26 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8205/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Кременчуцької прокуратури Полтавської області до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Трофименко Поліна Валеріївна Кременчуцька прокуратура Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо невзяття на облік безхазяйного майна, а саме, сховища № 62213 за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик, 1;
- зобов'язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області вчинити дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного майна шляхом: проведення технічної інвентаризації сховища № 62213 за адресою: м Кременчук, 1-ий Піщаний тупик, 1 у встановленому законодавством порядку з внесенням відомостей про це до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та присвоєнням цьому об'єкту відповідного ідентифікатора в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва як на об'єкт нерухомого майна; звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйного майна - захисної споруди цивільного захисту, сховища № 62213 за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик,1; розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі - захисної споруди цивільного захисту, сховища № 62213 за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик, 1 на облік у друкованих засобах масової інформації.
Позов обґрунтований наступними доводами, що на території Кременчуцької району Полтавської області знаходиться безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213).
Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на набуття у комунальну власність безхазяйного майна у виді захисних споруд цивільного захисту - сховища № 62213 за адресою: м. Кременчук, 1- ий Піщаний тупик, 1.
Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області не вчиняла жодних юридичних дій стосовно оформлення права власності на безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213), що свідчить про її тривалу бездіяльність. Зазначене безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213) підлягає державній реєстрації в порядку визначеному Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Наявність непереданого територіальній громаді безхазяйного майна позбавляє орган місцевого самоврядування можливості здійснювати належне управління та розпорядження цим майном, використання його відповідно до вимог чинного законодавства, а також порушує інтереси територіальної громади, що є інтересами держави.
У надані суду відповіді на відзив, прокурор заперечив щодо доводів відповідача та зазначив, що в матеріалах справи міститься паспорт сховища №62213 від 16.04.2004, згідно змісту якого сховище здане в експлуатацію 29 червня 1990 року, місткість - 300 осіб, загальна площа 202,7 кв.м., підприємство, яке експлуатувало сховище в мирний час - ТОВ «Кремагротехсервіс», ЄДРПОУ 33470831, діяльність якого припинена у зв'язку з визнанням банкрутом 24.03.2015, в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик, 1 не зареєстровано право власності на об'єкт цивільного захисту - сховище № 62213. Крім цього серед власників і користувачів нерухомого майна за цією адресою, які володіють іншими об'єктами відсутнє ТОВ «Кремагротехсервіс». Відповідно до протоколу засідання комісії з питань подальшого використання захисних споруд цивільного захисту Кременчуцької міської територіальної громади № 1 від 04.12.2024, вирішене обстежити об'єкти безхазяйного нерухомого майна (захисні споруди цивільного захисту). В переліку захисних споруд цивільного захисту, яке може бути безхазяйним значиться також сховище № 62213. Обстеження проводилось за участі представників Кременчуцької міської ради. Відповідно до Акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту - сховища № 62213 від 08.02.2024, № 62213 від 30.10.2024 власник не встановлений. Дані акти складено за участю представника Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Кременчуцької міської ради. Балансоутримувачем захисної споруди зазначене ТОВ «Кремагротехсервіс», проте відсутнє документальне підтвердження цьому факту. Кременчуцька міська рада Кременчуцького району вважає, що власником сховища є ТОВ «Кремагротехсервіс», ЄДРПОУ 33470831, але діяльність товариства припинена у зв'язку з визнанням банкрутом 24.03.2015, власник майна не встановлений, отже бездіяльність щодо обліку даного укриття є триваючою. Підставою для звернення з позовом, стала саме бездіяльність Кременчуцької міської ради в частині вжиття заходів, спрямованих на виявлення власника сховища № 62213 та у разі його відсутності на вжиття заходів щодо взяття такого укриття на баланс Кременчуцької міської територіальної громади. Кременчуцька міська рада обізнана про статус сховища № 62213, як безхазяйного час складання актів оцінки та в подальшому, під час внесення такого сховища до переліку можливих безхазяйних 04.12.2024, в той же час відповідач не вжив заходів, спрямованих на виявлення власника та належного обліку цього майна. Додатково зазначив, що повноваження Фонду державного майна України не розповсюджуються на ці відносини, оскільки відомості щодо приватизації спірного майна за участі Фонду державного майна України відсутні.
Прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі.
Стислий зміст заперечень відповідача.
Відповідач позов не визнав. У наданому відзиві відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою позицію відповідач мотивував тим, що захисна споруда цивільного захисту вбудована в одноповерхову будівлю по туп. 1- му Піщаному, 1 та знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 3444 кв. м. (кадастровий № 5310436100:03:003:0266), яка надана в оренду до 06.10.2037 ТОВ "Тупик Піщаний-5" для експлуатації та обслуговування складу матеріалів. Згідно із змістом паспорту сховище належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Кремагротехсервіс». На даний час підстав для передачі протирадіаційного укриття до комунальної власності немає, є протиправним та недоцільним, оскільки таке майно знаходиться на території приватного підприємства. Відповідні дії щодо сховище повинен здійснювати Фонд державного майна України.
Додатково відповідач зазначив, постійно діючим органом управління у сфері цивільного захисту та оборонної роботи, до повноважень якого належать питання організації і здійснення заходів з питань територіальної оборони, цивільного захисту населення і територій та запобігання надзвичайних ситуацій на території міста Кременчука та Потоківського старостинського округу, що складається з сіл Потоки, Соснівка, Придніпрянське, Мала Кохнівка, є Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (даті - Департамент). Департамент в межах своїх повноважень організовує виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, організовує роботу з планування укриття населення у захисних спорудах, веде їх облік, контролює стан утримання таких споруд, бере участь у роботі комісії з питань визначення їх стану; організовує проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту. Вказане підтверджує відсутність бездіяльності відповідача щодо цивільного захисту населення територіальної громади.
Відповідач звернув увагу суду, що лист Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 01-36/10043 від 04.06.2025 не підтверджує бездіяльність Кременчуцькї міської ради, оскільки зазначеним листом нами надане роз'яснення прокурору про відсутність повноважень відносно представництва інтересів в суді.
У запереченнях на відповідь на відзив додатково зазначив про доводи, що у прокурора відсутні повноваження щодо подання позову у цих правовідносинах в інтересах держави, оскільки прокурором визначений профільний орган державної влади чи органи місцевого самоврядування, які повинні самостійно звертатися до суду та чиї права порушено саме бездіяльністю Кременчуцької міської ради щодо розшуку власника укриття №60333, спірне приміщення використовується встановленими суб'єктами. Також навів доводи, що зазначене у позові безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213) не могло бути об'єктом приватизації Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремагротехсервіс», а тому всі дії із цим майном має вчиняти Фонд державного майна України.
У поданих додаткових поясненнях зазначив, що постановою Верховного Суду від 19.06.2025 у справі № 440/249/24 касаційна скарга Полтавської обласної прокуратури залишена без задоволення, а ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №440/249/24 залишені без змін. Просив звернути суд увагу, що у прокурора у даних правовідносинах відсутні повноваження.
Заяви, клопотання учасників справи.
Відповідачем подане клопотання про надання доказів у справі.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 (суддя Канигіна Т.С.) адміністративну справу №440/8205/25 - прийнято до провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Згідно із розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 № 579 у зв'язку із призначенням судді Канигіної Т.С. на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду на підставі Указу Президента України від 13.12.2025 № 954/2025, з урахуванням наказу голови Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 № 69/10 про відрахування її зі штату суду, відповідно до розпорядження керівника апарату № 14/19 від 19.12.2025 "Про здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями судових справ та матеріалів, які перебували в провадженні судді Канигіної Т.С", призначений повторний автоматичний розподіл справи.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 справу передано для розгляду судді Бевзи В.І.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
На території Кременчуцького району Полтавської області знаходиться безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213).
У паспорті сховища № 62213 від 16.04.2004 зазначені відомості, що сховище здане в експлуатацію 29 червня 1990 року, місткість - 300 осіб, загальна площа 202,7 кв.м., підприємство, яке експлуатувало сховище в мирний час - ТОВ «Кремагротехсервіс», код ЄДРПОУ 33470831, діяльність якого припинена у зв'язку з визнанням банкрутом.
Відповідно до акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту - сховища №62213 від 30.10.2024 власник не встановлений.
