Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 лютого 2026 року Справа №200/6865/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №200/6865/25, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №200/6865/25 вирішено, зокрема зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані щодо наявності порушень правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення суду набрало законної сили 12.12.2025.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2025.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2025 не виконано без поважних причин. Відтак, за відсутності судового контролю у справі позивач позбавлений частини своєії власності щомісячно через протиправні дії відповідача.
Ухвалою суду від 26.01.2026 вирішено прийняти заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі до розгляду, зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати докази виконання судового рішення та висловити думку стосовно поданого клопотання.
Станом на 26.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 вимоги ухвали суду від 26.01.2026 не виконані.
Заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, з урахуванням частини третьої статті 166 КАС України, розглядається судом у письмовому провадженні.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відтак, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України дійшов висновку, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
В пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі “Шмалько проти України» (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі “Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України» від 26 квітня 2005 року, “Крищук проти України» від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
В такому випадку застосування до відповідача такого заходу як зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з огляду на можливе застосування заходів, визначених ч. 2 ст. 382 КАС України, спонукає відповідача до повного та фактичного виконання рішення суду без застосування заходів примусового виконання рішення.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Враховуючи викладене, ураховуючи відсутність станом на 26.02.2026 доказів виконання судового рішення у справі №200/6865/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.
Керуючись ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задовольнити.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №200/6865/25.
Попередити керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв