28 січня 2026 року
справа № 754/12847/24
провадження № 22-ц/824/963/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року, постановлене під головуванням судді Бабко В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Позивачка мотивує свої вимоги тим, що вона з 10.05.2008 по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_6 . Вони за церковними канонами вступили в шлюб та повінчались, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, утримували житло та разом проводили свій спільний час, в тому числі відпочинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивачкою не надано відповідних документів на підтвердження їх постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На підставі наведеного вище позивачка просить встановити факт проживання однією сім'ю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 10.05.2008 по 11.08.2023 ОСОБА_1 з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року позов задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період часу з 10.05.2008 по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати покладено на позивача.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_2 - Ванжула Ярослав Володимирович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не встановив і матеріали справи не містять жодних доказів ведення спільного господарства, а саме відсутні будь-які докази наявності спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонту, надання взаємної допомоги.
Як доказ суд першої інстанції необґрунтовано прийняв договір купівлі - продажу транспортного засобу, однак згідно вказаного договору померлий придбав транспортний засіб у ТОВ «Італавто Центр». Жодних доказів участі позивачки в укладенні, виконанні вказаного договору та/або оплати вартості транспортного засобу за договором не було надано.
Документи на вирішення питання щодо поховання померлого не стосуються встановлення факту спільного проживання однією сім'єю. Більше того, позивачкою були надані копія замовлення пам'ятнику та фото пам'ятнику могили з померлого, не надавши жодних доказів того, що саме позивачка була особою, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого та мала право встановлювати пам'ятник померлому.
Суд першої інстанції також не взяв до уваги доводи апелянта, що показання свідків та спільні світлини самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
З Наданих позивачкою фотографій неможливо встановити, в який період часу та при яких обставинах вони зроблені, а також хто на них зображений. Крім того, зазначені докази можуть лише підтвердити факт спільного проведення дозвілля, а не факт спільного проживання.
Позивачка у своїй позовній заяві зазначила, що вона разом з померлим за церковними канонами вступила в шлюб та повінчалися, а на доказ вказаного надала свідоцтво про вінчання. Однак вказане свідоцтво не має жодних підписів осіб, які б засвідчували це вінчання.
В судовому засіданні представник відповідача Ванжула Я.В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 та представник ОСОБА_8 проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дійсно проживали разом як чоловік та дружина. Були пов'язанні спільним побутом, який ґрунтувався на спільному бюджеті, що вбачається із належних та допустимих доказах які містяться в матеріалах справи, а саме: свідоцтво про вінчання, довідками з ЖЕД-318 (фактичне проживанням у квартирі разом із відповідачем, яка є власністю відповідача), фотокартками різних періодів життя, договором купівлі-продажу транспортного засобу № 2542-2020F від 07.05.2020, декларацією на первинну медичну допомогу, документами на вирішення питання щодо поховання та показами свідків, тощо.
До того ж з фотокарток які додані до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за період свого проживання разом мали спільний сімейний побут, проводили разом час, мали спільний відпочинок та духовні служіння, здавалися дружньою та щасливою родиною разом з дітьми.
Крім того, суд також взяв до уваги свідчення свідків які зазначали, що позивачка ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_6 дійсно проживали разом і достатньо тривалий час. Відносини між ними були дуже близькі та теплі, що відповідало притаманному поняттю - подружжя.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 10.01.1995 ОСОБА_6 розірвав шлюб з ОСОБА_9 , що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 .
20.12.2005 ОСОБА_1 (шлюбне прізвище ОСОБА_10 ) розірвала шлюб з ОСОБА_11 , що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від попередніх шлюбів мають повнолітніх дітей.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 12.01.1998, ОСОБА_6 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 був священиком (протоієрей Олександр), настоятелем Свято-Троїцької парафії с. Короп'є Козелецького району Чернігівської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, що підтверджується Указом керуючого Чернігівською єпархією Єпископом Чернігівським і ОСОБА_12 .
Позивачка ОСОБА_1 з 2006 року служила регент-псаломщиком хору у Храмі Пресвятої Богородиці в селі Сокирин Козелецького району Чернігівської області, де і відбулось знайомство з ОСОБА_6 .
10.05.2008 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 повінчались в храмі Успенської Пресвятої Богородиці, що підтверджується Свідоцтвом про вінчання.
Згідно із Довідки № 453 від 21.08.2013 виданої Житлово-експлуатаційною конторою № 318 та Акту Начальника ЖЕД-318 від 16.02.2024, ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 .
Відповідно до Накладної від 13.08.2023 ОСОБА_13 замовляла та оплачувала поминальний обід в Кафе «Володькова Дівиця» на загальну суму 14000,00грн та на підставі замовлення від 01.03.2024 був виготовлений та встановлений пам'ятник ОСОБА_6 (протоієрей ОСОБА_14 ).
31.08.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гудими О. Л. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6
22.07.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гудими О. Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
22.07.2024 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гудимою О. Л. було постановлено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв'язку з неможливістю встановлення факту родинних відносин, неможливості встановити склад спадкоємців.
Також з матеріалів спадкової справи вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гудими О. Л. звернулись сестра померлого ОСОБА_2 та син померлого ОСОБА_3 .
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до статті 6 Конвенції судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зазначила, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Згідно з вимогами частини 4 статті 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Обов'язковою умовою для визнання членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Аналіз наведених положень Закону дозволяє зробити висновок про те, що встановлення певних юридичних фактів має своєю метою підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_6 заявлена без зазначення конкретної правової мети.
Іншими словами, суд може встановити юридичний факт, якщо від нього: а) виникають, б) змінюються чи в) припиняються майнові права, а іншого порядку не встановлено та не існує.
Позивачка звернувся до суду про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 10.05.2008 року по 11.08.2023 рік, однак вимог щодо захисту її майнових або ж інших прав, які б стосувалися спору про право, позивачкою заявлено не було.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, а тому рішення суду про задоволення вимог є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року скасувати.
Постановити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 23 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді