Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
25 лютого 2026 року Справа №200/230/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання діяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
12.01.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.01.2026, просить суд:
- визнати діяльність відповідача по обліку та фактичну не виплату заборгованості з виплати пенсії за період з 04.11.2021 по 31.12.2025 в розмірі 237 798,10 грн. з посиланням на Порядки затверджені Постановами Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 та від 14.07.2025 № 821, як на підстави, по порядку яких буде виплачуватися вищевказана заборгованість з пенсії (на що є посилання у листі Відповідача № 1870-73719/М-02/8-2600/26 від 07.01.2026 року) протиправною;
- зобов'язати відповідача обліковувати заборгованість з виплати пенсії за період з 04.11.2021 по 31.12.2025 в розмірі 237 798,10 грн. не на підставі Порядків затверджених Постановами Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 та від 14.07.2025 № 821.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно застосовує до обліку заборгованості з виплати пенсії за період з 04.11.2021 по 31.12.2025 постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» від 10.11.2021 № 1165 та «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 № 821.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви із належним формулюванням позовних вимог у відповідності із ст. 5 та п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України.
20.01.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
22.01.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
28.01.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/33627/21 від 30.05.2022 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2021, з урахуванням висновків суду та норм діючого законодавства України та прийняти рішення відповідно до п. 4.3. розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та статті 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначене рішення суду було виконано в межах резолютивної частини та за результатами повторного розгляду заяви від 18.10.2021 позивачу з 04.11.2021 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання рішення суду позивачу як внутрішньо переміщеній особі нарахована заборгованість, яка підлягла виплаті згідно з механізмом виплати, передбаченим Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
На виконання рішення суду по справі № 640/33627/21 від 30.05.2022 в грудні 2025 року на додаткову відомість позивачу нараховано 2041 грн 00 коп., відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, яка набрала чинності 17.07.2025, затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених або перерахованих на виконання судових рішень.
Отже, заборгованість з 17.07.2025 обліковується в Головному управлінні та підлягає виплаті згідно з механізмом виплати, передбаченим Порядком № 821.
28.01.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає твердження відповідача, що викладені у відзиві необгрунтованими.
04.02.2026 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано витребувані докази.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У силу вимог ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на переконання позивача, рішень судів, в тому числі із застосуванням постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» від 10.11.2021 № 1165 та «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 № 821.
Судом встановлено, що перерахунок пенсії позивачу здійснювався на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2022 у справі № 640/33627/21, постанов Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 320/14007/24, від 09.05.2025 у справі № 320/11169/24, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 200/4198/25, які набрали законної сили та підлягали обов'язковому виконанню.
Зазначеними судовими рішеннями та постановами визначено обов'язок відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, однак питання джерела фінансування та бюджетного механізму здійснення відповідних видатків судами не конкретизувалося, що зумовило застосування відповідачем підзаконних нормативних актів, зокрема постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» від 10.11.2021 № 1165 та «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 № 821.
Отже, застосування постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» від 10.11.2021 № 1165 та «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 № 821 відбулося не автономно та не як нове регулювання пенсійних прав позивача, а саме в межах реалізації обов'язку відповідача щодо виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Заявлені у цій справі вимоги фактично зводяться до оскарження способу та порядку виконання судових рішень, тобто стосуються дій суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання судових рішень.
Відповідно до статей 381-1, 382, 383 КАС України законодавець передбачив спеціальний процесуальний механізм судового контролю за виконанням судових рішень, у тому числі шляхом подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, вчинених на виконання такого рішення.
Таким чином, у випадку, якщо особа вважає, що судове рішення виконується неналежним чином або з порушенням закону, належним способом захисту є звернення із заявою у порядку статті 383 КАС України до суду, який ухвалив відповідне рішення, а не подання нового позову в загальному позовному провадженні.
Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 17.02.2026 у справі № 620/13341/25.
При цьому, згідно інформації з автоматизованої комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що позивач 13.01.2026 звернувся із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 200/4198/25.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відмовлено в прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по адміністративній справі № 200/4198/25 та змінено спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року по адміністративній справі №200/4198/25, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025, з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні на: «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.03.2025 по 28.02.2026 в сумі 18 164 грн 28 коп.».
Таким чином, позивач реалізував передбачений КАС України спеціальний процесуальний механізм захисту своїх прав, спрямований на забезпечення виконання рішення суду по справі № 200/4198/25.
У постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені правові норми КАС України, зокрема стаття 383 КАС України, має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
До того ж, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, установленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення або стягнення заборгованості за іншим судовим рішенням.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, які допущені при виконанні судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 30.03.2021 у справі № 580/3376/20.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов'язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За вказаних обставин суд зазначає, що ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов'язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинні рішення та постанови судів.
Суд зазначає, що факт прийняття підзаконних нормативних актів, зокрема постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» від 10.11.2021 № 1165 та «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 № 821 не свідчить про виникнення нового самостійного публічно-правового спору, якщо такий акт застосовується виключно як механізм реалізації вже визначеного судом обов'язку. У даному випадку ці постанови регламентують порядок бюджетного фінансування видатків на виконання судових рішень, а не встановлює нові умови призначення чи перерахунку пенсії позивача.
Отже, застосування зазначених постанов є складовою процесу виконання судових рішень, а не новим рішенням суб'єкта владних повноважень щодо змісту пенсійного права позивача.
Незгода особи з порядком реалізації судового рішення або з діями суб'єкта владних повноважень, вчиненими при його виконанні, не змінює правової природи спору та не трансформує його у новий матеріально-правовий конфлікт.
Такі заперечення підлягають перевірці саме в межах механізму судового контролю, передбаченого статтею 383 КАС України.
Таким чином, позовні вимоги зводяться до переоцінки способу виконання судових рішень та до незгоди з діями відповідача, вчиненими на стадії їх виконання, що не створює самостійного предмета спору в розумінні статті 5 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас суд наголошує, що в силу приписів ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із таких мотивів.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачем до суду повинно бути подано відповідне клопотання, а тому судом при вирішенні питання про закриття провадження у справі, рішення про повернення сплаченої суми судового збору не приймається.
Керуючись ст. 238, 242, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі № 200/230/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання діяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.С. Духневич