справа № 362/4178/25
головуючий у суді І інстанції Дорошенко В.М.
провадження № 33/824/309/2026
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
28 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Олександра Борисовича на постанову Васильківського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Васильківського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 26 травня 2025 року о 01:00 год. у м. Василькові Обухівського району Київської області на перехресті а/д 0100706 та а/д С1007, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 740», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці) та, у порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога водій категорично відмовився у присутності лікаря, що підтверджується висновком лікаря № 284.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О.Б. подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати постанову Васильківського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 року та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відеозаписом здійсненим портативними камерами працівників поліції, зафіксовано, що 26 травня 2025 року ОСОБА_1 був доставлений працівниками невідкладної медичної допомоги з місця дорожньо-транспортної пригоди до КНП «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» для проведення огляду та надання медичної допомоги після ДТП.
Також відеозаписом зафіксовано факт конфлікту який виник між ОСОБА_1 , працівниками поліції та працівниками медичної установи.
Наявність конфлікту стала підставою висловлення з боку ОСОБА_1 недовіри працівникам медичного закладу та можливим результатам незрозумілого «експрес тесту».
Одночасно з цим, при уважному перегляді відеозапису, не можливо встановити що саме пропонується працівником медичного закладу (жінкою) зробити ОСОБА_1 .
Висновок суду про те що ОСОБА_1 дійсно пропонували пройти огляд на стан сп'яніння підтвердити не виявляється можливим.
Вказує, що висновок суду про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, на думку сторони захисту, є недоведеним належними і допустимими доказами.
Наведені обставини, стали підставою для вимоги з боку ОСОБА_1 про необхідність відібрання у нього або ж біологічних зразків, або ж доставлення до клінічної лікарні «Соціотерапія», однак йому було у цьому відмовлено, що є порушенням пункту 6 Розділу III Інструкції, який визначає, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Зазначає, що висновок невідомої особи за № 284 від 26 травня 2025 року є неналежним і недопустимим доказом та на нього не міг посилатись суд першої інстанції як на доказ винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, оскільки з висновку неможливо встановити ким він складений, а також неможливо розібрати його зміст.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О.Б. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу додано:
висновок № 284, складений КНП Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування 26 травня 2025 року, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому зазначено, що у ОСОБА_1 не виявлено ознак алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту на 10 видів наркотиків, цей факт підтверджений підписами трьох свідків;
відеоматеріал з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано прибуття працівників поліції на місце ДТП, де перебували лікарі та пожежники. Водія ОСОБА_1 дістали з автомобіля та на ношах помістили до карети швидкої допомоги. Надалі події відбуваються в медичному закладі, де водія ОСОБА_1 ознайомили зі складеним щодо нього адміністративним протоколом за статтею 124 КУпАП та додатками до нього, від підписання яких він категорично відмовляється. Далі ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат негативний. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі, у якому знаходяться, у лікаря-нарколога. ОСОБА_1 наполягав на його доставлені до медичного закладу у м. Київ. Така пропозиція працівників поліції озвучується неодноразово в присутності лікаря, однак ОСОБА_1 , стверджуючи, що не відмовляється проходити такий огляд, вимагав доставити його до м. Києва, оскільки бажає пройти огляд виключно там. Така поведінка водія ОСОБА_1 розцінена працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, його повідомляють про оформлення щодо нього протоколу за статтею 130 КУпАП. Надалі зафіксовано оформлення адміністративного протоколу та ознайомлення з ним водія ОСОБА_1 .
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/7350, визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
На момент пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння він уже перебував у медичному закладі, куди доставлений після ДТП і ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 9 указаної Інструкції мав бути доставлений працівником поліції до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формах.
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 , стверджуючи, що не відмовляється проходити такий огляд, вимагав доставити його до м. Києва, оскільки бажає пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння саме там, не вчинив жодної дії для того щоб пройти огляд, і така його поведінка правильно розцінена працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Також захисник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_1 відмовлено у відібранні у нього біологічних зразків для проведення лабораторних досліджень для встановлення наркотичного сп'яніння, чим порушено пункт 6 Розділу III Інструкції, який визначає, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Однак, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 не може посилатися на порушення порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, зокрема на не відібрання у нього біологічних зразків для проведення лабораторних досліджень у закладі охорони здоров'я, оскільки такий огляд проведений не був, бо ОСОБА_1 не надав свою згоду на його проведення та своєю поведінкою фактично ухилився навіть від відповіді на пропозицію проходження такого огляду, чим фактично відмовився від нього.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недопустимість як доказу висновку закладу охорони здоров'я № 284 від 26 травня 2025 року, оскільки змістом указаного висновку спростовуються посилання апелянта на неможливість встановити ким він складений, а також неможливість розібрати його зміст.
Крім того, поведінка ОСОБА_1 , яка правильно розцінена працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, повністю зафіксована відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, тобто підтверджена не лише долученим до протоколу висновком закладу охорони здоров'я.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - це правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Олександра Борисовича залишити без задоволення.
Постанову Васильківського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова