17 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 285/3755/20
провадження № 51-611км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 листопада 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Корець Рівненської області, який проживає у АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень та встановлені судами попередніх інстанцій обставини
Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено до покарання за ч. 2 ст. 189 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2025 рокувирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу сторони захисту - без задоволення.
Суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_7 у тому, що він спільно з іншими особами здійснили вимагання грошей у потерпілого ОСОБА_8 із погрозою та застосуванням насильства до останнього. 26 грудня 2018 року особа 1 та особа 2 примусово помістили потерпілого до автомобіля та висловили йому вимогу передачі грошей, яка супроводжувалася заподіянням йому ударів в ділянку голови та верхніх кінцівок. В попередньо обумовленому безлюдному місці ОСОБА_7 повторно висловив вимогу передачі грошей у розмірі 100 000 грн та визначив конкретні дати їх надання. Після цього ОСОБА_8 в супроводі осіб 1, 2, 3 та інших невстановлених осіб взяв у магазині 3000 грн та передав їх особі 2. Надалі, у тому числі ОСОБА_7 , в соціальній мережі надсилав потерпілому повідомлення з вимогою передачі решти грошей. 04 грудня 2019 року на місці зустрічі з особами 1, 2, 3 в телефонній розмові з ОСОБА_8 . ОСОБА_7 підтвердив необхідність передання грошей, після чого потерпілий передав 20 000 грн особам 1, 2, 3.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована твердженнями про те, що:
- слідчі ГУ НП у Житомирській області діяли поза межами своїх повноважень, оскільки доручення на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020060000000183 на підставі ч. 5 ст. 36 КПК не приймалось;
- протоколи огляду телефона, оптичного диску, ноутбука, електронних пристроїв, флеш-карт є недопустимими, оскільки кожна їх сторінка не підписана особою, яка їх проводила, а оперативний працівник провів ці огляди за відсутності доручення та не є спеціалістом у розумінні ч. 7 ст. 237 КПК;
- доручення про проведення НСРД від 28 серпня та 28 жовтня 2019 року не відкривались стороні захисту під час виконання вимог ст.290 КПК, а також не містять інформації про доручення на складання протоколів огляду;
- матеріали провадження не містять відомостей про походження грошей;
- місцевий суд не розглянув клопотання про визнання доказів недопустимими, не досліджував письмові докази та не надав оцінку аргументам про порушення ст. ст. 251, 271 КПК;
- було порушено право на захист внаслідок нероз'яснення суті обвинувачення та відсутності інформації про осіб, з яким ОСОБА_7 спільно вчинив кримінальне правопорушення;
- не доведено вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб;
- стягнення коштів за цивільним позовом у солідарному або дольовому порядку не вирішено;
- апеляційний суд не усунув порушень, допущених місцевим судом.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити;
- прокурор заперечила касаційну скаргу та просила відмовити у її задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з'явилися.
Мотиви Суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, при розгляді касаційної скарги захисника суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Сторона захисту ставить під сумнів те, що досудове розслідування у цьому провадженні здійснювалося уповноваженими суб'єктами, однак колегія суддів не погоджується з наведеним твердженням.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 було інкриміновано кримінальне правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 189 КК, розслідування якого належить до компетенції слідчих органів Національної поліції.
Насамперед, колегія суддів не вбачає порушення положень КПК про визначення підслідності у разі доручення його проведення слідчому підрозділу вищого рівня. Так Суд вже робив висновки про те, що норма ч. 5 ст. 36 КПК покликана вирішити питання про передоручення досудового розслідування у випадку, коли воно здійснюється неефективно. Однак це не означає, що слідчий підрозділ вищого рівня в межах одного органу, якому підслідне кримінальне провадження, не вправі проводити досудове розслідування відразу після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (справа №127/14139/16-к, провадження № 51-4343км21).
Окрім цього в матеріалах провадження міститься постанова від 18 грудня 2019 року прокурора про те, що СВ Новоград-Волинського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області неефективно здійснював досудове розслідування кримінального провадження № 12019060110000005 від 05 січня 2019 року (не було вжито заходів для встановлення всіх осіб, причетних до вчинення злочину, не встановлено та не допитано можливих свідків), а тому доручено проведення досудового розслідування СУ ГУ НП в Житомирській області.
Як наслідок порушення правил підслідності у цьому провадженні немає.
Постановою від 16 березня 2020 року із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12019060110000005 було виділено матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_7 та присвоєно номер кримінального провадження № 12020060000000183.
Сторона захисту звертає увагу, що у провадженні № 12020060000000183 відсутнє доручення на проведення досудового розслідування.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що положеннями КПК не передбачено кількаразового призначення слідчого у кримінальному провадженні, яке було виділено або об'єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення. Не спонукають до цього й правила ст. 217 КПК (постанова ККС ВС від 17 листопада 2022 року у справі № 564/2082/16-к).
Таким чином, слідчі, які були уповноважені здійснювати досудове розслідування в межах первісного провадження, не втратили автоматично своїх повноважень у виділеному із первісного провадження. Зміна групи слідчих або прокурорів вочевидь може мати місце, однак для цього необхідно прийняти відповідне рішення у формі постанови.
З урахуванням наведеної практики касаційного суду апеляційний суд дійшов правильного висновку про повноважність слідчого та прокурора на проведення досудового розслідування.
На противагу аргументам захисника матеріали кримінального провадження містять доручення, згідно з яким працівникам УСР в Житомирській області ДСР Національної поліції України (оперативний підрозділ) було доручено проводити таку слідчу (розшукову) дію як огляд (а. с. 126, Т. 5).
У касаційній скарзі захисник стверджував про недопустимість протоколів огляду телефона, оптичного диску, ноутбука, електронних пристроїв, флеш-карт, оскільки кожна сторінка таких протоколів не містила підпису особи, яка проводила цю слідчу дію.
Проте Суд звертає увагу на те, що положення КПК, зокрема ст. 104 КПК, не передбачає проставлення підпису на кожному аркуші протоколу слідчої (розшукової) дії особою, яка її проводить.
Також захисник стверджував про недопустимість вказаних протоколів з мотивів того, що особа, яка проводила ці слідчі дії (оперативний працівник), не є спеціалістом у розумінні ч. 7 ст. 237 КПК.
Колегія суддів не погоджується з вказаним доводом, адже для фотографування і збереження зображень з месенджерів, в яких відбувалося спілкування потерпілого щодо передачі коштів, не потребують спеціальних знань, а телефон потерпілим було надано оперативному працівнику саме з метою фіксування і збереження такої переписки.
Відтак підстав вважати недопустимими доказами протоколи огляду, складені оперативним працівником ОСОБА_9 , який діяв як уповноважений суб'єкт, у Суду немає.
Щодо доводів захисника про те, що доручення про проведення НСРД від 28 серпня та 28 жовтня 2019 року не відкривались стороні захисту під час виконання вимог ст.290 КПК Суд враховує таке.
Як вбачається із матеріалів цієї справи, на підставі ч. 11 ст. 290 КПК прокурором під час судового розгляду стороні захисту було відкрито доручення від 28 серпня 2019 року № 845т та від 28 жовтня 2019 року №928/3т, видані в межах кримінального провадження № 12019060110000005, на підставі яких проводилися НСРД (а. с. 151, Т. 3).
Ухвалою слідчого судді від 18 березня 2020 року було надано дозвіл на використання результатів НСРД, які проводились в кримінальному провадженні № 12019060110000005 для використання у кримінальному провадженні № 12020060000000183, виділеному щодо ОСОБА_7 .
Під час судового розгляду після висловлення стороною захисту необхідності ознайомитися із процесуальними підставами для проведення НСРД, стороною обвинувачення було надано відповідні процесуальні документи.
Суд наголошує, що процесуальні підстави і повноваження на здійснення НСРД не є доказами у кримінальному провадженні. Тобто необхідно чітко відрізняти докази у кримінальному провадженні і процесуальні підстави для їхнього отримання чи проведення слідчих (розшукових) гласних чи негласних дій.
На вимогу сторони захисту такі процесуальні документи повинні бути надані стороною обвинувачення, що й було зроблено у цьому провадженні.
Після надання прокурором доручень на проведення НСРД судовий розгляд тривав у місцевому суді понад 10 місяців, що є достатнім для висловлення своєї позиції стороною захисту із врахуванням змісту інформації, що містилася у дорученнях від 28 серпня та 28 жовтня 2019 року.
Такий підхід відповідає позиції ВП ВС, висловленій у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, в якій зазначено, що у випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов'язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.
Відтак порушень положень КПК, якими регламентовано правила ознайомлення сторони захисту із матеріалами досудового розслідування, Суд не вбачає.
Також аналіз матеріалів цієї справи свідчить, що про існування постанови прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури Житомирської області про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стороні захисту було відомо внаслідок відкриття матеріалів кримінального провадження, оскільки посилання на таку постанову є у тексті протоколу за результатами проведення цієї НСРД від 10 грудня 2019 року.
Окрім цього, наявність цієї постанови була підтверджена стороною обвинувачення під час апеляційного розгляду справи, про що свідчить її копія (а. с. 123, зворіт, Т. 5).
Захисник стверджує, що матеріали провадження не містять відомостей про походження грошей.
Разом з тим матеріали цього провадження містять інформацію про те, що кошти, використані під час спеціального слідчого експерименту, були надані потерпілим, а тому будь-яких порушень в контексті цього аргументу Суд не вбачає.
Також безпідставними є доводи касаційної скарги сторони захисту про те, що місцевим судом не розглянуто клопотання про недопустимість доказів з огляду на те, що заявлене захисником клопотання було долучено до матеріалів провадження, а аналіз викладених у ньому тверджень здійснено судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. Питання про допустимість або ж недопустимість тих чи інших доказів суд прийняв шляхом визначення кола доказів, які вважав достатніми для доведення винуватості, що відображено у вироку. Тобто означене клопотання сторони захисту вочевидь було предметом оцінки суду.
Щодо тверджень захисника про те, що місцевим судом не досліджувалися докази, то такі не підтверджуються матеріалами цієї справи.
Оголошення змісту документів у судовому засіданні прокурором, а не головуючим суддею, якщо ним було запропоновано сторонам оголосити документи, які вони вважають за необхідне дослідити, не є порушенням судом принципу безпосередності дослідження доказів.
У цій справі саме такий порядок було визначено головуючим суддею, а під час оголошення доказів прокурором сторона захисту була присутня, тобто відбулося безпосереднє дослідження доказів, а тому доводи захисника про протилежне є необґрунтованими.
Окрім цього, докази стороні захисту було відкрито в порядку виконання ст. 290 КПК, а тому з їхнім змістом ця сторона була ознайомлена.
Водночас аргументи захисника про те, що судом не було з'ясовано з ким ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення заслуговують на увагу, адже останньому було інкриміновано вчинення злочину групою осіб.
Суд звертає увагу на те, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 згадуються особа 1, особа 2, особа 3 і йому було інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, за попередньою змовою групою осіб з особою 1, особою 2, особою 3.
Суд першої інстанції зазначив у своєму вироку, що відхиляє доводи захисника про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК з мотивів того, що в ньому не зазначено хто такі особа 1, особа 2, особа 3 та, що під час розгляду кримінального провадження йому та обвинуваченому так і не було повідомлено ким являються дані особи (прізвища, ім'я та по батькові зазначених осіб), оскільки саме в такій формі має бути викладений обвинувальний акт щодо осіб, відносно яких відсутні обвинувальні вироки.
В ході перевірки вироку місцевого суду суд апеляційної інстанції вказав, що особа 1, особа 2, особа 3 не є сторонами цього кримінального провадження у розумінні ст. 3 КПК та залишив поза належною увагою твердження захисту про необхідність встановлення кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, яку було інкриміновано ОСОБА_7 .
Під час апеляційного розгляду аргументам захисника про те, що такі особи не були допитані, апеляційним судом не було надано оцінку.
Колегія суддів не погоджується з тим, що осіб, щодо яких кримінальне провадження слухається окремо і які не переховуються від суду, не можна допитати у тому провадженні, у якому особу обвинувачують у спільному вчиненні з ними інкримінованого злочину.
Окрім цього суду необхідно дослідити і врахувати судові рішення, які ухвалені щодо інших осіб, вчинення діяння спільно з якими й інкриміновано ОСОБА_7 .
Таким чином, суду апеляційної інстанції необхідно ще раз дослідити обставини цього провадження, які стосуються вчинення вимагання групою осіб, під час нового апеляційного розгляду.
Інші аргументи касаційної скарги підлягають перевірці під час нового апеляційного розгляду.
Отже, за результатами касаційного розгляду колегією суддів встановлено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду потрібно скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3