18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 205/3304/21
провадження № 61-5626св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» про визнання кредитного договору частково недійсним
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» ( далі - АТ «МЕГАБАНК») про визнання кредитного договору частково недійсним.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 29 березня 2019 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 17-723-850-2-19-Г, відповідно до умов якого вона отримала кредитні кошти у розмірі 107 768,62 грн. зі сплатою відсотків та строком повернення
до 26 березня 2021 року включно.
Також умовами договору визначено розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,7 відсотки від суми кредиту щомісячно та встановлено, що розмір щомісячного платежу становить 8 153,22 грн, та включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього), а також суму щомісячної комісійної винагороди.
Додатком № 1 до договору передбачено графік платежів, обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з якого вбачається, що позивач повинна повернути отриману суму кредиту в розмірі 107 758,62 грн, відсотки в розмірі
18 082,51 грн, а також сплатити несправедливо велику суму комісії за обслуговування кредиту, а саме комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (без зазначення, що саме включає таке обслуговування) у загальному розмірі 72 737,00 грн.
Правилами обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК» встановлено, що за надані послуги при відкритті та обслуговуванні поточного рахунку клієнт сплачує банку комісійну винагороду.
Також правила містять положення, відповідно до якого банк шляхом надання послуги SMS-інформування повідомляє клієнта про рух коштів (зарахування/списання за його поточним рахунком), послуга працює в автоматичному режимі та є підключеною за умови наявності коштів на поточному рахунку клієнта в передостанній робочий день звітного місяця для сплати комісійної винагороди за послуги.
Клієнт зобов'язаний сплатити винагороду за користування послугою SMS-інформування в порядку та на умовах, передбачених договором банківського рахунку з використанням платіжної картки та/або тарифами банку.
Оскільки у договорі та правилах не визначено, які саме супутні послуги включає в себе комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості, позивач, враховуючи зміст цих правил, вважає, що банком фактично встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи викладене, позивач просила визнати недійсним пункт 2.8. договору, а також додаток № 1 до зазначеного договору в частині встановлення щомісячної сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,7 відсотки від суми кредиту, загальний розмір якої за весь період кредитування дорівнює 72 737 грн., а також зобов'язати банк здійснити перерахунок заборгованості по договору і зарахувати сплачені нею кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу по Договору.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсними пункт 2.8. кредитного договору № 17-723-850-2-19-Г, укладеного 29 березня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «МЕГАБАНК», та додаток № 1 до нього в частині встановлення щомісячної сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості.
Зобов'язано АТ «МЕГАБАНК», з огляду на недійсність пункту 2.8. кредитного договору № 17-723-850-2-19-Г від 29 березня 2019 року, здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, та зарахувати сплачені нею грошові кошти за комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 17-723-850-2-19-Г від 29 березня 2019 року у відповідності до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Пункт 2.8. договору не відповідає вимогам пункту 3 частини третьої статті 47 та частини третьої статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», суперечить фундаментальним засадам цивільного законодавства: добросовісності, розумності та справедливості, та порушує право позивача як слабкої сторони договору споживчого кредиту. При цьому, суд зазначив, що оскільки задоволено вимогу про визнання недійсним пункту 2.8. Договору, вимога про зобов'язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивачки є ефективним способом захисту прав споживача у спірних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 квітня 2023 року АТ «МЕГАБАНК» подало через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначило застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16,
від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року
у справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року у справі 369/10789/14-ц,
від 26 січня 2021 року у справі 522/1528/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі
№ 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18,
від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року
у справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року у справі 200/606/18,
від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у справі № 758/10335/16-ц.
Заявник зазначає, що ухвалення судом рішення у справі про стягнення кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання кредитного договору частково недійсним, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з боржника кредитної заборгованості.
Якщо ж суд уже розглядає справу про стягнення з боржника коштів, він має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування.
Так, в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться справа № 205/6315/20 за позовом АТ «МЕГАБАНК» до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
№ 17-723-850-2-19-Г від 29 березня 2019 року, в межах розгляду якої судом буде надана оцінка оспорюваному в цій справі кредитному договору. Саме в межах вказаної справи ОСОБА_1 , якщо вона вважає, що підстави для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором відсутні, має доводити свої заперечення проти вимог банку.
Крім того, банк зазначив, що діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством України надано право банку отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».
Кредитним договором та додатком до нього передбачена сплата встановленої пунктом 2.8 кредитного договору комісійної винагороди, договір підписаний сторонами, є чинним, а тому підстав для визнання вказаного пункту недійсним немає.
Окрім того, вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не забезпечив участі представника АТ «МЕГАБАНК» в судовому засіданні в режимі відеоконференції 21 березня 2023 року, що в свою чергу порушило право банку реалізувати надані законом процесуальні права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Незважаючи на те, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду
від 17 березня 2023 року задоволено клопотання АТ «МЕГАБАНК» про участь в судовому засіданні, призначеному на 21 березня 2023 року, в режимі відоеконференції, така не була проведена, справа розглянута за відсутності представника позивача.
При цьому, Дніпровський апеляційний суд технічні засоби для проведення відеоконференції підключив, здійснив запрошення/виклик представника
АТ «МЕГАБАНК» для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду об 11 год 08 хв (хоча судове засідання було призначено на 11 год 40 хв) та, незважаючи на той факт, що представник позивача весь цей час очікував початку конференції і, з незрозумілих причин об 11 год 56 хв через 1 хв завершив відеоконференцію, не надавши представнику можливості здійснити підключення після запису в новий файл.
Аргументи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Мегабанк» на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
05 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження за касаційною відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України (у редакції на момент подання касаційної скарги) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
У справі предметом позову є вимоги, пов'язані з захистом прав споживача, а саме про визнання частково недійсним кредитного договору від 29 березня 2019 року № 17-723-850-2-19-Г на суму 107 768,62 грн, що не перевищує шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (161 040,00 грн).
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Верховний Суд встановив, що провадження за касаційною скаргою у справі, що переглядається, відкрито помилково, оскільки скарга подана на судове рішення у справі про захист прав споживачів з ціною позову, що не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню в силу вимог закону, тому дійшов висновку про закриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17, провадження № 14-53цс19, зазначила, якщо касаційна скарга прийнята до проваджена суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.
Вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, які з огляду на викладене, виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги ціну і предмет позову, складність справи і її значення для сторін і суспільства та не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які
б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі
у касаційному порядку.
Оскільки Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «МЕГАБАНК» на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в малозначній справі, то є підстави для закриття касаційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження не підлягають окремому дослідженню підстави відкриття касаційного провадження та не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для його касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 21 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» про визнання кредитного договору частково недійсним, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік