21.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2978/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 (суддя Васильєв О.Ю.)
у справі № 904/2978/25
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
До: Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів»
Про стягнення 266 784 647,00 грн.
ПрАТ “НЕК “Укренерго» (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ “Нікопольський завод феросплавів» (відповідач) про стягнення 266 784 647,00 грн. (в т.ч.: 266 106 621,91грн. - основний борг та 678 025,09 грн. - 3% річних) заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0040-02032 від 01.01.2019р.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 у справі № 904/2978/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача - Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» на користь позивача - Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» 176 151327,51 грн. - заборгованості, 678 025,09 грн. - 3 % річних та 847 840,00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Розстрочено виконання рішення на 10 місяців шляхом сплати заборгованості частками наступним чином:
1) оплата 17 767 719,26 грн. до 05.10.25р.;
2) оплата 17 767 719,26 грн. до 05.11.25р.;
3) оплата 17 767 719,26 грн. до 05.12.25р.;
4) оплата 17 767 719,26 грн. до 05.01.26р.;
5) оплата 17 767 719,26 грн. до 05.02.26р.;
6) оплата 17 767 719,26 грн. до 05.03.26р.;
7) оплата 17 767 719,26 грн. до 05.04.26р.;
8) оплата 17 767 719,26 грн. до 05.05.26р.;
9) оплата 17 767 719,26 грн. до 05.06.26р.;
10 ) оплата 17 767 719,26 грн. до 05.07.26р.
В іншій частині позовних вимог закрито провадження у справі.
Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2025 у справі № 904/2978/25 в частині розстрочення його виконання строком на 10 місяців та цій частині прийняти нове рішення, яким відповідачу відмовити у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанцій, при прийнятті рішення щодо задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 10 місяців, фактично врахував лише майнові інтереси Відповідача, не надавши об'єктивної та належної оцінки обставинам на які посилався Позивач в запереченнях. Порушуючи договірні зобов'язання, Відповідач створює умови з-за яких виникає загроза щодо виконання Позивачем своїх функції, в тому числі зобов'язань за договорами по обслуговуванню енергооб'єктів Позивача, оплати праці працівникам Позивача та виконанню грошових зобов'язань з третіми особами за укладеними договорами. Часткове погашення Відповідачем суми основної заборгованості в ході розгляду справи не свідчить про добросовісність Відповідача, оскільки своєчасна та повна оплата наданих послуг за договором є його обов'язком. Розстрочивши виконання рішення на 10 місяців, позбавив Позивача права отримати справедливу та своєчасну компенсацію від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за порушення з вини Відповідача грошового зобов'язання, що значно порушує баланс інтересів між сторонами, не на користь Позивача. Надання розстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 у справі № 904/2978/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 21.01.2026 о 10 год. 30 хв.
Відповідачем подано відзив, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що як підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, ще до подання позову та відкриття провадження (платіжна інструкція № 3023669 від 26.05.2025 на суму 17 991 058,88 грн.) у цій справи, відповідач почав добровільно сплачувати заборгованість перед позивачем. Надалі за платіжними інструкціями № 282715 від 20.06.2025 на суму 17 991 058,88 грн., № 283105 від 28.07.2025 на суму 17 991 058,88 грн., № 283474 від 31.07.2025 на суму 17 991 058,88 грн., № 283941 від 08.09.2025 на суму 17 991 058,88 грн. також здійснено оплату заборгованості. Станом на день прийняття рішення розмір заборгованості становив 176 151 327,51 грн. основного боргу та 678 025,09 грн. 3% річних, а разом 176 829 352,60 грн. (початкова ціна позову була 266 784 647,00 грн.). З метою збалансування інтересів сторін та уникнення покладення на АТ «Нікопольський завод феросплавів» надмірно обтяжливого зобов'язання у вигляді одночасного стягнення з відповідача суми боргу, визнаючи позовні вимоги та користуючись своїм процесуальним правом, відповідач звернувся до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення на 10 місяців. Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про розстрочення виконання рішення, врахував поведінку АТ «Нікопольський завод феросплавів», фактичний фінансово-економічний стан сторін; наявний у відповідача статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності в особливий період. Таким чином, суд дотримуючись принципу балансу інтересів сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийняв рішення у цій справі, яке відповідає вимогам статей 236 - 239 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає залишенню без змін.
