5 листопада 2025 року місто Київ
справа № 755/4689/24
провадження №22-ц/824/10495/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів -Поливач Л.Д.,Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»
відповідач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
відповідач - ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , подану адвокатом Демаковою Ярославою Олександрівною,
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Катющенко В.П., -
У березні 2024 року позивач ТОВ «Євро-Реконструкція» звернувся з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за послуги з опалення/постачання теплової енергії та за послугу постачання гарячої води у розмірі 72 080,65 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 20 290,15 грн., 3% річних у розмірі 6 502,92 грн. та судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Позов обґрунтовано тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку по АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція». 23.07.2014 у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 6 серпня 2014 року (№ 111 (4511)). Позивач зазначає, що до теперішнього часу договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з відповідачами не укладено, але відповідачі не відмовлялися від отримання таких послуг. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачі своєчасно з січня 2016 року не сплачували послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, та з січня 2016 року за послуги з гарячого водопостачання, в результаті утворилась заборгованість, яка станом на 1 лютого 2024 року становить 72 080,65 грн.
Оскільки відповідачі мають невиконані грошові зобов'язання, тому позивач має право вимагати стягнення інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року задоволені позовні вимоги ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з централізованого опалення опалення/постачання теплової енергії та за послугу постачання гарячої води у розмірі 72 080,65 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 20 290,15 грн., 3% річних у розмірі 6 502,92 грн., а всього 98 873,72 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судовий збір у розмірі 3 028 грн., в рівних частках з кожного, тобто по 757 грн. з кожного.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції частково скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 .. Рішення суду прийнято на підставі не повно з'ясованих обставинах, які мають значення для справи, без дослідження всіх доказів, які впливають на вирішення справи, з порушенням норм процесуального права та при недотриманні норм процесуального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він в даній квартирі не проживав з 2009 року. Спершу він мешкав з мамою ОСОБА_5 за адресою - АДРЕСА_3 у період з 2009 по 2021 рік, а з кінця 2021 року і по теперішній час мешкає зі своєю дружиною ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_4 .
Зазначив, що фактичне місце його проживання підтверджується договором від 11 грудня 2021 року оренди житлового приміщення квартири АДРЕСА_5 .
Також не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Демакова Я.О. подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплої енергії та за послугу постачання гарячої води у розмірі 46 584,86 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 10 062,36 грн., 3% річних у розмірі 1 969,09 грн., а всього 58 616,31 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалася позивачем щомісяця, перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. З огляду на те, що у позивача з відповідями є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.
Вказує, що відповідно до розрахунків заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані ТОВ «Євро-Реконструкція» (постачання теплової енергії, постачання гарячої води) нараховані суми боргу за період з січня 2016 року по січень 2024 року вбачається сплив строків загальної позовної давності, враховуючи, що позов до суду про стягнення цієї заборгованості подано 14 березня 2024 року.
Тому вважає, що загальна сума, яка підлягає сплаті з врахуванням застосування строків позовної давності до частини позовних вимог, за період з лютого 2021 року по січень 2024 року складає 46584,86 грн.
У відзиві на апеляційні скарги представник ТОВ «Євро-реконструкція» просила рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
В судовому засіданні ОСОБА_4 та представник ОСОБА_7 адвокат Демакова Я.О. апеляційні скарги підтримали і просили їх задовольнити.
Представник ТОВ «Євро-реконструкція» подала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися. про місце, день і час засідання суду повідомлені шляхом направлення судових повідомлень на їх поштові адреси, судові повідомлення повернуті до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України повідомлення вважається врученим адресату,
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом установлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку по АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція.
Відповідачі зареєстровані за адресою квартири АДРЕСА_6 .
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) ТОВ «Євро-реконструкція» розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 (№ 111 (4511)).
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивача.
Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).
Крім того, судом установлено, що відповідачі за період з січня 2016 року не вносили плати за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, та за послуги з гарячого водопостачання, в результаті утворилась заборгованість, яка станом на 1 лютого 2024 року становить 72 080,65 грн та складається із заборгованості за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії в сумі 47 302,46 грн та заборгованості за послуги з гарячого водопостачання в сумі 24 778,19 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідача порушені зобов'язання по сплаті коштів за оплату житлово-комунальних послуг. З урахуванням такої обставини, суд визнав правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі 20 290,15 грн., 3% річних у розмірі 6 502,92 грн., які вірно розраховані позивачем по 23 лютого 2022 року з урахуванням постанови КМУ № 206 від 5 березня 2022 року та №1405 від 29 грудня 2023 року.
Проте, повністю з такими висновками суду погодитись не можна, зважаючи на наступне.
Правовідносини у сфері надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила 630).
У подальшому ці правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182) та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830), а також Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIIІ від 22 червня 2017 року.
Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги», як в редакції 2004 року, так і в редакції 2017 року, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відсутність договору не звільняє споживача житлово-комунальних послуг від їх оплати.
Відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений Законом обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Встановивши, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не відмовилися від наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, їх отримували і користувалися ними, але своєчасно і в повному обсязі не оплачували їх, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки останні мають невиконані грошові зобов'язання.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції періодом, за який підлягає стягненню з відповідачів як заборгованість, так і нараховані на підставі ст.625 ч.2 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦПК України).
В апеляційних скаргах відповідачі вказують на те, що вони не були належно повідомлена про розгляд справи судом, а тому не змогли реалізувати право подати заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц за аналогічних обставин (відповідач не був повідомлений про розгляд справи згідно з вимогами процесуального закону) виснував, «що рішеннями судів першої й апеляційної інстанції у цій справі порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд».
Отже, зважаючи на те, що відповідачі не були повідомлені судом першої інстанції про розгляд у суді справи за позовом ТОВ «Євро-реконструкція», наявні підстави для розгляду апеляційним судом вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування позовної давності до частини позовних вимог. При цьому, оскільки відповідачі несуть солідарну відповідальність, позовна давність має бути застосована до вимог позивача, заявлених до усіх відповідачів.
Вирішуючи питання щодо яких позовних вимог підлягає застосуванню позовна давність, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21 зробив такий висновок: « з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року».
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.19, який з - поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності, встановлені ст.ст.257-259 ЦК України.
Відповідно до п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України ( в редакції Закону № 3450- IX від 08 листопада 2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102 IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Правовий режим воєнного стану, запроваджений з 24 лютого 2022 року, неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України.
Отже, виходячи з положень п.п.12 та 19 , оскільки карантин почався на території України з 12 березня 2020 року, а воєнний стан з 24.02.2022, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24.02.2022 на період дії воєнного стану.
Таким чином, заява відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності може бути застосована судом лише до заявлених ТОВ «Євро-реконструкція» позовних вимог за отримані послуги з централізованого опалення та послуги з постачання гарячої води в межах періоду з січня 2016 року по 12 березня 2017 року.
Колегія суддів з урахування заявленої відповідачами заяви про застосування судом наслідків спливу позовної давності, відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період з березня 2017 року по січень 2024 рік, приймає наданий позивачем до відзиву на апеляційну скаргу розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість за послуги з централізованого опалення складає 41 059,13 грн. та заборгованість з постачання гарячої води складає 20 011,11 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення
На території України з 12 березня 2020 року запроваджено карантин, на період дії якого Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, відповідно до приписів п.п.4 п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", вони стосуються заборони нарахування саме неустойки (штрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов'язання (ст. 549-552 ЦК України).
Така заборона не стосується 3 % річних та інфляційних втрат, які передбачені ст. 625 ЦК України, та які не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер.
Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року № 912/1120/16, від 19 червня 2019 року № 703/2718/16-ц, від 8 листопада 2019 року №127/15672/16-ц, від 18 березня 2020 року №902/417/18.
Таким чином, нараховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати за період з січня 2016 року по 23 лютого 2022 не є стягненням неустойки (штрафів, пені), нарахування яких обмежено згідно вимог Закону України від 17 березня 2020 року №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби», та п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
За таких обставин з відповідачів має бути стягнуті 3% річних в сумі 4444,95 грн. та 13 445,88 грн. інфляційних втрат, розрахованих за період з 12 березня 2017 року по 01 жовтня 2023 року.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення суми заборгованості, яка включає в себе суму заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, 3% річних та інфляційну складову боргу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в тій частині, що він з 2009 року не проживав в квартирі АДРЕСА_6 , відповідно надані позивачем житлово-комунальні послуги не споживав, а тому не повинен нести відповідальність за їх не сплату, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення суду та відмови позивачу у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , виходячи з наступного.
Так, ОСОБА_4 до апеляційної скарги додав копію договору оренди житлового приміщення лише від 11 грудня 2021 року, доказів проживання в іншому місці до 2021 року надано не було. В той же час відповідачем не надано доказів звернення з заявою до ТОВ «Євро-реконструкція» про не проживання за адресою АДРЕСА_2 у спірній період та, що вони бажають припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний період.
У випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов'язку оплачувати такі послуги. Водночас споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично ними не користуватися, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання. У матеріалах справи відмова споживача відсутня.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що наданими ТОВ «Євро-реконструкція» послугами ОСОБА_4 не користувався, а тому має нести обов'язок по їх оплаті за період з березня 2017 року по січень 2024 року .
З урахуванням наведеного, керуючись ст.с т. 259, 267, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Демаковою Ярославою Олександрівною, задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року змінити, зменшити суму заборгованості за послуги з централізованого опалення і постачання теплової енергії та за послуги гарячої води, а також загальну суму, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Євро-реконструкція» з 72080,65 грн. до 61070,24 грн., інфляційну складову боргу з 20299,15 грн. до 13445,88 грн., 3% річних з 6502,92 грн. до 4444,95 грн., з 98873,72 грн. до 78961,07 грн. відповідно.
Стягнути з ТОВ «Євро-реконструкція» на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 906,81 грн.
Стягнути з ТОВ «Євро-реконструкція» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 914,76 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 26 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус