Провадження № 11-кп/803/1279/26 Справа № 185/11365/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 квітня 2026 року включно, без визначення застави.
В задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ці ризики є дійсними та триваючими, і такими, що виключають на даний час застосування більш м'якого запобіжного заходу. При наданні оцінки ризику вчинення переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення судом враховано, що обвинувачений раніше неодноразово судимий та в останнє будучи звільненим за попереднім вироком 21.10.2024 року, через невеликий проміжок часу вчинив новий корисливий злочин, що свідчить про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив. Враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання та свідки і потерпілий по справі не допитані, ризик незаконного впливу на останніх, з метою надання чи зміни показів на користь обвинуваченого існує.
В апеляції:
- захисник просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає про недоведеність заявлених ризиків та безпідставне застосування виняткового запобіжного заходу. Вказує про те, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження заявлених ризиків, вважає, що судом всупереч практики ЄСПЛ не розглянуто питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення обвинуваченим спроб переховування, або перебування останнього у розшуку або несвоєчасного нез'явлення за викликом чи незаконного впливу на свідків. Також звертає увагу, що у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який у вигляді домашнього арешту, ОСОБА_7 має постійне місце проживання.
Зазначає, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого та його позитивні характеристики, згідно яких останній стягнень та заохочень не має, та прогноз поведінки останнього згідно психологічної характеристики є сприятливим.
Позиції учасників судового провадження.
Учасники провадження у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Захисник ОСОБА_8 подала клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, однак у зазначений час на відеозв'язок не вийшла. Враховуючи те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників процесу.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Врахована наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, а також існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування, незаконного впливу на свідків та потерпілого, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи характер та тяжкість покарання, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, існують підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Колегія суддів встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за яке передбачено покарання у довготривалого позбавлення волі, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження триває, що може спонукати обвинуваченого до спроби уникнути покарання шляхом переховування від суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Приймається до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 не працевлаштований, легального джерела доходу, утриманців та неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність соціально - стримуючих факторів у запобіганні ризикам.
Звертається увага, що в апеляційній скарзі не наведені вагомі доводи чи факти, які б істотно знижували заявлені прокурором ризики та у менш обтяжливий спосіб могли б ним запобігти.
Згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, з застосуванням насильства до потерпілого, колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість визначення застави на даній стадії розгляду.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 під вартою, враховуються всі вищезазначені ризики і особу обвинуваченого та вважає правильним рішення суду першої інстанції про продовження міри запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Враховується, що встановлені ризики є триваючими та на даний час судового провадження не є нівельованими, при цьому зважається на те, що тривалість застосування запобіжного заходу зумовлена не тільки тяжкістю інкримінованих обвинуваченому злочинів, а і складністю справи, об'ємом досліджених доказів.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що на даний час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення і триває судовий розгляд, з огляду на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно дотримуватись розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжити термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу захисника, слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, строком до 05 квітня 2026 року, включно без внесення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4