Справа №:755/1464/26
Провадження №: 2-о/755/108/26
про відмову у відкритті провадження у справі
"18" лютого 2026 р. суддя Дніпровського районного суд міста Києва Катющенко В.П., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання особи в певний час та за певним місцем проживання, -
Заявник, ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 26.11.2019 по 01.12.2025 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України, визначено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частиною 1-2 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення (пункт 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 в справі № 287/167/18-ц, провадження № 14-505цс19).
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, заявник зазначає, що необхідність встановлення цього факту зумовлена тим, що заявнику необхідний доказ для подання до суду позовної заяви про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Юридичні факти у цивільному законодавстві - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами в контексті цивільного законодавства. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Також один і той же факт може мати безспірний характер у відносинах з одними особами та, водночас, в залежності від меж здійснення особою своїх прав на підставі цього факту, породжувати спір про право у відносинах з іншими особами.
Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 у справі № 201/5972/22 зазначив наступне.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження на підставі пункту 1 ч.1 ст. 186 ЦПК, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18)
Таким чином справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції цивільного суду та розглядаються у порядку окремого провадження за сукупності таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ (документи), який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Отже, беручи до уваги те, що заявнику необхідно встановити факт проживання особи в певний час та за певним місцем проживання задля подальшого звернення до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та надання відповідних доказів, із поданої поданої заяви убачається спір про право.
Зважаючи на те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, у відкритті провадження у справі за цією заявою слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання особи в певний час та за певним місцем проживання.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя: