Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 лютого 2026 року Справа№200/191/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84121, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
12.01.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком № 204950021540;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди з 16.03.1983 по 07.06.1984, з 12.06.1984 по 01.03.1985, з 01.03.1985 по 01.02.1991, з 26.08.1991 по 05.04.1996, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.07.1982 та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення із заявою - 23.06.2025.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 23.06.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. Рішенням відповідача від 01.07.2025 № 204950021540 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким що підлягає скасуванню позивач звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн., або подання до суду клопотання про застосування пільг із сплати судового збору (відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати) разом із довідкою з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків отриманих позивачем у 2025 році доходів та довідкою з органу Пенсійного фонду України про отримані суми пенсії за 2025 рік, які дадуть підстави повно та об'єктивно оцінити майновий стан заявника.
21.01.2026 на адресу суду від позивача надійшли докази сплати судового збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 263 КАС України. Зобов'язано відповідача подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи позивача.
16.02.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Також надано витребувані докази.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 13.07.1982 серія НОМЕР_3 : 1) з 16.03.1983 по 07.06.1984, з 12.06.1984 по 01.03.1985, з 01.03.1985 по 01.02.1991, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 15.05.2025 № 562 не надано документів, що видані органами, які здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів; 2) з 26.08.1991 по 05.04.1996, оскільки прийнято на роботу в ОВО «Азовзалізобетон», а при звільнені завірено печаткою іншої організації, відсутня інформація про перейменування організації.
Відповідач зазначає, що діючим законодавством передбачено, що саме заявник подає особисто або через вебпортал Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії, до якої додає відповідний належно оформлений пакет документів, що передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
23.06.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням відповідача від 01.07.2025 № 204950021540 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж складає 23 роки 3 місяці 1 день. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 13.07.1982 серія НОМЕР_3 :
- з 16.03.1983 по 07.06.1984, з 12.06.1984 по 01.03.1985, з 01.03.1985 по 01.02.1991, оскільки стаж набутий на території Російської Федерації у зв'язку з відсутністю документів, що видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів, період роботи може бути враховано до страхового стажу на умовах постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 15.05.2025 № 562;
- з 26.08.1991 по 05.04.1996, оскільки прийнято на роботу в ОВО «Азовзалізобетон», а при звільнені завірено печаткою іншої організації, відсутня інформація про перейменування організації.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).
Закон № 1788-XII був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637).
І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, за чинними на момент розгляду заяви позивача нормами законодавства про пенсійне забезпечення, саме трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відмовляючи в призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач в рішенні від 01.07.2025 № 204950021540 зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 13.07.1982 серія НОМЕР_3 :
- з 16.03.1983 по 07.06.1984, з 12.06.1984 по 01.03.1985, з 01.03.1985 по 01.02.1991, оскільки стаж набутий на території Російської Федерації у зв'язку з відсутністю документів, що видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів, період роботи може бути враховано до страхового стажу на умовах постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 15.05.2025 № 562;
- з 26.08.1991 по 05.04.1996, оскільки прийнято на роботу в ОВО «Азовзалізобетон», а при звільнені завірено печаткою іншої організації, відсутня інформація про перейменування організації.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 16.03.1983 по 07.06.1984, з 12.06.1984 по 01.03.1985, з 01.03.1985 по 01.02.1991, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами ч. 2 ст. 4 Закону № 1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Казахстан (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.94, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.92 у м. Москві. Зазначена Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди, виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92, а тому припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 по справі №580/3576/22.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Як вже зазначалося судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серія НОМЕР_3 від 13.07.82 у період з 16.03.1983 по 07.06.1984 позивач працювала контролером на заводі «Стройдеталь» треста «Севтрансстрой», з 12.06.1984 по 01.03.1985 працювала у Військовій частині НОМЕР_4 на посаді майстра СМУ-2 та з 01.03.1985 по 01.02.1991 працювала у Військовій частині НОМЕР_5 на посаді завідувача допоміжного виробництва у зв'язку із переведенням з Військової частини НОМЕР_4 .
Суд зазначає, що записи виконані у встановленому порядку, мають підписи відповідальних посадових осіб, завірені печатками, що свідчить про їх офіційний характер і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу, що дає право позивачу на пенсійне забезпечення.
Щодо не надання позивачем документів, що видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 (далі - Порядок № 562), у разі укладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, періоди трудової діяльності особи в будь-якій республіці колишнього Союзу РСР (крім Української РСР) зараховуються до страхового стажу на умовах міжнародного договору.
У разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
У разі укладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п'яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.
МЗС протягом п'яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України “Про інформацію» та “Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов'язаних з питаннями загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначених законом.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
При цьому, відповідно до абз. 4 п. 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Таким чином, встановивши, що позивачем не подано повідомлення про нездійснення Російською Федерацією пенсійної виплати, відповідач повинен був письмово повідомити про це позивача і надати можливість подати таке повідомлення, проте цього не зробив.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Окрім того, згідно зі ст. 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
У даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності спірної інформації.
Неможливість позивача підтвердити під час дії в Україні воєнного стану відомості про нездійснення іншою державою пенсійних виплат, не може бути підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу та вказане не повинно покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача.
Суд наголошує на тому, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення, дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації.
Водночас, встановлені судом обставини свідчать про невідповідність рішення відповідача від 01.07.2025 № 204950021540 критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо зарахування періодів роботи з 16.03.1983 по 07.06.1984, з 12.06.1984 по 01.03.1985, з 01.03.1985 по 01.02.1991, то з протоколу розрахунку стажу позивача форми РС-право судом встановлено, що періоди частково зараховані відповідачем до страхового стажу, а саме період з 16.03.1983 по 27.04.1983 (як навчання у вищому/середньому навчальному закладі), з 27.05.1989 по 01.02.1991 (як догляд за дитиною до 3 років).
Таким чином, за встановлених обставин справи відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди з 28.04.1983 по 07.06.1984, з 12.06.1984 по 26.05.1989.
Разом з тим, періоди з 16.03.1983 по 27.04.1983 та з 27.05.1989 по 01.02.1991 повторному зарахуванню до страхового стажу не підлягають, оскільки такі вже зараховані відповідачем.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 26.08.1991 по 05.04.1996, суд зазначає наступне.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серія НОМЕР_3 від 13.07.82 у період з 26.08.1991 по 05.04.1996 позивач працювала на різних посадах в ТОВ «Азовзалізобетон».
Відмовляючи в зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу позивача, відповідач зазначив, що запис про звільнення завірено печаткою іншої організації, відсутня інформація про перейменування організації.
Разом із тим, під час безпосереднього дослідження записів трудової книжки судом не встановлено факту завірення запису про звільнення печаткою іншої організації. Крім того, відповідачем не конкретизовано, якою саме організацією, на його думку, завірено відповідний запис, а також не надано жодних доказів на підтвердження таких тверджень.
Суд зазначає, що сама по собі наявність формальних зауважень без належного доказового підтвердження не може бути достатньою підставою для неврахування періоду роботи до страхового стажу, особливо з урахуванням того, що записи в трудовій книжці є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Разом з тим, як встановлено судом, згідно протоколу розрахунку стажу позивача форми РС-право відповідачем частково зараховано період роботи, а саме з 26.08.1991 по 26.05.1992, а тому вказаний період не підлягає повторному зарахуванню.
Однак, період роботи з 27.05.1992 по 05.04.1996 відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача.
За таких обставин суд доходить висновку, що період роботи позивача з 27.05.1992 по 05.04.1996 підтверджений належними доказами та підлягає зарахуванню до страхового стажу, а отже рішення відповідача від 01.07.2025 № 204950021540 в цій частині також є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обраного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Враховуючи обставини справи, з огляду на відсутність повідомлення про нездійснення Російською Федерацією пенсійної виплати позивачу, суд вважає що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 28.04.1983 по 07.06.1984, з 12.06.1984 по 26.05.1989, з 27.05.1992 по 05.04.1996 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.07.1982 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 23.06.2025 відповідно ст. 26 Закону № 1058-IV, з урахуванням висновків суду.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.07.2025 № 204950021540 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 28.04.1983 по 07.06.1984, з 12.06.1984 по 26.05.1989, з 27.05.1992 по 05.04.1996 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.07.1982 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.06.2025 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 гривень (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич