Справа №589/3919/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/748/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
24 лютого 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання -
ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Суми апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2025, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2025 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
Ухвалено строк покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_6 на виконання вироку. Запобіжний захід не обирався. Вирішено долю речових доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 29.05.2025 пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК), за рішенням якої визнаний придатним до військової служби. У подальшому, 29.05.2025, після проходження військово - лікарської комісії в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 було вручено під підпис повістку на відправку, відповідно до якої йому необхідно було 31.05.2025 о 10:00 год з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Крім того, ОСОБА_6 було ознайомлено зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої він не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, останнього проінформовано про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності у разі відмови від призову на військову службу під час мобілізації.
У той же час, ОСОБА_6 , будучи обізнаним про обов'язковість його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки на проходження служби, у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився та про причини своєї неявки не повідомив.
Таким чином, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, будучи обізнаним про його призов на військову службу за мобілізацією, будучи придатним за станом здоров'я до призову на військову службу під час мобілізації, а також будучи належним чином оповіщеним про час та місце прибуття на відправку до військової частини, не маючи правових підстав на відстрочку чи звільнення від призову під час мобілізації, не бажаючи виконувати свій військовий обов'язок, маючи умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, у зазначений у повістці час, а саме о 10:00 год 31.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин не з'явився та таким чином ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, тобто не виконав загальний військовий обов'язок захисту Вітчизни, покладений на нього як на громадянина України згідно ст. 65 Конституції України.
Вказані дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом за статтею 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вироком суду ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати обвинувальний вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2025, як такий що ухвалений з істотним порушенням кримінального процесуального закону та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження; ухвалити новий вирок, яким визнати його невинуватим та виправдати за відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно виходив з того, що 29.05.2025 він нібито пройшов медичний огляд ВЛК. Фактично він не був оглянутий жодним лікарем виїзної ВЛК, яка перебувала у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , не ставилися запитання щодо хронічних захворювань чи інших станів здоров'я, амбулаторна картка за формою №025/о не вивчалася. Складена картка на його ім'я має ознаки формального документа, її зміст не відображає реального стану речей, що ставить під сумнів її дійсність як допустимого доказу. Йому не вручені копії жодного з документів, що засвідчують результати медичного огляду, що позбавило можливості реалізувати право на захист і оскаржити рішення ВЛК. Його двічі незаконно доставляли до приміщення РТЦК та СП під фізичним примусом всупереч його волі без вручення повістки. У матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази проходження ним ВЛК. Вказував на відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, оскільки, на його думку, примусове доставлення до РТЦК та СП без вручення повістки, без проходження ВЛК, без ознайомлення з будь-якими медичними чи мобілізаційними документами не може розцінюватися як виконання законної процедури мобілізації та не утворює об'єктивної сторони інкримінованого злочину. Відсутні докази наявності прямого умислу.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомив про поважні причини свого неприбуття, що згідно до частини 4 статті 405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду.
Прокурор ОСОБА_7 у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого просив відмовити.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю - доповідача щодо суті оскаржуваного рішення та поданих апеляційних скарг, вислухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із частинами 1, 2 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Судовий розгляд кримінального провадження, за наслідками якого ухвалено оскаржуваний вирок, проведений у порядку частини 3 статті 349 КПК України.
Вказаною нормою передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені (частина 2 статті 349 КПК України).
Згідно з частиною 4 статті 349 КПК України допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.09.2024 у справі № 444/870/22 (провадження № 51-2989кмо23), суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі в разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в частині 1 статті 91 КПК України.
Суд першої інстанції наведених вимог кримінального процесуального закону належним чином не дотримався.
У оскаржуваному вироку суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому визнав повністю, пояснивши, що дійсно, за обставин, наведених у обвинувальному акті, не прибув у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до військової частини. Свої дії пояснив тим, що має багато родичів на території рф та вважає війну братовбивчою.
Відповідно до технічного запису судового засідання від 27.11.2025, на питання головуючого щодо визнання вини, обвинувачений ОСОБА_6 відповів, що визнає, не хоче йти на убой, та що не згоден з ВЛК, має захворювання про які не запитували і, що комісія носила формальний характер. Надалі прокурор запропонував визначити порядок і обсяг дослідження доказів після допиту обвинуваченого, оскільки останній не згоден з рішенням ВЛК. Суд перейшов до допиту обвинуваченого, який відповідав на питання прокурора, заперечував проходження ВЛК у травні, висловлював не згоду з рішенням ВЛК щодо придатності до військової служби, вказував про наявність захворювань. Після допиту ОСОБА_6 прокурор запропонував досліджувати докази у повному обсязі з викликом свідків - лікаря ВЛК та представника ТЦК. Обвинувачений вказував на те, що у разі проходження ним військово лікарської комісії у м. Київ результат міг би бути іншим. Надалі суд оголосив перерву. Після перерви прокурор поставив декілька питань обвинуваченому і запропонував обмежтися дослідженням характеризуючих даних особи. Надалі суд роз'яснив обвинуваченому порядок дослідження доказів, визначений частиною 3 статті 349 КПК України.
Допит обвинуваченого свідчить, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_6 хоч і визнав в судовому засіданні свою вину у неявці за повісткою, проте оспорював фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, самостійно не назвав дату явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 та послідовно був не згоден з рішенням військово-лікарської комісії (ВЛК), яким визнаний придатним до військової служби через наявність захворювань, про які у нього не запитували. Тобто, обвинувачуваний у своїх поясненнях фактично заперечив умисел на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України та наявність його суб'єктивної сторони.
Якщо ж принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
За відсутності факту з'ясування усіх обставин вчинення цього кримінального правопорушення, його об'єктивних та суб'єктивних ознак, суд першої інстанції був позбавлений можливості зробити висновки про те, що обвинувачений у повній мірі визнав свою вину у його вчиненні, тобто не оспорював фактичних обставин кримінального провадження у цій частині.
Ухваливши за цих обставин рішення про можливість проведення розгляду справи в порядку частини 3 статті 349 КПК України, тобто без дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке на думку колегії суддів є істотним та таким, що позбавило можливості суд першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/5466/22 (провадження № 51-166 км 24), від 20.02.2025 у справі № 554/5000/23 (провадження № 51-4019км24).
За наведених обставин вирок суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 409 та статті 415 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Оскільки судом першої інстанції докази сторони обвинувачення не досліджувалися, встановивши допущення порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд позбавлений можливості надати відповідь на доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України.
Відповідно до положень частини 2 статті 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм належну оцінку, й відповідно до вимог статей 94, 349, 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
З огляду на викладене апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2025 відносно ОСОБА_6 скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4