номер провадження справи 27/184/25
17.02.2026 Справа № 908/3370/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» (вул. Полякова, буд. 13-В, м. Запоріжжя, 69098, ідентифікаційний код юридичної особи 440413159)
до відповідача: Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
про стягнення 29 588 грн 81 коп.
за участю представників
позивача: Волжик Є.Ю., адвокат, ордер серія АР № 1274207 від 31.10.2025
відповідача: Тодорчук І.С., самопредставництво, витяг є ЄДР
Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про стягнення заборгованості за період з 01.11.2017 по 30.06.2023, яка складається з: 29 302 грн 52 коп. основного боргу, 286 грн 29 коп. пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3370/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3370/25. Присвоєно справі номер провадження 27/184/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
25.11.2025 відповідач сформував в підсистемі “Електронний суд» (зареєстровано 26.11.2025 вх. № 23857/08-08/25) відзив на позовну заяву, проти позову заперечив у повному обсязі.
Ухвалою суду від 09.12.2025 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/3370/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначити на 07.01.2026.
11.12.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» сформовано в підсистемі “Електронний суд» відповідь на відзив (зареєстрована 12.12.2025 № 25053/08-08/25).
06.01.2026 Запорізькою міською радою сформовані в підсистемі “Електронний суд» додаткові пояснення у справі (зареєстрована 07.01.2026 № 278/08-08/26).
06.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» сформовано в підсистемі “Електронний суд» клопотання про відкладення (перенесення) розгляду (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, у якій останнє, у зв'язку із участю представника позивача в судовому засіданні у Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя у справі № 335/12017/25, просить суд підготовче засідання по справі № 908/3370/25 відкласти на інший час та день.
Ухвалою суду від 07.01.2026 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 28.01.2026.
Ухвалою суду від 28.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті 17.02.2026.
Судове засідання 17.02.2026 проводилось за допомогою підсистеми “Електронний суд» та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
17.02.2026 розпочато розгляд справи по суті.
Позивач у судовому засіданні 17.02.2026 підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, подану через систему «Електронний суд» 16.02.2026. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.11.2017 по 30.06.2023 у сумі 29 302 грн 52 коп.
17.01.2026 представник відповідача проти позовних вимог заперечив, на підставах викладених у відзиві та додаткових поясненнях, зазначив, що відповідно до аналізу вищенаведених законодавчих положень в їх системній сукупності з загальними засадами цивільного законодавства та положеннями ЦК України, ЖК України, Закону № 2189 дає підстави для висновку, що наймач квартири комунальної власності в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, зобов'язання по оплаті вартості фактично спожитих житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, а отже відсутність права власності на квартиру в даному випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати, а тому стягнення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком по квартирам комунальної власності повинно здійснюватися зі споживачів - наймачів таких квартир. За інформацією Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (лист від 19.11.2025 №06.4-02/02/3347), за адресою: АДРЕСА_1 в період з 01.11.2017 по 30.06.2023 були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.09.1994 по 14.02.2022 (знято з реєстрації місця проживання у зв'язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.12.1988 по 17.02.2023 (знято з реєстрації місця проживання у зв'язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Тобто, у період з 01.11.2017 по 17.02.2023 за адресою АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані особи. за положеннями ЦК України, ЖК України наймачі квартири № 24 по вул. Ситова 13 у м. Запоріжжі в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були споживачами житлово-комунальних послуг, зобов'язання по оплаті вартості фактично спожитих житлово-комунальних послуг покладається на споживачів законом, а тому підстави для стягнення із Запорізької міської ради заборгованості за послугу з управління багатоквартирним, у тому числі пеню, за період з 01.11.2017 по 17.02.2023 відсутні. Відповідач зазначив, що позивачем протягом тривалого часу, а саме з 2017 не здійснювались заходи щодо стягнення заборгованості зі споживачів даної квартири. Відповідно до матеріалів справи, жодних договорів саме між ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» та Запорізькою міською радою, які стосуються надання послуг з управління багатоквартирним будинком по вул. Ситова, буд. 13 у м. Запоріжжі не укладено, що свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами. Крім того, позивач не вжив та не намагався вжити жодних дій, які б також свідчили про намагання або про пропозицію укладення з відповідачем типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, в якому б було визначено обов'язок і строки сплати Запорізькою міською радою відповідних платежів на користь позивача. У разі не укладення сторонами договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком позивач повинен довести надання таких послуг, що є предметом спору у даній справі. В порушення норм чинного законодавства України в Договорі про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-757 від 06.09.2017, який діяв з 01.11.2017 по 01.04.2021 та на який посилається позивач як на підставу заявлених вимог, зазначено лише найменування послуги та не конкретизовано порядок і строки оплати цих послуг. Крім того, в матеріалах справи відсутній кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. В матеріалах справи відсутні докази направлення Запорізькій міській раді примірника Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.04.2021 №145-У/21. Відповідач зазначив, що матеріалах справи відсутні акти надання послуг до договору № К-757 від 06.09.2017 та до Договору від 01.04.2021 № 145-У/21 та докази того, що у період з листопада 2017 по червень 2023 включно позивачем виставлялись та направлялись Запорізькій міській раді відповідні рахунки на оплату послуг та акти надання послуг з управління багатоквартирним будинком по вул. Ситова, буд. 13 кв. 24 у м. Запоріжжі. Відповідач зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного виконання своїх обов'язків з надання послуги з управління багатоквартирним будинком за договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 06.09.2017 № К-757 та від 01.04.2021 №145-У/21 Запорізькій міській раді.
Відповідач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив, зазначив про необґрунтованість тверджень відповідача щодо необізнаності про укладений договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-757 від 06.09.2017, оскільки саме на Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради покладено обов'язок інформування щодо переможців конкурсу. Позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Вказаний кошторис не є додатком до договору № К-757 від 06.09.2017, а виступає лотом до конкурсної документації (Копія додається). (Рішення виконавчого комітету № 389 від 19.07.2017 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Запоріжжя та внесення змін до складу конкурсної комісії»). Позивач зазначив, що квартира АДРЕСА_2 належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, оскільки вона не була приватизована, а тому обов'язок сплати за управління багатоквартирним будинком виникає саме з факту права власності, незалежно від того, хто фактично проживав у квартирі. Представником відповідача до відзиву додано лист Департаменту адміністративних послуг від 19.11.2025 № 06.4-02/02/3347, в якому зазначено, що за адесою: АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1 (з 15.09.1994 по 14.02.2022) та ОСОБА_2 (з 07.12.1988 по 17.02.2023), які були зняті з реєстрації у зв'язку зі смертю. Разом з тим, посилання відповідача на те, що відповідні особи є наймачами квартир не знаходить свого підтвердження так як, відповідна інформація не підтверджується жодними доказами. Також відповідачем не надано доказів, що вищевказана квартира була передана у приватну власність (приватизована), а отже, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 5 Житлового кодексу України (у редакції від 01.01.1984) вона залишається у володінні держави територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, звертаємо увагу суду, що вказаний факт у відзиві відповідачем не заперечується. Оскільки, утриманням зазначеного багатоквартирного будинку та прибудинкової території здійснювалось позивачем, то відповідно витрати понесені на таке утримання має відшкодовуватися позивачу.
У судовому засіданні 17.02.2026, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, суд
Як свідчать матеріали справи, співвласники багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 13, у строк, який визначений у Законі України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», не створили об'єднання співвласників та не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» було призначено управителем багатоквартирних будинків за об'єктом конкурсу (група будинків) № 1, у т.ч. у будинку № 13 по вул. Ситова.
У пункті 5 вказаного рішення зазначено, що Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради спільно з Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради підготувати проект договору з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя, що має бути укладений від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу уповноваженою особою виконавчого комітету Запорізької міської ради, строком на один рік, з обов'язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинками з 01 листопада 2017 року.
Також зазначеним рішенням (п. 6) уповноважено заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М. укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу.
У відповідності до п. 7 рішення Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради зобов'язано забезпечити доведення до відома співвласників багатоквартирних будинків інформації про управителя (ТОВ “Керуюча компанія “Мрія»), з яким укладено договір, шляхом розміщення на офіційному вебсайті Запорізької міської влади та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема, на інформаційних стендах у під'їздах будинків та біля них, відповідного оголошення, що має містити інформацію про повне найменування управителя, його контактні телефони, номер та дату укладення договору, ціну послуги.
На виконання вимог законодавства та рішення № 520 від 01.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» та співвласниками багатоквартирного будинку № 13 по вул. Ситова у м. Запоріжжя, від імені яких діяв заступник голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М. було укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-757 (далі - Договір № К-757).
В рамках зазначеного Договору з 01.11.2017 «Керуюча компанія «Мрія» розпочала надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до п. 1 Договору № К-757 управитель зобов'язується надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.
Відповідно до п. 3 Договору в управління передається майно об'єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності.
Пунктом 5 Договору сторони погодили, що Замовник сплачує за надані Управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень на 1 поверсі: 5,74 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників, у тому числі: 1) за утримання та інші складові послуги - 5,14 грн/м.кв; 2) винагорода управителеві - 0,60 грн/м.кв. Для житлових та нежитлових приміщень на 2 та вище поверхах: 6,70 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальне площі житлового або нежитлового приміщення у об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників, у тому числі: 1) за утримання та інші складові послуги - 6,10 грн/м.кв.; 2) винагорода Управителеві 0,60 грн/м.кв.
Відповідно до п. 18 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 05.09.2018.
Пунктом 23 Договору сторони визначили, що правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регулюються відповідно до законодавства.
У разі припинення дії цього договору об'єкт передається замовникові із складенням акта прийняття-передачі (пункт 24 Договору).
У подальшому 01.04.2021 співвласники багатоквартирного будинку № 13 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ситова та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» було укладено Договір № 145-У/21 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 13 по вул. Ситова (далі - Договір № 145-У/01).
Відповідно до п. 3.1 Договору № 145-У/01 ціна послуги з управління становить 5,931 гривень (в тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Будинку та включає в себе:
витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 5.332 гривень на місяць за 1 кв.м, (у тому числі цокольного і підвального приміщення) відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у додатку 2 до цього Договору;
винагороду управителю в розмірі 0,529 гривень, т.ч. ПДВ, за 1 кв. метр, на місяць.
Плата за послугу з управління, а також інші платежі, відносно яких прийнято Співвласниками рішення про сплату, пеня нараховується щомісяця Управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.2 Договору № 145-У/01) .
Позивач зазначив, що квартира № 24 у будинку № 13 по вул. Ситова у м. Запоріжжя загальною площею 66,8 м.кв відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності Запорізької міської ради, а отже вважається неприватизованою. Таким чином, з огляду на ч. 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власниками неприватизованих квартир, що належать до державного житлового фонду є територіальна громада (в особі місцевих рад) або держава (в особі державних підприємств, організацій, установ).
Відповідно до розрахунку заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком по кв. АДРЕСА_3 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість за період з 01.11.2017 по 30.06.2023 у загальній сумі 29 588 грн 81 коп., яка складається з 29 302 грн 52 коп. основного боргу та 286 грн 29 коп. пені.
Несплата заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
В силу статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
За приписами статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Згідно з частиною 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5); управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (пункт 7); управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (пункт 8); частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт 9).
Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов'язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності (ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
За змістом частин першої - третьої статті 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.
Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Судом встановлено, що співвласники багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою місто Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 13. у строк, який визначений у Законі, не створили об'єднання співвласників та не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком. Відповідно управління таким будинком здійснювалось управителем (позивачем у справі), який був призначений виконавчим органом Запорізької міської ради, а саме Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01.09.2017.
06.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» та співвласниками багатоквартирного будинку № 13 по вул. Ситова у м. Запоріжжі, від імені яких діяв заступник голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М., укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-757.
У рамках зазначеного Договору з 01.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» розпочала надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
У подальшому 01.04.2021 співвласники багатоквартирного будинку № 13 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ситова та товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» було укладено Договір № 145-У/21 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 13 по вул. Ситова.
В силу приписів п. 6 ст. 11 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Відповідно до пункту 24 Договору № К-757 у разі припинення дії цього договору об'єкт передається замовникові із складенням акта прийняття-передачі.
У матеріалах справи наявний Акт прийняття-передачі об'єкта в управління, відповідно до якого об'єкт за адресою: вул. Ситова, 13 передається з управління (балансу) Комунального підприємства “Наше місто» в управління Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія».
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутній передбачений пунктом 24 договору Акт приймання-передачі про повернення спірного об'єкту з управління ТОВ “Керуюча компанія “Мрія».
Згідно із п. 1, 5, 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Таким чином, позивач був надавачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою місто Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 13, місцезнаходження об'єкту нерухомості відповідача - квартира № 24, та відповідно надавав відповідачу як співвласнику такого будинку відповідну послугу.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до речення другого абзацу другого пункту 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Аналогічна за змістом норма визначена у абз. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де передбачається, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
За ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Так, відповідно до ч. 2 та 3 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1145. За змістом такого Порядку: - у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя багатоквартирного будинку для перевірки якості наданих послуг (п. 2 Порядку); - проведення перевірки відповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором, забезпечується управителем багатоквартирного будинку (п. 3 Порядку); - у разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги (п. 8 Порядку); - якщо під час перевірки факти невідповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором, не підтверджено, в акті-претензії зазначається інформація про відсутність фактів невідповідності якості послуг з управління багатоквартирним будинком. Акт-претензія складається у двох примірниках і підписується споживачем та управителем багатоквартирного будинку. Один примірник акта-претензії передається споживачеві, другий - зберігається в управителя багатоквартирним будинком (п. 8 Порядку); - у разі коли за результатами проведення перевірки споживач та управитель багатоквартирного будинку не дійшли згоди щодо наявності (відсутності) факту невідповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком умовам або параметрам, передбаченим договором, та/або причин виникнення таких порушень або невідповідності, акт-претензія підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені в судовому порядку (п. 9 Порядку); - у разі неприбуття управителя багатоквартирного будинку в установлений договором строк для проведення перевірки відповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим зазначеним договором, чи необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо він підписаний споживачем та не менш як двома іншими споживачами відповідної послуги, які проживають у сусідніх будівлях (у приміщеннях - у разі, коли послуга надається у багатоквартирному будинку). Акт-претензія надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю багатоквартирного будинку рекомендованим листом (пункт 10 Порядку).
Доказів надходження письмових заперечень з боку відповідача стосовно наданих послуг до позивача суду не надані, не надано суду і актів-претензій, складених у відповідності вищевказаних норм.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.
Відповідно до вимог ст. ст. 316, 317, 322 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Тягар утримання майна, що йому належить, відповідно до вимог ст. 322 ЦК України, покладено на власника.
Квартира АДРЕСА_2 загальною площею 66,8 м.кв, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за Запорізькою міською радою 22.04.2025 на підставі листа Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 10.01.2025 № 2153/01-37/01 та листа Управління забезпечення реалізації повноважень у Запорізькій області Регіонального відділення фонд державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 26.06.2024 № 11/1-44- 01702, а отже вважається неприватизованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власниками неприватизованих квартир, що належать до державного житлового фонду є територіальна громада (в особі місцевих рад) або держава (в особі державних підприємств, організацій, установ).
Відповідач надав до матеріалів справи лист Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 19.11.2025 № 06.4-02/02/3347 щодо надання інформації про осіб, які були зареєстровані в період з 01.11.2017 по 30.06.2023 за адресою АДРЕСА_1 .
За інформацією Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 в період з 01.11.2017 по 30.06.2023 були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.09.1994 по 14.02.2022 (знято з реєстрації місця проживання у зв'язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.12.1988 по 17.02.2023 (знято з реєстрації місця проживання у зв'язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Тобто, у період з 01.11.2017 по 17.02.2023 за адресою АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані особи.
До матеріалів справи, а ні позивачем, а ні відповідачем не надано доказів, що відповідні особи є наймачами квартир не знаходить свого підтвердження так як, відповідна інформація не підтверджується жодними доказами.
Також відповідачем не надано доказів, що вищевказана квартира була передана у приватну власність (приватизована), а отже, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 5 Житлового кодексу України (у редакції від 01.01.1984) вона залишається у володінні держави територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу положень статті 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком, зокрема включають витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України серед учасників цивільних відносин визначає, зокрема територіальні громади.
Згідно з частиною 1 статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Судом встановлено, що заборгованість Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, як співвласника майна у будинку за період з 01.11.2017 по 30.06.2023 складає 29 016 грн 23 коп.
Однак, матеріали справи не містять доказів оплат відповідачем, внаслідок чого у Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради утворилась заборгованість зі сплати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком по нежитловому приміщенню, а саме квартирі № 24 по вул. Ситова, буд. 13 у місті Запоріжжя.
Суд зазначає, що ні умовами договору, ні діючим законодавством не передбачено, що оплата послуги пов'язується з виставленням рахунку та підписанням сторонами акту приймання-передачі послуг, а обов'язок відповідача з утримання належного йому майна виник незалежно від обставин направлення чи не направлення Запорізькій міській раді рахунків на оплату та актів надання послуг, із факту надання відповідачем послуги з управління багатоквартирним будинком.
Сам факт надання у спірний період позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ситова, 13, відповідачем не спростований, доказів того, що послуги з управління будинком позивачем не надавалися матеріали справи не містять.
Посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є необґрунтованими, оскільки кошторис є додатком до договору № 145-У/21 від 01.04.2021, а розмір плати за надані послуги з управління будинком вказані в пункті 5 Договору № К-757 від 06.09.2017 та п. 3.1 Договору № 145-У/21 від 01.04.2021.
Факт не оплати відповідачем послуг, пов'язаних з утриманням належного йому майна - квартири АДРЕСА_2 , підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а обов'язок відповідача з утримання належного йому майна виник незалежно від обставин звернення до нього позивача з пропозиціями щодо оплати зазначених послуг чи укладення договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 910/11312/17.
Крім того, відповідачем не заперечувався факт права власності за Територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на квартиру АДРЕСА_2 .
Спір стосовно належності на праві власності квартири № 24 у будинку № 13 по вул. Ситова у місті Запоріжжя Запорізькій міській раді відсутній.
Враховуючи, що Запорізька міська рада є власником квартири АДРЕСА_2 та співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , від імені всіх співвласниками багатоквартирного будинку підписував договір № К-7571 від 06.09.2017 заступник голови Запорізької міської ради Бородай О.М., суд відхиляє посилання відповідача на відсутність договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» та Запорізькою міською радою, які стосуються надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_4 .
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Отже, договір про надання послуг з управління, що укладений на виконання рішення зборами співвласників, є обов'язковим для виконання всіма співвласниками. У такому разі укладання індивідуального договору співвласника з управителем не вимагається (Постанова Верховного суду від 27.03.2023 року у справі № 920/1343/21).
Як вбачається із матеріалів справи, договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» та співвласниками багатоквартирного будинку № 13 по вул. Ситова, буд. 24, що діє на підставі рішення зборів співвласників (протокол № 1 від 26.01.2021).
Станом на дату розгляду справи договори № К-757 від 06.09.2017 та № 145-У/21 від 01.04.2021 діяли, доказів визнання їх недійсним в судовому порядку відповідачем не надано. Також, відповідачем не надано доказів оскарження рішення співвласників будинку розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. академіка Чабаненка, буд. 11, оформлене протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку № 1 від 14.08.2023.
Отже, відсутність договору між Територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» зі сплати щомісячного внеску за послуги з управління багатоквартирним будинком не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків на управління будинком.
Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача по сплаті за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 29 016 грн 23 коп. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач не надав доказів на спростування наявності такої заборгованості та її сплати в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 29 016 грн 23 коп., в межах заявлених позовних вимог.
Щодо заявлених до стягнення суми пені.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 29 302 грн 52 коп. основного боргу та суму пені в розмірі 286 грн 29 коп. за період з 01.11.2017 по 30.06.2023.
У судовому засіданні 17.02.2026 позивач підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, подану через систему «Електронний суд» 16.02.2026. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.11.2017 по 30.06.2023 у сумі 29 302 грн 52 коп.
Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
Господарський суд звертає увагу позивача, що 17.02.2026 судом розпочато розгляд справи по суті.
Отже, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не приймається судом, як процесуально необгрунтована.
Розглядаючи питання про стягнення пені суд зазначає, що позивачем ні в позовній заяві, ні в інших документах по суті справи не надано жодного обґрунтування (ні правового, ні фактичного) щодо нарахування заявленої до стягнення пені. Позивачем також не обґрунтовано період, за який заявлена до стягнення пеня.
Крім того, позивач до загальної суми основного боргу включив пеню у розмірі 286 грн 29 коп. та окремо ще заявив до стягнення дану суму пені, що є недопустимим та завищеним розміром суми пені.
З урахування викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову, в частині стягнення пені у розмірі 286 грн 29 коп.
Крім того, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, зокрема:
“ 83. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
84. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
85. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
86. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
87. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
88. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
89. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження №12-46гс22).
90. Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
91. Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
92. Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
93. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
94. Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
95. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
96. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану».
Відновлення строків позовної давності відбулось згідно з Законом від 14.05.2025 №4434-IX “Про внесення зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон №4434). Закон №4434 виключив з ЦК України п. 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення». Закон №4434 був надрукований в офіційному виданні “Голос України» від 03.06.2025 №108. Тому, він набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Отже, якщо боржник прострочив виконання зобов'язань у період дії зупинки строків позовної давності, то цей строк ще не починав обчислюватися і його початком слід вважати 4 вересня 2025 року.
Якщо виконання зобов'язань було прострочено ще до початку паузи в перебігу позовної давності, то такий строк розбивається на два відрізки: перший рахується з дати Х і до 2 квітня 2020 року, другий - із 4 вересня 2025 року.
Позовні вимоги заявлені позивачем за період з 01.11.2017 до 30.06.2023. Позов подано до суду 04.11.2025.
Перший відрізок строку, в який рахується позовна давність, становить з 01.11.2017 до 02.04.2020, або 2 роки 5 місяців та 1 день.
Другий відрізок строку, в який рахується позовна давність, становить з 04.09.2025 до 04.11.2025, або 2 місяці.
Загальний строк, в який рахується позовна давність, становить 2 роки 7 місяців та 1 день, що є меншим за загальну позовну давність, яка встановлена тривалістю у три роки.
З урахуванням викладеного суд висновує, що позовна давність для зверненням з цим позовом не спливла.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини по справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначив, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції» зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Позивач надав докази в підтвердження наявності заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком.
Відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати заборгованості у спірному періоді.
Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено при наданні відповідної заяви у передбаченому ГПК України порядку та строк, а також доказів на їх підтвердження.
Зі змісту ч. 6 ст. 238 ГПК України слідує, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок виконання рішення.
Суд зазначає, що зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 11 та ч.ч. 1, 8 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є зокрема їх виконавчі комітети, які утворюються відповідною радою та є підконтрольними і підзвітними раді, що його утворила.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів.
З положень ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує, що розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад.
За змістом статті 28 вказаного Закону, до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.
Статтею 1 Бюджетного кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Згідно з приписами п. 3 ч. 2, ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.
22.12.2023 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 75 “Про бюджет Запорізької міської територіальної громади на 2024 рік». Згідно з додатком 3 до рішення №75 головним розпорядником бюджетних коштів визначено Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки, є Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Таким чином, Виконавчий комітет Запорізької міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі, який здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради.
Враховуючи викладене, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, стягнення присуджених на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» грошових сум підлягає з відповідача в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради задовольнити частково.
Стягнути з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69126, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, платник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» (вул. Полякова, буд. 13-В, м. Запоріжжя, 69098, ідентифікаційний код юридичної особи 440413159) 29 016 (двадцять дев'ять тисяч шістнадцять) грн. 23 коп. основного боргу, 2 969 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 40 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано 26.02.2026.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.