Відповідно до акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту - сховища №62213 від 08.02.2024 власник не встановлений.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 424124386 за адресою м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик, 1 не зареєстроване право власності на об'єкт цивільного захисту - сховище № 62213.
Кременчуцькою окружною прокуратурою до Кременчуцької міської ради скеровано лист №52-6391вих-25 від 29.04.2025 щодо безхазяйного нерухомого майна - захисної споруди цивільного захисту № 62213:
«Відсутність балансоутримувача та нездійснення необхідного ремонту захисної споруди цивільного захисту може призвести до її руйнування та унеможливить її використання з метою укриття під час триваючої збройної агресії з боку російської федерації. Згідно ч. 2 ст. 335 Цивільного кодексу України, безхазяйна нерухома річ за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18) прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави або робить це неналежно.
Вжиттю прокурором заходів представницького характеру повинна передувати процедура попереднього встановлення для цього підстав, зокрема, надання уповноваженому органу розумного строку для вжиття самостійних заходів на захист інтересів держави, у зв'язку з чим Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району надається цей строк.»
На лист прокурора надійшла відповідь листом відповідача №01-36/10043 від 04.06.2025, Кременчуцька міська рада повідомила про відсутність правових підстав реєстрації безхазяйного майна - сховище цивільного захисту (сховище № 62213) - як об'єкт комунальної власності Кременчуцької міської ради, відповідної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області.
Згідно із протоколу засідання комісії з питань подальшого використання захисних споруд цивільного захисту Кременчуцької міської територіальної громади № 1 від 04.12.2024 вирішене обстежити безхазяйне нерухоме майно (захисні споруди цивільного захисту). В переліку, який є додатком до вищевказаного протоколу, сховище № 62213 віднесене до майна, що може бути безхазяйним.
Відповідно до позовної заяви прокурора в інтересах держави правопорушення, вчинене відповідачем, носить характер триваючого, оскільки не зареєстроване право комунальної власності на споруду цивільного захисту - сховище № 62213 за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик, 1.
Відповідно до наданого відповідачем витягу із рішення Кременчуцької міської ради від 20.07.2017 земельна ділянка комунальної власності площею 3444 кв.м. (кадастровий № 5310436100:03:003:0266), на якій знаходиться безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213) - надана в оренду до 06.10.2037 ТОВ "Тупик Піщаний-5" для експлуатації та обслуговування складу матеріалів.
Відповідно до відповіді №2393029 від 26.02.2026 на запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Кремагротехсервіс», код ЄДРПОУ 33470831, припинене 06.04.2015, підстава державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.
Згідно із постанови Господарського суду Полтавської області про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури від 10.04.2014 у справі №917/2303/13 ухвалене ліквідатору здійснити ліквідацію підприємства-банкрута, представити суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс не пізніше 10.02.2015р. , засідання суду з приводу заслуховування першого звіту призначити на 10.07.2014 року о 10 год. 00 хв.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.03.2015 у справі №917/2303/13, встановлені обставини:
«В ході ліквідаційної процедури встановлено відсутність у ТОВ "Кремагротехсервіс" на праві власності об'єктів нерухомого майна, що підтверджується - Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта господарювання від 13.03.2015р. № 34888948 (а.с. 167-168 т. 4).
Також, в матеріалах справи міститься довідка КП "Кременчуцьке міжгосподарське бюро технічної інвентаризації" від 28.08.2012 р.( а.с.124 т.1), отримана в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 13.03.2010 р. по справі № 10/6, відповідно до якої за боржником на праві власності об'єкти нерухомого майна не зареєстровано.
Згідно листа Відділу Держземагенства у Кременчуцькому районі від 07.03.2014 р. № 01-08/922 (а.с. 44 т.4) за ТОВ "Кремагротехсервіс" на праві користування зареєстрована земельна ділянка (6,1767 га) для розміщення виробничої бази на території Піщанської сільської ради терміном на 50 років, згідно договору оренди земельної ділянки від 01.03.2006р. за № 0406548000051, який був зареєстрований між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Кремагротехсервіс".
У зв'язку з проведенням заходів по ліквідації ТОВ "Кремагротехсервіс" ліквідатор направив на адресу Кременчуцької районної державної адміністрації заяву про припинення договору оренди земельної ділянки від 01.03.2006р. за № 040654800005.
За повідомленням Кременчуцької районної державної адміністрації (а.с. 132 т. 4) для вирішення питання про припинення дії договору оренди необхідно звернутися з відповідним листом до обласної державної адміністрації, до компетенції якої у відповідності до ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України належить розпорядження землями промисловості, оскільки зазначена земельна ділянка передавалась у користування ТОВ "Кремагротехсервіс" розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації, яким Кременчуцьку районну державну адміністрацію було уповноважено на укладання довгострокового договору оренди земельної ділянки.
З огляду на вищевикладене, заява про припинення права користування земельною ділянкою згідно договору оренди земельної ділянки від 01.03.2006р. за № 0406548000051, ліквідатором була направлена на адресу Полтавської обласної державної адміністрації (а.с. 149 т. 4) і була отримана останньою 23.02.2015р. за вх. № 1386/01-66, про що свідчить відповідна відмітка на заяві ліквідатора.
Звіт ліквідатора Несвіта В.І. та ліквідаційний баланс ТОВ "Кремагротехсервіс" розглянуто та затверджено на зборах комітету кредиторів, що відображено в Протоколі зборів комітету кредиторів ТОВ "Кремагротехсервіс" від 13.01.2015р.- 03.03.2015р. ( а.с. 147-148 т. 4).
Суд встановив, що звіт ліквідатора Несвіта В.І. та ліквідаційний баланс ТОВ "Кремагротехсервіс" подані у відповідності до вимог ст. 46 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», підтверджені матеріалами справи і підлягають затвердженню даною ухвалою.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство затвердження звіту ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, є підставою для припинення провадження у справі.
1. Затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремагротехсервіс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, код ЄДРПОУ 33470831).
2. Ліквідувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремагротехсервіс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, код ЄДРПОУ 33470831)
3. Державному реєстратору внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення юридичної особи-банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремагротехсервіс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, код ЄДРПОУ 33470831).
4. Ліквідатору Несвіту В.І. закрити в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" рахунок № 26001010656980, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кремагротехсервіс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, код ЄДРПОУ 33470831).
Докази закриття рахунків надати суду в строк до 15.04.2015р.
5. Затвердити звіт арбітражного керуючого Несвіта В.І. від 03.03.2015р. за вих. № 32 (вх. № 3009 від 04.03.2015р.) про нарахування та виплату основної грошової винагороди в загальному розмірі 19 488,00грн. за час виконання ним повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремагротехсервіс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, код ЄДРПОУ 33470831).
6. Провадження у справі припинити.
7. Копію ухвали направити кредиторам, арбітражному керуючому Несвіту В.І., державному реєстратору, Головному управлінню статистики у Полтавській області (для виключення з ЄДРПОУ), АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (для вчинення відповідних дій щодо закриття рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремагротехсервіс" (ЄДРПОУ 33470831).»
Відповідно до відповіді №2379054 від 24.02.2026 на запит суду з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим номером №5310436100:03:003:0266, Полтавська обл., м. Кременчук, тупик Піщаний 1, 5, орендодавець КРЕМЕНЧУЦЬКА МІСЬКА РАДА КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ надає, а Орендар ТОВ "ТУПИК ПІЩАНИЙ-5" приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування складу матеріалів (код КВЦПЗ J 11.02) з кадастровим номером 5310436100:03:003:0266 по тупику 1-му Піщаному, 5 в м. Кременчуці. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3444 кв.м станом на 21.08.2017 року, становить 2859725 грн. 40 коп. (830,35 грн. за 1 кв.м), що є дійсною на дату укладання додаткової угоди до договору оренди землі. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 85791,76 грн. в рік Строк дії (текст): строком на 20 (двадцять) років Опис предмета іншого речового права: Земельна ділянка загальною площею 3444 кв.м. Відомості про складову частину: Тип складової частини: інше Доповнення до типу СЧ: склад матеріалів Літера СЧ: Г.
Відповідно до відповіді №2379062 від 24.02.2026 на запит суду з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ "ТУПИК ПІЩАНИЙ-5" (код ЄДРПОУ 45603400), зареєстроване право на земельна ділянка за кадастровим номером №5310436100:03:003:0266, Полтавська обл., м. Кременчук, тупик Піщаний 1, 5, 3444 кв.м. та об'єкт нерухомого майна: Реєстраційний номер: 241031853104, дата реєстрації: 13.12.2013, 13:02:08, стан: зареєстровано, регіон: Полтавська обл., м. Кременчук, загальна площа: 1163.2 кв.м., відомості про земельну ділянку: кадастровий номер: 5310436100:03:003:0266, площа: 3444 кв.м, відомості про адресу: Полтавська обл., м. Кременчук, тупик Піщаний 1, будинок 5 КОАТУУ: 53020110010031694.
Відповідно до відповіді №2379069 від 24.02.2026 на запит суду з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо ТОВ "Кремагротехсервіс" (код ЄДРПОУ 33470831) відсутні відомості про право власності на будь-які об'єкти нерухомого майна.
Судом встановлені обставини, що ТОВ "Кремагротехсервіс" (код ЄДРПОУ 33470831) не мало у власності споруду цивільного захисту - сховище № 62213 за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик, 1.
Офіційними відомостями не встановлені обставини про власника майна споруди цивільного захисту - сховище № 62213 за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик, 1, яке розташоване на території Кременчуцького району Полтавської області.
Суд зазначає, що подібні позови прокурора стосовно безхазяйного майна споруд цивільного захисту - сховищ були предметом розгляду Другого апеляційного адміністративного суду у постановах від 26.01.2026 у справі №440/8206/25, від 29.01.2026 у справі №440/8170/25.
Аналогічні справи неодноразово розглядались судами за позовом прокурора щодо безхазяйного майна гідротехнічних споруд.
Оскільки відповідачем допущена протиправна бездіяльність, що належить до завдань здійснення процедури з набуття права комунальної власності на безхазяйне нерухоме майно, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді.
Подібні позови прокурора вже були предметом розгляду судами стосовно безхазяйного майна споруд цивільного захисту - сховищ були предметом розгляду Другого апеляційного адміністративного суду у постановах від 26.01.2026 у справі №440/8206/25, від 29.01.2026 у справі №440/8170/25, та гідротехнічних споруд, відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 440/5762/24 зазначено, аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 05.03.2024 р. у справі № 300/3657/22, від 21.06.2024 р. у справі № 420/19870/21.
04 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 420/18905/21, адміністративне провадження № К/990/18500/22 (ЄДРСРУ № 107123236) досліджував питання щодо позову прокурора в інтересах громади.
Верховний суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18.
Громада володіє деякими ознаками суб'єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов'язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 1 вересня 2022 року у справі № 520/16518/2020.
Відтак, позов прокурора в інтересах територіальної громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.
Підставою для звернення прокурора із позовом є бездіяльність відповідача в частині невжиття заходів з метою набуття права власності на безхазяйну споруду - сховище цивільного захисту (сховище № 62213), призводить до того, що вказана споруда цивільного захисту (сховище № 62213) може зазнати руйнації, використовуватися без достатніх на те правових підстав, та позбавити орган місцевого самоврядування можливості забезпечити збереження та належну експлуатацію споруди для цивільного захисту населення.
Захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. Функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та інші юридичні особи завчасно створюють фонд захисних споруд цивільного захисту. Зважаючи, що ця споруда цивільного захисту розташована в щільній житловій забудові, поруч знаходиться велике промислове підприємство, належна організація та функціонування сховища в умовах триваючої зовнішньої агресії російської федерації проти України та існування реальної загрози життю і здоров'ю мирного населення України, є необхідною. У даному випадку наявний інтерес держави - зокрема це захист країни в умовах збройної агресії, підвищення обороноздатності держави, а також на захист життя і здоров'я людей.
Наявні правові підстави для зобов'язання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району вжити визначених законодавством заходів щодо набуття та оформлення права комунальної власності на безхазяйне майно, а саме на захисну споруду цивільного захисту - сховище № 62213.
Бездіяльність відповідача, що виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213), створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття майна з власності територіальної громади, інтереси якої представляє міська рада, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади та, тим самим, порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності і, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою.
Звернення до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання: законності користування комунальним майном без правовстановлюючих документів, що свідчить про наявність визначених ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді.
Особливістю органів місцевого самоврядування, як суб'єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб'єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.
