Справа №:755/23957/25
Провадження №: 2/755/87/26
про залишення позовної заяви без руху
"23" лютого 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спадкового майна, -
До Дніпровського районного суду міста Києва 11.11.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спадкового майна, яка 09.12.2025 передана у провадження судді Яровенко Н.О. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва № 30 від 13.01.2026 відповідно до п.п.2.3.44, 2.3.46 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи між суддями.
15.01.2026 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спадкового майна, була передана в провадження судді Катющенко В.П., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
У відповідності до вимог частини 6 статті 187 ЦПК України, судом витребувана інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, доходжу наступного.
Як убачається із заявлених позовних вимог, позивачка просить суд: визнати за нею право на спадкування за законом на нерухоме та рухоме майно, а саме на:
-частину земельної ділянки, кадастровий номер: 560886200:05:046:0365, площею 0,5329, адреса: Рівненська обл., Володимирський р-н., с/рада Лозківська;
-земельної ділянки площею 1,6263 га, кадастровий номер: 56208862200:05:046:0086 за адресою: Рівненська обл., Лозківська сільська рада;
-земельної ділянки площею 0,0635 га кадастровий номер: 8000000000:66:104:0010 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-житлового будинку, загальною площею 125,1 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 126560228000 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-однокімнатної квартири, загальною площею 32,4 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-3-х кімнатної квартири, загальною площею 97,50 кв.м., житловою площею 52,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
-автомобіля HYUDAI, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
-загального причепу ПР-легковий-8, ПГМФ, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько. Вона подала заяву про прийняття спадщини до Десятої Державної нотаріальної контори м. Києва, де їй повідомили, що заяву про прийняття спадщини подала також відповідачка - друга дружина померлого, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей, які народилися в шлюбі з померлим. Документів відповідачки та її дітей, нотаріус не надала. Позивачка 15.10.2025 особисто прибула в нотаріальну контору, та нотаріус усно повідомила, що не може видати їй письмову відмову у видачі свідоцтва про право на частку спадщини, тому позивачка вимушена в судовому порядку вирішувати питання захисту своїх майнових прав та інтересів.
Частина 1 статі 2 ЦПК України, вказує на те, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Відповідно до частини 1 статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначила, що відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же час, згідно інформації з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 144354933, та відомостям з Єдиного державного демографічного реєстру від 17.02.2026, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
З огляду на викладене убачається, що суд позбавлений можливості достовірно встановити чи є особа « ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 », яка притягнута відповідачем за поданим позивачем позовом, тією самою особою, яка встановлена судом за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА та з Єдиного державного демографічного реєстру, оскільки позивачем в супереч вимог п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, у позові не вказано ні дати народження відповідача, ні її реєстраційного номеру облікової картки платника податків, ні номеру і серію паспорта громадянина України.
Крім того, на обґрунтування позовної заяви, позивачка серед іншого зазначала, що заяву про прийняття спадщини подала також відповідачка - друга дружина померлого, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей, які народилися в шлюбі з померлим.
Відповідно до статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
Згідно статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В той же час, у матеріалах відсутні відомості щодо кола спадкоємців, які звернулися із заявами про прийняття спадщини, що також підлягає усуненню позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
За таких обставин, суддя доходить висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спадкового майна - залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Суддя: