Справа №583/5568/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Плотникова Н. Б.
Номер провадження 33/816/978/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.
Категорія 130 КУпАП
26 лютого 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., розглянув з участю секретаря судового засідання Сіденко К.Л., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кудіна О.М. у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кудіна О.М. на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 січня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 16 листопада 2025 року о 14:45 год в м. Охтирка по вул. Київській, буд. 49 керував автомобілем FORD FOCUS д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, захисник Кудін О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 січня 2026 року та закрити провадження у справі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, винеса без урахування всіх обставин справи, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права без дотримання принципу «поза розумним сумнівом». Суд першої інстанції проігнорував те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, оскільки останній потрапив у ДТП з іншим автомобілем та отримав струс головного мозку, забої тіла, тому його товариш, який знаходився поруч, надав йому напій, щоб прийти до тями, який виявився спиртним. Через непрофесійні дії працівників поліції водію дозволили випити спиртний напій після ДТП, хоча повинні були заборонити вживання будь-яких речовин та забезпечити проходження водієм медичного огляду на стан сп'яніння. Відеозапис з бодікамер поліцейських не є безперервним, а тому не може бути доказом у справі. У матеріалах справи відсутні докази проходження медичного освідування на стан сп'яніння у лікарні, а протокол, усупереч вимогам ст. 254 КУпАП, складений через 7 днів. Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам апелянта, заявленим під час розгляду справи, а постанова прийнята з істотним порушенням вимог закону та з позбавленням права на доступ до правосуддя.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, причин неприбуття не повідомив, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Кудін О.М. вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді щодо змісту клопотання про поновлення строку, змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи адвоката Кудіна О.М., апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспекторів патрульної поліції.
У ч. 2, 4 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Апеляційний суд уважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримала у повному обсязі та дійшла правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №519823 від 21 листопада 2025 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- електронного рапорту від 16 листопада 2025 року, який зареєстрований в ЄО за №19289, про ДТП за адресою: м. Охтирка, вул. Київська, червона церква за переїздом, з участю автомобіля Фольксваген Фокус;
- висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» від 19 листопада 2025 року, відповідно до якого на підставі даних, що містяться в акті №387, складеному о 19:45 год 16 листопада 2025 року, ОСОБА_1 на момент огляду о 19:45 год 16 листопада 2025 року перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, які містять фактичні дані про процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння відповідно до установленого порядку у медичному закладі.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, узгоджуються між собою, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Переглядом відеозапису апеляційним судом установлено, що під час спілкування з поліцейським на місці ДТП ОСОБА_1 повідомлено про наявність у нього ознак сп'яніння, а саме: відчутний запах алкоголю з рота, почервоніння очей, на що він відповів, що вживав алкоголь вчора. Поліцейські пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці ДТП, на що він відмовився та просив пройти його у медичному закладі.
З місця дорожньо-транспортної пригоди поліцейські доставили ОСОБА_1 до медичного закладу, де йому з його згоди о 19:45 год 16 листопада 2025 року лікарем-наркологом КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_2 проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння, за результатом проведення якого 19 листопада 2025 року складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №387.
Із матеріалів відеозапису також вбачається, що протокол у справі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №519823 складено 21 листопада 2025 року у присутності ОСОБА_1 . Під час складання протоколу поліцейський роз'яснив останньому його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 ознайомився зі змістом протоколу, від надання пояснень відмовився, підписав його та після цього отримав його копію.
За таких обставин апеляційний суд визнає відеозаписи та висновок, складені за результатом огляду ОСОБА_1 у медичному закладі, достатніми для того, щоб разом із іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що не ґрунтуються на вимогах закону доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, оскільки останній потрапив у ДТП з іншим автомобілем та отримав струс головного мозку, забої тіла та його товариш, який знаходився поруч, надав йому напій, щоб прийти до тями, який виявився спиртним, а через непрофесійні дії працівників поліції водію дозволили випити спиртний напій після ДТП, хоча повинні були заборонити вживання будь-яких речовин та забезпечити проходження водієм медичного огляду на стан сп'яніння, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів відеозапису, працівники поліції дійсно приїхали за викликом на місце ДТП з участю ОСОБА_1 , склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Останній спочатку говорив, що у ДТП винен інший водій, однак, поліцейський пояснив йому, що саме у результаті його протиправних дій і сталася дорожньо-транспортна пригода, що він не заперечував та погодився, підписавши протокол та отримавши його копію. Під час їхнього спілкування поліцейський повідомив про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, на що він повідомив, що в цей день алкоголь не вживав, а вживав вчора. Тобто, вказані вище доводи апелянта спростовуються матеріалами дослідженого відеозапису, є надуманими та переслідують мету уникнення відповідальності його підзахисним за вчинене діяння.
Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд відмічає, що доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений поза межами строків, передбачених ч. 2 ст. 254 КУпАП, на увагу не заслуговують, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення у разі його оформлення, складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Необхідно зауважити, що складання протоколу пов'язане саме з моментом виявлення особи, яка вчинила правопорушення, тобто коли у посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність чи відсутність в діях чи бездіяльності конкретної особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу тощо.
З матеріалів справи вбачається, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 пройшов у лікарні 16 листопада 2025 року. До отримання висновку за результатами цього огляду поліцейський складати протокол не мав права, бо стан алкогольного сп'яніння ще нічим не підтверджувався. Медичний висновок за результатами огляду лікарем складений 19 листопада 2025 року. Тому апеляційний суд не вбачає порушень у діях працівника поліції в частині того, що протокол ним складений не протягом 24 годин з часу виявленні події.
Крім того, дану обставину апеляційний суд розцінює лише як спосіб самозахисту апелянта з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення.
Аналогічно не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що одним працівником поліції отримано висновок щодо стану сп'яніння, а іншим складено протокол, в якому не вказано за результатом проведення якої перевірки установлено стан сп'яніння, оскільки, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженими на те особами у відповідності до ст. 255 КУпАП та містить інформацію, необхідну для установлення фактичних обставин справи.
За змістом частини 1 статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто у цій справі, з огляду на установлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З огляду на викладене, спростовуються доводи апелянта про те, що будь-яка особа за будь-яким протоколом буде засуджена до покарання, а судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті при установленні факту скоєння правопорушення і винуватості передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч. 2 ст. 52 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Щодо доводів апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази проходження медичного освідування на стан сп'яніння у лікарні апеляційний суд зазначає таке.
Із матеріалів відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейським на місці ДТП ОСОБА_1 повідомлено про наявність у нього ознак сп'яніння, а саме: відчутний запах алкоголю з рота, почервоніння очей. На пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння на місці ДТП останній відмовився та просив пройти огляд у медичному закладі. З місця дорожньо-транспортної пригоди поліцейські доставили ОСОБА_1 до медичного закладу. Відеозапис обставин огляду останнього лікарем-наркологом у матеріалах відсутній. Однак, у матеріалах справи міститься висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №387 від 19 листопада 2025 року, складений лікарем-наркологом КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_2 за результатом огляду, проведеного о 19:45 год 16 листопада 2025 року. Зі змістом вказаного висновку ОСОБА_1 був ознайомлений перед складанням поліцейським відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується матеріалами відеозапису. Заперечень за змістом висновку у нього не було, як і за змістом протоколу, складеного на його підставі, що також підтверджується самим протоколом, копію якого ОСОБА_1 отримав після ознайомлення з ним та його підписання.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Разом з тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов'язків поліцейським. У даному випадку до матеріалів справи приєднано частину запису, який стосується безпосередньо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: поведінку водія ОСОБА_1 у ході спілкування з працівниками поліції, відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а також обставини його доставки до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, ознайомлення його з висновком за результатом огляду, роз'яснення прав та обов'язків у зв'язку із складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, не заслуговують на увагу доводи апелянта проте, що відеозапис з бодікамер поліцейських не є безперервним, а тому не може бути доказом у справі.
Обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом дослідження суддею цих обставин, які в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч. 1 ст. 251 і ст. 280 КУпАП). Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП.
З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.
У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків суду першої інстанції про належність та допустимість доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, які досліджені судом під час розгляду справи.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя суду першої інстанції правильно установив у діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення розглянута суддею суду першої інстанції, повно, всебічно, об'єктивно і без порушень.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд уважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя
Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1один рік залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кудіна О.М. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. І. Терещенко