справа №755/20339/24 Головуючий у суді І інстанції: Коваленко І.В.
провадження №22-ц/824/3558/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
18 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Цирулевського Романа Олександровича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Старкпром» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Старкпром», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння,
19.11.2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов позов заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Курінний Сергій Юрійович, до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Старкпром», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна, в якому позивач просив:
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33297173 від 30.12.2016 р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною, на підставі якого внесено запис: № 18428244 від 29.12.2016 р., про реєстрацію права власності на земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1139732980000), кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,062 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Старкпром» (код ЄДРПОУ: 40486447, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А);
витребувати земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1139732980000), кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,062 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26.01.2007 року між нею - ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», код за ЄДРПОУ 09807862) було укладено Кредитний договір № 10.
Для забезпечення належного виконання позичальником обов'язків по кредитному договору, 26.01.2007 року між позивачем та банком укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В.В., реєстраційний № 70, предметом якого, згідно п. 1.3. Іпотечного договору, були майнові права на земельну ділянку площею 0,0620 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:66:598:0030.
Земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 925864 від 06.07.2007 р.
12 серпня 2009 року на підставі постанови СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській обл. № 13-3556 від 10.08.2009 р. накладено арешт на Предмет іпотеки. Номер запису про обтяження: 41852762, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 8960641.
Звертала увагу, що Арешт був припинений 07.05.2021 р. на підставі постанови Києво- Святошинського районного суду Київської області від 31.01.2017 р. по справі № 369/11744/14- к.
При цьому, позивач вказувала, що 26.05.2016 року між Банком (Первісний кредитор) та ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» (код за ЄДРПОУ 38899260) (Новий кредитор) були укладені Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10 від 26.01.2007 р. та Договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської обл. Новосад О.П., за реєстровим № 2359. Відповідно до вказаних договорів ТОВ «ФК «Укрфінресурс» стало новим кредитором по Кредитному договору та Іпотечному договору.
26.05.2016 року між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Старкпром» (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10 від 26.01.2007 р. та договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської обл. Новосад О.П., за реєстровим № 2365. Відповідно до вказаних договорів ТОВ «Старкпром» стало новим кредитором по Кредитному договору та Іпотечному договору.
29.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» на підставі іпотечного договору в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем (номер запису про право власності: 18428244).
Згодом, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2021 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Татаринцевою Є.А. за реєстровим № 459, ТОВ «Старкпром» продало земельну ділянку ОСОБА_3 .
Позивач наголошувала, що при реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» порушено приписи ряду нормативно-правових актів, таких як: Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про іпотеку» та недотримано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки позасудовим шляхом.
В обґрунтування позову, позивачем вказується, по-перше: на незаконність проведеного звернення стягнення на предмет іпотеки позасудовим шляхом до 04.02.2019 р. при наявності арештів на іпотечному майні.
Як зазначає позивач, 26.01.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», код за ЄДРПОУ 09807862) був укладено Кредитний договір № 10.
Для забезпечення належного виконання позичальником обов'язків по кредитному договору, 26.01.2007 року між позивачем та банком укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В.В., реєстраційний № 70, у відповідності до п. 1.3. якого предметом іпотеки були майнові права на земельну ділянку площею 0,0620 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:66:598:0030.
Земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 925864 від 06.07.2007 року.
Згідно з укладеним Іпотечним договором приватним нотаріусом КМНО Пашинною В.В., відповідно до законодавства України, 26.01.2007 року накладено заборону відчуження Предмета іпотеки.
12.08.2009 року на підставі постанови СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській обл. № 13-3556 від 10.08.2009 року накладено арешт на Предмет іпотеки. Номер запису про обтяження: 41852762, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 8960641.
Позивач звертала увагу, що арешт був припинений 07.05.2021 року на підставі постанови Києво- Святошинського районного суду Київської області від 31.01.2017 року по справі № 369/11744/14- к.
Натомість, незважаючи на вказане вище обтяження, 29.12.2016 року приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В. зареєструвала вправо власності на предмет іпотеки за ТОВ «Старкпром» на підставі іпотечного договору. Номер запису про право власності: 18428244, внаслідок чого, за твердженням позивача, відбулось з порушенням вимог ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на час прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення від 29.12.2016 року, яка чітко передбачала таку підставу для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, як наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Позивач зазначала, що підставою виникнення права власності ТОВ «Старкпром» на предмет іпотеки є іпотечний договір, тобто іпотекодержатель скористався позасудовим способом звернення стягнення та за ним зареєстровано право власності на Предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Вказувала на те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» опублікований 03 листопада 2018 року, набрав чинності 04 листопада 2018 року та введений в дію 04 лютого 2019 року, тому його приписи не застосовуються до спірних правовідносин, які виникли до 04.02.2019 року.
Отже, на думку позивача, наявний арешт та зареєстроване обтяження на земельній ділянці, які були чинними на момент звернення стягнення на предмет іпотеки позасудовим шляхом, перешкоджали здійснити реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Старкпром», що прямо передбачено ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В обґрунтування позову, позивач також посилається на преюдиційність фактів, встановлених у судовому рішенні, що передбачено ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Позивач стверджує, що в січні 2017 року вона звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Старкпром», треті особи: приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В., ОСОБА_4 про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №18428244 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; та визнання недійсним укладеного ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_4 договору іпотеки від 13 січня 2017 року № 56 на вказану земельну ділянку, посвідченого приватним нотаріусом Джуринською Л.В. 13.01.2017 року та зареєстрованого у реєстрі за № 33422972.
Після третього кругу розгляду даної справи (справа №755/1228/17) в судах, постановою Київського апеляційного суду від 23.08.2023 року, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 07.10.2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2018 р. в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно змінено у мотивувальній частині, викладено її в цій частині в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2018 року залишено без мін.
Судом апеляційної інстанції, серед іншого, було встановлено, шо на час внесення державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Джуринською Л.В. запису № 18428244 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ "Старкпром" на земельну ділянку № НОМЕР_3 з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 було чинне обтяження: в розділі "Відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" реєстраційний номер 8960641, вчинене 12 серпня 2009 року реєстратором: Перша Київська державна нотаріальна контора - арешт нерухомого майна (спірної земельної ділянки) на підставі постанови слідчого СВ Києво- Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області ст. лейтенанта Кравченка Д.М. винесена в межах кримінальної справи № 13-3556. Судом встановлено, що вказаний арешт на земельну ділянку був скасований лише 31 січня 2017 року постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у кримінальній справі № 369/11744/14-к. У звязку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині неправомірності внесення 29 грудня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Джуринською Л.В. запису № 18428244 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ "Старкпром" на земельну ділянку № НОМЕР_3 з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору іпотеки, серія та номер 70, виданий 26 січня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Пашинною В.В., договору про відступлення прав за договором іпотеки N 2359, виданого 27 травня 2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., договору про відступлення прав за договором іпотеки N 2365, виданого 27 травня 2016 року приватним нотаріусом ЛМНО Новосад О.П.
Позивач звертала увагу, що Київський апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача, також посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду з аналогічного питання: постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 755/5072/17 (провадження № 14-100цс19); постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21).
Позивач звертала увагу суду, що у справі № 755/1228/17 за її позовом до ТОВ «Старкпром», треті особи: приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В., ОСОБА_4 про скасування запису в державному реєстрі та визнання недійсним договору іпотеки все ж таки було відмовлено, оскільки на час вирішення справи судом апеляційної інстанції (23.08.2023 р.) до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було внесено зміни і спосіб захисту позивача став неефективним.
Отже, за твердженням позивача, суд апеляційної інстанції при розгляді цивільної справи №755/1228/17 встановив обставини неправомірності дій державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Джуринської Л.В. щодо внесення 29.12.2016 р. запису № 18428244 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Старкпром» на земельну ділянку.
В обґрунтування позову, позивач також посилається на обставини, внаслідок яких дії приватного нотаріуса КМНО Джуринської Л.В. при реєстрації права власності на Земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» визнано незаконними.
Зазначає, що 12.09.2022 року комісією у складі співробітників Відділу камеральних перевірок та моніторингу у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та бізнесу Управління обліку та контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації Департаменту держаної реєстрації Міністерства юстиції України складено Акт за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни щодо обставин здійснення даним нотаріусом реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром».
Зокрема, позивач вказує, що Комісією встановлено внесення приватним нотаріусом Джуринською Л.В. інформації в базу даних заяв Державного реєстру прав щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:798:0030, проте, відповідно до електронних копій документів, долучених до заяви, предметом правочинів є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030. В подальшому нотаріусом за результатом розгляду заяви про внесення змін до Державного реєстру прав від 30.12.2016 № 20453260, прийнято рішення про внесення змін від 30.12.2016 № 33297173, на підставі якого до розділу Державного реєстру прав 1139732980000 внесено зміни до кадастрового номеру земельної ділянки з «8000000000:66:798:0030» на «8000000000:66:598:0030». З відомостей Державного реєстру прав встановлено, що приватним нотаріусом Джуринською Л.В. під час розгляду заяви та заяви 1 не здійснено жодного пошуку у Державному реєстрі прав, а також у його складових частинах. У свою чергу в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030 зареєстровано арешт нерухомого майна (номер запису 8960641), зареєстрований на підставі постанови К.С. № 13-3556 10.08.2009, СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській обл« ст. лейтенант Кравченко Д.М . Таким чином, при проведенні реєстраційних дій, приватним нотаріусом Джуринською Л.В. порушено вимоги пунктів 7, 12 Порядку № 1127, пунктів 10, 11 Порядку № 1141, статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зважаючи на встановлені факти та негативні наслідки допущеного порушення, яке полягає у проведені державної реєстрації права власності всупереч прямої заборони, визначеної законодавством, Комісія запропонувала застосувати до приватного нотаріуса Джуринської Л.В. заходи реагування за вчинене порушення та зловживання у сфері державної реєстрації прав.
На підставі висновків даного Акту, наказу Міністерства юстиції України від 23.08.2022 № 1908/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни» та відповідно до нормативно- правових актів, Міністерством Юстиції України прийнято Наказ № 3831/5 від 12.09.2022 р. про тимчасове блокування державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Джуринській Людмилі Володимирівні доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 14 днів.
Тобто, за твердженням позивача, описаними вище діями, приватний нотаріус Джуринська Л.В. таким чином обійшла пряму заборону (обтяження, що накладене на підставі Арешту) в базі даних Державного реєстру прав щодо неможливості проведення державної реєстрації права власності на Земельну ділянку за ТОВ «Старкпром».
В обґрунтування позову, позивач також посилається на ту обставину, що наявність обтяження Предмета іпотеки, який накладений у порядку кримінального судочинства, унеможливлювало позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач при цьому посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 р. по справі № 199/8324/19, а саме: «наявність запису про заборону відчуження майна саме у контексті її накладення у порядку кримінального судочинства є перешкодою для здійснення державним реєстратором дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте».
Натомість, як зазначає позивач, обтяження № 41852762 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 8960641), яке зареєстроване 12.08.2009 р. о 12:30:06 год. на підставі постанови СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській обл. № 13-3556 від 10.08.2009 р., що відноситься, в тому числі, й до предмета іпотеки, накладене у порядку кримінального судочинства й жодним чином не може бути здійснене на користь іпотекодержателя ТОВ «Старкпром».
Позивач стверджує, що приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В. на підставі п. 5, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на час прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, 29.12.2016 р. повинна була відмовити ТОВ «Старкпром» в реєстрації права власності на предмет іпотеки у зв'язку з: наявністю на земельній ділянці обтяження (номер запису про обтяження: 41852762, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 8960641), яке внесено 12.08.2009 р. о 12:30:06 год. на підставі постанови СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській обл. № 13-3556 від 10.08.2009 р.; відсутністю в ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідних винятків для не застосування п. 6 ч. 1 ст. 24 даного закону.
В обґрунтування позову, позивач також посилається на обставини порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зазначала, що пунктом 5.2. Іпотечного договору передбачалось, що банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена протягом 30 днів, - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з п. 5.3. Іпотечного договору, банк у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність.
Згодом, право вимоги по кредитному договору та іпотечному договору перейшло до ТОВ «Старкпром», на підставі ряду укладених договорів відступлення права вимоги, про які позивачем зазначалось вище.