Відповідачем подано клопотання про долучення доказів, в якому повідомив що 04.12.2025 та 02.01.2026 ним також було сплачено заборгованість на користь позивача відповідно до платіжних інструкцій № 285184 на суму 17 767 719,26 грн. та № 285572 на суму 17 767 719,26 грн.
В судове засідання 21.01.2026 з'явились представники сторін. Надали пояснення по справі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 01.01.2019 між ДП “НЕК “Укренерго» (оператор системи передачі (ОСП), назва змінена на ПрАТ “НЕК “Укренерго») та АТ “Нікопольський завод феросплавів» (користувач ) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0040-02032 (з урахуванням додаткових угод надалі Договір), згідно умов якого ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п.6.1, 6.2 Договору розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим Договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості Послуги ОСП наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з пунктом 3 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 3, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач: передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів Послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів Послуги; сплачує вартість Послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів Послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів Послуги.
У разі зміни Регулятором тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості Послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу (п.6.4 Договору).
Згідно п.6.5 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом З банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання - передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п.6.6. Договору).
Сторонами неодноразово додатковими угодами вносились зміни до договору.
Зокрема, Додатковою угодою до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0040-02032 було встановлено термін дії договору до 31.12.2023 та внесено зміни до договору, зокрема в розділ 5 Договору:
5.1. Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
5.2. Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом З цього Договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж -до 10 числа розрахункового місяця
3 платіж -до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця.
5 платіж -до 25 числа розрахункового місяця.
5.3. У разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів Послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.
5.4. У разі зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості Послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу.
5.5. Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання - передачі Послуги (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання - передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
5.6. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
На виконання умов договору позивачем протягом липня 2019 - грудня 2019 було надано послуги з передачі електричної енергії, про що в матеріали справи надано акти приймання-передачі: Акт за липень 2019 від 31 липня 2019 за обсяг 321534,734 по тарифу 57.40грн. на суму - 22 147 312,48 грн. Акт за серпень 2019 від 31 серпня 2019 за обсяг 298574,924 по тарифу 57.40грн.та за 10138,648 по тарифу 312,14грн. на суму - 24363453,88 грн. Акт за вересень 2019 від 30 вересня 2019 за обсяг 300459,588 грн. по тарифу 116,54 на суму - 42 018 672,47 грн. Акт за жовтень 2019 від 31 жовтня 2019 за обсяг 303753,264 по тарифу 116,54 на суму - 42 479 286,47 грн. Акт за листопад 2019 від 30 листопада 2019 за обсяг 201440,621 по тарифу 68,46 на суму - 16 548 749,16 грн. Акт за грудень 2019 від 31 грудня 2019 за обсяг 204047,722 по тарифу 68,46 на суму - 16 762 928,46 грн.
У зв'язку із наданням Адміністратором комерційного обліку оновлених даних комерційного обліку, було складено наступні акти - коригування:
Акт коригування від 28 листопада 2019 року до акту липня 2019 року яким збільшено фактичний обсяг до 3232000,228 МВт*год по тарифу 57,40 на загальну суму 22 262 031,71 грн.;
Акт коригування від 02 січня 2020 року до акту серпня 2019 року яким збільшено фактичний обсяг до 298736,974 МВт*год по тарифу 57,40 та 10144,160 по тарифу 312,14 на загальну суму 24 376 680,49 грн.;
Акт коригування від 02 січня 2020 року до акту вересня 2019 року яким збільшено фактичний обсяг до 301958,418 МВт*год по тарифу 57,40 на загальну суму 20 798 895,83 грн.;
Акт коригування від 17 лютого 2020 року до акту вересня 2019 року яким зменшено фактичний обсяг до 301694,080 МВт*год по тарифу 57,40 на загальну суму 20 780 688,23 грн.;
Акт коригування від 02 січня 2020року до акту жовтня 2019 року яким зменшено фактичний обсяг до 303753,264 МВт*год по тарифу 68,46 на загальну суму 24 953 938,14 грн.;
Акт коригування від 30 березня 2020 року до акту жовтня 2019 року яким зменшено фактичний обсяг до 303488,556 МВт*год по тарифу 68,46 на загальну суму 24 932 191,85 грн.;
Акт коригування від 18 травня 2020 року до акту листопада 2019 року яким зменшено фактичний обсяг до 201328,707 МВт*год по тарифу 68,46 на загальну суму 16 539 555,94 грн.;
Акт коригування від 19 червня 2020 року до акту грудня 2020 року яким зменшено фактичний обсяг до 203903,858 МВт*год по тарифу 68,46 на загальну суму 16 751 109,74грн.
