25 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 903/43/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,
розглянувши заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про відвід суддів Верховного Суду Губенко Н. М. та Кондратової І. Д.
від касаційного розгляду справи № 903/43/22
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
про стягнення 123 261 672,49 грн,
07 січня 2026 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 30.09.2025, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 у справі № 903/43/22.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.01.2026 справа № 903/43/22 передана колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.
Ухвалою від 27.01.2026 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_5 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- уточнення норми права/норм права, яку/які неправильно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновок щодо застосування якої/яких міститься в наведених скаржницею постановах Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 904/3867/21, від 09.07.2025 у справі № 927/252/21, від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, від 08.02.2022 у справі № 910/15260/18, від 07.10.2021 у справі № 910/12803/18;
- уточнення які саме докази не дослідили (чи дослідили не у повному обсязі) суди першої та/або апеляційної інстанцій.
З огляду на виконання скаржницею у встановлений строк вимог ухвали Верховного Суду від 27.01.2026 щодо усунення недоліків оформлення касаційної скарги, ухвалою від 11.02.2026, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 903/43/22 за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Волинської області від 30.09.2025, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2025; розгляд касаційної скарги призначений на 17.03.2026 об 11:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 209.
20 лютого 2026 року на адресу Суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про відвід суддів Верховного Суду Губенко Н. М. та Кондратової І. Д. від розгляду справи № 903/43/22. Подана заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мотивована ти, що судді Губенко Н. М. та Кондратова І. Д. є постійними учасниками судових колегій під час розгляду Верховним Судом позовних заяв Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у яких вже склались певні суб'єктивні внутрішні переконання щодо правовідносин, які виникли між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та посадовими особами ПАТ "ЗАХІДІНКОМБАНК", що може зашкодити всебічному, повному, неупередженому, об'єктивному розгляду справи та прямо суперечить статтям 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України.
На думку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, наведені обставини викликають обґрунтовані сумніви у можливості безстороннього, неупередженого та об'єктивного розгляду справи колегією суддів Верховного Суду за участю суддів Губенко Н. М. та Кондратової І. Д., з огляду на таке.
Постановою від 01.08.2023 у справі № 910/9833/21 Верховний Суд ( Кондратова І. Д. - головуючий суддя; судді - Губенко Н. М., Студенець В. І.) скасував рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, якими було задоволено позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; справу № 910/9833/21 направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При цьому, правові висновки, викладені вказаною колегією суддів у якості підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій, прямо суперечили висновкам палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеним в абсолютно аналогічній постанові від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21, в якій, у тому числі, суддями Губенко Н. М. та Кондратовою І. Д. висловлено окрему думку, проте більшістю голосів касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 - залишено без змін.
Постановою від 12.12.2023 у справі № 927/561/21 Верховний Суд ( Губенко Н. М. - головуючий суддя; судді Баранець О. М., Вронська Г. О.) скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, якою було задоволено позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; справу № 927/561/21 передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. При цьому, суддею Вронською Г. О. викладено окрему думку, в якій, з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, норми Господарського кодексу України, Закону України "Про заставу", Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вказано, що "судом апеляційної інстанції надано оцінку доводів сторін, яка ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів, та з'ясовано обставини, які є предметом доказування, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги Відповідача-2, скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі № 927/561/21 та передачі справи № 927/561/21 на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду…".
Постановою від 11.11.2025 у справі № 758/5941/20 Верховний Суд ( Губенко Н. М. - головуючий суддя; судді Вронська Г. О., Кондратова І. Д.) скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 758/5941/20, якою було задоволено позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; справу № 758/5941/20 передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. У справі № 758/5941/20 позовна заява Фонду гарантування подавалася до колишнього Голови правління ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" на підставі обвинувального вироку Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 758/7786/17, ухваленого за наслідками розгляду кримінального провадження № 12016000000000008, яким встановлено, що ОСОБА_11 , перебуваючи на посаді Голови правління ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, а її дії (бездіяльність) спричинили нанесення матеріальної шкоди банку у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" в сумі 15 749 729,36 доларів США. За аналогічних обставин, на підставі обвинувального вироку суду, було притягнуто до відповідальності колишнього Голову правління АТ "Банк "Таврика" у справі № 753/2965/20 (позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено повністю), та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 у справі № 753/2965/20 викладено певні правові висновки. Водночас у справі № 758/5941/20 судді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не зазначили мотивів відхилення аргументів необхідності врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 у справі № 753/2965/20, та не врахували фактів, що були викладені в обвинувальному вироку Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 758/7786/17, хоча суть спору та правове регулювання спірних правовідносин у справах № 758/5941/20 та № 753/2965/20 є подібними, майже ідентичними.
Постановою від 27.05.2025 у справі № 910/13722/22 Верховний Суд ( Кондратова І. Д. - головуючий суддя; судді - Губенко Н. М., Студенець В. І.) залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, якими відмовлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні позову повністю з підстав пропущення строків позовної давності. В той же час, у справі № 910/13722/22 Суд проігнорував висновки судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, розгляд якої відбувся в тому числі й за участі суддів Губенко Н. М. та Кондратової І. Д.
За наведених обставин, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить відвести суддів Верховного Суду Губенко Н. М. та Кондратову І. Д. від касаційного розгляду справи № 903/43/22, оскільки вважає, що судді Губенко Н. М. та Кондратова І. Д. системно скасовують рішення, ухвалені на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, або ж залишають в силі рішення про відмову у задоволенні позову, вибірково застосовують судову практику, постійно висловлюють незгоду з правовими позиціями своїх колег, що свідчить на заздалегідь сформоване упереджене ставлення до позовів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тощо.
Розглянувши заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відвід суддів Верховного Суду Губенко Н. М. та Кондратової І. Д. від касаційного розгляду справи № 903/43/22, Суд дійшов висновку про її необґрунтованість, з огляду на таке.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (пункт 5 частини 1 статті 35 цього Кодексу).
За змістом статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом статті 6 Конвенції суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, що узгоджується із висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність чи упередженість судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
За суб'єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (пункти 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).
Відповідно об'єктивний критерій визначається серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України").
Приписами частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника справи можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких його не влаштовує.
Втім, всі доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб фактично зводяться до незгоди з ухваленими раніше постановами Верховного Суду за участю суддів Губенко Н. М. та Кондратової І. Д. від 01.08.2023 у справі № 910/9833/21, від 12.12.2023 у справі № 927/561/21, від 27.05.2025 у справі № 910/13722/22, від 11.11.2025 у справі № 758/5941/20, однак не містять обґрунтованих аргументів, які дійсно викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів, яким заявлено відвід.
Відповідно до частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що заявлений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відвід суддям Верховного Суду Губенко Н. М. та Кондратовій І. Д. є необґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відвід суддів Верховного Суду Губенко Н. М. та Кондратової І. Д. від касаційного розгляду справи № 903/43/22 визнати необґрунтованим.
2. Передати матеріали справи № 903/43/22, наявні в суді касаційної інстанції, на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відвід суддів Верховного Суду Губенко Н. М. та Кондратової І. Д. від касаційного розгляду справи № 903/43/22.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді О. М. Баранець
І. Д. Кондратова