08.06.2016 року ТОВ «Старкпром» склав Заяву № б/н про вимогу про повернення боргу за кредитним договором № 10 від 26 січня 2007 року, в якій відповідач ТОВ «Старкпром» зазначив, що станом на 08.06.2016 р. обов'язок щодо погашення заборгованості по кредитному договору ОСОБА_1 не виконала, а тому вимагає від позивача повернути борг за кредитним договором в розмірі 2 442 367,73 грн та попередив, що у випадку невиконання вищезазначеної вимоги ТОВ «Старкпром» зверне стягнення на майно, передано в іпотеку за договором іпотеки, а саме: на земельну ділянку, що буде відбуватися шляхом переходу права власності на майно за ціною 750 000,00 грн визначеною на підставі оцінки предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності від 08.06.2016 року.
Заява була передана ТОВ «Старкпром» приватному нотаріусу КМНО Колесник О.І. для її вручення позивачу.
Згодом приватний нотаріус КМНО Колесник О.І. видав відповідачу ТОВ «Старкпром» свідоцтво від 22.07.2016 року за реєстровим № 1302, в якому вказано, що заява була передана Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» та одержана адресатом 13 червня 2016 року.
Позивач звертала увагу суду, що заява не відповідає вимогам, вказаним в ст. 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки в ній відсутній строк, протягом якого ОСОБА_1 повинна погасити заборгованість за кредитним договором.
Посилаючись на вимоги п. 6, абз. 1 п. 9, п. 57, п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 16.11.2016 р. на момент реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром»), позивач наголошувала, що у ТОВ «Старкпром» були відсутні докази отримання позивачем письмової вимоги іпотекодержателя і також такий документ не надавався приватному нотаріусу КМНО Джуринській Л.В. при реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем ТОВ «Старкпром».
Звертала увагу, що свідоцтво приватного нотаріусу КМНО Колесник О.І. від 22.07.2016 року не є документом, який відповідно до чинного законодавства України про поштовий зв'язок підтверджує отримання ОСОБА_1 цінного листа, надісланого даним нотаріусом 09.06.2016 року разом із заявою.
На думку позивача, враховуючи, що ТОВ «Старкпром» разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно реєстрації права власності на земельну ділянку не подано приватному нотаріусу КМНО Джуринській Л.В. докази отримання ОСОБА_1 вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором забезпеченим іпотекою - документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В. повинен був відмовити у державній реєстрації прав на підставі п.3 ч. 1 ст. 24 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки ТОВ «Старком» не надав всі належні документи для такої реєстрації.
В обґрунтування позову, позивач також посилається на такі обставини, як наявність кримінальних проваджень, що стосуються обставин справи.
З приводу цього, звертала увагу, що за викладеними обставинами, які зазначені в даній позовній заяві, в провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12017100040000665 від 18.01.2017 р. за заявою ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України.
Постановою слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Дзюбенка О.В. від 18.01.2017 р. земельну ділянку визнано в кримінального провадженні № 12017100040000665 від 18.01.2017 р. речовим доказом.
Постановою слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві від 27.01.2017 р. визнано ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні № 12017100040000665 від 18.01.2017 р.
В ході проведення слідчих дій в даному кримінальному провадженні та здійснивши тимчасовий доступ до документів, які знаходяться у володінні ДП «Національні інформаційні системи» Міністерства Юстиції України, а саме: перевіривши які дії перед реєстрацією майна було здійснено Джуринською Л.В. , стало зрозуміло, що останній було відомо про арешт майна. Не дивлячись на це, Джуринською Л.В. здійснено перереєстрацію майна.
Попередньому директору компанії ТОВ «Старкпром» ОСОБА_7 вручено підозру за ст. 382 КК України, а саме: невиконання рішення суду, оскільки було зібрано достатньо доказів, які свідчили про невиконання останнім ухвал про арешт майна, які були прийняті Дніпровським районним судом, та скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 до Дніпровського районного суду м.Києва.
Також, слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві відкрито кримінальне провадження № 12022100040001954 від 26.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 362 КК України, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілою.
Відповідно до наявних у матеріалах даного кримінального провадження документів Державного підприємства «Національні інформаційні системи», реєстрацію здійснено приватним нотаріусом Джуринською Л.В. з використанням інформаційних довідок №192758867 та № 194048853. Так, у довідці №192758867 міститься інформація по земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:798:0030, тобто у довідках зазначено неправильний кадастровий номер, у зв'язку з цим реєстратору на набувача земельної ділянки вдалось в подальшому зареєструвати право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:798:0030, обійшовши арешт майна, за ТОВ «СТАРКПРОМ».
Окрім цього, опрацювавши надану Державним підприємством «Національні інформаційні системи» інформацію, на підставі ухвали Дніпровського районного суду, стало відомо, що відповідно до відомостей, сформованих документів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:66:598:0030, приватний нотаріус Джуринська Л.В., до 30 грудня 2016 року здійснювала перевірку у базі даних про реєстрацію заяв та запитів по правильному кадастровому номеру ділянки, де пересвідчилась про те, що на земельній ділянці наявний арешт.
Тобто, під час реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» було порушено не тільки норми законодавства України, а й вчинено кримінальне правопорушення, яке розслідується в межах кримінальних проваджень.
В обґрунтування позову щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач зазначала, що 09.06.2021 р. між ТОВ «Старкпром» (Продавець) та ОСОБА_8 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Татаринцевою Є.А. за реєстровим № 459, за умовами якого ОСОБА_9 став власником земельної ділянки.
Враховуючи зазначені вище позивачем обставини незаконного отримання ТОВ «Старкпром» у власність земельної ділянки, позивач вважає, що й надалі відповідач ТОВ «Старкпром» не мав право продавати дану нерухомість іншій особі - відповідачу ОСОБА_9 .
Позивач вказувала, що право власності на земельну ділянку реєструвалось кілька разів. Останнім власником даної нерухомості є ОСОБА_9 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2021 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Татаринцевою Є.А. за реєстровим № 459.
В свою чергу реєстрація права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром», яке відбулось 29.12.2016 р., було проведено з порушенням норм законодавства України, на підтвердження чого позивач посилається на додані до позовної заяви докази та на встановлені преюдиційні факти у справі № 755/1228/17.
Відповідно, як стверджує позивач, земельна ділянка вибула з володіння позивача поза волею останнього та ОСОБА_1 має право витребувати це майно від його набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України.
Щодо поважності причини пропуску строку позовної давності щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром», позивач зазначала наступне.
Враховуючи, що приватним нотаріусом КМНО Джуринською Л.В. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» 29.12.2016 р., то строк позовної давності щодо скасування даного рішення державного реєстратора, станом на сьогоднішній день, вже минув.
Позивач вказувала, що в січні 2017 року вона звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Старкпром», треті особи: приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В., ОСОБА_4 про скасування запису в державному реєстрі та визнання недійсним договору іпотеки.
Після третього кругу розгляду даної справи в судах, постановою Київського апеляційного суду від 23.08.2023 р., яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 07.10.2024 р., апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2018 р. в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно змінити у мотивувальній частині, виклавши її в цій частині в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2018 р. залишити без мін.
Тобто, як зазначає позивач, майже після 8 років судового розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Старкпром», треті особи: приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В., ОСОБА_4 про скасування запису в державному реєстрі та визнання недійсним договору іпотеки, судами було все ж таки відмовлено в задоволені позову, хоча він був обґрунтований, так як на час вирішення вказаної справи № 755/1228/17 судом апеляційної інстанції (23.08.2023 р.) були внесені зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і спосіб захисту позивача став неефективним.
Позивач просила врахувати ті обставини, що строк позовної давності щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на Земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» пропущено нею з поважних причин, адже: 1) аналогічний позов, який розглядався в судовій справі № 755/1228/17 та був поданий в межах строків позовної давності, розглядався судами загальної юрисдикції майже 8 років; аналогічний позов, який розглядався в судовій справі № 755/1228/17, був обґрунтований, але у зв'язку із зміною законодавства на момент прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 23.08.2023 р., спосіб захисту позивача став неефективним.
За таких обставин, позивач вважала неправильним та несправедливим покладення виключно на неї відповідальності за помилки судів першої та апеляційної інстанції, які розглядали судову справу № 755/1228/17 на першому та другому крузі та приймали необґрунтовані рішення, і позбавили її права на захист у спірних правовідносинах.
Щодо строку позовної давності в частині вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, який на думку позивача, не пропущений, позивач зазначала наступне.
Повторно наголошувала, що 09.06.2021 р. між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_10 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Татаринцевою Є.А. за реєстровим № 459, згідно умов якого відповідач ТОВ «Старкпром» продав земельну ділянку відповідачу ОСОБА_8.
ТОВ «Старкпром» набув у власність земельну ділянку незаконно, про що було викладено вище, а отже відповідач ТОВ «Старкпром» не мав права відчужувати це майно іншій особі. Також земельна ділянка вибула з власності ОСОБА_1 не з її волі, ТОВ «Старкпром» звернуло стягнення на предмет іпотеки позасудовим шляхом.
Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2021 р. у справі № 916/585/18 (916/1051/20), зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
Отже, скасовувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на Земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» є необов'язково, достатнього заявити вимогу про витребування майна від особи, яка є останнім його набувачем.
15.03.2022 року згідно із законом № 2120-ІХ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 19 в якому зазначено, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, враховуючи зупинення строку позовної давності з 24.02.2022 р. у зв'язку із дією воєнного стану в Україні, строк позовної давності щодо самостійної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не пропущений, так як відповідач ОСОБА_9 набув право власності на земельну ділянку тільки 09.06.2021 р. на підставі укладеного договору купівлі-продажу.
У зв'язку з такими обставинами, позивач просить захистити її порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33297173 від 30.12.2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., на підставі якого внесено запис: № 18428244 від 29.12.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1139732980000), кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,062 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Старкпром».
Витребувано земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1139732980000), кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0,062 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 ..
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4 605,60 грн.
Стягнуто з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старкпром» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4 605,60 грн.
Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, адвокат Цирулевський Р.О., який представляє інтереси ТОВ «Старкпром», подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що відповідачем у суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, які пропущені позивачем та питання поновлення яких не ставилося позивачем.
Однак суд першої інстанції проігнорував заявлене клопотання про застосування строків позовної давності, а також аргументи, що сторона позивача, явно знаючи про пропуск строків позовної давності, навіть не порушувала питання про їх поновлення та відповідно не обґрунтовувала поважності строків їх поновлення.
Питання поновлення строків позовної давності не порушувалося позивачем навіть після пред'явлення позову, а ні на стадії підготовчого провадження, коли у відповідності до вимог ЦПК України, позивач був наділений таким правом заявити відповідне клопотання та порушити питання поновлення пропущених процесуальних строків, так і на стадії розгляду справи по суті, до того часу поки стороною відповідача не було подано заяву про застосування строків позовної давності, після чого представник позивача усно намагався перекласти порушення питання поновлення процесуальних строків на суд.
Окрім того в усних запереченнях, які були подані позивачем на заяву про застосування строків позовної давності на стадії розгляду справи по суті (після заявлення відповідачем такої заяви), позивач знову ж таки не порушує питання поновлення стоків позовної давності, як і не обґрунтовує причин не порушення питання поважності пропуску строків позовної давності разом з позовною заявою, або на стадії підготовчого провадження, або на стадії розгляду справи по суті, по при те, що право на заявлення відповідної процесуальної дії було втрачено після закриття підготовчого провадження на підставі ст. 126 ЦПК України.
Наголошував, що звернення ОСОБА_1 12.01.2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/952/17 до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Джуринської Л.В., третя особа - ТОВ «Старкпром» про визнання рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку недійсним №33297173 від 30.12.2016 року, так як було порушено правила підвідомчості, а також з іншими предметами спору, не переривають трирічні строки звернення з позовом, граничний строк якого становив 12.01.2020 року.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги представник апелянта також зазначав, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_9 є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки ОСОБА_9 набув право власності на земельну ділянку добросовісно та у відповідності із нормами законодавства. При набутті права власності на земельну ділянку ОСОБА_9 було дотримано принцип обачності, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні будь які відомості про наявність будь яких заборон та обтяжень земельної ділянки.
Щодо позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння то, представник апелянта вважає, що у задоволенні такої вимоги також має бути відмовлено, оскільки вона заявлена позивачем, як похідна вимога від вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33297173 від 30.12.2016 року.
26 січня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача - адвоката Курінного С.Ю., просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги з приводу того, що позивачем пропущено строки позовної давності, представник позивача при подачі позовної заяви позивач визнав, що ним пропущені строки позовної давності, але виключні обставини для визнання поважними причини такого пропуску. Під час розгляду даної справи по суті, представник відповідача ТОВ «Старкпром» заявив клопотання про застосування строків строків позовної давності і у відповідності до процесуальних норм права, суд надав можливість іншій стороні висловити свої міркування та заперечення, якщо вони у неї є. Представник позивача після заявленого клопотання відповідача ТОВ «Старкпром» наголосив, що в позовній заяві викладено цілий розділ щодо поважності причин пропуску строку позовної давності й дані причини були озвучені в судовому засіданні та попросив дані обставини визнати поважними.
Також зазначав, що земельна ділянка вибула з володіння позивача поза волеюю останнього та ОСОБА_1 має право витребувати це майно від його набувача з підстав передбачених ст. 388 ЦК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач ТОВ «Старкпром» набув у власність земельну ділянку незаконно, а тому він не мав права відчужувати це майно іншій особі. Окрім того, земельна ділянка вибула з власності ОСОБА_1 не з її волі, оскільки ТОВ «Старкпром» звернуло стягнення на предмет іпотеки позасудовим шляхом.
Щодо визнання поважності пропуску строку позивачем, суд першої інстанції інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що строк позовної давності щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» пропущено позивачем з поважних причин, оскільки: 1) аналогічний позов, який розглядався в судовій справі № 755/1228/17, та був поданий в межах строків позовної давності, розглядався судами загальної юрисдикції майже 8 років; 2) аналогічний позов, який розглядався в судовій справі № 755/1228/17, був обґрунтований, але у зв'язку із зміною законодавства на момент прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 23.08.2023 року, спосіб захисту позивача став неефективним; 3) за таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилки судів першої та апеляційної інстанції, які розглядали судову справу № 755/1228/17 на першому та другому крузі та приймали необґрунтовані рішення, і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.
Що стосується застосування строку позовної давності до вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, то суд першої інстанції зазначив, що відповідач ТОВ «Старкпром» може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до іншого відповідача. Разом з тим, оскільки позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння пред'явлена позивачем ОСОБА_1 лише до відповідача ОСОБА_2 , саме він має право визнати пред'явлену до нього позивачем вимогу або ж заявити про застосування до цієї вимоги наслідків пропуску строку позовної давності.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі визначених статтею 27 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
При цьому, згідно зі ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Разом з цим, відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, серед іншого: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна Іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.
Встановлено, що 26.01.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», укладено Кредитний договір № 10, за яким ОСОБА_1 надано кредит в сумі: 85 000,00 доларів США на строк до 01 січня 2027 року. Цільове призначення кредиту на наступні цілі: придбання нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 0,0620 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Договору купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 .
26.01.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», для забезпечення належного виконання позивачем обов'язків по Кредитному договору, укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В.В., реєстраційний № 70, предметом якого, згідно п. 1.3. Іпотечного договору, були майнові права на земельну ділянку площею 0,0620 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:66:598:0030.
Згідно з укладеним Іпотечним договором 26.01.2007 року приватним нотаріусом КМНО Пашинною В.В. накладено заборону відчуження Предмета іпотеки.
Земельна ділянка перебувала у власності позивача на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 925864 від 06.07.2007 року.
12.08.2009 року на предмет іпотеки накладено арешт на підставі постанови СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській обл. № 13-3556 від 10.08.2009 року. Номер запису про обтяження: 41852762, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 8960641.
07.05.2021 року арешт на предмет іпотеки був припинений на підставі постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.01.2017 р. по справі № 369/11744/14- к.
26.05.2016 року між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» укладено: договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10 від 26.01.2007 р. та договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської обл. Новосад О.П., за реєстровим № 2359.
Відповідно до вказаних договорів ТОВ «ФК «Укрфінресурс» стало новим кредитором по кредитному договору та іпотечному договору.
26.05.2016 року між ТОВ «ФК «Укрфінресурс» та ТОВ «Старкпром» укладено: договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10 від 26.01.2007 року та договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської обл. Новосад О.П., за реєстровим № 2365.
Відповідно до вказаних договорів ТОВ «Старкпром» стало новим кредитором по Кредитному договору та Іпотечному договору.
29.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Старкпром» на підставі іпотечного договору в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем (номер запису про право власності: 18428244).
