Справа № 761/17467/24
Провадження № 2/761/1020/2026
23 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.
за участю секретаря: Яцишина А.О.,
представника позивача та третьої особи: Калітіної О.В.
представника позивача: Маланюка Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в загальному позовну провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Маланюка Назарія Юрійовича про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифіковний венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» від імені та в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору №20/10-2023-1 діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СТРОНГ МЕНЕДЖМЕНТ АКТИВ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ», третя особа: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіммаш», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -
У травні 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Закритий недиверсифіковний венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» від імені та в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору №20/10-2023-1 діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СТРОНГ МЕНЕДЖМЕНТ АКТИВ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ», третя особа: ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, відповідно до якого позивач просить суд: застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину: Договору наступної іпотеки з майновим поручителем від 07.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., зареєстровано в реєстрі за № 1096, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» з усіма змінами та доповненнями до нього, шляхом: - скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олександрівною, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексований номер: 30019218 від 13.06.2016 стосовно державної реєстрації іпотеки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29954699 від 08.06.2016 стосовно державної реєстрації обтяжень у вигляді заборони на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення - група приміщень № 11, загальною площею 199,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 84927680000.
Після проведення автоматичного розподілу вказаної справи її було передано в провадження судді Пономаренко Н.В., який ухвалою суду від 14.06.2024 року було прийнято вказану позовну заяву та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
13.08.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представником відповідача ОСОБА_1 - адвоката Маланюка Н.Ю. про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки на стороною договору іпотеки є ТОВ «ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ», предстанвик відповідача вважає, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження має бути закрите.
В обґрунтування клопотання вказано, що позивач ґрунтується на постанові північного Апеляційного господарського суду від 06.07.2023 року та постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року по справі №761/39550/17.. По суті заявлена позовна вимога є похідною вимогою, у справі, на яку посилається позивач, і яка розглядалась за правилами господарського судочинства, де брали участь ті ж самі учасники. У зв'язку з тим, що відповідна вимога є похідною і мала бути вирішена, ще попередньо, проте позивач не заявляв її як таку, то задля дотримання повноти дослідження обставин справи, з врахуванням суб'єктного складу, вірним буде розглядати дану справу в господарському судочинстві.
29.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення сторони позивача на клопотання про закриття провадження у справі.
Представник позивача та третьої особи заперечувала щодо задоволення вказаного клопотання з підстав, викладених у поданих заперечень.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Маланюк Н.Ю. підтримав заявлене клопотання у повному обсязі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Вислухавши думку представника позивача, третьої особи та представника відповідача, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Пункт 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначає, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено два Договори позики від 03.06.2013 (Договір позики-1) та від 01.01.2014 (Договір позики-2). На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 по Договору позики 1 та Договору позики 2, між ОСОБА_1 , як Іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент», як Іпотекодавцем, з другої сторони, було укладено Договір наступної іпотеки з майновим поручителем від 07.06.2016, посвідчений Тишко І.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1096, (далі - Договір іпотеки, оспорюваний правочин). Предметом оспорюваного договору іпотеки (пункт 1.3) є, зокрема нежитлові приміщення - група приміщень № 11, загальною площею 199.2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому, п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №201/1916/23 викладено наступний правовий висновок: Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, зокрема у постановах: від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15 (провадження № 14-14цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16 (провадження № 14-597цс18) та інших, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб'єктний склад спору, у якому однією із сторін є, як правило, фізична особа. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», - спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов'язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання умов кредитного договору, сторонами якого є юридичні особи , тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб'єктів.
В постанові Верховного Суду від 29.03.2024 у справі №347/237/21, зроблено висновки, що: «
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що: «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зазначено, що: «законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зазначено, що: «до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18)»
Враховуючи викладене, зазначений вище Договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» було укладено з метою забезпечення виконання основного зобов'язання за Договорами позики, сторонами за якими були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто правочини щодо основного зобов'язання було укладено між фізичними особами, а отже, даний спір, у відповідності до ст. 19 ЦПК України, має розглядатись за правилами цивільного, а не господарського судочинства.
За таких обставин підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказаний спір виник з цивільних правовідносин та наявність цивільної юрисдикції, вказана позовна заява підлягає розгляду в цивільному судочинстві в порядку, визначеному ЦПК України, а тому відсутні правові підставі для задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження у зазначеній цивільній справі.
На підставі викладено та керуючись ст. ст. 3, 19, 255, 260, 353-355 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
в задоволенні клопотання - відмовити.
У відповідності до вимог ст. 353 ЦПК України ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя :