Справа № 369/3673/21
Провадження № 1-кс/369/409/26
23 лютого 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
cудді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву законного представника потерпілої ОСОБА_4 про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110410000138 від 09 травня 2020 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,
в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110410000138 від 09 травня 2020 року, складеного відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Законним представником потерпілої ОСОБА_4 було заявлено відвід судді ОСОБА_5 .
Заявник вказує, що згідно супровідного листа обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, з реєстром матеріалів досудового розслідування та розписками про отримання обвинувального акту з реєстром, отриманий судом 10.03.2021 року. Тобто справа перебуває в суді чотири роки, в березні буде вже як п'ять років. Станом на лютий 2026 рік розгляд вказаної справи по суті не почався, неповнолітню онуку ОСОБА_7 , яка є потерпілою по справі, планується судом допитати вже майже рік. Проте розгляд справи не здійснюється, спочатку по причинам того, що не з'являвся обвинувачений, потім його адвокати, а останнім часом судові засідання не відбуваються в зв'язку із перебуванням судді на лікарняному. Згідно частин 1, 4 статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Враховуючи вимоги закону, той факт, що справа перебуває в суді майже п'ять років без руху, дитина кожного разу чекає судового засідання, нервує перед кожним судовим засіданням, яке в результаті не відбувається, в зв'язку із чим, кожного разу додатково погіршується її психологічний стан, просить задовольнити заяву про відвід судді.
В судовому засіданні заявник та адвокат потерпілої ОСОБА_3 підтримали заявлений відвід судді з мотивів, наведених вище.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 надав суду заяву, згідно якої просив відмовити в задоволенні відводу. Вказав, що заява про відвід головуючого судді ОСОБА_5 не містить жодної законної підстави, передбаченої ст. 75 КПК України; не є належно вмотивованою відповідно до ст. 80 КПК України; ґрунтується на припущеннях та суб'єктивній оцінці заявника; фактично зводиться до незгоди з тривалістю розгляду справи. А тому не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо заявленого відводу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Перелік підстав для відводу судді, передбачений ст.75 та ст.76 КПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права.
Положеннями ст. 80 КПК України розкрито поняття заяви про відвід, частиною 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Пунктом 85 Коментарів до Бангалорських принципів поведінки суддів визначено, що сторони керуються афоризмом про те, що «правосуддя не лише має бути здійсненим, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, у разі, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу здійснення правосуддя.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Відповідно до п.12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але із боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п.1 ст.6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
З системного аналізу вказаних положень вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Запровадження законодавцем інституту відводу, унормованого в положеннях статей 75-83 Кримінального процесуального кодексу України, має на меті, в першу чергу, уникнення будь яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) кримінального провадження, задекларованих у статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, якими є: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження, а також забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано, зокрема, у статтях 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Положеннями частини 1 статті 21 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
Обґрунтовуючи заяву про відвід судді заявник вказує на тривалість розгляду справи в суді.
Проте, на переконання суду, наведені аргументи не є підставою для відводу судді ОСОБА_5 в розумінні приписів ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України.
Разом з тим, суд зазначає, що положення Кримінального процесуального кодексу України передбачають порядок перевірки законності процесуальних дій судді і прийнятих ним процесуальних рішень, а також порядок їх оскарження у передбачених законодавством випадках. До компетенції судді суду першої інстанції під час розгляду заяви про відвід судді не відноситься вирішення питання щодо законності процесуальних дій і процесуальних рішень іншого судді тієї ж судової інстанції.
З доводів заяви не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність судді ОСОБА_5 .
Даних, які б свідчили, що відповідне процесуальне рішення приймалось суддею ОСОБА_5 саме тому, що останній відчував упереджене ставлення до тих чи інших учасників кримінального провадження, суду не надано. Так, всі доводи заявника фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які прийняті суддею під час розгляду відповідного кримінального провадження.
Не заперечуючи безумовне право на обстоювання правової позиції, яке гарантовано ст. 22 КПК України, суд вважає, що незгода із прийнятими суддею процесуальним рішенням не свідчить про упередженість судді, а відтак, не може бути підставою для відводу судді.
Твердження заявника про упередженість судді об'єктивно не підтверджуються, а містять лише суб'єктивну, власну оцінку заявника діям судді ОСОБА_5 .
Розглядаючи заяву про відвід, суд позбавлений можливості надавати оцінку законності рішень іншого судді під час здійснення останнім судочинства. Вказані питання, згідно чинного законодавства України належать до виключної компетенції суду апеляційної та касаційної інстанцій.
Призначення та проведення судових засідань, оцінка доказів, вирішення питання щодо оголошення перерви в судовому засіданні, вирішення клопотань в ході судового розгляду є процесуальною діяльністю головуючого у справі та у разі порушення цієї діяльності може бути приводом для апеляційного оскарження рішення, яке буде ухвалено суддею в нарадчій кімнаті, а тому зазначені доводи заявника (обвинуваченого) не є підставами для відводу судді в розумінні ст.75 та ст.76 КПК України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що обставини, зазначені заявником у заяві про відвід судді ОСОБА_5 , не доводять про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об'єктивності судді. Інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості або об'єктивності судді при здійсненні правосуддя у даній справі, заявником не наведено.
На підставі викладеного та керуючись ст. 75-76, 80-81 КПК України, суд
в задоволенні заяви законного представника потерпілої ОСОБА_4 про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110410000138 від 09 травня 2020 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, - відмовити.
Повний текст ухвали складений 26 лютого 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - ОСОБА_1