СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1077/26
пр. № 1-кп/759/824/26
25 лютого 2026 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових за №12025105080001508 від 21 грудня 2025 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Києва, українки, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , останнє місце проживання перед обранням запобіжного заходу у виді тримання під вартою за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
- 12.08.2022 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн.;
- 20.04.2023 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
- 06.12.2023 Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
- 15.09.2025 Святошинським районним судом м. Києва за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі, на підставі ч.1 ст. 71 КК України призначено остаточне покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, 21.12.2025, за адресою: м.Київ, вул.Робітнича 2А, під деревом знайшла паперовий згорток та вирішила взяти його собі, тим самим незаконно придбала паперовий згорток з кристалоподібною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,460 г.
Усвідомлюючи, що дана кристалоподібна речовина містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, ОСОБА_3 , маючи злочинний намір, спрямований на зберігання без мети збуту психотропної речовини, поклала її до правої кишені курти, таким чином придбала та стала зберігати психотропну речовину обіг якої заборонено - PVP, без мети збуту, для особистого вживання.
В подальшому, 21.12.2025, ОСОБА_3 знаходячись на прилеглій території на лісосмузі, що за адресою: м. Київ, вул. Робітнича 2А, була викрита працівниками поліції, яким добровільно, у присутності двох понятих, із правої кишені своєї куртки видала паперовий згорток з кристалоподібною речовиною білого кольору.
Згідно висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-25/77917-НЗПРАП від 06.01.2026 надана на дослідження кристалоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
PVP, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 08.04.2013) «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, розмір виявленого та вилученого PVP масою 0,460 грамів у ОСОБА_3 , є достатнім для притягнення до кримінальної відповідальності.
Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Позиції сторін обвинувачення та захисту.
Прокурор у судовому засіданні вказала на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Просила призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України, на підставі ст.71 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
Обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнала повністю, не оспорювала викладені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаялась. Просила призначити їй мінімально можливе покарання.
Захисник просив врахувати те, що ОСОБА_3 щиро розкаялася у скоєному та усвідомила протиправність своїх дій, просив призначити останній мінімально можливе покарання.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 надала покази за змістом яких, вона дійсно 21.12.2025, за адресою: м.Київ, вул. Робітнича 2А, під деревом знайшла паперовий згорток у якому знаходилась психотропна речовина PVP, який вона підняла та поклала у карман куртки, для особистого вживання, але невдовзі була викрита працівниками поліції, які вилучили у неї психотропну речовину, обсяг PVP підтвердила. Зазначила, що про скоєне шкодує.
Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачена оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Мотиви призначення покарання .
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченій, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину, відношення обвинуваченої до скоєного, яка критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченої, яка розлучена, позбавлена батьківських прав по відношенню до неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше судима, не працевлаштована, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.
Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченою своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за потрібне призначити ОСОБА_3 покарання в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, у виді позбавлення волі.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_3 була засуджена 15.09.2025 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ст.71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.
Згідно ч.1, ч.4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відтак, з огляду на викладене, на підставі ст.71 КК України, до покарання за цим вироком суд частково приєднує невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2025, та призначає ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст.75 КК України або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченої суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.
Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, які становлять 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. (висновок експерта № СЕ-19/111-25/77917-НЗПРАП від 06.01.2026).
Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься й питання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує, що до ОСОБА_3 під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 09.01.2026 (ун.№ 759/563/26) застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.03.2026 року.
З огляду на призначене ОСОБА_3 покарання, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченої та фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне залишити без змін застосований до обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, частково приєднати невідбуте нею покарання за вироком Святошинського районного суду м.Києва від 15.09.2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дати взяття її під варту у даному кримінальному провадженні, тобто з 09 січня 2026 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід застосований стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Речові докази:
- психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP., масою 0,460 г., (квитанція №6253) - знищити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1