09.06.2021 року між ТОВ «Старкпром» та ОСОБА_8 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0620 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:66:598:0030. Договір посвідчений приватним нотаріусом КМНО Татаринцевою Є.А. за реєстровим № 459.
В рамках розгляду справи № 755/1228/17 судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.09.2022 року комісією у складі співробітників Відділу камеральних перевірок та моніторингу у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та бізнесу Управління обліку та контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації Департаменту держаної реєстрації Міністерства юстиції України складено Акт за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни щодо обставин здійснення даним нотаріусом реєстрації права власності на Земельну ділянку за відповідачем ТОВ «Старкпром».
Комісією встановлено внесення приватним нотаріусом Джуринською Л.В. інформації в базу даних заяв Державного реєстру прав щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:798:0030, проте, відповідно до електронних копій документів, долучених до заяви, предметом правочинів є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030. В подальшому нотаріусом за результатом розгляду заяви про внесення змін до Державного реєстру прав від 30.12.2016 № 20453260, прийнято рішення про внесення змін від 30.12.2016 № 33297173, на підставі якого до розділу Державного реєстру прав 1139732980000 внесено зміни до кадастрового номеру земельної ділянки з «8000000000:66:798:0030» на «8000000000:66:598:0030». З відомостей Державного реєстру прав встановлено, що приватним нотаріусом Джуринською Л.В. під час розгляду заяви та заяви 1 не здійснено жодного пошуку у Державному реєстрі прав, а також у його складових частинах. У свою чергу в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:598:0030 зареєстровано арешт нерухомого майна (номер запису 8960641), зареєстрований на підставі постанови К.С. № 13-3556 10.08.2009, СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській обл« ст. лейтенант Кравченко Д.М . Таким чином, при проведенні реєстраційних дій, приватним нотаріусом Джуринською Л.В. порушено вимоги пунктів 7, 12 Порядку № 1127, пунктів 10, 11 Порядку № 1141, статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки приватний нотарісом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 29.12.2016 року, тобто у період дії арешту, накладеного на предмет іпотеки (оскільки арешт на предмет іпотеки існував з 12.08.2009 року по 07.05.2021 року) зареєструвала право власності на предмет іпотеки за ТОВ «Старкпром» на підставі іпотечного договору, чим порушила вимоги ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час прийняття приватним нотаріусом як державним реєстратором оскаржуваного рішення від 29.12.2016 року), що в свою чергу стало порушенням прав позивача.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, враховуючи ті обставини, що аналогічний позов, який розглядався в судовій справі № 755/1228/17, та був поданий в межах строків позовної давності, розглядався судами загальної юрисдикції майже 8 років. А також те, що аналогічний позов, який розглядався в судовій справі № 755/1228/17, був обґрунтований, але у зв'язку із зміною законодавства на момент прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 23.08.2023 р., спосіб захисту позивача став неефективним.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач при пропуску трирічного строку позовної давності звертаючись з даним позовом до суду, розписуючи хронологію обставин справи не порушував питання поновлення пропущених строків позовної давності, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки представником позивача в позовній заяві викладено цілий розділ щодо поважності причин пропуску строку позовної давності та наведено обставини яке цьому передувало (а.с. 19-22 том 1), а тому бездіставно вважати, що стороною позивача не було порушено питання поновлення пропущених строків позовної давності.
Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставиними і доводи апеляцінйої скарги в тій частині, що суд першої інстанції не врахував, що позивач про оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33297173 від 30.12.2016 року була обізнана ще з січня 2017 року, оскільки позивач з того реалізовувала захист своїх порушених прав в інші аналогічній судові справі (№ 755/1228/17).
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_9 є добросовісним набувачем земельної ділянки, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки враховуючи те, що ТОВ «Старкпром» незаконно в порушення норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» отримав у власність земельну ділянку, тому й в подальшому ТОВ «Старкпром» не мав права продавати дану земельну ділянку інший особам, в даному випадку ОСОБА_9 .
Враховуючи те, що земельна ділянка вибула з володіння позивача поза волею останнього, тому позивач ОСОБА_1 має право витребувати це майно від його набувача з підстав передбачених ст. 388 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Отже, вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачами порушені майнові права позивача, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Цирулевського Романа Олександровича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Старкпром» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «24» лютого 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко