25 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 904/766/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (головуючий - Іванов О. Г., судді: Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 (суддя Ніколенко М. О.) у справі
за позовом керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради
до: (1) Комунального підприємства «Швидкісний трамвай»; (2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»
про визнання недійсним додаткових угод до договору № 6361 від 06.01.2021 та стягнення грошових коштів у розмірі 2 377 725,30 грн
відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні 11.02.2026 було оголошено перерву до 25.02.2026.
(за участю представників: прокурор - Пономаренко А.Є., відповідача-2 - Слободяник І.П.)
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
1. За результатами публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2020-10-29-002530-а між Комунальним підприємством «Швидкісний трамвай» (далі - КП «Швидкісний трамвай», відповідач-1, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (далі - ТОВ «Енерго Збут Транс», відповідач-2, постачальник) укладено договір про закупівлю товару від 06.01.2021 № 6361 (далі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
2. Пунктом 2.2 договору визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період: з дати початку постачання по 31.12.2021 включно становить 30 459 400 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому оператору системи розподілу або за формою, затвердженою цим договором.
3. Пунктом 5.1 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є невід'ємним додатком № 2 до цього договору.
4. Відповідно до пункту 5.2 договору вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного в пункті 2.2 цього договору, та становить 56 094 018 грн. Ціна за одиницю (1 кВт/год) становить 1,841599572 грн.
5. Згідно з пунктом 2 додатку 2 до договору (комерційна пропозиція), до ціни (Ці) включаються всі витрати постачальника, і вона складається із таких компонентів: Ці = ЦРДН х Кі + Т + Цп, де: ЦРДН - середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку на добу наперед, яка визначається з урахуванням оперативних даних щодо погодинних цін на ринку на добу наперед у місяці на дату формування рахунку (Ціна закупівлі електричної енергії на ринку на добу наперед також включає всі обов'язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені законодавством, зокрема Правилами ринку, Правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку та іншими нормативними документами); Кі - коефіцієнт, який враховує прогнозні витрати (регульовані та фіксовані платежі, інші платежі тощо) Постачальника для забезпечення діяльності на організованих сегментах ринку (ринку на добу наперед, внутрішньодобового ринку, балансуючому ринку тощо); Т - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі (ціна регульованих послуг), грн/ кВт*год; Цп - ціна додаткових послуг, пов'язаних з постачанням електричної енергії споживачу.
6. Сторони узгодили, що постачальник має право здійснити коригування ціни електричної енергії для здійснення остаточних розрахунків та змінити ціну на наступний розрахунковий період.
7. В подальшому додатковими угодами № 3 від 08.02.2021, № 4 від 26.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 21.10.2021 сторони збільшили ціну за 1 кВт/год електричної енергії з одночасним зменшенням очікуваного обсягу постачання.
8. Так, додатковою угодою № 3 від 08.02.2021 збільшено ціну за одиницю електроенергії до 1,906039572 грн кВт/год у зв'язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електроенергії. Водночас, зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії за договором до 29 429 618 кВт/год. Установлено значення для показників ЦРДН, Кі, Т та Цп у ціні за договором. Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли з 01.02.2021.
9. Додатковою угодою № 4 від 26.02.2021 збільшено ціну на одиницю товару до 2,0432346 грн та зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 27 453 536 кВт/год з розповсюдженням дії додаткової угоди на відносини між сторонами, що виникли з 01.02.2021.
10. Додатковою угодою № 6 від 08.09.2021 збільшено ціну на одиницю товару до 2,19414 грн з розповсюдженням дії додаткової угоди на відносини між сторонами, що виникли з 01.08.2021.
11. Додатковою угодою № 7 від 21.10.2021 збільшено ціну на одиницю товару до 2,317252 грн з розповсюдженням дії додаткової угоди на відносини між сторонами, що виникли з 01.10.2021.
12. Додатковою угодою № 8 від 21.10.2021 договір розірваний з 01.11.2021.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
13. Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - Рада) до КП «Швидкісний трамвай» та ТОВ «Енерго Збут Транс» про визнання недійсними додаткових угод № 4 від 26.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 21.10.2021 до договору від 06.01.2021 № 6361 та стягнення з відповідача-2 2 377 725,30 грн.
14. Позов мотивований тим, що при укладенні оспорюваних додаткових угод відповідачі порушили вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII), унаслідок чого змінено ціну електроенергії у бік збільшення за відсутності доказів відповідного коливання ціни такого товару на ринку.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних судових рішень
15. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 29.05.2024, яке залишив без змін Центральний апеляційний господарський суд постановою від 13.01.2025, позов задовольнив. Визнав недійсними додаткові угоди № 4 від 26.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 21.10.2021 до договору та стягнув з відповідача-2 на користь Ради 2 377 725,30 грн безпідставно отриманих коштів.
16. Суди констатували, що у наданих відповідачем-2 документах не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку з урахуванням періоду дії додаткової угоди № 3 від 08.02.2021. При цьому спірні додаткові угоди передбачають підвищення ціни на електричну енергію з перевищенням максимального ліміту в 10% та за відсутності належного документального обґрунтування коливань цін на ринку, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.
17. Унаслідок безпідставного підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод, які визнаються недійсними, КП «Швидкісний трамвай» надмірно сплатило ТОВ «Енерго Збут Транс» 2 377 725,30 грн бюджетних коштів, які на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) постачальник має повернути до місцевого бюджету.
Касаційна скарга
18. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач-2 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, висновок Верховного Суду про застосування якої у подібних правовідносинах відсутній, а саме: чи є порушенням вказаної норми підвищення ціни електроенергії в договорі про закупівлю на суму понад 10%, якщо первинна ціна електроенергії в договорі визначена як формула, в якій остаточна ціна електричної енергії за договором залежить від середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед», яка визначається з урахуванням оперативних даних щодо погодинних цін на ринку «на добу наперед» у місяці на дату формування рахунку.
20. Суди не дослідили зібрані у справі докази: не оцінювали положення договору щодо визначення ціни електричної енергії на предмет відповідності їх вимогам Закону № 922-VIII, визнали доведеним не підтверджене належними та допустимими доказами твердження позивача про те, що вартість електроенергії у період дії договору не зростала.
Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу
21. Проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, погоджується з викладеними в судових рішеннях мотивами судів попередніх інстанцій, які узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Позиція Верховного Суду
22. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. ТОВ «Енерго ЗбутТранс» у касаційній скарзі стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII стосовно підвищення ціни електроенергії в договорі про закупівлю на суму понад 10% у договорах про закупівлю, у яких ціна за електричну енергію залежить від середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед», яка визначається з урахуванням оперативних даних щодо погодинних цін на ринку «на добу наперед» у місяці на дату формування рахунку.
24. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
25. Як установили суди попередніх інстанцій, договір про закупівлю відповідачі підписали у січні 2021 року, а оспорювані додаткові угоди до нього - у лютому-жовтні 2021 року.
26. Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю та додаткової угоди 4 до нього) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
27. Питання щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII неодноразово поставало перед Великою Палатою Верховного Суду, яка надала відповідні висновки у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
28. 24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування наведеної норми права.
30. У силу частини 4 статті 300 ГПК України Верховний Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
31. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 88-90 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
32. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
33. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону№ 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
34. Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №922/433/22, від 01.10.2024 у справі №918/779/23, від 06.02.2025 у справі №910/5182/24, від 18.02.2025 у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону№ 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
35. Отже, згідно з пункту 2 частини 5 статті 41 Закону№ 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10%;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
36. До того ж, застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція «не частіше ніж один раз на 90 днів» фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10%.
37. Отже, пункт 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII визначає правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
38. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
39. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 5 Закону № 922-VIII.
40. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
41. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважала, що зміна тлумачення цієї норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
42. Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові також виклала правовий висновок щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ (чинної на момент укладення додаткових угод 6 та 7 до договору) та зазначила, що такі зміни стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
43. Водночас положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ також не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.
44. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору сукупно призвело до збільшення ціни електричної енергії понад 10% від ціни, яка визначена у договорі (з урахуванням зміни ціни за додатковою угодою №3). При цьому в матеріалах справи відсутні і докази дійсного коливання ціни на електричну енергію в бік її збільшення в період дії договору.
45. З огляду на це, суди визнали недійсними додаткові угоди №4, 6, 7 до договору та стягнули з відповідача-2 кошти як безпідставно одержані внаслідок укладення цих додаткових угод.
46. Заперечуючи такі висновки судів, скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що ціна електроенергії в договорі не є сталою, а визначена як формула, в якій остаточна ціна за 1 кВт/год електричної енергії залежить від середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед», яка визначається з урахуванням оперативних даних щодо погодинних цін на ринку «на добу наперед» у місяці на дату формування рахунку. Такий механізм визначення ціни договору про закупівлю не суперечить приписам Закону № 922-VIII, тому спірні додаткові угоди укладені на виконання положень чинного договору (додатку №2 до нього) є законними, не можуть визнаватися недійсними бо вони не суперечать договору.
47. Реагуючи на такі аргументи касаційної скарги, Верховний Суд зауважує наступне.
48. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
49. Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: (1) можливість укласти договір або утриматися від його укладення; (2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
50. Приписами частин 2, 3 статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
51. Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
52. Приписи частин 2, 3 статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
53. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
54. Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
55. Верховний Суд звертається до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
56. Відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
57. Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
58. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 2 статті 632 ЦК України).
59. Як вже було зазначено вище, ціна є істотною умовою договору про закупівлю, про що вказано і у пункті 1.6 договору, а зміна ціни оформлюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди (пункт 13.10 договору).
60. У пункті 5.2 договору сторони погодили загальну вартість електричної енергії за цим договором, яка становить 56 094 018 грн при первинній ціні за одиницю (1 кВт/год) - 1,841599572 грн.
61. Верховний Суд зауважує, що укладення договору не було обов'язковим для відповідача-2, а останній вступив у спірні договірні правовідносини на основі вільного волевиявлення, будучи достеменно обізнаним у тому числі з особливостями зміни істотних умов договору про закупівлю, встановленими імперативними приписами частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.
62. З огляду на приписи частин 2, 3 статті 6 та статті 627 ЦК України та обставина, що сторони в договорі погодили певний механізм визначення ціни електричної енергії (встановлений у додатку № 2 до договору), не змінює встановленого договором порядку зміни ціни договору, який передбачає її коригування виключно шляхом укладення додаткової угоди, а також не скасовує обов'язку дотримання законодавчих обмежень щодо граничного збільшення ціни договору про закупівлю, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII.
63. Відтак доводи відповідача-2 в цій частині не є обґрунтованими.
64. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287, з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, Верховний Суд зазначає таке.
65. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
66. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
67. Тобто, процесуальний закон пов'язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав не дослідження зібраних у справі доказів за обов'язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
68. З урахуванням того, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилась, а підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України згідно з доводами касаційної скарги стало саме не дослідження судом зібраних у справі доказів, то підстави для задоволення касаційної скарги і скасування постановленого у справі судового рішення згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
69. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
70. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
71. Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів залишає оскаржувані судові рішення без змін. У зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
72. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2025 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 у справі № 904/766/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.