печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4584/24-ц
25 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Романенко Д.С.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_5.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Терещенко Людмили Вячеславівни про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування постанови державного виконавця та акта про передачу майна стягувачу, -
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування постанови державного виконавця та акта про передачу майна стягувачу.
04.08.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Терещенко Людмили Вячеславівни про зупинення провадження у справі до остаточного вирішення спору про право власності у справі № 361/3124/25 Броварського міськрайонного суду Київської області.
Мотивуючи заявлене клопотання, представник відповідача вказує, що в Броварському міськрайонному суді Київської області на розгляді перебуває позов, в якому ОСОБА_2 заявляє вимоги про визнання права особистої приватної власності на об'єкт, який вже було передано іншій особі в рахунок боргу в межах виконавчого провадження.
Так, у разі розгляду справи в Печерському районному суді м. Києва до розгляду спору у Броварському міськрайонному суді Київської області особа, яка подала позов про право власності, буде позбавлена реальної можливості захистити своє майно, бо вже відбудеться оцінка дій виконавця без врахування факту її права; може настати фактична втрата майна або складність у його поверненні, що порушить ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини.
Представник позивача в судовому засіданні заперечувала щодо зупинення провадження у справі, вказуючи на його безпідставність. Окрім цього, представник зазначила, що подібне клопотання уже було предметом судового розгляду.
Представник відповідача щодо зупинення провадження у справі поклався на розсуд суду.
Інші учасники розгляду в судове засідання не з'явилися, про місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Суд, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження в справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського, кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно роз'яснень, які містить п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість розгляду.
Зупинення провадження по справі допускається у тому разі, коли постановлення рішення можливо після підтвердження певних фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи після вирішення іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, господарського, кримінального судочинства.
Відтак, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи
Неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які підлягають з'ясуванню та мають значення при розгляді конкретної справи, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі, тобто йдеться про те, що суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 1957цс16, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом з тим, необхідно враховувати, що, відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлює право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд, вивчивши подане клопотання, приходить до висновку, що представником відповідача не обґрунтовано неможливості розгляду даної справи до остаточного вирішення спору про право власності у справі № 361/3124/25 Броварського міськрайонного суду Київської області, оскільки сторони не позбавлені можливості надати у даній справі докази, що дозволять встановити фактичні обставини у справі.
З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 87, 251, 252 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Терещенко Людмили Вячеславівни про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування постанови державного виконавця та акта про передачу майна стягувачу.
Ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 25.02.026.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА