Провадження № 11-сс/803/356/26 Справа № 202/8811/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 42025041110000317 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 30 січня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта вища, одруженого, працює на посаді провідного фахівця комерційного відділу ТОВ «Ландманн», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 201-2 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 січня 2026 року, в задоволені клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 - відмовлено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 17 березня 2026 року включно, з покладенням на останнього обов'язків передбачених ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що слідчим доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважав за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати частково, постановити нову, якою застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Вважає ухвалу слідчого судді такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зазначає, що запобіжний захід відносно ОСОБА_8 позбавляє останнього робочого місця, останній не має можливості відвідувати офіційне місце роботи та виконувати робочі процеси, тим самим позбавлений офіційного доходу не тільки він, а його родина.
Вказує, що слідчий суддя не врахував дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні родину, та забезпечує належний догляд та виховання своїх дітей.
Під час апеляційного перегляду захисник ОСОБА_7 , підозрюваний ОСОБА_8 підтримали доводи поданої апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні з підстав викладених в ній.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінальному провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
За ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування того чи іншого запобіжного заходу.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025041110000317 від 23.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону.
В ході досудового розслідування встановлено причетність ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вчинення вказаного кримінального правопорушення, якому 29 січня 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, а саме - співвиконавець незаконного використання благодійних пожертв, з метою отримання прибутку, вчиненому у значному розмірі, за попередньою змовою групою осіб, під час воєнного стану.
29 січня 2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 201-2 КК України.
В той же день, 29 січня 2026 року слідчий відділу РЗЗС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором - заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, якими є фактичні обставини, наведені у клопотанні слідчого з доданими до нього матеріалами. Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя правильно визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів.
Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, чогось очевидно недопустимого чи безпідставного не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про їх існування є обґрунтованим з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, характер вчиненого злочину, а також тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Отже, доводи захисника про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, є непереконливими.
Разом з тим, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не врахував дані про особу підозрюваного, передбачені п. п. 3 - 8 ст. 178 КПК України, хоча вони мають фактично визначальне значення при застосуванні будь-якого запобіжного заходу. Зокрема, слідчим суддею належним чином не було враховано документи, надані стороною захисту, які характеризують міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_8 в місті постійного проживання, особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, працює в ТОВ «Ландманн» на умовах повного робочого часу на посаді провідного фахівця комерційного відділу, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується, раніше не судимий. Крім того, ОСОБА_8 має ряд хронічних захворювань, потребує постійного нагляду у лікаря, існує постійна необхідність у відвідуванні медичних закладів.
Ризик утечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні узи, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (Becciev v. Moldova п. 58).
З огляду на такі обставини, застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, є невиправдано обтяжливим для останнього. Тому колегія суддів вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, на думку колегії суддів, забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків. З цією метою колегія суддів вважає доцільним покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника необхідно задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати в частині застосування запобіжного заходу і постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, який на думку колегії суддів відповідає існуючим ризикам, даним про особу підозрюваного, тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його занадто м'яким немає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 січня 2026 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого відділу РЗЗС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною з 22-00 години до 06-00 години залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , окрім випадків необхідності отримання підозрюваним невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров'я перебування підозрюваного у житлі.
Покласти на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а також з волонтерами БО «БФ «Разом Ми Єдині»;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк тримання ОСОБА_8 під домашнім арештом до 17 березня 2026 року включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Виконання ухвали покласти на відділ поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 .
Ухала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4