Справа №348/3266/25
Номер провадження 2/348/452/26
25 лютого 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Солодовнікова Р.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
встановив:
Зміст позовних вимог:
ТОВ «Українські фінансові операції» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що 20.12.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір № 4231533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір), у форміелектронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «54370». Отже, заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчить, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови відповідно до п. 1.2. Договору: тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 20.12.2023 року по 14.12.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
За інформацією в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до зазначеного договору № 4231533 від 20.12.2023 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 3000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .
У період кредитування Відповідачем не здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту чи процентів за користування грошовими коштами.
26.07.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу № 26/07/2024 на підставі Договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
До позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4231533 від 20.12.2023 року загальна сума заборгованості склала 19500,00 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 3000,00 грн., заборгованості за процентами - 16500,00 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 0 грн..
Пунктом 1.1. Договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року зобов'язано передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги виникне в майбутньому , строк виконання зобов'язань за якою настав або до третіх осіб - Боржників , включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4231533 строк кредиту 360 днів: з 20.12.2023 року по 14.12.2024 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 26.07.2024 року № 26/07/2024, строк дії Договору № 4231533 від 20.12.2023 року не закінчився.
А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 27.07.2024 року донараховано відсотки за (140 календарних днів). 3000 грн * 2,5 % = 75 грн* 140 календарних дні = 10500 грн. відсотки нараховані ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ.
Таким чином, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Кредитним договором № 4231533 від 20.12.2023 в розмірі 30000,00 грн., яка складається з 3000,00 грн тіло кредиту та нарахованих процентів первісним кредитором - 27000,00 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України просили стягнути інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Також просили стягнути судові витрати по справі.
Стислий виклад позиції сторін :
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Відповідачу ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано за адресою зареєстрованого місця проживання з пропозицією надати відзив та докази. Поштове повідомлення повернулося з відміткою вручено адресату 17.01.2026 «особисто», що підтверджується поштовим повідомленням.
Надіслання ухвали за зареєстрованим місцем проживання відповідача та встановлення дати вручення відповідно до приписів статті 272 ЦПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та забезпечення реалізації його процесуальних прав.
Відповідач після отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі у встановлений судом строк не скористався наданими процесуальними правами - не повідомив суд про свою позицію у справі, не подав відзиву на позов та не надав жодних пояснень чи доказів, які могли б спростувати вимоги позивача.
Відповідно до статей 126, 178, 83 ЦПК України, учасники справи зобов'язані подавати всі наявні докази в межах процесуальних строків, визначених законом або судом. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Відповідач не звертався до суду із заявою про продовження строку для подання відзиву чи доказів. Також відповідач у відповідності до статті 83 ЦПК України, не повідомив суд про неможливість подання доказів у встановлений строк; не зазначив причин такої неможливості; не підтвердив, що ним були вжиті всі залежні від нього заходи для отримання доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Таке недотримання вимог закону свідчить про неповажність причин неподання відзиву (доказів) та є підставою для висновку про втрату відповідачем права на їх подання у подальшому.
Згідно з частиною 1 статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого строку, а згідно з частиною 2 цієї статті - документи, подані після закінчення строку, залишаються без розгляду, якщо інше не передбачено Кодексом.
Суд наголошує, що детальна регламентація строків подання відзиву і доказів у ЦПК України спрямована на забезпечення принципів змагальності, процесуальної рівності сторін, а також недопущення зловживання процесуальними правами.
Норми ЦПК України встановлюють чіткий і послідовний порядок подання заяв по суті справи та доказів, детально регламентуючи строки їх подання. Така регламентація спрямована на запобігання зловживанню процесуальними правами та забезпечення повного і своєчасного розкриття доказів (принцип «discovery») на стадії підготовчого провадження. Зазначений підхід покликаний змістити основний акцент із розгляду справи по суті на стадію її підготовки, що сприяє ефективності, процесуальній економії та дотриманню розумних строків судового розгляду.
Отже, недотримання відповідачем встановленого судом порядку подання відзиву та доказів, а також відсутність повідомлення про причини їх неподання, свідчать про невиконання процесуальних обов'язків стороною (пунктів 4-6 частини першої статті 43 ЦПК). У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що у разі наявності у відповідача доказів, які могли б підтверджувати його заперечення проти позову, такі докази не можуть бути подані чи прийняті судом під час подальшого розгляду справи.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідач не виявив зацікавленості у розгляді справи та захисті своїх прав, свідомо не скористався процесуальними можливостями, наданими законом, зокрема подання відзиву, доказів, витребування доказів, а тому суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами відповідно до положень статей 178, 279 ЦПК України.
Процесуальні дії у справі:
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області 25.12.2025 відкрив провадження у справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без судового засідання та повідомлення сторін, на підставі наявних у матеріалах справи даних. Також судом задоволено клопотання про витребування доказів по справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Розгляд справи може проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
За таких обставин, суд вважає можливим розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Судом встановлено, 20.12.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір № 4231533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір), у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «54730». Отже, заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчить, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 3000 грн., строк кредиту 360 днів: з 20.12.2023 року по 14.12.2024 року, стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту. (а.с. 15-17,19-29).
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надав кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
За інформацією ТОВ "Універсальні платіжні рішення «ТОВ «УПР», грошові кошти в сумі 3000,00 грн було успішно зараховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується довідкою платіжного провайдера - (а.с.38).
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 3000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
У період кредитування Відповідачем не здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту та процентів за користування грошовими коштами у сумі 3000.00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості в відповідача наявна заборгованість в сумі 19500,00 грн.,яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 3000 грн., заборгованості за відсотками в 20.12.2023 року по 26.07.2024 року включно в сумі -16500 грн (а.с. 53-57).
На вимогу суду «Приватбанк» від 19.01.2026 рок надав інформацію, якої підтвердив що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) емітована платіжна картка за № НОМЕР_3 . А також підтверджено зараховання коштів у сумі 3000 гривень 20.12.203 на платіжну карту НОМЕР_3 (а.с. 124).
Відповідно до розрахунку заборгованості в відповідача наявна заборгованість в сумі 19500 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 3000,00 грн., заборгованості за процентами - 16500,00 грн. (а.с. 53-56).
26.07.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу № 26/07/2024 на підставі Договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача (а.с. 73-81).
До позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4231533 від 20.12.2023 року загальна сума заборгованості склала 19500,00 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 3000,00 грн., заборгованості за процентами - 16500,00 грн.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Договором факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року зобов'язано передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги виникне в майбутньому, строк виконання зобов'язань за якою настав або до третіх осіб - Боржників , включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 26.07.2024 року № 26/07/2024, строк дії Договору № 4231533 від 20.12.2023 року не закінчився.
В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 26.07.2024 року донараховано відсотки за 140 календарних днів в межах відсоткової ставки, що становить 10500 грн, що підтверджується розрахунком (а.с. 58-60).
Таким чином, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Кредитним договором № 4231533 від 20.12.2023 в розмірі 30000,00 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 3000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 27000,00 грн
29.07.2024 року відповідачу направлено повідомлення про відступлення прав вимог (а.с.34).
Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
За положенням статті 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
На підставі досліджених у справі доказів, суд робить висновок, що між сторонами виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням кредитного договору. ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента і визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, підписала кредитний договір, чим погодилася з його умови. ОСОБА_1 , отримала кредитні кошти і у неї виникли зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі.
Матеріали справи містять відомості, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суми позики) та проценти у повному обсязі не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Аналіз матеріалів справи також свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитом відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договорами не виконав, у передбачений в договорах строк кошти (суми позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням за договором № 4231533 від 20.12.2023 року в сумі 3000.00 грн.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитними договорами, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Позивач, пред'являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом, які, відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані в межами строку дії кредитного договору.
За договором кредитної лінії № 4231533 від 20.12.2023 року позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відсотками в розмірі 16500 грн за період 20.12.2023 року по 26.07.2024 року, та 10500 грн за період 27.07.2024 року по 13.12.2024 року, що підтверджується розрахунками заборгованості (а.с.53-59).
Разом з тим, при укладанні договору позивач не врахував наступні положення закону.
Підпунктом 6 пункту 5 Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX) стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою, згідно з максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України № 3498-XI набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.
Встановлений законодавцем перехідний період є спеціально визначеним часом, протягом якого учасники ринку зобов'язані адаптувати свої кредитні продукти та механізми нарахування процентів до нових вимог.
Таким чином, у цій справі підлягають застосуванню саме норми перехідного періоду, які встановлюють поетапні обмеження щодо максимально допустимого розміру денної процентної ставки.
Отже, за договорами споживчого кредиту максимальний розмір денної процентної ставки законодавчо обмежений і не може перевищувати: у період з 24.12.2023 по 21.04.2024 - 2,5 %, з 22.04.2024 по 19.08.2024 - 1,5 %, а з 20.08.2024 - 1 %. Зазначені обмеження встановлені з метою недопущення нарахування кредитодавцями надмірних фінансових зобов'язань та забезпечення балансу інтересів кредитора і споживача фінансових послуг.
Перевіряючи наданий позивачем розрахунок суд встановив, що сума заборгованості за кредитним договором за нарахованими відсотками за період з 20.12.2023 по 21.04.2024 року із застосуванням процентної ставки - 2,5% становить 9300 грн (3000 х 2,5% х 124).
Розмір процентної ставки за цей період (2,5 %) узгоджується з вимогами закону та не перевищує граничних значень, установлених законодавством. Це підтверджується поданим до матеріалів справи розрахунком, з яким суд погоджується.
Разом з тим, з 22.04.2024 до 20.08.2024 позивач нарахував проценти в розмірі 2,5 %.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За таких обставин, умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення процентної ставки 2,5% в день після 22.04.2024, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.
За підрахунками суду в період з 22.04.2024 по 19.08.2024 року сума відсотків становить 5400 (3000 х 1,5% х 120 ).
За період з 20.08.2024 по 13.12.2024 року сума відсотків становить 3480 грн (3000 х 1% х 116).
У підсумку, загальна сума заборгованості за процентами становить 18 180 грн (9300+5400+3480).
Щодо стягнення суми інфляційних втрат і 3 % річних.
Щодо позовної вимоги: «В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування» необхідно вказати таке.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
З наведених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України(ч. ч. 10, 11ст. 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд із урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
За приписами п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 30.01.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
З огляду на викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3 % річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 21 180 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 3000 грн, 18180 грн - відсотки за користуванням кредитом за період 20.12.2023 року по 13.12.2024 року.
В задоволенні решти вимог позову слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Судовий збір, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 21 180 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 710,21 грн (2422,40 х 21 180 грн/30000), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представником позивача на виконання вказаних вище вимог, а саме підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., суду надано договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року; детальний опис робіт.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 21 180 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 824 грн (4000 х 21 180 грн/30000), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
У підсумкуз відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1 710,21 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 2 824 грн, а всього 4 534,21 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 133, 141, 263-265, 268 ЦПК, суд,-
Позов ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором № 4231533 від 20.12.2023 року в загальній сумі 21 180 гривень (двадцять одна тисяча сто вісімдесят грн 00 коп.).
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» понесених судових витрат в сумі 4 534,21 гривень (чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири грн 21 коп.).
Сторонам копія судового рішення направляється в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений - 25.02.2026.
Позивач: ТОВ «Українські фінансові операції», місце реєстрації м.Київ вулиця Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2 , код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Р.С. Солодовніков