Позов прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
Інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як благоустрій населених пунктів, розпорядження землями державної та комунальної власності.
Метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті, в першу чергу, захист інтересів держави, територіальної громади, невизначеного кола осіб.
Споруда сховище цивільного захисту (сховище № 62213) знаходиться на території Кременчуцької міської ради, а тому міська рада є тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Враховуючи відсутність органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави (територіальної громади) у спірних правовідносинах, через визначення Кременчуцької міської ради в якості відповідача, у зв'язку із чим прокурор в даному випадку в силу вимог ст. 53 КАС України набуває статусу позивача.
Діюче процесуальне законодавство України не дозволяє одній особі одночасно виступати в якості позивача та відповідача.
Предметом даного позову є бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка полягає у невжитті Кременчуцькою міською радою дій, спрямованих на набуття права власності Кременчуцької територіальної громади на безхазяйне майно, а саме: споруда - сховище цивільного захисту (сховище № 62213).
У даному випадку порушення допущене Кременчуцькою міською радою, що є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, з цих підстав прокурор звернувся до суду самостійно, відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Порушення загальнодержавних інтересів відповідно до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва в суді.
Управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, в межах, визначених радою, належить до компетенції відповідної ради, однак, незважаючи на викладене, відповідач дій по набуттю права власності на безхазяйні об'єкти інженерної інфраструктури споруди, а саме споруда - сховище цивільного захисту (сховище № 62213) за адресом: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик, 1., не здійснив.
Кременчуцькою окружною прокуратурою на адресу відповідача скерований лист, у порядку ст.23 Закону України “Про прокуратуру», щодо самостійного усунення виявлених порушень.
На адресу окружної прокуратури надійшла відповідь ради, що міською радою заходи щодо набуття права власності на безхазяйне майно, а саме споруду сховище цивільного захисту (сховище № 62213), не вживалися.
Таким чином, судом встановлено, що прокурор звернувся із підставами та предметом позовом до відповідних сторін, відповідно до вимог чинного законодавства.
Процесуальних перешкод для розв'язання судом цього спору під час встановлення фактичних обставин справи на підставі наявних матеріалів справи, судом не виявлені.
Звернення прокурора до суду у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби - взяття на облік безхазяйного майна, що надасть можливість здійснювати належне управління та розпорядження цим майном, використання його відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі мешканців територіальної громади.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закону №280) органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №280 матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частиною п'ятою статті 16 Закону №280 визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №280 сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі статтею 25 Закону України № 280, сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 60 Закону №280 визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, на рухоме та нерухоме майно.
Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 335 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Відповідно до статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 329 ЦК України передбачено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-VI від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-VI), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
За визначенням статті 2 Закону №1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону №1952-VI речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 18 Закону №1952-VI взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З вищевикладеним норм вбачається, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
При цьому, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон України № 1932-XII) оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
За змістом статті 3 Закону України № 1932-XII підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об'єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.
Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб (стаття 1 цього Кодексу).
У силу пункту 14 частини першої статті 2 КЦЗ України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Цивільним захистом, згідно зі статтею 4 КЦЗ України, є комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - це негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.
Згідно з частиною 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об'єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.
Постановою від 10.03.2017 № 138 «Деякі питання використання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі - Порядок № 138).
Пунктом 3 Порядку № 138 визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.
Пунктом 9 Порядку № 138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
Пунктом 3 Порядку № 138 також встановлено, що балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об'єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).
Згідно із пунктом 11 Порядку № 138 балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об'єктів фонду захисних споруд, крім об'єктів, що мають перебувати в постійній готовності.
Відповідно до пункту 26 частини 2 статті 19 КЦЗ України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд.
У постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/9685/13 судом зроблено правовий висновок про те, що на орган місцевого самоврядування у випадку ліквідації суб'єкта господарювання, на балансі якого перебували захисні споруд цивільного захисту населення, а також за наявності безхазяйних захисних споруд, покладено прямий обов'язок щодо прийняття рішення про подальше використання таких захисних споруд цивільного захисту, в тому числі взяття їх на баланс та передачу у комунальну власність.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить із таких підстав та мотивів.
Суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд вже надавав свою оцінку неодноразово. Дані правові позиції Суду є відомими.
Щодо посилань відповідача на правовий висновок Верховного Суду у справі № 440/249/24.
Посилання відповідача на рішення Верховного суду від 19.06.2025 у справі № 440/249/24 є необґрунтованим, оскільки зазначена правова позиція не є релевантною до обставин цієї справи.
Справа № 440/249/24 розглядалась за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до Колективного підприємства Трест «Кременчукнафтохімбуд» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії про спонукання балансоутримувачів до приведення в належний стан і готовність до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту.
Суд зазначає, що позовні вимоги даної справи не спрямовані на приведення сховища № 62213 у готовність до експлуатації, а стосуються вчинення дій, спрямованих на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Враховуючи зазначені законодавчі приписи та практику Верховного Суду, предмет та підстави позову, суд констатує, що у цих відносинах прокурор у цій справі має право на звернення до суду, є обґрунтованим і законним, а також прокурор перед поданням позову звернувся до відповідача із відповідним листом про здійснення відповідних повноважень відповідачем в судовому порядку, на що отримав відмову.
Щодо повноважень Фонду державного майна України стосовно сховища цивільного захисту.
Суд зазнає, що майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213) не належить на праві власності ТОВ «Кремагротехсервіс», ЄДРПОУ 33470831, та не належало відповідно до рішення суду, яким таке товариство припене, а також дане майно не належить на праві власності жодній іншій особі, що свідчить про його правовий статус, як безхазяйне.
Відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства, має право набувати право комунальної власності на безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213), яке буде в інтересах територіальної громади.
Суд вважає суперечливими та недобросовісними доводи відповідача, оскільки ненабуття права комунальної власності на безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213) суперечить інтересам територіальної громади у сфері цивільного захисту, особливо в умовах воєнного стану, коли дана територіальна громада неодноразово піддається повітряним збройним атакам загарбницьких колоніальних військ російської федерації.
Суд зазначає, що доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими.
Щодо передання земельної ділянки в оренду суб'єкту господарювання.
Суд зазначає, що право оренди земельної ділянки та нерухомого майна, яке на ній розміщене жодним чином не впливає на реалізацію відповідачем набуття права комунальної власності на безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213) і подальше розпорядження таким майном.
Набуття титулу власника майна територіальної громадою жодним чином не залежить від існування титулу права користувача таким майном, оскільки право комунальної власності на земельну ділянку, на якій розміщене безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213), належить відповідачу, який повинен вирішити правову долю безхазяйного майна.
Доводи відповідача у цій частині є безпідставними та очевидно суперечливими із фактичними обставинами справи.
Щодо повноважень органів місцевого самоврядування у сфері обліку безхазяйного нерухомого майна, суд зазначає наступне.
З вищевикладеним норм вбачається, що сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Тобто, відповідачу у справі, органу місцевого самоврядування, чинним законодавством України надані повноваження щодо вирішення питання використання безхазяйних захисних споруд.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 31.03.2021 у справах № 9901/347/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/116/20, від 01.09.2022 у справі № 990/46/22, від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 неодноразово виснувала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Процедура визнанням майна безхазяйним передбачена статтею 335 ЦК України, відповідно до змісту якої, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Частиною першою статті 5 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.
Верховний Суд у правовій позиції, висловленій у постанові від 21.06.2024 у справі № 420/19870/21, дійшов таких висновків про застосування статті 355 Цивільного кодексу України у питанні взяття на облік безхазяйних нерухомих речей:
(1) безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам:
- відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене;
(2) орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов'язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік. Оскільки частину другу статті 355 ЦК України сформульовано імперативно, звернення з відповідною заявою є обов'язком, а не правом органу місцевого самоврядування.
Питання щодо права власності на безхазяйне майно - сховище цивільного захисту (сховище № 62213) за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик, 1 має важливе суспільне значення, оскільки визначає як особу, яка відповідає за організацію її утримання в належному стані, так і джерела коштів на її утримання.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (далі - Закон №5245-VI) з дня набрання чинності цим законом (чинний з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІ Закону №5245-VI з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Органи місцевого самоврядування з огляду на частини першу, п'яту статті 15 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п'ята статті 60 Закону №280/97-ВР).
Таким чином, відповідний орган місцевого самоврядування уповноважений визначати юридичну долю об'єктів, що розташовані на земельних ділянках комунальної власності.
У частині першій статті 317 ЦК України визначено, що саме власникові належать повний перелік правомочностей - право володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд.
Орган місцевого самоврядування реалізує такі повноваження від імені та в інтересах територіальних громад. До відання місцевих рад належить також вжиття заходів щодо реєстрації та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади, шляхом звернення до органу державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку (частина друга статті 335 ЦК України).
Частиною першою статті 5 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.
В контексті обставин цієї справи, сховище цивільного захисту (сховище № 62213) за адресою: м. Кременчук, 1 Піщаний тупик, 1 є нерухомим майном.
Відомості про право власності та інші речові права на сховище цивільного захисту (сховище № 62213) повинні бути зареєстровані у відповідному Реєстрі.
Однак такі відомості у реєстрі відсутні.
Відповідно до частини першої статті 335 ЦК України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Зважаючи на те, що ані власника, ані користувача чи іншої особи, яка має речові права на сховище цивільного захисту (сховище № 62213), не встановлені.
Саме Кременчуцька міська рада є уповноваженим органом для вжиття заходів щодо взяття на баланс безхазяйної споруди цивільного захисту на території громади, шляхом звернення з заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.
Суд дійшов висновку, що сховище цивільного захисту (сховище № 62213) є безхазяйною річчю і, відповідно стаття 335 ЦК України є застосовною.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач не звертався до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме вищенаведеної споруди цивільного захисту. Безпідставне зволікання відповідача у питання взяття на облік укриття як безхазяйного майна може призвести до його нецільового використання, руйнування, що прямо порушує інтереси держави.
Отже, бездіяльність відповідача, яка виразилася у не вчиненні заходів щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме сховища № 62213, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини, оскільки станом на початок збройної агресії проти України захисна споруда цивільного захисту не має балансоутримувача, який має відповідати за стан готовності до використання за призначенням, через що не здатна забезпечити захист цивільного населення.
Зважаючи на вищенаведене, з метою уникнення загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з неналежним утриманням захисної споруди цивільного захисту та готовності її до використання за призначенням, саме Кременчуцька міська рада зобов'язана вживати дії, спрямовані на визначення правового статусу протирадіаційного укриття.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 21.06.2024 у справі № 420/19870/21.
Оскільки ані власника, ані користувача чи іншої особи, яка має речові права сховище №62213, не встановлено, суд дійшов висновку, що сховище є безхазяйною річчю і, відповідно стаття 335 ЦК України є застосовною.
Відповідач у цій справі є уповноваженим органом місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо взяття на баланс безхазяйного майна та подальшого оформлення права комунальної власності на неї.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об'єднаного королівства" (заява №22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України").
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень суб'єкти владних повноважень.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.
Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX).
Стаття 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов'язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.
Принципу добросовісності («bona fides») корелюють доктрина римського права «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки, інша назва принцип «естопель») ґрунтується ще на римських максимах - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), «nemo auditur propriam turpitudinem allegans» (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях - тобто заборони отримувати вигоду від власного неправомірної поведінки). В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.
Поведінка, яка суперечить добросовісності, «легітимним очікуванням», «належному урядуванню» та «правовій визначеності» не може бути правомірною, як і всі рішення пов'язані із нею.
Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки докази про такі судові витрати суду не надано, то підстави для їх розподілу відсутні, а судовий збір у цьому випадку відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області (проспект Свободи, 4а, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 02910060) до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо невзяття на облік безхазяйного майна, а саме, сховища №62213 за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик,1.
Зобов'язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області вчинити дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного майна шляхом: проведення технічної інвентаризації сховища № 62213 за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик,1 у встановленому законодавством порядку з внесенням відомостей про це до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та присвоєнням цьому об'єкту відповідного ідентифікатора в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва як на об'єкт нерухомого майна; звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйного майна - захисної споруди цивільного захисту, сховища № 62213 за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик,1; розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі - захисної споруди цивільного захисту, сховища № 62213 за адресою: м. Кременчук, 1-ий Піщаний тупик,1 на облік у друкованих засобах масової інформації.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза