої законом процедури оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук.
Отже, наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді доводи, за яких він дійшов до переконання про необхідність відмовити слідчому у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , яка до особи, яка оголошена в міжнародний розшук, є змістовними та відповідають вимогам закону. Тому наведені в апеляційній скарзі в цій частині аргументи прокурора, як підстави для скасування рішення слідчого судді, є неспроможними.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_16 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 204 КК - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4