Справа № 420/5205/25
25 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інформаційного агентства (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Інформаційного агентства щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення в сумі 386090,63 грн за весь час затримки виплати з 22.12.2023 по день фактичної виплати на підставі Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;
зобов'язати Інформаційне агентство нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення в сумі 386090,63 грн за весь час затримки виплати з 22.12.2023 по день фактичної виплати 07.02.2025 на підставі Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу з 19.08.2016 по 20.12.2018 у Центральному друкованому органі Міністерства оборони України «Народна армія», правонаступником якого наразі є відповідач. В подальшому з 21.12.2018 по 21.12.2023 позивач проходив військову службу вже в Інформаційному агентстві. При виключенні із списків особового складу частини було виплачено грошове забезпечення не в повному обсязі. Так, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 420/23866/24 07.02.2025 відповідач виплатив грошове забезпечення в сумі 62744,70 грн. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 420/27413/23 07.02.2025 відповідач виплатив грошове забезпечення в сумі 9594,50 грн. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справа № 420/26649/23 07.02.2025 відповідач виплатив грошове забезпечення в сумі 313391, 43 грн. При цьому, відповідач не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення в сумі 386090,63 грн за весь час затримки виплати з 22.12.2023 по день фактичної виплати на підставі Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 21.02.2025 провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.03.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон № 2050-III), за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач не відмовляв позивачу у виплаті компенсації, доказів зворотного матеріали справи не містять, отже право позивача ще не було порушено відповідачем, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду з цим позовом.
Рішенням суду від 18.01.2024 у справі № 420/27413/23 відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Рішенням суду від 19.12.2023 у справі № 420/26649/23 відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням раніше виплачених сум.
Законодавство України має виключний перелік видів доходів, які мають бути компенсовані.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-ІІІ, під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Відповідно до п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Як Закон № 2050-ІІІ, так і Порядок № 159 не містить норм, якими такі види виплат як грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань віднесені до виплат, які не мають разового характеру і підлягають компенсації.
Виходячи з положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) наявність невиплаченого грошового доходу (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії);
2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
4) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Відповідно до п.2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, допомоги віднесено до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку № 159, які за своїм характером мають разовий характер.
Крім того, відповідач просить залишити позовну заяву без руху у зв'язку з тим, що позов не відповідає вимогам, встановленим п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
11.03.2025 до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що у справі №560/8194/20 Судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Також позивач стверджує, що звернення на адресу відповідача щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати направлялося в лютому 2025 року, проте відповідь не надходила.
Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.
Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Інформаційному агентстві.
Наказом начальника Інформаційного агентства (по стройовій частині) від 21.12.2023 № 297 позивача 21.12.2023 виключено зі списків особового складу Інформаційного агентства та всіх видів забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 420/23866/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Інформаційного агентства щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.08.2016 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.08.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року.
Визнано протиправними дії Інформаційного агентства щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за грудень 2018 року, із застосуванням березня 2018 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року.
Зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року, із застосуванням березня 2018 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 420/27413/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Інформаційного агентства щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги оздоровлення за 2014-2022 роки.
Зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2014-2018 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2019-2022 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Визнано протиправними дії Інформаційного агентства щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2021 роки.
Зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/26649/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Інформаційного агентства щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Зобов'язано Інформаційне агентство перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 420/23866/23 відповідач 07.02.2025 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 62794,70 грн.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 420/27413/23 відповідач 07.02.2025 виплатив позивачу грошове забезпечення у сумі 9642,71 грн.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/26649/23 відповідач 07.02.2025 виплатив позивачу грошове забезпечення у сумі 313441,43 грн.
Відповідач компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення в сумі 386090,63 грн за весь час затримки виплати з 22.12.2023 по день фактичної виплати 07.02.2025 не виплатив.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону України №2050-ІІІ).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Згідно з вимогами статті 3 3акону України №2050-III та пунктів 1, 2, 4 Порядку №159 компенсація за несвоєчасну виплату середньої заробітної плати пов'язана з реальною виплатою чи нарахуванням середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Зі змісту статті 1 Закону України №2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 вказано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19 та від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем виплачено індексацію грошове забезпечення за період з 30.08.2016 по 28.02.2018 та за грудень 2018 року лише 07.02.2025, у зв'язку із чим порушено строки її виплати.
При цьому, суд зазначає, що сума індексації грошового забезпечення, яка виплачена позивачу на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 420/23866/23, становить 62794,70 грн, а не 386090,63 грн як зазначає позивач.
Суд також звертає увагу, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 420/27413/23 відповідачем було виплачено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/26649/23 відповідачем було виплачено грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Таким чином, індексація грошового забезпечення виплачувалася тільки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 420/23866/23.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Позовні вимоги щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачем не заявлялися, тому суд не надає правову оцінку щодо порушення строків виплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 420/27413/23 та від 19.12.2023 у справі № 420/26649/23.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно ненараховано та невиплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.08.2016 по 28.02.2018 та за грудень 2018 року у сумі 62794,70 грн.
Таким чином, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненараховання та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.08.2016 по 28.02.2018 та за грудень 2018 року у сумі 62794,70 грн.
Таким чином, судом встановлена протиправність бездіяльності відповідача, наслідком цього є зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії.
Для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Інформаційне агентство нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення у розмірі 62794,70 грн за весь час затримки виплати з 22.12.2023 по 07.02.2025 на підставі Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Доводи відповідача про наявність підстав для залишення позову без руху є необґрунтовані з огляду на таке.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до ст. 7 Закону України №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо обов'язкового досудового врегулювання спору.
Щодо доводів відповідача про те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті, а тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
На основі висновку Верховного Суду у поставі від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19-а відповідач стверджує, що право позивач на отримання компенсації, передбаченої Законом № 2050-ІІІ, не порушено, оскільки він не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації.
У цьому зв'язку суд зауважує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (касаційне провадження № К/990/129/22) сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць; отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
У справі № 560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Доводи відповідача в аспекті даного питання є необґрунтованими, позаяк суперечать актуальній судовій практиці Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Інформаційного агентства щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення в сумі 62794 (шістдесят дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн 70 коп. за весь час затримки виплати з 22.12.2023 по 07.02.2025 на підставі Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Зобов'язати Інформаційне агентство (01015, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 45/1, корп. 33, код ЄДРПОУ 26622615) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення в сумі 62794 (шістдесят дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн 70 коп. за весь час затримки виплати з 22.12.2023 по 07.02.2025 на підставі Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний