Справа № 632/252/26
провадження № 1-кп/632/121/26
23 лютого 2026 року місто Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, внесене у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
23 лютого 2026 року прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , строк якого спливає 24 лютого 2026 року.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Також прокурор вказав, що підставою для продовження строку цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , з урахуванням даних про особу обвинуваченої, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачена, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути їй призначене у разі визнання її винуватою, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом та оскільки докази не досліджені; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких вона обвинувачується, а також того, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я людини.
На підставі викладеного прокурор вважає, що ризики про які йдеться вище, з урахуванням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка не має міцних соціальних зв'язків, є реальними і їх ступінь на даний час не зменшився.
Крім того, прокурор зазначив, що наведені ризики, та той факт, що обвинувачена схильна до вчинення кримінальних правопорушень, вказують на те, що застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за її поведінкою, забезпечити виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, не зменшить до прийнятного рівень наведених ризиків.
Прокурор підтримав зазначене вище клопотання з наведених у ньому підстав.
Обвинувачена проти задоволення клопотання прокурора не заперечувала.
Захисник підтримала позицію обвинуваченої ОСОБА_4 .
Потерпіла ОСОБА_6 погодилася із прокурором.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.
Так, частино 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.
Ухвалою слідчого судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 29 грудня 2025 року щодо ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 24 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.
На даній стадії суд позбавлений можливості робити будь-які висновки щодо обґрунтованості підозри, оскільки з моменту надходження обвинувального акта до суду змінюється процесуальний статус підозрюваної особи на обвинувачену (ч. 1, ч. 2 ст. 42 КПК України), і вказаній особі висувається обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).
У свою чергу, обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - умисного вбивства, на обґрунтування чого зібрані докази.
Оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченої.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який їй може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Вказане свідчить про те, що обвинувачена, яка хоча і має місце проживання, однак не має стабільних джерел існування, міцних соціальних зв'язків, усвідомлюючи обсяг висунутого їй обвинувачення та покарання, яке може бути їй призначене у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, опинившись на волі, може залишити місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
До того ж суд зазначає, що даний ризик, в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.
Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, те, що свідки судом не допитані, суд доходить висновку про існування ризику незаконного впливу на свідків з боку обвинуваченої ОСОБА_4 .
Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинувачену, її соціальні зв'язки, репутацію та майновий стан, у сукупності з обставинами інкримінованого їй кримінального правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судима, у тому числі за вчинення злочинів проти життя і здоров'я особи, суд доходить висновку, що наведені обставини об'єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_4 кримінально-протиправної діяльності та вчинення нею інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої.
В світлі цього ризики, які виправдовують тримання обвинуваченої під вартою і були підставою для застосування саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.
З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченої, суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої у кримінальному провадженні, а тому доходить висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
При цьому, суд відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, оскільки остання обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. 176-178, 183, 314-317 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 23 квітня 2026 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, її захиснику і прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя:ОСОБА_1