Справа № 500/6035/25
23 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із заявою про призначення пенсії встановленої форми та відповідними документами (трудовою книжкою НОМЕР_1 від 29 січня 1983 року, паспортом, ідентифікаційним кодом, свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження дитини, дипломом НОМЕР_2 від 10.05.1986 року, архівними довідками та ін.)
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №1900-0214-5/45004 від 29 вересня 2025 року повідомлено, що відповідно до наданих документів відмовлено в призначенні пенсії по віку, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, надіслано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №191950031403 від 24 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії та розрахунок стажу.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 22.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 07.11.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано:
з 01.09.1983 по 05.05.1986 - період навчання згідно диплому ( НОМЕР_2 від 10.05.1986) в будівельному технікумі, оскільки навчання на території рф та в документі відсутній підпис директора;
з 01.01.1992 по 16.12.1992 та з 15.07.2015 по 01.08.2016 - періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_3 ), оскільки трудова діяльність здійснювалась на території російської федерації.
Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, позивачка набуде після досягнення 63-річного віку з 30.06.2028. ».
Питання зарахування до страхового стажу періодів роботи (служби), навчання, що мали місце у республіках колишнього Союзу РСР було врегульовано Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненою 13.03.1992 в м. Москві, яка припинила свою дію для України 19.06.2023.
У зв'язку з цим при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (навчання) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року.
Зі змісту наведених норм відповідач акцентує увагу, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Отже, обчислення Позивачу стажу за період роботи на території росії, здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність Позивача.
Відтак спірні періоди роботи не зараховані до страхового (пільгового) стажу роботи Позивача оскільки не підтверджені у встановленому законом порядку.
З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року прийнявши закон № 175 ФЗ від 11.06.2022 “О денонсации российской федерацией Соглашения о гарантиях прав граждан государств - участников Содружества Независимых Государств в области пенсіонного обеспечения», який відповідно до статті 2 вказаного закону набрав чинності 30.06.2022.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 російська федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення.
Отже, з 01.01.2023 дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації.
При призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації (призначаються на умовах, визначених Законом №1058-IV) стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 року.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив від 11.11.2025 позивачем викладені доводи, які за своєю суттю аналогічні мотивам, викладеним у позовній заяві.
Ухвалою суду від 23.12.2025 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії за віком при досягненні віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 32 років.
17 вересня 2025 року за № 10202 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із заявою про призначення пенсії встановленої форми та відповідними документами (трудовою книжкою НОМЕР_1 від 29 січня 1983 року, паспортом, ідентифікаційним кодом, свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження дитини, дипломом НОМЕР_2 від 10.05.1986 року, архівними довідками та ін.)
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №1900-0214-5/45004 від 29 вересня 2025 року повідомлено, що відповідно до наданих документів відмовлено в призначенні пенсії по віку, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, надіслано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №191950031403 від 24 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії та розрахунок стажу.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення за № 191950031403 від 24 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком, повідомлено, про те, що до страхового стажу не враховано:
- період навчання в Орловському будівельному технікумі з 01.09.1983 року по 05.05.1986 року згідно диплому НОМЕР_2 від 10.05.1986 року, оскільки в документі відсутній підпис директора.
- період роботи з 15.07.2015 року по 01.08.2016 року в ТОВ « 419 УНР» Російської федерації, на посаді бухгалтера, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 29 січня 1983 року, оскільки трудова діяльність здійснювалась на території російської федерації.
В рішенні теж вказано про не врахування періоду з 01.01.1992 року по 16.12.1992 року, однак аналізуючи довідку РС-право вбачається, що даний період враховано по 09.11.1992 року, як догляд за дитиною до 3 років.
Згідно наданих документів, індивідуальних відомостей про застраховану особу та довідки форми РС-право страховий стаж становить 29 років 07 місяці 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Доказом, що підтверджує період навчання в Орловському будівельному технікумі з 01.09.1983 року по 05.05.1986 року є диплом НОМЕР_2 від 10.05.1986 року, додаток до диплому № НОМЕР_4 та запис про навчання в трудовій книжці, період роботи з 15.07.2015 року по 01.08.2016 року в ТОВ « 419 УНР» російської федерації, підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 від 29 січня 1983 року.
Підтверджуючі довідки про вищезазначений період навчання та роботи відсутні, так як неможливо їх витребувати. На теперішній момент отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами чи плати страхових внесків за спірні періоди роботи є неможливим, оскільки, з 24.02.2022 року у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення «(далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.
Так, згідно з ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.
Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
29.11.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" однак у період роботи позивача з 15.07.2015 року по 01.08.2016 року вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
Період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
У відповідності до ч.2 ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, визначається і діє принцип верховенства права.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у міжнародному акті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права і свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1211.20 грн. згідно квитанції від 16.10.2025.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 191950031403 від 24 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 вересня 2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Орловському будівельному технікумі з 01.09.1983 року по 05.05.1986 року згідно диплому НОМЕР_2 від 10.05.1986 року та період роботи з 15.07.2015 року по 01.08.2016 року в ТОВ «419 УНР» російської федерації, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 29 січня 1983 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Соборна, 7А,м. Кропивницький,Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 20632802).
Головуючий суддя Подлісна І.М.