Постановою Касаційного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі 640/12695/19 підтверджено законність тарифів з передачі електричної енергії визначених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019 № 954 та від 12.07.2019 № 1411.
З урахуванням висновків, викладених у вказаній постанові, позивачем були складені та направлені відповідачу наступні акти коригування:
Акт коригування від 04 лютого 2025 року до акту липня 2019 року яким за обсяг 323 200,228 МВт*год по тарифу 347,43 грн. нараховано загальну суму 134 747 346,25 грн. Сума боргу становить - 112 485 314, 54 грн.
Акт коригування від 05 лютого 2025 року до акту серпня 2019 року яким за обсяг 298 736,974 МВт*год по тарифу 57,40 грн. та за обсяг 10 144,160 МВт*год по тарифу 312,14 грн нараховано загальну суму 115 696 988,60 грн. Сума боргу становить 91 320 308,11 грн.
Акт коригування від 06 лютого 2025 року до акту вересня 2019 року яким за обсяг 301 694,080 МВт*год по тарифу 116,54 грн. нараховано загальну суму 42 191 313,70 грн. Сума борг становить 21 410 625,47 грн.
Акт коригування від 06 лютого 2025 року до акту жовтня 2019 року яким за обсяг 303 488,556 МВт*год по тарифу 116,54 грн. нараховано загальну суму 42 442 267,58 грн. Сума боргу становить 17 510 075,73 грн.
Акт коригування від 06 лютого 2025 року до акту листопада 2019 року яким за обсяг 201 328,707 МВт*год по тарифу 116,54 грн. нараховано загальну суму 28 155 417,01 грн. Сума боргу становить 11 764 436,99 грн.
Акт коригування від 06 лютого 2025 року до акту грудня 2019 року яким за обсяг 203 903,858 МВт*год по тарифу 116,54 грн. нараховано загальну суму 28 515 546,73 грн. Сума боргу становить 11 615 861,07 грн.
Таким чином станом на 16.04.2025 загальна сума заборгованості відповідача за фактичний обсяг отриманих послуг складає 266 106 621,91 грн.
Несплата відповідачем суми вартості наданих послуг і стала причиною виникнення спору.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачено вартість наданих послуг, згідно платіжної інструкції №282349 від 26.05.2025 (до відкриття провадження у справі) у розмірі 17 991 058,88 грн., згідно платіжної інструкції №283941 від 08.09.2025 (після відкриття провадження у справі) у розмірі 17 991 058,88 грн.
На час прийняття судом рішення сума залишку заборгованості складає 176 151 327,51 грн.
Враховуючи часткову оплату вартості наданих послуг господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 176 151 327,51 грн. В іншій частині щодо стягнення основного боргу провадження у справі закрито.
Окрім того у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 678 025,09 грн. за період прострочення 17.03.2025 по 16.04.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
АТ “Нікопольський завод феросплавів» звернулося до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення на 10 місяців шляхом сплати кожного місяця по 17 767 719,26 грн., враховуючи часткове погашення заборгованості після відкриття провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що підприємство розташоване в Нікопольському районі, який перебуває в зоні активних бойових дій, територія та майно підприємства постійно перебуває під ракетними, артилерійськими обстрілами та атаками дронів; виробничі цехи підприємства неодноразово були пошкоджені внаслідок цих обстрілів; що значно ускладнює виробничу діяльність підприємства, яке має від'ємні показники сукупного доходу за результатами 2024р. АТ “Нікопольський завод феросплавів» відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 17.12.24 р. № 1026/0/527-24 віднесено до підприємств, щодо яких підтверджено статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період . Також просить суд врахувати, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача 89 955 294,40 грн. заборгованості, а залишок заборгованості на цей час становить 176 829 352,60 грн. Одночасна сплата цієї заборгованості вкрай негативно вплине на фінансовий стан підприємства та його виробничі показники; тощо.
Розглянувши подане клопотання, врахувавши наведені доводи в клопотанні відповідача про розстрочення виконання рішення суд визнав його є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Апелянт не погодився з рішенням суду в частині розстрочення виконання рішення на 10 місяців.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Апеляційний суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
В той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час. Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною. Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Для надання відстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
За змістом ст.ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначав, що враховуючи значні збитки, які несе підприємство останні роки, зокрема за 2024 рік -понад 2,6 млрд. грн., заявлена до стягнення сума у даній справі є вкрай значною та ставить під сумнів подальшу можливість підприємства здійснювати господарську діяльність з мінімальною потужністю виробництва. Додатковою перешкодою для виконання рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог є складна ситуація на фронті та бойові дії неподалік від місцезнаходження підприємства. Акціонерне товариство «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» - один із найбільших в Європі виробник феросплавів. Численність персоналу підприємства становить зараз 3 205 осіб, з яких 633 мобілізовані до лав Збройних Сил України (до військової агресії рф проти України чисельність працівників в АТ НЗФ становила понад 6,5 тис.). Продукція АТ НЗФ використовується при виробництві якісної сталі, яка необхідна, як для будівництва об'єктів критичної інфраструктури, так і для ВПК України. АТ НЗФ є великим платником податків, та відіграє важливу роль у наповненні державного та місцевого бюджетів. Зокрема, за період з 01.01.2022 по 01.07.2025 року фактично сплачено 5 696 млн. грн (тобто понад 5,6 млрд. грн.) податків та зборів. Окрім того починаючи з 12.07.2022 і по теперішній час, місто Нікополь та Нікопольський район, які розташовані безпосередню близькість до лінії фронту, щодня піддається систематичним обстрілам ворожих військ з окупованого міста Енергодар Запорізької області, яке знаходиться на відстані 7 кілометрів по басейну тепер вже колишнього Каховського водосховища. Станом на 08.09.2025 за фактами обстрілів майна АТ «Нікопольський завод феросплавів» відкрито 90 кримінальних проваджень (досудові розслідування проводить слідчий відділ Управління СБУ у Дніпропетровській області), в яких АТ «Нікопольський завод феросплавів» є потерпілим. Внаслідок цих обстрілів АТ «Нікопольський завод феросплавів» попередньо завдано майнової шкоди близько на 1 млрд. грн. (підрахунки за останніми обстрілами ще проводяться). Стягнення боргу за рішенням суду однією сумою та примусове виконання з негайного стягнення грошових коштів підприємства призведе до: Повної зупинки виробництва АТ НЗФ, ланцюгової реакції зупинки суміжних підприємств, зокрема, АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та «Покровський гірничозбагачувальний комбінат», які є єдиними постачальниками сировини для заводу. Це може призвести до повного колапсу економіки регіону; втрати тисяч робочих місць; зниження надходжень до державного та місцевих бюджетів, зокрема валютної виручки, адже продукція АТ НЗФ експортується на міжнародні ринки, для інформації в 2024 році отримало від продажу своєї продукції майже 190 млн. евро; ескалації соціальної напруги серед мешканців Нікополя, Марганця, Покрова та прилеглих територій, які втратять основні джерела доходу. В умовах тривалої війни, яка суттєво ускладнила економічну діяльність бізнесу, АТ «Нікопольський завод феросплавів» опинилося за межами прибутковості та працює заради збереження працівників в регіоні та підтримки економіки країни. Заходи примусового виконання рішення можуть створити критичний тиск на фінансову стабільність підприємства та можливість виробляти і поставляти феросплави, виплачувати заробітну плату, сплачувати всі податкові зобов'язання та платежі, та взагалі можливість підприємства функціонувати.
До вказаного клопотання відповідачем додано Звіт про фінансовий стан на 31.12.2024, Звіт про фінансові результати за 2024 рік, довідки Нікопольської РВА № 419 від 01.08.2025, №469 від 02.09.2025, які містить інформацію щодо кількості оголошених повітряних тривог на території Нікопольського району; Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань; Інформацію від 09.07.2025 щодо сум сплачених податків.
Колегія суддів враховується, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як відповідач, так і позивач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик.
Разом з тим колегія зазначає, що відповідач докладає максимально можливих зусиль для погашення заборгованості та сплачує заборгованість позивачу про що надано в матеріали справи платіжні інструкції №282349 від 26.05.2025 (до відкриття провадження у справі) на суму 17 991 058,88 грн., №283941 від 08.09.2025 (після відкриття провадження у справі) на суму 17 991 058,88 грн.
Окрім того під час перегляду рішення суду в апеляційному відповідачем додано платіжні інструкції №284337 від 03.10.2025 на суму 17 991 058,26 грн., та №284804 від 04.11.2025 на суму 17 991 058,26 грн., №285184 на суму 17 991 058,26 грн., №285572 на суму 17 991 058,26 грн., що, у тому числі, підтверджує добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.
Розстрочення виконання рішення суду у даній справі надасть можливість ефективно виконати рішення суду зберігаючи ресурси для існування підприємства у період воєнного стану та сприятиме належному виконанню боржником своїх наявних зобов'язань, можливості запланувати та здійснити відповідні витрати, що, буде забезпечувати захист інтересів обох сторін та не допустить значного погіршення економічної ситуації відповідача.
Апеляційний суд враховує та вважає доречними доводи скаржника про те, що військова агресія РФ проти України та несприятлива економічна ситуація - це обставини, які наразі впливають на обидві сторони у процесі їх підприємницької діяльності, проте, наведені Відповідачем обставини, свідчать про об'єктивну неможливість негайного виконання рішення суду у даній справі з підстав, які, в тому числу, не залежали від самого відповідача, та є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про можливість задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Відстрочивши виконання рішення на 10 місяців, при вирішенні питання про відстрочку судом застосовано принципи розумності та справедливості, а також дотримано принцип добросовісності, а тому, з урахуванням встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, зроблено правильний висновок, що надання відстрочки строком на 10 місяців, що є меншим строком ніж той, що встановлений законом (1 рік), не порушить прав позивача та забезпечить відповідачу можливість здійснити розрахунки.
Отже апелянтом не доведено порушень судом першої інстанції балансу між інтересами сторін, як і неправильну оцінку інших обставин, що впливають на можливість надання відстрочки виконання рішення, зокрема, фінансового стану сторін, ризику настання неплатоспроможності відповідача у разі одномоментного виконання рішення суду тощо.
Слід також наголосити, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).
Відстрочка виконання рішення строком на 10 (десять) місяців для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а здійснюється з метою недопущення ще більшого погіршення економічної ситуації боржника, настання кризових наслідків для боржника у вигляді банкрутства, що може ускладнити виконання рішення суду на користь кредитора.
Щодо заперечень скаржника, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставами для відстрочення виконання судового рішення, колегія зазначає, що кожна окрема з зазначених підстав не є тією виключною обставиною, з якою закон пов'язує можливість відстрочення виконання рішення. Однак, керуючись положеннями ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази саме у їх сукупності, враховуючи особливості здійснення господарської діяльності відповідача та негативні наслідки, внаслідок військової агресії, економічні процеси, які склалися на даний час, суд вважає, що надана відстрочка виконання судового рішення може дозволити відповідачу акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, виходячи з пріоритету інтересів позивача у справі для відновлення його права у вигляді отримання повної суми заборгованості, за наявності достатніх даних вважати реальною можливість відшкодування боржником заборгованості за рішенням суду у даній справі, уникнувши настання стану неплатоспроможності.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що господарський суд, ухваливши рішення про відстрочення виконання, забезпечив оптимальний баланс між інтересами обох сторін, врахувавши потребу у реальному виконанні судового рішення та фінансові можливості Відповідача, з метою досягнення завдань судового розгляду та гарантування належного захисту прав і інтересів.
З урахуванням того, що обставини, які склалися у відповідача, є винятковими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення, а також те, що відстрочення виконання рішення на 10 місяців не суперечить приписам ст. 331 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено заяву АТ “Нікопольський завод феросплавів» про розстрочення виконання рішення суду строком на 10 місяців.
Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань з посиланням на відповідні докази.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційним судом не виявлено.
Отже доводи апеляційної скарги судом відхиляються, як такі що не знайшли свого підтвердження, спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 у справі № 904/2978/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 у справі №904/2978/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 24.02.2026
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко