04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 346/5857/23
провадження № 61-12815св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Гвіздецька селищна рада,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , та касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Васильковського В. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про встановлення спільної межі земельної ділянки.
2. Позов мотивував тим, що рішенням ХХ сесії п'ятого скликання Гвездецької селищної ради від 16 липня 2008 року № 153-ХХ/08 передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1430 га, кадастровий номер 2623255200:01:002:0152 та земельну ділянку площею 0,3936 га, кадастровий номер 26623255200:01:002:0153. Ці земельні ділянки суміжні та розташовані на АДРЕСА_1 .
3. Відповідно до акта від 28 червня 2008 року між суміжними землекористувачами погоджено межі земельних ділянок, встановлено межові знаки, які були передані на зберігання ОСОБА_1 . Власником суміжної земельної ділянки площею 0,2922 га, кадастровий номер 2623255200:01:002:0061, є ОСОБА_2 . На час звернення з позовом межові знаки між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втрачені, що унеможливлює визначення фактичної межі належних ОСОБА_1 земельних ділянок. В подальшому за заявою ОСОБА_1 та за участі земельної комісії проводилося відновлення меж земельної ділянки в натурі. Згідно з актом від 25 травня 2017 року ОСОБА_2 від підпису відмовився, оскільки не погодився зі встановленою межею.
4. За заявою ОСОБА_1 ТОВ «Західзем» розробило Технічну документацію із землеустрою зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровими номерами 2623255200:01:002:0152 та 2623255200:01:002:0153. За результатами встановлення меж земельних ділянок було виявлено технічні помилки у системі координат геодезичних прив'язок кутів повороту меж земельних ділянок. Були внесені виправлення, які відображені у Технічній документації ТОВ «Західзем» за 2018 рік. На підставі заяви ОСОБА_1 зазначені зміни внесені в Державний земельний кадастр 14 вересня 2018 року. 18 вересня 2018 року встановлено та передано на зберігання ОСОБА_1 межові знаки у кількості 7 штук, які відповідач демонтував із місця їх встановлення. Повторне замовлення послуги зі встановлення меж земельної ділянки у ТОВ «Західзем» також не призвело до досягнення результату внаслідок ненадання згоди ОСОБА_2 як суміжним землевласником.
5. З огляду на зазначене, з метою поновити своє порушене право ОСОБА_1 просив суд:
- встановити спільну межу, яка поділяє земельні ділянки з кадастровими номерами 2623255200:01:002:0152 та 2623255200:01:002:0153, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з земельною ділянкою з кадастровим номером 2623255200:01:002:0061 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі на місцевості, виготовленої ТОВ «Західзем» у 2018 році, згідно з визначеними у Технічній документації поворотними точками меж земельної ділянки в натурі;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
6. У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про встановлення меж земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
7. Зустрічний позов мотивував тим, що рішенням Гвіздецької селищної ради від 16 листопада 2004 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації зі складання державного акту на право власності на землю. План встановлення меж земельної ділянки, який є додатком до Технічного звіту, затверджений селищним головою. Відповідно до цього плану суміжним землекористувачем є ОСОБА_1 . Згідно з актом обстеження, який є додатком до Технічного звіту, згоду на встановлення межових знаків та погодження меж земельної ділянки надали сусіди ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . 21 лютого 2005 року ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 036531, площею 0,2922 га, кадастровий номер 2623255200:01:002:0061. В подальшому сусід ОСОБА_1 скористався своїм правом на приватизацію. 08 грудня 2008 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1430 га, кадастровий номер 2623255200:01:002:0152.Державний актом від 08 грудня 2008 року підтверджується право власності на земельну ділянку площею 0,3936 га, кадастровий номер 2623255200:01:002:0153.
8. У 2017 році ОСОБА_1 почав безпідставно звинувачувати ОСОБА_2 у користуванні частиною належної йому земельної ділянки. В подальшому ОСОБА_1 , вважаючи, що між ними втрачено межові знаки, безпідставно замовив проведення робіт з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Після отримання технічної документації ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельні ділянки згідно з межами, встановленими у технічній документації 2018 року. Бажаючи з'ясувати дійсні межі земельних ділянок, ОСОБА_2 також замовив послуги з проведення польового вимірювання. Подавши отримані документи до Державного земельного кадастру, ОСОБА_2 отримав відмову у проведенні реєстраційних дій, оскільки його ділянка накладалася на земельні ділянки ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вважає, що провівши повторну реєстрацію права власності на земельні ділянки за технічною документацією 2018 року, ОСОБА_1 порушив його право власності на земельну ділянку, оскільки координати точок, відповідно до яких розташована межа суміжних земельних ділянок, не відповідають правовстановлюючим документам, на підставі яких земельні ділянки належать сторонам спору на праві приватної власності.
9. У зв'язку з цим просив суд:
- встановити спільну межу, яка поділяє земельні ділянки із кадастровими номерами 2623255200:01:002:0152 та 2623255200:01:002:0153, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 2623255200:01:002:0061, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до межі, яка визначена між цими ділянками у Державних актах на право власності на ці земельні ділянки від 21 лютого 2005 року та від 08 грудня 2008 року;
- усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,2922 га, кадастровий номер 2623255200:01:002:0061, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_1 привести державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі своїх земельних ділянок із кадастровими номерами 2623255200:01:002:0152 та 2623255200:01:002:0153, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідають Державним актам на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 03653 від 21 лютого 2005 року, серії ЯЗ № 025053 від 08 грудня 2008 року, серії ЯЗ № 025052 від 08 грудня 2008 року;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
10. Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 12 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року, відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
11. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що питання щодо встановлення меж земельної ділянки не входить до компетенції суду. Також суд визнав, що ОСОБА_2 не довів факт перешкоджання йому у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
12. 15 жовтня 2025 року представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову.
13. Мотивує скаргу тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 грудня 2022 року у справі № 619/2766/19, від 13 березня 2024 року у справі № 575/675/19, від 17 вересня 2024 року у справі № 686/27476/21, від 21 травня 2025 року у справі № 127/29339/22, від 28 травня 2025 року у справі № 375/7006/24 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України)).
14. Також заявник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій протиправно не дослідили висновки судових експертів від 18 жовтня 2019 року № 821 та від 13 грудня 2021 року № 279 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. 17 жовтня 2025 року представник ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року в частині первісного позову ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позов ОСОБА_1 .
16. Касаційну скаргу мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Також посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 106 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
18. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 . ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга є безпідставною, оскільки причиною відмови ОСОБА_2 у внесенні відомостей стала наявність помилок у системі координат у 2004 та 2008 роках. ОСОБА_1 скористався своїм правом на відновлення меж земельної ділянки у позасудовому порядку, натомість ОСОБА_2 не додав до позову доказів на підтвердження відновлення ним межових знаків земельної ділянки шляхом усунення технічних помилок та його незгоди з результатами таких технічних виправлень. Оскільки відновлення меж земельної ділянки повинно здійснюватися у позасудовому порядку шляхом усунення технічних помилок у системі координат, то ОСОБА_1 вважає обґрунтованими судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
19. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначає, що оскільки встановлення меж земельної ділянки відповідно до правозастосовчої практики не входить до компетенції суду, то посилання на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 106 ЗК України є безпідставними. Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не встановили факту порушення прав ОСОБА_1 в зв'язку з ненаданням належних та допустимих доказів, то суди правомірно відмовили йому у задоволенні позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
20. Ухвалою від 30 жовтня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребував справу з суду першої інстанції.
21. Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права внаслідок неврахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04 грудня 2022 року у справі № 619/2766/19, від 13 березня 2024 року у справі № 575/675/19, від 17 вересня 2024 року у справі № 686/27476/21, від 21 травня 2025 року у справі № 127/29339/22, від 28 травня 2025 року у справі № 375/7006/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Також вважає, що суди не дослідили докази у справі, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме висновків експертів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Ухвалою від 14 листопада 2025 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
24. Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Крім того, вважає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 106 ЗК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
26. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-260404088282018 від 05 листопада 2018 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2623255200:01:002:0152 за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,1430 га.
27. Згідно з копією кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 2623255200:01:002:0152 суміжними землевласниками є від А до Б гр. ОСОБА_7 ; від Б до В гр. ОСОБА_1 ; від В до Г гр. ОСОБА_2 ; від Г до А АДРЕСА_2.
28. Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2604088352018 від 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,3936 га, кадастровий номер: 2623255200:01:002:0153, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення.
29. З копії кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 2623255200:01:002:0153 вбачаються такі меж: від А до Б гр. ОСОБА_7 ; від Б до В гр. ОСОБА_8 ; від В до Г землі запасу селищної ради (чагарник); від Г до Д землі запасу селищної ради (дорога); від Д до Е гр. ОСОБА_2 ; від Є до А гр. ОСОБА_1 .
30. Підприємець ОСОБА_9 у 2008 році виготовив технічну документацію з проведення земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства.
31. Рішенням Гвіздецької селищної ради від 16 липня 2008 року № 153-ХХ/08 «Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право власності на землю» затверджено технічну документацію на виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,5366 га в АДРЕСА_2 ; передано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5366 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,1430 га, у т.ч. саду - 0,0163 га, під будівлями - 0,0281 га, двору - 0,0986 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,3936 га, в т.ч. рілля - 0,1152 га, саду - 0,2784 га. Також вирішено видати державний акт на право власності на землю з подальшою його реєстрацією у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю.
32. Відповідно до листа Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області управління земельних ресурсів у Коломийському районі № 06-06-3/1339 від 01 вересня 2008 року убачається, що за результатами розгляду матеріалів технічного звіту з інвентаризації земель та встановлення зовнішніх меж землекористування земельної ділянки погоджено вказані матеріали гр. ОСОБА_1 : для ведення особистого селянського господарства площею - 0,3936 га, в т.ч. рілля - 0,1152 га, сад - 0,2784 га. Ділянка знаходиться в АДРЕСА_1 .
33. Головне управління Держкомзему у Івано-Франківській області управління земельних ресурсів у Коломийському районі листом від 01 вересня 2008 року № 06-06-3/1338 повідомило, що внаслідок розгляду матеріалів технічного звіту з інвентаризації земель та встановлення зовнішніх меж землекористування земельної ділянки гр. ОСОБА_1 погоджено такі матеріали: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею - 0,1430 га. Ділянка знаходиться в АДРЕСА_1 .
34. З копії листа відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації від 11 серпня 2008 року № 968 вбачається, що відділ не заперечує проти надання у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 : для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею - 0,1430 га, для ведення особистого селянського господарства площею - 0,3936 га. Ділянка знаходиться в АДРЕСА_1 .
35. Комісією місцевої ради у селищі Гвіздець складено акт обстеження встановлення межових знаків і погодження меж земельної ділянки, яка передається у власність на території смт Гвіздець Гвіздецької селищної ради ОСОБА_1 , від 28 червня 2008 року у присутності власників та землекористувачів сусідніх земельних ділянок: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Відповідно до вказаного акту комісія провела опис обстежених і погоджених меж, які проходять умовно по землі, по огорожі і констатовано, що встановлені межові знаки та межі в натурі відповідають фактичному використанню земельної ділянки. Власник прийняв на збереження встановлені межові знаки в кількості 4 штук згідно позначень їх на абрисі а землекористувачі сусідніх земельних ділянок попереджені, що як і власник а разі знищення межових знаків, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення.
36. Підписи ОСОБА_1 та суміжних землекористувачів (власників): ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вищеназваному акті завірено селищним головою Гвіздецької селищної ради.
37. Згідно з копією кадастрового плану земельної ділянки, що передається у власність на території смт Гвіздець Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд: всього: 0,1430 га, в тому числі с/г угідь: 0,0163 га, ріллі, саду: 0,0163 га, під будівлями та інше - 0,0281/0,0986 га. Опис меж: від А до Б - АДРЕСА_2, від ОСОБА_10 , від В до ОСОБА_11 , від ОСОБА_12 .
38. Відповідно до копії кадастрового плану земельної ділянки, що передається у власність на території смт Гвіздець Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_2 , для ведення особистого селянського господарства, всього: 0,3936 га, в тому числі с/г угідь: 0, 3936 га, ріллі - 0,1152 га, саду: 0,2784 га. Опис меж: від А до ОСОБА_13 , від Б до В - ОСОБА_8 , від В до Г - землі запасу с/р (чагарники), від Г до Д - землі запасу с/р (дорога), від Д до ОСОБА_14 , від Е до А - ОСОБА_1 .
39. З довідки Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області управління земельних ресурсів у Коломийському районі № 04-5/2609 від 01 вересня 2008 року, яка видана на підставі заяви гр. ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до індексно-кадастрового плану селища Гвіздець земельній ділянці, яка розташована на території Гвіздецької селищної ради для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,3936 га, згідно з УКЦВЗ 1.2 присвоєно кадастровий номер: 2623255200:01:002:0153, а іншій земельній ділянці для будівництва житлового будинку та господарських будівель і споруд загальною площею 0,1430 га присвоєно кадастровий номер: 2623255200:01:002:0152.
40. Актом комісії від 25 травня 2017 року про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться на території АДРЕСА_3 , у складі селищного голови ОСОБА_15 у присутності замовника ОСОБА_1 , а також власників та землекористувачів сусідніх земельних ділянок проведено відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 і встановлено, що межі в натурі проходять по існуючих межах та умовними горизонтальними лініями. Заяви власників та землекористувачів сусідніх земельних ділянок: з межею не згідний сусідній землекористувач ОСОБА_2 , який проживає на АДРЕСА_4 , який від підпису відмовився.
41. Погоджені межові знаки та межі в натурі відповідають фактичному використанню земельної ділянки. Власник приймає на збереження встановлені межові знаки у кількості 4 штук згідно з позначення їх на абрисі, а землекористувачі сусідніх земельних ділянок попереджені, що як і власник в разі знищення межових знаків несуть відповідальність за знищення межових знаків відповідно до статті 211 ЗК України.
42. Згідно з листом Гвіздецької селищної ради Коломийського району №163/02-24 від 24 травня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено, що у разі наявності претензії до сусіда ОСОБА_2 щодо розмірів земельних ділянок і меж, рекомендовано звернутися в проектну організацію для встановлення меж в натурі, оскільки обидві земельні ділянки приватизовані.
43. ТОВ «Західзем» у 2018 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , кадастрові номери: 2623255200:01:002:0152, 2623255200:01:002:0153.
44. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 025052 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,3936 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки: 262325520001002153.
45. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 025053 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1430 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд. Кадастровий номер земельної ділянки: 262325520:00:100:2152.
46. Заявами ОСОБА_1 від 14 вересня 2018 року повідомлено, що він є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1430 га та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3936 га, які розташовані в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2623255200:01:002:0152 та 2623255200:01:002:0153, і при обмірах вказаних земельних ділянок було виявлено зміну їх конфігурації, меж та площ.
47. Згідно з кадастровим планом земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_5 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Всього: 0,1430 га, в тому числі забудовані землі - 0,1430 га, з них в тому числі дороги, площадки проїзні - 0,1176 га, будівлі - 0,0254 га. Опис меж: від А до Б - АДРЕСА_2, від Б до В - ОСОБА_7 , від В до ОСОБА_11 , від ОСОБА_12 .
48. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Всього: 0,3936 га, в тому числі с/г угідь: 0,3936 га, ріллі, саду: 0, 3936 га. Опис меж: від А до ОСОБА_16 , від Б до В - ОСОБА_8 , від В до Г - землі запасу селищної ради (чагарники), від Г до Д - землі запасу селищної ради (дорога), від ОСОБА_17 , від ОСОБА_18 .
49. Згідно з актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 18 вересня 2018 року у селищі Гвіздець ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 склали цей акт про таке: межі земельної ділянки з кадастровим номером 2623255200:01:002:0152 площею 0,1430 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , надана власнику/користувачу земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового буднику, господарських будівель і споруд, в натурі (на місцевості) закріплені межовими знаками встановленого зразка у кількості 7 шт., список яких додається. Схема прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості/абриси (кроки) додається. Власник/користувач земельної ділянки претензії щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Межові знаки пред'явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 , який про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків згідно з пунктом «е» частини першої статті 211 ЗК України та статті 56 КУпАП ознайомлений.
50. Відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 18 вересня 2018 року в селищі Гвіздець ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 склали цей акт про таке: межі земельної ділянки з кадастровим номером 2623255200:01:002:0153 площею 0,3936 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , наданої власнику/користувачу земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в натурі (на місцевості) закріплені межовими знаками встановленого зразка у кількості 10 шт., список яких додається. Схема прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості/абриси (кроки) додається. Власник/користувач земельної ділянки претензії щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Межові знаки пред'явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 , який про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків згідно з пунктом «е» частини першої статті 211 ЗК України та статті 56 КУпАП ознайомлений.
51. Відповідно до акту встановлення меж земельної ділянки в натурі в смт Гвіздець від 13 вересня 2023 року у складі: ТОВ «Західзем» у особі Свинаренка Я. В. в присутності начальника відділу земельних відносин Гвіздецької селищної ради Конюк Н. В., власника земельних ділянок ОСОБА_1 , кадастрові номери 2623255200:01:002:0152, 2623255200:01:002:0153, та суміжника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 було замовлено у ТОВ «Західзем» виніс його земельних ділянок в натурі з кадастровими номерами 2623255200:01:002:0152, 2623255200:01:002:0153, проте суміжник ОСОБА_2 не надав свою згоду на винесення межових знаків.
52. Відповідно до листа Гвіздецької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області № 74/02.24 від 22 вересня 2019 року вказано, що у зв'язку з приватизацією земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельна комісія не в змозі згідно з чинним законодавством вирішувати питання щодо встановлення меж між цими земельними ділянками. Голова селищної ради підтвердив, що вказані земельні ділянки знаходяться приблизно на відстані до 2 м з однієї сторони та 3,5 м з другої від огорожі, яку встановив ОСОБА_1 .
53. З письмової інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 2623255200:01:002:0126 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, форма власності - приватна, площа земельної ділянки - 0,1495 га, місце розташування - АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при прийнятті постанови
54. Вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
55. Правове питання, порушене у касаційній скарзі, стосується законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень щодо відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення меж земельних ділянок у зв'язку з тим, що такі повноваження не входять до компетенції суду, а також у відмові у задоволенні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
56. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
57. Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
58. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
59. Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
60. Згідно з частинами першою та другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
61. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (стаття 107 ЗК України).
62. Відповідно до статті 108 ЗК України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
63. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що спір між сторонами виник внаслідок звернення ОСОБА_1 до проектної організації для встановлення меж в натурі через втрату межових знаків між земельними ділянками сторін спору. За результатами геодезичних робіт працівниками ТОВ «Західзем» було виявлено технічні помилки у системі координат геодезичних прив'язок кутів повороту меж земельних ділянок, вказані помилки в ході геодезичних та вимірювальних робіт було виправлено, в зв'язку з чим виникла потреба у повторному встановленні межових знаків. При цьому площа земельних ділянок відповідала встановленим площам у правовстановлюючих документах.
64. Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 285/1018/18 виклав правовий висновок про те, що згідно з чинними нормативно-правовими актами суд не наділений повноваженнями зі встановлення меж земельних ділянок.
65. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
66. У частині першій статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
67. Верховний Суд зазначає, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками, а тому необхідно відрізняти позовні вимоги про встановлення та про відновлення меж земельної ділянки.
68. З огляду на зазначені норми матеріального права встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи щодо відновлення меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.
69. У цій справі суди встановили, що як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 вимагали поновлення їх порушеного права на володіння належними їм на праві власності земельними ділянками шляхом встановлення межових знаків цих земельних ділянок, оскільки внаслідок повторного проведення геодезичних робіт було виявлено помилки в поворотних координатах, що призвело до накладення земельних ділянок ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 та як стверджують сторони до користування однією стороною спору частиною належної на праві власності іншому учаснику спору земельної ділянки.
70. Однак, суди попередніх інстанцій не надали оцінку тому, що вимоги про встановлення меж нероздільно пов'язані з вимогою ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом приведення ОСОБА_1 координат у Державному земельному кадастрі у відповідність до значень, зазначених у технічній документації на земельні ділянки, на основі яких видавалися Державні акти на право власності на земельні ділянки.
71. Пред'являючи зустрічну позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, ОСОБА_2 посилався на те, що у 2005 році отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2922 га, а його суміжний землевласник ОСОБА_1 отримав Державні акти на право власності на земельні ділянки у 2008 році. В подальшому ОСОБА_1 замовив проведення робіт з землеустрою з метою усунути технічні помилки, допущені під час первісної реєстрації земельної ділянки, та зареєстрував земельну ділянку згідно з внесеними виправленнями в систему координат. ОСОБА_2 також замовив проведення землевпорядних робіт з метою з'ясувати дійсні межі земельних ділянок та зареєструвати земельну ділянку з врахуванням цих уточнень, однак отримав відмову у реєстрації, оскільки після проведення ОСОБА_1 повторної реєстрації належна йому земельна ділянка частково стала накладатися на земельну ділянку ОСОБА_2 . Відповідач за первісним позовом вважав, що такі дії ОСОБА_1 порушують його право на володіння, користування та розпоряджання належною йому земельною ділянкою, оскільки унеможливлюють проведення повторної реєстрації земельної ділянки.
72. На будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
73. Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
74. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони у справі є суміжними землевласниками, між якими виник спір щодо межі належних їм земельних ділянок. Пред'являючи зустрічну позовну вимогу про усунення перешкод у праві користування ОСОБА_2 зазначав про неможливість провести повторну реєстрацію належної йому земельної ділянки у Державному земельному кадастрі через невідповідність площі та меж земельної ділянки ОСОБА_1 , зазначеної у технічній документації та зареєстрованої у Державному земельному кадастрі, фактичним межам землекористування та площі належної ОСОБА_1 земельної ділянки.
75. Стаття 91 ЗК України визначає, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
76. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 391 ЦК України).
77. Відповідно до частин першої, сьомої, восьмої статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
78. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
79. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
80. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
81. У частині першій статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зазначено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 791 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
82. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
83. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
84. Отже, якщо право особи на реєстрацію земельної ділянки обмежене внаслідок вже зареєстрованої суміжної ділянки іншого власника, яка частково накладається на земельну ділянку цієї особи, то обмежене право особи може бути поновлене шляхом приведення меж належної суміжному власнику земельної ділянки у відповідність та внесення відповідних змін щодо земельної ділянки до Державного земельного кадастру.
85. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 127/29339/22, на яку посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі.
86. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
87. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
88. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
89. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
90. Землеустрій забезпечує, зокрема, отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (стаття 2 Закону України «Про землеустрій»).
91. За змістом приписів статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
92. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:
а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;
б) пояснювальну записку;
в) матеріали топографо-геодезичних робіт;
г) кадастровий план земельної ділянки;
ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
д) відомості про встановлені межові знаки.
93. Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
94. Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).
95. Отже, встановлення, зокрема, межових знаків земельної ділянки відбувається під час виготовлення технічної документації з землеустрою безпосередньо на місцевості, де знаходиться земельна ділянка.
96. Згідно зі змістом пункту 6 Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 основними завданнями земельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки. Одним з орієнтованих вирішуваних питань, які ставляться на вирішення зазначеної експертизи, є встановлення факту порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.
97. Зазначені питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних. Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
98. Отже, питання, пов'язані з перевіркою обставин на предмет перетину земельних ділянок згідно з відомостями земельного кадастру віднесено законодавцем до компетенції відповідальних осіб, уповноважених на проведення судової земельно-технічної експертизи.
99. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц зазначила, що для підтвердження факту порушення прав позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які беззаперечно вказували б, яка саме земельна ділянка перебувала у його власності, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.
100. Разом з зустрічним позовом ОСОБА_2 надав копію висновку судової земельно-технічної експертизи № 821 у цивільній справі № 346/6265/18 та копію висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи № 279, в яких експерти досліджували взаєморозташування земельних ділянок суміжних землевласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, досліджували факт їх накладення.
101. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінку зазначеним доказам у оскаржуваних судових рішеннях, обмежившись формальними висновками про те, що ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження факту порушення його права ОСОБА_1 , чим допустили порушення принципів повноти та всебічності дослідження обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та як наслідок взагалі не вирішили спір між сторонами стосовно взаєморозташування належних їм земельних ділянок
102. Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
103. Оскільки суд касаційної інстанції не наділений достатніми повноваженнями для ухвалення нового судового рішення по суті, а суди першої та апеляційної інстанцій не вжили достатніх дій для надання належної оцінки доказам та обставинам справи на підтвердження підстав позовів, фактично не вирішивши спір між сторонами щодо визначення взаєморозташування земельних ділянок, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
104. Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід надати повну та всебічну оцінку доказам та обставинам у справі на підтвердження або спростування обґрунтованості доводів сторін спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
105. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
106. Оскільки суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, неповно дослідив докази та обставини справи, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
107. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
108. Оскільки Верховний Суд за результатами касаційного перегляду не змінив або не ухвалив нове судове рішення, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , та касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Калараш
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк