Справа №:755/9081/21
Провадження №: 1-кс/755/412/26
"23" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчої СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 від 23.01.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні № 12021100040000954 від 27.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
за участю:
адвоката ОСОБА_3 ,
Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва, в порядку ст. 303 КПК України, зі скаргою на постанову слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 від 23.01.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні № 12021100040000954 від 27.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 13.11.2020 придбала квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі - продажу, укладеним між гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_4 . Згодом вона дізналась про те, що в провадженні Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12021100040000954 від 27.03.2021 за ч. 4 ст. 190 КК України, в рамках якого за клопотанням поліції на її квартиру ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/9081/21 від 07.06.2021 накладено арешт. 21.01.2026 ОСОБА_4 подала заяву до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №12021100040000954 від 27.03.2021 згідно статті 55 КПК України.
23.01.2026 слідча СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 винесла постанову про відмову у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №12021100040000954 від 27.03.2021, у звязку з чим до суду подано вказану скаргу.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримала та просила задовольнити.
Слідча Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 , будучи повідомленою про судове засідання, згідно положень ст. 135 КПК України, не з'явилася, тож слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті.
Як вбачається зі скарги, Дніпровським УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у рамках кримінального провадження № 12021100040000954 від 27.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
23.01.2026 слідча СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 винесла постанову про відмову у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №12021100040000954 від 27.03.2021 мотивуючи своє рішення тим, що у органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що угода між гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_4 є удаваною та ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем і діяла у співучасті з невстановленими особами, а отже відсутні підстави для визнання її потерпілою.
Статтею 2 КПК визначені завдання кримінального провадження, до яких, серед іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Крім того, кримінальним процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування покладається на слідчого суддю.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень, покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України законодавчо передбачено гарантоване право кожного на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 25 КПК слідчий зобов'язаний у межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування, зокрема в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Статтею 7 КПК передбачені загальні засади кримінального провадження, однією з яких є законність, сутність якої розкрита у ст. 9 КПК.
Так, частиною 1 статті 9 КПК на слідчого під час кримінального провадження покладений обов'язок неухильного дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Рішення слідчого у відповідності до вимог ч. 3 ст. 110 КПК приймається у формі постанови.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК постанова слідчого має містити, зокрема, відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, обґрунтування та посилання на положення КПК.
Таким чином, враховуючи викладене, законним процесуальне рішення може визнаватись лише у разі його відповідності вищевказаним вимогам.
У той же час, постанова слідчого від 23.01.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні № 12021100040000954 від 27.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, зазначеним вимогам не відповідає з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів скарги, в заяві від 21.01.2026 про визнання потерпілою ОСОБА_4 зазначала, що придбала квартиру як добросовісний покупець за ринковою ціною, яка не суперечила оціночній вартості квартири, продавець квартири гр. ОСОБА_6 надала нотаріусу документи на підтвердження права власності на це майно (свідоцтво про право на спадщину), які були перевірені нотаріусом перед посвідченням договору. Враховуючи, що ОСОБА_4 13.11.2020 здійснила повну оплату за придбання квартири, що зазначено у п. З договору купівлі- продажу квартири і з 2021 року квартира перебуває під арештом, що виключає вільне розпорядження придбаним майном, то заявниця вважала, що є всі підстави вважати, що вона є особою, яка зазнала майнової шкоди, а отже є потерпілою у кримінальному проваджені №12021100040000954 від 27.03.2021.
Законодавцем у ч. 1 ст. 55 КПК України визначається процесуальний статус потерпілого, відповідно до якої, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (…).
У силу ч. 2 ст. 55 КПК права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Законодавцем зокрема у ч. 3 ст. 55 КПК України визначається, що потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Статтею 92 КПК обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора та слідчого.
Так, слідчим Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 у постанові зазначається, що угода між гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_4 є удаваною та ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем і діяла у співучасті з невстановленими особами, а отже відсутні підстави для визнання її потерпілою.
При цьому, слідчим з моменту відкриття провадження, підозру будь-якій особі, в тому числі ОСОБА_4 не пред'явлено, докази удаваності правочину відсутні.
Проте суд активно наголошує увагу органу досудового розслідування на вищезазначених нормах Закону, якими встановлюється, що обов'язок збирання доказів, покладається безпосередньо на слідчого, прокурора.
Отже, враховуючи зазначене вище, слідчий у своїй постанові про відмову у визнанні потерпілим мав послатися на докази, зібрані у ході досудового розслідування, які доводять, що ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем і діяла у співучасті з невстановленими особами.
Однак, постанова слідчого не містить посилань на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, які б слугували підставою для прийняття рішення про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування здійснюється за ч. 4 ст. 190 КК, яка передбачає обов'язкову наявність шкоди інтересам, зокрема, фізичних осіб, що саме по собі свідчить про наявність у кримінальному провадженні потерпілого.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Бєлоусов проти України заява №4494/07 від 7 листопада 2013 року у п.55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine), заява № 31939/06, п. 55).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
З огляду на викладені вище обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова слідчого є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 7, 9, 22, 55, 303-306, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчої СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 від 23.01.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні № 12021100040000954 від 27.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Постанову слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 від 23.01.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні № 12021100040000954 від 27.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - скасувати.
Копію ухвали направити до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Слідчий суддя: