Справа № 500/7362/25
26 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Бойко В'ячеслав Володимирович, звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) та просить суд ухвалити рішення яким:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до реєстру "Оберіг", "Резерв+" відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у редакції від 12.11.2011;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність військово-облікові данні в відповідних реєстрах та документах відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до чинного законодавства внести до реєстру "Оберіг" , "РЕЗЕРВ +" дані про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про виключення з військового обліку військовозобов'язаних 02.01.2014 з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у редакції від 12.11.2011.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в січні 2014 року позивач відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у редакції до 01.04.2014, був виключений з військового обліку за досягненням граничного віку ІНФОРМАЦІЯ_5 , так як станом на 02.01.2014 досяг 40-річного віку перебування у запасі. Позивач звертався з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про внесення відповідних даних до електронної бази "Оберіг" про виключення його з військового обліку відповідно до закону, але ІНФОРМАЦІЯ_2 було відмовлено в внесенні такої інформації, що й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник вказав, що з набранням чинності змін до Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду (60 років). Відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, у розумінні приписів пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, та Порядку № 1487 відсутні, оскільки позивач такого віку не досяг. У випадку відсутності підстав щодо внесення записів до ЄДРПВР відповідний ТЦК та СП не може здійснювати внесення таких записів, оскільки органи державної влади, місцевого самоврядування, військового управління тощо, мають у своїй діяльності керуватися Конституцією та законами України та діяти виключно в межах своїх повноважень. Відповідно, відмова ІНФОРМАЦІЯ_6 від внесення записів до ЄДРПВР за умови відсутності підстав для їх внесення є цілком законною та не може вважатися протиправною бездіяльністю.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 31.12.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Копію ухвали суду від 31.12.2025 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 31.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
17.02.2026 представником позивача подано до суду клопотання, у якому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 в січні 2014 року відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у редакції до 01.04.2014, був виключений з військового обліку за досягненням граничного віку ІНФОРМАЦІЯ_5 , так як станом на 02.01.2014 досяг 40-річного віку перебування у запасі.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 про видачу військового квитка та отримав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 03.03.2022 (арк. справи 14).
Після встановлення мобільного застосунку "Резерв+" позивач виявив, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов'язаний в званні рядовий (арк. справи 11 - 15).
З метою актуалізації інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач звернувся з відповідним зверненням до відповідача, в якому просив внести щодо нього, достовірну інформацію в Єдиний державний реєстр, призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: про виключення його з військового обліку відповідно до закону (арк. справи 15 - 20).
ІНФОРМАЦІЯ_8 , на заяву позивача щодо внесення інформації в Єдиний державний реєстр, призовників, військовозобов'язаних та резервістів, листом від 08.12.2025 № 21881, повідомив, що згідно з наявними обліковими даними позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних від 03.03.2022 на виконання норм абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 37 закону України "Про військовий облік та військову службу". відомості про наявність підстав для виключення позивача з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні (арк. справи 20 зворот).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не внесення інформації про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Мотивувальна частина
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує нормативні акти, чинні на момент існування спірних правовідносин.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною другою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з пунктом 1 частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Статтею 2 Закону № 2232-XII, зокрема, передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 2232-XII, у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Так, частиною другою статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції до 27.03.2014) було встановлено, що військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
При цьому, частиною четвертою статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції до 21.03.2023) було передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Водночас за приписами пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Разом з цим, положення Закону № 2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов'язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.
Так, Законами України № 1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" та № 1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" до статті 28 Закону № 2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов'язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років.
При цьому, положення частини четвертої статті 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.
Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень Законів України № 1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" та № 1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Так, у зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону № 2232-XII, він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.
Відтак, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, суд вважає необґрунтованими.
В даному випадку спірні правовідносини щодо виключення Позивача із військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів виникли у 2025 році, а тому застосуванню для врегулювання спірних правовідносин підлягають норми закону, чинні станом на вказаний час. Відтак, є безпідставними доводи скаржника, що на спірні правовідносини не поширюються приписи Закону № 2232-XII зі змінами, які внесені Законом №1604-VII.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17. Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отож, суд вважає, що на момент набрання чинності Законами України № 1169-VII та № 1604-VII, позивач не досяг віку 60 років, у зв'язку із чим норми зазначених законів є застосовними до позивача та спірних правовідносин.
Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів статті 28 Закону № 2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, Позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов'язаним не зважаючи на те, що його виключено з військового обліку на підставі норм закону, які діяли на момент такого виключення.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи позивач не довів обґрунтованості позовних вимог, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Судові витрати
Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_8 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.