Справа №760/2436/26 2-о/760/234/26
26 лютого 2026 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Верещінська І.В., отримавши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту смерті,
30 грудня 2025 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - заявник) звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Україна.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Верещінській І.В.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.02.2026 року заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч.1, 2 ст. 5 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Положеннями п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Згідно ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року (ун.№ 759/25344/25, пр. № 2-о/759/803/25) у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту смерті відмовлено.
З тексту даного рішення суду вбачається, що заявник просить суд встановити факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Україна, що знаходиться на тимчасово окупованій території. Зазначає, що встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка та прийняття в подальшому спадщини.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що заявник вже звертався до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення за участі тих же осіб, а також з ідентичними вимогами, тобто у провадженні іншого суду перебувала справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Виходячи з наведених вище доводів та мотивів, приходжу до висновку про наявність законних підстав для відмови у відкритті провадження.
Керуючись ст.ст. 44, 186, 293, 317, 353 ЦПК України, суд, -
У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту смерті - відмовити.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 186 ЦПК України, повернути позивачу заяву разом із долученими до неї матеріалами, а копію заяви залишити у суді.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду.
Суддя І.В. Верещінська