Справа № 170/318/24 Провадження №11-кп/802/315/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
26 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6
(в режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9
(в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 17 лютого 2026 року, якою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 17 лютого 2026 року, обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 17.04.2026 включно, з визначенням розміру застави 832 000 грн.
Своє рішення суддя мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому дійшов висновку про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на підставі п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосувати запобіжний захід - домашній арешт або зменшити розмір застави. Вказує про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тривалий час перебування ОСОБА_8 під вартою та наявність в останнього трьох неповнолітніх дітей. При цьому посилається на практику ЄСПЛ.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційних скарг, обвинувачених та захисників, які, кожен зокрема, підтримали апеляцію захисника з викладених у ній підстав, а скаргу прокурора заперечили, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам ухилення від суду; незаконного впливу на інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Оцінюючи тяжкість вчиненого злочину, який інкримінується обвинуваченим, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до осіб, які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи захисника про те, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу втратили свою актуальність та вважає, що такі ризики, не змінилися.
З урахуванням наведеного, осіб обвинувачених та тяжкості інкримінованого їм діяння, те, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинених повторно та за попередньою змовою групою осіб, їх вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів, в підтвердження неможливості утримання обвинувачених в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Разом з тим, з огляду на положення ст.ст. 182, 183 КПК України судом обґрунтовано визначено розмір застави.
За таких обставин, суддя обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційних скаргах доводів прокурора та захисника, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Старовижівського районного суду Волинської області від 17 лютого 2026 року, якою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,- без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий
Судді