Справа №760/3468/26 1-кс/760/2013/26
23 лютого 2026 року, слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу представника скаржника ОСОБА_3 , який діє в інтересах підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України на бездіяльність слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
встановив:
Представник скаржника ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 Кримінального процессуального кодексу України (далі - КПК України), звернувся з цієї скаргою до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва на бездіяльність слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення в строки визначені ст. 214 КПК України.
Скарга мотивована тим, що 29.01.2026 ОСОБА_3 подав заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України.
Станом на час подання скарги інформації щодо внесення відомостей до ЄРДР ОСОБА_3 не надано.
Представник скаржника у судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. Станом на час проведення судового засідання до слідчого судді не надходило заяв та клопотань від представника скаржника про відкладення судового розгляду, тощо.
Суб'єкт оскарження в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином
Отже, слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 КПК України в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми ч. 3 ст. 306 КПК України, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у відсутності суб'єкта оскарження.
Статтею 26 КПК України визначено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Зі змісту ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Виходячи з аналізу кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана з одного боку забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам.
Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
На думку слідчого судді, викладені у заяві скаржника обставини не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, оскільки не містять даних, на підставі яких можливо встановити склад кримінального правопорушення про який зазначає заявник, підслідність/підсудність можливого кримінального правопорушення, яке в свою чергу розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про його вчинення.
Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.
За наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для зобов'язання слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення відсутні, а тому в задоволенні вимог за скаргою представника скаржника слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 214, 303-307, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_3 , який діє в інтересах підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України, на бездіяльність слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_4